На главную

ушаков

У тому ж звіті Ушаков…

У тому ж звіті Ушаков розповідає, що й у Самсуне, і в Синопе крейсерські судна входили на рейд і вели артилерійську дуель із там турецькими судами, що перебували, і береговими батареями, а кораблі Ушакова у всіх випадках задовольняли роллю спостерігачів

У Севастополі було ухвалено весь вантаж, узятий у греків, уважати призом, «оскільки вони є турецкоподанные». Увесь видобуток розділили на чотири рівні частини: Потьомкіну, Ушакову, скарбниці й корсарам

Але повернемося до ескадри Ушакова. Із Самсуна він із сьома фрегатами, що й залишилися крейсерськими судами «Абельтаж», «Донай», «Карло Костянтин», «Фенікс», «Климент тато Римський» і «Красноселье» рушив до Анапи для взаємодії з корпусом генерал поручика Ю.Б. Бібікова, що осаджували місто

10 лютого 1790 г. корпус Бібікова перейшов по льоду ріку Кубань і рушив до Анапи. У складі корпуса було 7609 людей і 16 знарядь. Провіант Бібіков побрав тільки на два тижні, понадіявшись закупити його в горців. Але горці почали партизанську війну проти Бібікова

24 березня корпус підійшов до міцності Анапа, гарнізон якої становили 15 тисяч людей. Проте Бібіков наказав іти на штурм, не забезпечивши війська навіть штурмовими сходами. Турки відбили атаку з більшими втратами для росіян

Росіяни війська виявилися без провізій. У корпусі було багато хворих, з тилу на росіян нападали горці. У такій ситуації 15 квітня Бібіков розвязав вернутися. 4 травня на плотах через Кубань, що розлився, переправилося лише 5407 людей

ничего нічого не знав про халепи Бібікова. І тільки підійшовши 29 травня близько до берега, побачив, що росіян у міцності ні.

На рейді Анапи адмірал побачив турецькі корабель, фрегат29, два гребні судна й пять «купців». Турецькі судна відійшли ближче до міцності. 31 травня в 2 години дня фрегати Ушакова стали підходити уводити, увести до ладу Анапской міцності. В 6 годин з міцності пальнули ядром, але воно не долетіло. Ушаков « для апробації» велів пальнути бомбою з єдинорога й одержав великий недоліт. І тоді почалася жорстока пальба, що тривав години три. Ядра й бомби по обидва боки влучно лягали в безодню Чорного моря. Наївний читач запитає, а навіщо палити те, адже пристрілювання показало, що дістати до ворога неможливо. Так тому те й палили, і без втрат обійшлися, і реляцію начальству переможну склали

1 і 2 червня знову відбувалася найжорстокіша канонада, і знову турки й російські фрегати обійшлися без втрат. Нарешті в 6 годин вечора 2 червня Ушаков наказав іти Всевастополь.

При царі, при комуністах і зараз при демократах не припиняються славослівя на адресу Ушакова. Так, історик В.Д. Овчинников пише: «Зробивши по них кілька залпів, контр адмірал Ушаков припинив вогонь. Неможливість ближче підійти до ворога й відсутність бомбардирських судів і брандерів у складі російської ескадри не дозволили їй добитися бажаної мети – знищити ворожі судна на анапском рейді. Першого червня Ушаков відійшов від Анапи й 5 червня благополучно прибув у Севастополь».30 Виявляється, знищити ворожі судна трьома 50 гарматними фрегатами не можна. Потрібні бомбардирські кораблі, а що стосується брандерів, те, очевидно, автор не представляє, що це таке

Ушаков розкриває статус…

Ушаков розкриває статус корсарських судів, що базуються в Севастополі: « За борг почитаю донесть вашої світлості про підставу змісту при Севастополі, що перебувають крейсерських судів. Усі тут крейсерські судна, що перебувають, полягають оцінені, скільки яке коштує. Найменша частина за оные грошей видана хазяям, а іншим і зовсім нічого не видане, тому полягають вони все під командою тих самих командирів, які й хазяї оных судів уважаються, містять вони матросів найманням від себе й своїм кочтом наймають».31

Цим адмірал у черговий раз підтверджує, що крейсерські судна практично є «приватними крамничками», з тою різницею, що на щоглі не «вється по вітру “веселий Роджер”», а «гордо полощеться Андріївський прапор».

Глава 10.

Як російський флот, не залишаючи Балтики, виявився в Середземному море

В 1788 м. Катерина Велика розвязала знову повернутися до плану двадцятилітньої давнини – підпалити османів із чотирьох кінців

Цього разу вона готовила до походу в Середземне море 18 кораблів, 6 фрегатів і 2 бомбардирських корабля

Перший загін Середземноморської ескадри Грейга 5 червня 1788 г. вийшов із Кронштадта й направився в Копенгаген. У його складі були три нові 100 гарматні кораблі «Іоанн Хреститель» («Чесма»), «Три Ієрархи» і «Саратов», 32 гарматний фрегат «Надія», а також кілька транспортів. Командував загоном вице адмірал Виллима Петрович Фондезин (фон Дезин).

Але в цей час шведський король Густав III оголосив війну Росії, і нова «Архипелажная» ескадра змушена була залишитися на Балтиці

Ще в березні 1788 м. Катерина призначила командуючим сухопутними силами на Середземному море 53 літнього генерал поручика Івана Олександровича Заборовского. У неї на цю посаду був ще один кандидат – генерал поручик Михельсон. Але імператриця розсудила, що Михельсон – лютеранин, а грекам ближче буде православний генерал. До того ж у Михельсона подагра, та й в 1774 г. Заборовский ближче, чому інші генерали з армії Румянцева, підійшов до Константинополя. До початку 1788 г. він був губернатором у Володимиру й Костромі

Заборовский, після прибуття на Середземне море, повинен був надійти в підпорядкування до адмірала Грейгу, але із за початки війни зі шведами йому довелося діяти самостійно.

Частина сухопутних військ на Середземне море планувалося доправити з Росії з ескадрою Грейга й посуху через Австрію, а частина найняти на місці

В інструкції Заборовскому, підписаною Катериною 7 березня 1788 г., серед агентів, покликаних займатися вербуванням добровольців на Балканах, були названі майор грек Л. Сотири й підполковник албанець П. Бицилли. Обоє вони зробили на російську службу під час попередньої Русско турецької війни. У їхнє завдання входило набрати для ескадри Грейга тисячу добровольців з албанців і греків. «Обоє вони, – говорилося в інструкції, – поверх того послужити можуть до порушення химариотов, эпиротов і інших на дії проти ворога».

17 лютого 1788 м. Катерина II підписала відозву до греків, де вона зверталася до «преосвященних митрополитів, архієпископів, боголюбивым єпископам і всьому духівництву, шляхетним і нам любезноверным приматам і прочим начальникам і всім мешканцям славних грецьких народів» з

Але Кадыр Бий відмовив Ушакову…

Але Кадыр Бий відмовив Ушакову, оскільки він де не може відпустити греків без санкції султана. 9 квітня 1799 г. Ушаков відправив лист російському послові в Туреччині В.С. Томаре: «…греки, що служили колись із Ламброю Качони, що й потрапили в полон, які повинні по замиренню й по нинішньому нашому звільненню островів і по оголошенню від Блискучої Порти дружелюбному до них розташуванню, як у конференції під час перебування мою в Константинополі було припущено, повинні бути звільнені. Такі багато перебувають нині на ескадрі й наиубедительнейше просять исходатайствовать їм милосердя, командуючий же эскадрою Блискучої Порти Кадыр бий без веління вышнего начальства звільнити їхній сам собою не сміє й обіцяв про оном представити у вышнее начальство, я прошу уклінно ваше превосходительство вжити ваше про них клопотання випросити їм волю».

Але, зважаючи на все, Томара не побажав звільняти своїх співвітчизників

Качиони довелося покинути Іонічні острови й майже два роки скитаться по Європі

В 1794 г., після численних обігів через консула в Трієсті надвірного радника Спиридона Варуки, полковник Ламбро Качиони одержав нарешті довгоочікуване письмовий дозвіл від фаворита Катерини II графа Платона Зубова повернутися в Росію. У жовтні того ж року Качиони з родиною прибуває в Херсон до голови Чорноморського адміралтейського правління вице адміралові Н.С. Мордвинову.

Формальною причиною запрошення Качиони в Росію був початок роботи комісії, заснованої для розгляду претензій по колишній в Архіпелагу флотилії, створеної указом імператриці від 7 квітня 1794 г. Дійсно, без пояснень колишнього командуючого було б практично неможливо розібратися з масою скарг і претензій, що зробили на імя імператриці, з потоком предявлених неоплачених грошових рахунків і фінансових позовів

Однак головною причиною був намір імператриці почати нову війну з Туреччиною, при підготовці якої Ламбро міг бути відмінним консультантом, а після початку війни зайнятися звичною справою

19 квітня 1795 г. по указу імператриці почалося формування Одеського грецького дивізіону чисельністю в 348 людей. Серед греків, зарахованих до складу дивізіону, було кілька десятків моряків, що служили раніше у флотилії Качиони.

Крім того, для греків переселенців у районі Одеси було виділено 15 тисяч десятин землі. За наказом імператриці для греків побудували 53 камяних удома. Грецьким, словянським і албанським переселенцям видавалися грошові посібники, і вони на 10 років звільнялися від податей. Була заснована посада піклувальника, і їм став підполковник грек Косоглу. До кінця 1795 г. в Одесу з островів Архіпелагу переселилося до 100 сімейств, з яких було 27 купців

Після 1792 г. більшість грецьких судновласників поступово через підставних осіб – російських підданих – переводили свої судна під юриспруденцію імперії. ДО 1819 г. з тисячі судів, що плавали в Східному Середземноморю, не менш пятисот належали турец коподданным грекам

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика