На главную

флот

Флоту ми можемо побрати й…

Флоту ми можемо побрати й ограбувати Амакон (Макао) у Китаї, який населений португальцями. Місто не оточене стінами. Король Китаю цього їм не дозволяє, як не дозволяє й будувати зміцнення й ставити пушки на бастіонах… на цей рахунок я радився із Президентом і Радою в Джакарті, і, якби не те, що в мене тільки два невеликі кораблі, «Бик» і «Носоріг», я міг би сам зробити туди набіг цього року й захопити 17 галиотов, які стояли на якорі в Макао, з яких два, що направлялися в Японію, були повністю навантажені».

Наприкінці 1621 року відбулася подія, що прискорила набіг на Макао. У берегів Малакки голландці захопили торговельне судно, на якому перебувала скриня із секретною перепискою між капітан-майором Макао й віце-королем Гоа. Скарги капітан-майора на відсутність гарнізону й зміцнень, що втримувалися в його листах, були останнім аргументом, що схилили голландців кпоходу.

Голландско-Англійська ескадра, на чолі якої був поставлений голландський адмірал Рейенсен, полягала спочатку з восьми кораблів (половина їх мала водотоннажність пятсот тонн і більш), збройних двома сотнями знарядь. Кун був задоволений. Він навіть написав директорам, що шкодує, що не зможе очолити особисто «настільки чудову експедицію».

В інструкціях, які були дані Кунем адміралові Рейенсену, говорилося: «Макао завжди був відкритим містом без гарнізону, який, хоча там і є кілька слабких фортів, можна легко побрати десантом у тисячу або півтори тисячі солдатів і перетворити в міцність, яку ми могли б захищати проти всього миру». Важливо відзначити, однак, що інструкції адміралові передбачали й відмову від захоплення Макао, якщо обставини виявляться несприятливими. У такому випадку він повинен був захопити Пескадорские острова (Пэнхуледао), а якщо китайці будуть заперечувати проти першої або другої акції або не захочуть передати голландцям монополію на торгівлю, то адміралові пропонувалося блокувати китайське узбережжя, захоплювати, грабувати й знищувати все без винятку китайські кораблі, а захоплені команди відсилати на Яву й продавати в рабство. Кун був переконаний, що таким шляхом він підкорить собі не тільки португальські фортеці, але й увесь Китай, тому що, як він уважався, «китайці не здатні прислухатися до міркувань розуму, але схиляють перед грубою силою».

Щоб побільшати сили, що нападали, Кун наказав голландській ескадрі, яка чергувала в Маніли, перехоплюючи й грабуючи іспанські кораблі, відрядити кілька судів Рейенсену. У цих умовах відпадала потреба в допомозі двох англійських кораблів, з якими домовилися раніше і яким дуже хотілося взяти участь у грабежі Макао. У відношенні їх Рейенсену були дані такі інструкції: якщо англійці захочуть взяти участь у боях, дозволити, однак на берег їх у жодному разі не допускати. Макао повинен був стати голландським, і ділитися видобутком з англійцями голландці не намірялися

Слухи про набіг обганяли ескадру, і по дорозі — у Малакском протоці й у вєтнамських берегів — до неї приставали всі нові кораблі. До Рейенсену приєдналася навіть вільна піратська джонка з пятдесятьма японцями й сиамцами, яких також включили вдесант.

Замолоду потрапив на флот, служив…

Замолоду потрапив на флот, служив на різних кораблях, поки не став капітаном торговельного судна, на якому кілька раз ходив Ввест-Индию.

В 1694 році Бриджмен був зарахований першим помічником капітана на англійський фрегат «Карл II». У цей час між Англією й Іспанією був укладений мир, і обидві країни обєдналися в боротьбі з піратами й контрабандистами. Функції ескадри, у яку входив «Карл II», були досить незвичними для англійців: ескадра була позичена іспанському уряду для боротьби із французькими контрабандистами в берегів Перу. Платня морякам повинні були платити іспанці, але ті затримували гроші. Три місяці англійські кораб чи без справи стояли в гавані Ла-Корунья на півночі Іспанії, і моряки відкрито виражали невдоволення. Момент був дуже вдалим для Бриджмена, який розвязав, що служба на державних кораблях куди менш вигідна, чому вільне крейсерство. Матроси легко піддалися угодам першого помічника, і 30 травня капітан «Карла II» був арештований і замкнений у каюті. Слухи про бунт досяглися сусіднього корабля «Джеймс», і звідти була терміново відправлена шлюпка зі збройними матросами, для того щоб придушити заколот. Як тільки матроси зі шлюпки піднялися на борт, вони приєдналися до повсталих. Після цього капітан «Джеймса» зрозумів, що будь-яка акція прот і в «Карла» може привести до того, що і його корабель перейде в руки піратів. Тому він утримався від усяких дій. «Карл II» благополучно покинув бухту. Вийшовши в море, корабель ліг у дрейф, і з нього спустили шлюпку, у яку перейшли капітан і кілька офіцерів, що відмовилися міняти професію. Відразу пірати перейменували корабель в «Примху» — вони були майстрами по придумуванню назв для своїх кораблів — і відправилися Кафрике.

Тоді ж Бриджмен і побрав собі псевдонім. Якщо герой Жуль Верна назвав себе капітаном Немо («ніхто»), то Эвери (Every) переводиться як «кожний», «усякий», «будь-який». Навмисна прозаїчність цього слова привела до того, що у всіх наступних біографіях пірата автори міняли першу букву на «А», щоб це імя здобувало неконкретне й тому романтичне звучання

Кілька місяців Звірі провів у берегів Гвінеї, де захоплював рабів. Тут же він ограбував і спалив три англійські й два датські кораблі. Потім обійшов мис Доброї Надії й зявився в Індійському океані — його метою було добратися до Червоного морячи

У травні 1695 року Эвери зустрівся в море із трьома англійськими кораблями, які погналися за ним, однак наздогнати не змогли. Тоді ж Бомбея досягся лист Эвери, його політична програма:

« До відома всіх англійських капітанів повідомляю, що прибув сюди на лінійному кораблі «Примха», що був «Карлу» зі складу іспанської експедиції, який покинув королівську службу 7 травня минулого року. Сьогодні командую кораблем в 46 гармат і 160 людей екіпажа й має намір шукати видобуток, і притім нехай усім буде відомо, що я ніколи ще не наніс шкоди жодному англійцеві або голландцеві й не має наміру цього робити доти, поки залишаюся командиром судна. Тому й звертаюся до всіх кораблів із проханням при зустрічі із мною піднімати на бізань-щоглі свій прапор, і я підніму у відповідь свій і ніколи не нанесу вам шкоди

Базу для флоту для « близької блокади» Дарданелл

Базу для флоту для « близької блокади» Дарданелл. По моєму ж думці, захоплення Лемноса був частиною плану по прориву російської ескадри в Дарданелли. Ті ж теоретики вважають, що при «близькій блокаді» Дарданелл, здійсненої кораблями, що базувалися на Лемносе, можна було повністю паралізувати постачання Константинополя морським шляхом, змусити турків укласти мир і т.д. На мій же погляд, створення военно морської бази російського флоту на острові Лемнос було б небезпечно для росіян. Острів досить великий – 480 кв. км, поряд із греками там проживало й турецьке населення, хоча переважало грецьке. До проток було близько 60 верст, але до найближчого острова Имбро – усього 20. Турки могли в нічний час або при затишності на гребних судах висадити великий десант на Лемнос, і росіянином довелося б погано. Для близької блокади Дарданелл потрібний був сильний російський гарнізон не тільки на Лемносе, але й на найближчих островах – Имбро, Самотраки й інших. А достатніх сухопутних сил, як уже говорилося, в Орлова не було

Отже, спроба прориву російського флоту в Протоки провалилася. Насувалася зима – холоду й шторму. Про захоплення якого або порту на материковій Греції нема чого було й думати. Залишалося захопити який нибудь острів

Хто запропонував вибрати острів Парос головною базою російського флоту – невідомо. У всякому разі, стратегічно він обраний вдало. Парос належить до Кикладским островам (південна частина Егейського моря) і перебуває в центрі їх. Таким чином, володіючи Паросом, можна легко контролювати Егейське море й підступи до протоки Дарданелли, до якого близько 350 км. До найближчої крапки півострова Мала Азія від Пароса 170 км, і туркам висадити десант із материка на острів неможливо, не забезпечивши собі панування на морі

15 жовтня 1770 г. ескадра графа Олексія Орлова в складі кораблів «Три Ієрархи», «Ростислав», «Родос», бомбардирського корабля «Грім», фрегатів «Слава», «Перемога» і «Святий Павло» прибула до острова Парос.

24 листопада до Паросу прийшли фрегат «Надія Благополуччя» і пинк «Сатурн». ДО 4 грудня там зібралися майже всі судна Архіпелазької ескадри

Протягом декількох місяців кінця 1770 г. і початку 1771 г. 27 населених островів Егейського моря були зайняті росіянами або добровільно перейшли на їхню сторону, причому населення островів зверталося до командування ескадри із проханням прийняти їх у підданство Катерині II. Фактично в Егейському морі навколо Пароса утворювалася губернія Російської імперії

Кілька слів варто сказати про самий Паросе. У різні періоди історії його називали Пактия, Миноксо й Ирия. Площа острова становить 196 кв. км, довжина узбережжя близько 60 км, а максимальна довжина острова близько 25 км. Для порівняння, площа Мальти 220 кв. км. На острові переважають камянисті породи, вапняки, багато мармуру, за що греки називали Парос Білим островом

Парос має дві більші бухти, зручні для стоянки кораблів. На північному березі розташована бухта Ауза (Наусса). Ширина входу в неї 800 сажнів (1707 м), довжина бухти 2700 сажнів (5762 м). На юго східній стороні острова три невеликі острівці утворюють із Паросом великий рейд Порто Тріо

В 1521 році флот з восьми…

В 1521 році флот з восьми кораблів, під командуванням пірата Жана Флорана, по кличці Флорентиец, захопив в Азорських островів надзвичайні скарби Монтесумы, яке перевозили іспанські галеоны. Уся Європа знала, що експедиція Флорана була профінансована французьким урядом і що французький король також одержав частину багатого видобутку

Бажаючи розвити настільки блискуче починання, Франція скувала дії імперських військ, напавши на Фландрію й розвязавши в Італії війну за володіння Габсбургов. Тим часом французькі пірати насмілилися перетнути океан, обравши самий безпечний маршрут, який починався в Канарських островів, ішов на захід і закінчувався в Карибському басейні в Малих Антильських островів. Як іспанські, так і піратські кораблі верталися в Європу через Флоридский протока, яка пізніше стане предметом запеклих суперечок Іспанії й Франції. Знову й знову проходячи по цьому маршруту, пірати відкрили, що Антильські острова були не тільки райськими островами, але й відмінним безпечним притулком, розташованим набагато ближче до багатих і незахищених іспанських портів Карибського басейну й до кораблів, які виходили з них, навантажені золотом і дорогоцінними каменями. Таким чином, Карибське море перетворилося в розсадник піратів усіх мастей, багато з яких перебували під заступництвом багатих французьких підприємців або навіть королівського будинку. Їхньою базою, місцем, де вони відпочивали й поповнювали припаси, був гаитянский острів Тортуга, де вони одержали прізвисько «буканьеры» за прийнятий у них спосіб готовити смажене мясо, яке було їх основний їжею

Французькі війська в Італії були розгромлені Карлом V, а в 1525 році в битві під Павии Франциск I був захоплений у полон і в 1529 році підписав Камбрейский договір, у якому відмовився від своїх домагань на італійські землі. Але від отриманого удару ненависть французького короля тільки підсилилася. Визнавши, що війна на суші не була його сильною стороною, він розвязав піддати свого ворога переслідуванню на море, нападаючи на кораблі, що перевозили з Америки величезні багатства. Його підступний план ґрунтувався на тому, що, перерізавши цю артерію, життєво важливу для імперії, він змусить Карла V переглянути європейські границі

Франциск I озброював усіх буканьеров, що виражали бажання зайнятися піратським ремеслом в імя Франції, і вклав величезну кількість грошей у переоснащення кораблів і зміцнення піратських баз на Тортуге й інших островах Карибського моря. У відповідь Карл V, що доправив собі задоволення стратити родоначальника буканьеров Жана Флорана, полоненого й переданого правосуддю баскським піратом Мартіном де Иризаром, найняв власних корсарів, які повинні були нападати на французькі торговельні кораблі в берегів Європи. Однак у першій половині XVI століття, особливо у водах Карибського моря, будуть переважати французькі корсари (фактично пірати різних національностей, що плавали під прапорами Франції).

Крім нападу на ворожі кораблі, пірати нерідко грабували беззахисні іспанські порти Америки. Уже в 1528 році буканьеры осадили й підпалили порт Сан-Хуан у Пуерто-Ріко, а через якийсь час зазіхнули на більші міста, такі як Гавана, Сантьяго-Де-Куба, Веракрус або Санта-Марта.

У листопаді 1712 року флот…

У листопаді 1712 року флот Конаджи Ангрии захопив два англійські кораблі, що випливали в Бомбей. Один з них належав самому губернаторові Бомбея, на другому судні, вантаженому перцем і воском, направлявся зі своєю родиною в Бомбей фактор Компанії в Карваре містер Чоун. У бої, що завязався, Чоун загинув, а його молода дружина, семнадцатилетная Катрин, потрапила в полон до маратхам. Тут слід зробити невеликий відступ, тому що доля цієї жінки досить своєрідно переплітається з долями інших діючих осіб нашої історії

У вересні 1709 року корабель Ост-Индской компанії, шедший з Англії в Бенгалію, через сильні зустрічні вітри настільки затримався в Індійському океані, що, як повідомлялося в доповіді капітана губернаторові Бомбея, «наші люди в більшості злягли від цинги, і вода в нас зовсім скінчилася. Ми скликали раду офіцерів, і, тому що було вже пізно пробиратися в Бенгал і вітри вже змінилися, а положення на борті було дуже важким, ми розвязали пристати в Карваре й дістати там свіжі припаси».

Глава англійської факторії в Карваре Джон Харви прийняв нежданих гості радісно. І свіжі новини, і безліч незнайомих осіб були приємною розвагою для виродливого, кульгавого старого, проведшего багато років на службі Компанії, що й склав собі недурний стан, нещадно обманюючи як індійців, так і власне начальство (останнє було досить звичайним явищем, тому що молодші й середні Компанії, що служать, одержували мало й злодійство було єдиним способом розбагатіти).

Серед пасажирів корабля, що прибув у Карвар, був капітан Кук — літній офіцер, який не зміг зробити карєри будинку й найнявся на службу в Індію. Кука супроводжувала дружина й дві дочки. Достаток гостинного хазяїна зробив на Кука враження. І коли старий дав зрозуміти, що йому сподобалася Катрин — четырнадцатилетная дочка Кука, той з готовністю погодився залишити її в Карваре. Зрештою Кук міг уважати, що це лише початок його вигідних угод в Індії — ще одна дочка залишалася з ним, так дві жили в Англії, і їх завжди можна було виписати до себе. Дочки були безприданницями, і капітан Кук уважався, що йому повезло. Як пише сучасник, «містер Харви запропонував більшу компенсацію, якщо батько й мати погодяться на це одруження». Так чотирнадцятилітню дівчинку продали старому вжены.

Деякі документи, з яких відома ця історія, сухо реєструють лише зовнішні обставини подій. І це дозволяє нам, залишаючись на ґрунті строгих фактів, наповнити їх власною уявою

…Маленька факторія в Карваре. Будинок фактора, будова для молодших службовців, склади й причал — усе це обнесене високим забором, який, зрозуміло, не врятує у випадку війни, але в мирний час збереже компанійське майно від грабіжників або небажаних свідків. Живуть тут три-чотири службовців Компанії й десяток-інший солдат із числа тих, про яких сер Джон Гейер писав, що жодного з них не міг би зробити в капрали. Катрин — єдина європейка на багато миль навколо, якщо не вважати дружини коменданта маленького португальського форту, що коштує в устя ріки. Неподалік від забору факторії починається індійське місто, але туди Катрин не ходить

Свежие комментарии
    Июнь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    2627282930  
    Яндекс.Метрика