На главную

пиратство

И Кавендиш розвязав захопити із собою цих обшарпанців

И Кавендиш розвязав захопити із собою цих обшарпанців. Вони могли придатися як провідники. Їхня розповідь потрясла навіть бувалих моряків. Землю цю вони назвали Портом голоду, таким він значиться й на сьогоднішні картах

Наприкінці лютого кораблі Кавендиша вийшли в Тихий океан. І отут почалося щось несусвітнє. Сильний шторм обрушився на моряків. Видалося, борту кораблів от-от розлетяться під ударами хвиль. Бура розкидала судна. Коли вона затихла, вони зєдналися й рушили до берегів Чилі

Іспанці зявилися тут років пятдесят назад і, можна сказати, освоїли їх. Побудували міста Арику, Сантьяго, Кальяо, Ліму. Склади в них ломилися від товарів, а охорона була дуже слабка — нападу чекати було нівідкіля. По тій же причині й військового флоту в західного узбережжя Америки не було. Іспанці вважалися, що Тихий океан — їх власна вотчина й нема чого містити тут дорогі кораблі. Те, що три роки тому сюди вдалося проникнути Дрейку, — чиста випадковість

У берегів Чилі відбулися перші сутички з іспанцями. Захопили два судна, які Кавендиш відразу спалив — адже Англія воювала з Іспанією. Потім штурмом побрало місто Пайту й теж зрадив його вогню. Ще не раз довелося Кавендишу виявити свою жорстоку вдачу й безжалісно розправитися із захопленими судами і їх командами. Недарма його улюбленою приказкою були слова: «Мертвий уже не видасть».

Одного разу, це було на початку липня в берегів Каліфорнії, був захоплений черговий іспанський корабель. Від його капітана довідалися, що в цих водах від дня на день чекають манільський галион. Однак проходили тижня, а бажаний гість не показувався. І тільки 4 листопада 1587 року, під час триваючого дрейфу кораблів Кавендиша в берегів Каліфорнії, матрос, що сидів в «вороняччями гнізді» — бочці на верху щогли, закричав: «Бачу вітрило!» Незабаром і всі інші побачили величезний галион — жаданий видобуток усіх піратів. Це була «Санта Ганна» водотоннажністю більш 700 тонн — «самий багатий з кораблів», як говорили про нього самі іспанці

От як описав цю зустріч Фрэнсис Притти: « До вечора ми наздогнали його й далечіні залп із усіх наших гармат і потім вистрілили із усіх мушкетів. Потім наблизилися до цього корабля — власності короля Іспанії».

З першої спроби захопити галион не вдалося. Тоді, продовжує Фрэнсис Притти, «ми підняли знову вітрила й ще раз вистрілили із усіх гармат і мушкетів, убивши й ранивши багатьох. Але їх капітан, будучи мужньою людиною, продовжував бій і не здавався. Тоді наш генерал Кавендиш наказав сурмити в труби й цим надихати наших людей, і ми ще раз вистрілили із усіх гармат, пробивши борту й убивши багатьох людей».

Бій був запеклим і тривав більш пяти годин. Зрештою ядра важких знарядь кораблів Кавендиша пробили борту нижче рівня води, і тільки тоді галион, «піддаючись небезпеки втопити, викинув прапор здачі й просив про милість, щоб наш генерал урятував їх життю й побрав їхні товари, і тому вони здалися нам», — писав той же Фрэнсис Притти.

Тут варто сказати кілька слів, що ж це таке — манільський галион як тип корабля

«Потьомкін» ішов під Андріївським…

«Потьомкін» ішов під Андріївським прапором, а Ламбро був не тільки піратом, але й майором росіянці армії

Ще в 1769 г. сімнадцятилітній Ламбро Качиони разом зі своїм старшим братом захопили торговельне судно й почали пиратствовать в Архіпелазі. Пізніше до нього приєдналися ще два грецькі судна. Серед піратів Архіпелагу брати Качиони прославилися розпачливою жорстокістю. чи Піднімали вони «чорний Роджер»? чи Навряд, грекам не були властиво англосаксонські хвастощі, і про них не співали худосочні інтелігентні дівиці 1960 х – 1970 х років: «Бється по вітру “веселий Роджер”, люди Флінта пісеньку співають…» Найчастіше Качиони йшли в атаку взагалі без прапора, і лише коли поруч зявлявся венеціанський або французький фрегат, на щоглу хоробро злітав… Андріївський прапор! Капітани фрегатів, непристойно виражаючись ( для «макаронників» і «жабників», звичайно), змушені були міняти курс – з ескадрою Орлова жарти погані!

Незабаром у морському бої з турками загинув старший Качиони, а піратський «фрегат» був загублений. Після цього Ламбро зробив у російський Єгерський корпус і брав участь у ряді десантів російського флоту. Однак скінчив війну він лише сержантом. В 1775 г. Ламбро переселяється в Керч. В 1777– 1778 рр. сержант Качиони вирізнився в придушенні татарських бунтів і одержав офіцерське звання. В 1781 г. поручик Качиони відрядиться в Персію під начальством графа Марка Войновича.

21 квітня 1785 г. указом Катерини II Качиони був «подарований у шляхетне російське дворянство й внесений у другу частину Родовідної книги Таврического дворянства». А в наступному році президент Військової колегії князь Потьомкін « за заслуги в Перській експедиції» зробив Качиони в чин капітана (армійського).

З початком війни Качиони сколотив загін греків, який у ніч із 10 на 11 жовтня 1787 г. недалеко від Гаджибея на човнах захопив велике турецьке судно. Воно й було названо «Князь Потьомкін Таврический». Дюжина гармат, 60 лихих хлопців і відважний капітан Ламбро – чого ще треба? Славно порезвился «Потьомкін» на Чорному морі!

Відразу після початку війни Потьомкін оперативно роздає грекам гармати й порох, а також флотські й армійські чини. Їм навіть платять платня, хоча й украй нерегулярно. ДО 21 жовтня 1787 г. до бою було готове вже 21 крейсерське судно. У Херсоні й Петербургові довго думали, як охрестити піратів. Корсари й капери ніколи в нас у списках судів або особового складу не значилися, піратами називати непристойно, тому був уведений хитрий термін – «крейсерське судно», який пізніше здорово плутав росіян і радянських істориків

Крейсерські судна на Чорному морі не тільки пиратствовали, вони проводили розвідку, конвоювали транспортні судна, а найголовніше, вони брали участь у всіх великих боях російського флоту

Знала матінка імператриця про піратів, тобто корсарах? Звичайно, знала, про них неодноразово йшла мова в переписці Катерини з Потьомкіним. 19 травня 1788 г. ясновельможний пише государині: «Греки, що крейсують досить хоробро й охоче надходять. Добре, коли б наші морські подобились їм, але їх погубила наука, яку вони більше вживають на відмовки, ніж на дії».

Яка там в « греків, що крейсують, » наука, регламент Дст і т.д. – нападай, стріляй, ріж, пали й драговини!

Майбутній пірат народився в Англії в родині поміщика

Майбутній пірат народився в Англії в родині поміщика. Але життя в сільській глухомані його не приваблювала. Він мріяв побачити світло й одного разу найнявся на судно, шедшее на острів Барбадос. Звідси Генрі перебрався на Ямайку, де й пристав до піратів. Став учасником їх розбійницьких рейдів. За короткий час пізнав їхні звичаї й закони, а головне сколотив невеликий капиталец — частина одержав з піратського виторгу, а частина виграв у кості. На ці гроші купив корабель і почав грабувати у відкритому морі

Якийсь час його соратником і старшим наставником був досвідчений, бувалий пірат по імені Мансфельд. До цього він розбійничав неподалік від Коста-Рики в острова Санта-Каталина. Острів цей йому сподобався, і він розвязав тут улаштуватися, але для цього треба було прогнати звідси іспанців. Зробити це самотужки, а головне удержати острів він не міг

Залишивши на острові в якості губернатора якогось француза Симона, він поспішив на Ямайку, розраховуючи на допомогу тутешнього губернатора. Але той навідріз відмовив. До того ж зненацька помер Мансфельд.

Тим часом іспанці не дрімали. Губернатор Коста-Рики дон Хуан Перес де Гусман розвязав скористатися моментом. На чолі великих сил він висадився на острові Санта-Каталина й зажадав від Симона здатися. Той погодився, знаючи, що на допомогу розраховувати не доводиться. Коли іспанці вже були на острові, до його берега підійшов англійський корабель. На його борті було чотирнадцять чоловіків і одна жінка. Іспанці легко захопили це судно й на честь перемоги над англійськими піратами влаштували феєрверк

Коли Морган довідався, що його наставник і друг умер, а на Санта-Каталине запанували іспанці, він розвязав довершити задумане Мансфельдом і перетворити цей острів у піратське гніздо. До цього часу Морган одноголосно був вибраний проводирем піратської братій за свій розум і розпачливу хоробрість. Але план свій йому довелося тоді відкласти. Сил у нього поки що було явне недостатньо, щоб захопити Санта-Каталину.

Морган у той час перебував на островах у берегів Куби (тоді Эспаньола), накопичуючи сили. Йому вдалося зібрати флотилію із дванадцяти кораблів з командою сімсот людей. Морган скликав піратську раду й запитав, куди слід їм іти. Деякі гарячі голови запропонували захопити Гавану — столицю Куби. Але на таку операцію сил було малувате. Більш реально настроєні висловилися за те, щоб відправитися в Пуэрто-Дель-Принсипе — місто у внутрішній частині острова

Коли пірати вже були в море, один іспанець, довгий час, що перебував у полоні в англійців, уловив з їхніх бесід, що мова йде саме про Пуэрто-Дель-Принсипе. Уночі він стрибнув у воду й поплив на берег. Правда, за ним негайно ж спустили каное, але він виявився на березі значно раніше й моментально загубився серед дерев. Наступного дня він переплив з одного острова на інший і в такий спосіб добрався до Куби. Він знав усі стежинки й незабаром досягся Пуэрто-Дель-Принсипе, де попередив іспанців, що зявилися пірати

Жителі міста відразу стали ховати своє добро, а губернатор вийшов із загоном рабів до тієї дороги, де могли зявитися вороги. Він наказав зрубати побільше дерев, завалити ними дорогу й улаштувати різні засідки. На них він поставив кілька гармат

Вертаючись у Севастополь…

Вертаючись у Севастополь, корсари зустрілися із двома військовими турецькими кораблями, але ті ухилилися від бою

До вересня 1788 г. у Чорному морі пиратствовали тільки греки. У серпні 1788 м. Потьомкін призначає, що тільки що повернувся з Петербурга Д.Н. Сенявина своїм генеральс адютантом і робить його в капітани 2 рангу. Очевидно, і був привід: 3 серпня Сенявину здійснилося 25 років. А у вересні ясновельможний відправив свого улюбленця в крейсерство до анатолийским берегам

Наші офіційні історики: і царські (Ф.Ф. Веселаго й ін.), і радянські (А.Л. Шапиро й ін.) – затверджують, що, мол, Сенявин повинен був відволікти частину турецького флоту, що стояв в Очакова. Твердження більш ніж наївне, і так десятки грецьких корсарів нишпорили по Чорному морю, але турки так і не відвели свої основні сили. Та й взагалі, як ці автори представляють гонку 66 гарматного корабля за швидкохідним крейсерським судном?

Сам Потьомкін куди більш логічно пояснив імператриці свій розвязок у листі від 29 вересня. Мол, «мій генаральс адютант Сенявин посланий з корсарами заради перехвачения з військами восьми судів транспортних». Теоретично це могло бути, а практично Гриша надув улюблену Катю. Ніяких військ, передбачуваних до перекидання по морю, в Анатолію не було. Та й що турки, психи? Без конвою направляти вісім військових транспортів по Чорному морю, що кишить піратами? А якби й потрібна була таке перевезення, те вже турки знайшли б і відповідний конвой з декількох фрегатів, а то й кораблів. До речі, на цю «журавлину» і купився В.Д. Овчинников, автор житія святого адмірала Ушакова.

Ларчик же відкривався просто. Ясновельможному потрібно було дуже багато грошей, а похід до берегів Анатолії міг принести більший прибуток. Крім того, не гріх і перевірити, чим займаються корсари в море й чи чесно ділять видобуток сначальством.

16 вересня 1788 г. пять корсарських кораблів вийшли із Севастополя й направилися до турецьких берегів. Формально ними командував капітан 2 рангу Сенявин. Але як міг командувати 25 літній чепурун, жодного разу, що не ходив на абордаж, досвідченими капітанами – шкіпером Г. Ганале, прапорщиком Марингопуло, шкіпером А. Скандараки й мічманом Аркуловым? Ішов Сенявин фактично весільним генералом

Три тижні загін крейсував у районі Синоп – Керасу. 19 вересня в Синопа загін Сенявина зустрів пять турецьких судів. Корсари кинулися за найбільшим, але судно мало гарний хід і легко йшло від погоні. Проте його перехопили кораблі капітана Ганале й прапорщика Марингопуло, взявши турка у два вогні. Турки запекло пручалися, вони відбили дві спроби абордажу. Отстреливаясь, вони стали відходити до Синопу, але наскочили на риф. Корсари накинулися на видобуток, але отут відкрили вогонь гармати берегової батареї. Корсарам довелося відійти, залишивши приз на каменях. Але з інших кораблів один був захоплений прапорщиком Скандараки, інші бігли під покривом темряви, що настала

Потім загін рушив на схід до порту Бонні, де нібито стояли вісім військових судів. 20 вересня, на шляху до Бонні, корсари захопили судно зі смолою й прядивом. Приз спалили, а його команді вдалося бігти на шлюпках на берігся

Інша частина крейсерських…

Інша частина крейсерських судів, включаючи знаменитий «Князь Потьомкін Таврический», викуплена не була й формально в список судів російського флоту не включалася. Хоча, повторюю, статус обох категорій крейсерських судів був однаковий, і вони носили Андріївські прапори – зрозуміло, коли їх капітани вважали необхідним

Як і в минулі війни в Архіпелазі, на Чорному морі в 1787– 1792 рр. важко оцінити втрата, нанесений корсарами туркам, оскільки більшість захоплених судів не фіксувалася в офіційних російських документах, а пізніше ніхто з наших морських істориків не спробував це зробити. Тому волею неволею розповідь про корсарів Чорного моря носить фрагментарний характер

1 травня 1788 г. три крейсерські судна – «Панагія Попан ди» (командир Галаки Батисту), «Св. Параскєва» (командир Дмитро Кундури) і невідоме судно, яким командував грек Куций, – лежали в дрейфі в 15 верстах напроти Килийского гирла Дунаю. В 3 години дня з півдня зявилися два турецькі «купці», що пробиралися в ріку уздовж берега. Корсари кинулися за ними, але штиль, що настав, зупинив крейсерські судна. Корсари спустили барказы, а турки, кинувши свої судна, погребли на шлюпках до берега. Корсари їх переслідували, але були відбиті рушничним вогнем із суши. Тоді корсари заволоділи призами (трофейними судами) і повели їх на буксирі до своїх кораблів. Але турки не дрімали – з Килийского гирла вийшли дві напівгалери й на веслах швидко наздогнали корсарів. Напівгалери були збройні пушками, і тому корсари після короткого бою покинули призи й повернулися на свої кораблі. Турки заволоділи своїми судами й урочисто повели їх кберегу.

Але отут щастя посміхнулося піратам: подув вітер, і Галаки Батисту розгорнув «Панагію Попанди» і погнався за турками. Одна з напівгалер із призом на буксирі зуміла ввійти в Дунай, але друга потрапила під картеч Батисты. Турки на напівгалері обрубали буксир і поспішили ретируватися. У підсумку захоплене купецьке судно корсари привели Всевастополь.

Одночасно ескадра з пяти корсарських кораблів крейсувала в анатолийских берегів. 3 травня командир ескадри Георгій Ганале, пиратствовавший ще в Архіпелазі в 1769– 1775 рр., захопив турецьке судно, що йде з Константинополя в Трапезунд. Побравши в полон екіпаж (11 людей) і найцінніший вантаж, він потопив приз

У квітні–травні 1788 г. у румелийского берега ( тобто берегів сучасних Болгарії й Румунії) гуляли два корсари: Іван Налимер на трофейному турецькому судні (назва встановити не вдалося) і Іван Мелиси на «Карло Костянтину». Рано ранком 5 травня вони тихо підкралися до містечка Мангалия в устя Дунаю. Там на мілководдя, у самого берега, стояло 9 невеликих турецьких судів. Розвязавши захопити їх, корсари спустили шлюпки й направилися до берега. Їхній курс перетнув барказ із двома десятками збройних турків. Турки прийняли корсарів за своїх співвітчизників, про що незабаром гірко пошкодували: вогнем зі шлюпок були перебиті всі люди на барказе, крім трьох, узятих у полон. Побачивши це, турецькі купці поспішили викинутися на берег, але корсарам удалося перехопити одне судно з вантажем пшениці, а інше потопити. Юрба турків на березі була розсіяна вогнем зі шлюпок

Свежие комментарии
    Сентябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930  
    Яндекс.Метрика