На главную

судно

Обоє судна потребували ремонту…

Обоє судна потребували ремонту й тому зайшли на острів Мас-А-Тьерра. Було це в березні 1684 року

Коли кораблі підійшли до берега, моряки побачили людину, яка запекло махала руками. Дампьер довідався його. Це був індіанець по імені Вільям, який випадково залишився на острові, коли Уот-Линг і Шарп заходили сюди три роки тому. Зі слів цього, мабуть, першого «Робинзона Крузо» Дампьер записав його розповідь про життя на острові: «Індіанець прожив тут один близько трьох років, і хоча його кілька раз розшукували іспанці, які знали, що він залишився на острові, вони так і не змогли його знайти. Він був у лісі й полював на диких кози, коли капітан Уотлинг вивів звідти своїх людей. Коли ж він повернувся на берег, корабель уже йшов у відкрите море

У нього була рушниця й ніж, маленький ріжок з порохом і кілька куль. Коли в нього скінчилися кулі й порох, він пристосувався ножем відрізати від рушничного стовбура шматки заліза, з яких робив рибальські гачки, голки, ножі, нагріваючи, залізо спочатку на вогні, який він добував, ударяючи рушничним кременем по шматкові стовбура своєї рушниці

Розпечені шматки заліза він відбивав каменями й розрізав гострим ножем або розламував, а потім вигострював їх, затрачаючи на це величезні зусилля… Знаряддями, зробленими в такий от спосіб, він забезпечував себе провізіями, яку міг запропонувати острів: козами або рибою

Він розповів нам, що спочатку, перше ніж зробив гачки, він змушував себе є тюленье мясо, малоприємне на смак, але надалі він убивав тюленів у виняткових випадках, коли йому потрібно було зробити лісочки, для чого він розрізав їхньої шкіри на вузькі ремінці

У нього був маленький будинок, або хатина, на відстані напівмилі від берега моря, яку він зробив з козячих шкір. Постіллю йому служила купа хмизу висотою два фути. Одягу на ньому не було. Усе, що на ньому було до відходу корабля Уотлинга, зносилося…

Він побачив наш корабель за день до того, як ми встали на якір, і був впевнений, що ми англійці, і тому ранком убив трьох кіз, щоб почастувати нас, коли ми зійдемо на берег. Потім він прийшов на берег, щоб поздоровити нас із благополучним прибуттям. А коли ми висадилися індіанець, що перебуває в нас на борті, з Москито-Кост по імені Робін першим вистрибнув на берег, підбіг до свого одноплемінника й припав особою до його ніг. Той допоміг йому встати й обійняв його, а після цього сам упав до ніг Робіна, і вже той допоміг йому встати й обійняв його.

Ми із задоволенням спостерігали ніжність і врочистість зустрічі, яку з такою безпосередністю демонстрували ці люди. А коли церемонія чемності закінчилася, ми, що стояли неподалік, підійшли до нього, і кожний з нас обійняв його, переповненого радістю від зустрічі зі стількома старими друзями, оказавшимися тут для того, щоб забрати його звідси».

Покинувши острів і продовживши плавання, пірати нападали на іспанські судна, робили набіги на прибережні міста. Вони влаштували свою опорну базу на Галапагосских островах, а також на невеликому острівці в берегів Колумбії, де, по переказу, Дрейк ділив скарбу, захоплені їм на кораблі «Какафуэго». Однак місцеві іспанські влади, що знали про появу англійських піратів, припинили перевезення морем золота й срібла з Перу Впанаму.

незнайомець, Що Найняв судно…

незнайомець, Що Найняв судно, добре заплативши, бажав, як він оголосив, лише подихати повітрям у відкритому морі. Незабаром, однак, погода зіпсувалася. Власник бота запропонував повернутися. Тоді, на диво всіх, незнайомець, а це був не хто інший, як Підлога Джонс, наставив на кермового пістолет і наказав тримати курс далі у відкрите море

Так під погрозою, після чотириденного плавання вутле суденце перетнуло Балтійське море й кинуло якір у порту Виборга. Поля Джонс вийшов на росіянин беріг. Звідси добрався до Ревеля, а далі по суші проїхав Впетербург.

Перехід його на російську службу був зроблений за згодою Т. Джефферсона, тодішнього американського посла в Парижу й старого приятеля Підлоги Джонса, і за домовленістю з російським посланником І. М. Симолиным.

Негайно після прибуття в столицю, де його йменували Паул Жонес, він був зарахований на російську службу спочатку «у чині флоту капітана рангу генерал-майорського», а через деякий час указом Катерини II, що вдостоїла його аудієнції, був визначений контр-адміралом у Чорноморський флот

Таким чином, лише в Росії Піл Джонс одержав звання, про який давно мріяв. І взагалі, у російській столиці його зустріли як не можна краще. Йому виявляли всілякі любязності. Коли сама імператриця прийняла знаменитого моряка, той підніс їй нову Американську конституцію, не замислюючись про те, яке це може зробити враження на царську особу

Самодержавна цариця не виразила свого невдоволення таким подарунком, навпаки, розігравши таку лібералку, виявила інтерес до нового ладу, остаточно зачарувавши довірливого моряка. Сам того не помітивши, Підлога Джонс почав марнувати компліменти найяснішій особі й із захисника волі й рівності на якийсь час перетворився в шанувальника деспота. Після настільки явної монархової милості до іноземця весь світський Петербург, як писала Підлога Джонс Лафайету, домагався його уваги, «підїзд осаджували карети, а стіл був завалений запрошеннями».

Перебуванню Підлоги Джонса в Росії присвячений ряд матеріалів закордонних і вітчизняних авторів. У нас про це писали не раз. Крім уривчастих відомостей, що зустрічаються в переписці тієї епохи, у мемуарах і щоденниках, у книгах по історії російського флоту, про Поле Джонсе був надрукований біографічний нарис Н. Боева в «Російському віснику» за 1878 рік, а в 1895 році в журналі «Історичні записки» зявився ще один матеріал — В. А. Тімірязєва про службу Підлоги Джонса в російському флоті. У наші дні, в 1976 році, було опубліковане дослідження Н. Н. Болховитинова «Підлога Джонс у Росії», де на основі нових архівних і інших даних знову висвітлюється цей період життя моряка. В 1980 році в книзі “Росія й США. Становлення відносин. 1765-1815” опубліковані документи про перебування Підлоги Джонса в Росії, його повідомлення й листа

Як зложилася доля Підлоги Джонса в Росії? Призначивши новоспеченого контр-адмірала в діючий флот, Катерина II писала своєму улюбленцеві, головнокомандуючому Г. А. Потьомкіну, у чиє розпорядження направлявся іноземний моряк: «Друг мій, князь Григорій Олександрович, в американській війні іменитий англійський підданий, Паул Жонес, який, служачи американським колоніям, з досить малими силами зробився самим англійцям страшним, нині бажає ввійти в мою службу

Торговельні судна. Але, до нього…

Торговельні судна. Але, до його радості, ніхто не став заперечувати, навпаки, усе підтримали капітана, хоча тоді в нього ще не було патенту на корсарство

Після цього розвязали перетнути Індійський океан і йти до острова Суматра, де сподівалися добре поживиться за рахунок англійських торговельних судів

Уже з перших кроків Сюркуф виявив себе як колишній корсар: він діяв відважно й хитро, був безжалісний до переможених. Йому вдалося захопити кілька англійських кораблів, що направлялися в Індію, побрав він і голландський корабель із вантажем рису, перцю, цукру й злитками золота. Усі члени його команди за законом про корсарство мали право на частку у видобутку. За цей порівняно недовгий час сколотив пристойний стан і Сюркуф. Йому був усього двадцять один рік, а вартість його видобутку обчислювалася вже двомастами фунтами стерлінгів. Але йому цього явно було недостатнє. Він задумав плисти на північ до устя Гангу

На шляху до Калькутти вдалося перехопити два торговельні судна й бриг. Щоб захопити бриг, Сюркуф пішов на хитрість, на що був взагалі великим майстром. Траплялося він робив вигляд, що його судно терпить нещастя, і т. п.

Цього разу він підняв англійський прапор і спокійно підійшов до каравану. Коли до брига залишалося кілька метрів, з корабля Сюркуфа дали залп. Цього виявилося досить, щоб увесь караван негайно здався. Бриг був новим, міцним судном, і Сюркуф переніс на нього пушки, розвязавши далі плисти на ньому. Швидкохідні якості нового судна скоро придалися, коли довелося доганяти й брати на абордаж великий корабель «Діана» з вантажем рису. А буквально на інший день Сюркуф побачив величезне судно «Тритон», збройне двадцятьма шістьома пушками

И знову Сюркуфу повезло. На «Тритоні» відразу довідалися бриг і, нічого не підозрюючи, сигналами запропонували підійти ближче, щоб довідатися новини. Стояла жарка погода, і команда «Тритону» ховалася від сонця в каютах. Підійшовши до нього, двадцять людей перестрибнули на палубу англійця, обеззброїли вахтових і захлопнули люки, що ведуть униз, де перебувала команда. Сто пятдесят матросів потрапили в полон. Було захоплено багато коштовного вантажу. Після настільки вдалих операцій Сюркуф розвязав не спокушати далі долю й повернутися на Реюньон.

Коли він увійшов у порт, його чекав сюрприз. Губернатор заявив, що всі трофеї — кораблі й вантаж — конфіскуються на користь уряду Франції, тому що Сюркуф не має патенту, тобто не є офіційно корсаром. Якщо ж здумає скаржитися, то взагалі буде арештований і його засудять як пірата

Але не такий був Сюркуф, щоб безмовно підкоритися, а головне, упокоритися із втратою трофеїв. Завзятий і настирний, коли справа стосувалася грошей, Сюркуф на першому ж кораблі, що відправлявся у Францію, залишає острів, наміряючись шукати справедливості встолице.

Прибувши в рідний Сен-Мало, він не витрачав часу на сентиментальні спогади, а сіл у поштовий диліжанс і помчався в Париж. Нагадаю, що події, про яких мова йде, відбувалися в 1796 році в часи Директорії. Тут його зустріли як тріумфатора. Ще б, він, можна сказати, зявився кредитором націй. Його трофеї й обіцянки ще більших прибутків у майбутньому зробили сильне враження

Ост-индские торговые судна

Ост-индские торговые судна

К ним относились все парусные торговые корабли, принадлежащие Ост-Индской компании (большая часть суден имел британское происхождение). Торговые судна компании часто создавались на заказ, так как являлись лицом компании, поэтому часто встречались дизайнерские проекты.

Первые корабли Ост-Индской компании не имели никаких отличий, и ничем не отличилась от простых торговых суден. Но с ростом влияния компании, судна начали лучше вооружать и увеличивать в размерах (некоторые торговые судна превосходили размерами и вооружением военные корабли).

Все судна компании объединяла одна особенность – они имели очень прочный и пузатый корпус, то есть, корабль делался с учетом длительных путешествий. Кроме этого на судне находилась артиллерия, в случае нападения пиратов.

Большинство торговых суден вырезали на своем борте ложную символику военных кораблей, делалось это для того, чтобы отпугивать пиратов.

Самый большой, зарегистрированный торговой корабль компании имел вес в 960 тонн при длине в 46 метров. На его борту находилось 25 пушек и 118 человек. По своей форме и характеристике отдаленно напоминал военный корабль. Хорошая боевая мощь делала ост-индские корабли практически неуязвимыми для нападений пиратов. Единственное, чего они боялись в безграничных водах океанов – стихии и отсутствие ветра.

Дело в том, что торговые судна часто отказывались от гребцов, чтобы взять максимальное количество товара, поэтому в безветренную погоду судно дрейфовало, в такие моменты более быстрые и маневренные пиратские корабли часто совершали набеги на беззащитные в таких условиях торговые судна.

Торговые корабли часто враждовали между собой и вступали в военные стычки только в условиях объявления войны. Учитывая то, что военные действия велись практически без остановки, то судна двух разных стран нередко открывали огонь друг по другу. При острой необходимости торговые судна участвовали в генеральных сражениях бок обок с военным кораблями и показывали неплохие результаты.

Судно этрусков

Судно этрусков

Сведения об этих кораблях историки черпают из захоронений в центральной части Италии (приблизительно 4 век до нашей эры). Археологи часто откапывают древние надгробия с изображениями судна этрусков.

По своей форме они имели много общего с финикийскими судами, но по размерам во много раз превосходили их. С развитием технологий изготовления судна этрусков больше походили на корабли норманнов – северных народов Европы. Поэтому их часто путали с кораблями викингов.

Судно этрусков скопировали технологию расположения весел от норманнов – они проходили через специальные дырки в борту. Так гребцы могли развивать большую скорость и меньше выматываться, таким образом, судна отлично справлялись с дальним плаваньем. Кроме этого гребцы защищались высоким бортом от вражеских стрел. Чтобы вода не попадала на палубу, отверстия для весел закрывались специальными кожаными рукавами.

Управление судном осуществлялось при помощи рулевого весла, которое находилось по правому борту корабля. Мачта располагалась строго по центру корабля и позволяла установить один большой парус. Стилизованные рисунки в виде морских волн обозначали ватерлинию корабля. Кроме этого весь корпус всегда украшался различными изображениями животных, мифических существ и элементов природы.

Судна этрусков были хорошо защищены, помимо собственной брони, на их боках располагались дополнительные щиты, оберегающие как гребцов, так и членов команды от стрел. Носовая часть корабля заканчивалась конструктивным элементом в виде бараньей головы. Этот декоративный элемент играл важную роль – защищал судно от таранов вражеских кораблей.

Судно этрусков оснащалось металлическим тараном на уровне ватерлинии. Мощь этих суден была настолько велика, что наличие нескольких таких суден во флоте могло изменить ход генерального сражения.

Свежие комментарии
    Июнь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    2627282930  
    Яндекс.Метрика