На главную

морган

Морган кинув клич і дуже…

Морган кинув клич і дуже скоро завербував дві тисячі розпачливих хлопців, готових відправитися хоч до чортів у пекло. А він усього лише запропонував виступити на завоювання Панами. Можна було подумати, що марнолюбному піратові не дають спокою лаври Бальбоа й Дрейка, першими омочивших ноги у водах Тихого океану

Морган почав ретельно готуватися до походу. Коли всі вже було готове — кораблі, екіпаж, зброя й такелаж, виявилося, що бракує потрібної кількості провіанту. Розвязали відправити малу експедицію на материк і добути додатково припасів. Що й було зроблено: кораблі повернулися з мясом і маїсом

И от флот Моргана, найбільший з усіх, коли-або, що збиралися під чорним піратським прапором, вийшов у море. У його складі було тридцять сім кораблів, збройних пушками. Крім екіпажів, на судах перебували дві тисячі солдатів. Усі були впевнені, що з такою силою вони розтрощать будь-які самі неприступні форти й інші зміцнення іспанців. Але головне — вернуться додому з такими багатствами, які дозволять безбідно дожити до кінця днів

Кожний пірат підписав умови про розділ видобутку. Згідно з ними, Моргану належала сота частина всього видобутку й, крім того, з кожних ста людей одна частина, яка додержувалася окремому пірата. Кожний капітан корабля одержував, крім своєї частки, ще вісім частин від загального видобутку

Цікаво, що головному хірургові (а був і такою), крім платні, виділяли 100 піастрів, а кожному корабельному теслі (теж рідкому й шановному фахівцеві), крім платні, також сто піастрів. Це не вважаючи грошей за каліцтва й за відмінності всражениях.

Коли флотилія вийшла в море, Морган зібрав раду капітанів і докладно познайомив їх зі своїм задумом. Пройти по перешийкові, напасти з тилу й опанувати містом Панама, де він сподівався захопити купи золота й срібла. Про труднощі походу крізь джунглі він розсудливо умолчал. Усі були захоплені намальованої їм картиною незліченних скарбів, які чекали їх Впанаме.

Місто цей на березі Тихого океану дійсно був одним з найбагатших в Америці. У ньому налічувалося дві тисячі більших, чудових будинків і ще пять тисяч менш шикарних, але майже всі триповерхові й здебільшого камяні

За валом і міською стіною, що захищали місто, на складах зберігалося мексиканське срібло й перуанське золото. Звідси на мулах його перевозили через перешийок на Атлантичне узбережжя. У місті купці були багаті, церкви й собор чудові, монастирі повні золотий і срібному начиння. У будинках знатних городян коштовні картини прикрашали стіни, повно було китайської порцеляни й виробів образотворчого мистецтва

Одним словом, тут було чому поживиться. При згадуванні слова «Панама» ока піратів загорялися вогнем прагнення. чи Потрібне говорити, що ніякі труднощі, позбавлення й небезпеки не могли їх зупинити

Перші такі труднощі, що виникли ще до походу, полягала в тому, що ніхто із супутників Моргана не знав дороги через джунглі. Потрібні були провідники. Роздобути їх розвязали на острові Санта-Каталина, де у вязниці втримувалися іспанські злочинці. Прибувши до острова й висадивши десант у тисячу людей, пірати так налякали гарнізон, що той без найменшого опору здався

Морган добрався до Карибського…

Морган добрався до Карибського моря 19 березня, а потім, до люті й сказу своїх товаришів, залишивши їх на березі в одному з портів, таємно сплив з видобутком на кораблі. Останній підрахунок вартості награбованого добра, який, по всієї

135 імовірності, був зроблений і залишений Морганом, говорить, що загальна вартість трофеїв склала всього лише 30 тисяч песо й була справедливо поділена між усіма піратами. Пізніше він став лейтенант губернатором Ямайки, був зведений у лицарі й вніс великий вклад у справу придушення піратського руху. В 1688 році Морган умер

Наприкінці 1671 го – початку 1672 року невідома флотилія зявилася в західного узбережжя Південної Америки. Як видно, це була торговельна експедиція з Амстердама, споряджена компанією голландських і англійських підприємців, яким яким те образом удалося одержати в іспанських влади спеціальний дозвіл на ведення торгівлі в американських колоніях. На сьогоднішній день мало що відомо про цю досить незвичайну експедицію, дані ж щодо чисельності й складу флоту вкрай суперечливі. Барни затверджує, що був один 400 тонний корабель і маленьке 80 тонне однощоглове судно. У той час як іспанський джерела говорять про кількість від 5 до 14 судів, але немає ніякої впевненості, що мова йде про одну й ту ж експедицію. Вона не була піратської, але поява судів у крайки берега сіяло паніку й приводило в сумяття прибережне населення Нової Іспанії

Більша частина товару була продана в Гуаякиле й Реалейе. Потім, цілком ймовірно, флотилія направилася убік Акапулько. Уперше вице король почув про «пять піратські суди», коли вони встали на якір у берегів Туланчинго, що близько Джамилтепека, 13 липня 1672 року. Кастелян Акапулько, який у той час із за виснажливої жари покинуло місто й перебувало в Куэрнаваке, раптово сильно занедужав і був не в змозі вернутися в порт. Влади для захисту міста негайно направили збройні загони під командуванням Диего Сентено, «генерал лейтенанта всіх південних морських узбереж». Кілька днів через, 23 го числа, поблизу Акапулько було помічене ще 6 судів, що йдуть на північ. У серпні ж вони зявилися в берегів провінції Мотинес, а у вересні 14 англійських судів увійшли в затоку Салагуа.

Оскільки флотилія, як видно, не збиралася встати під юрисдикцію влади, аудієнція Гвадалахари призначила одного зі своїх оидорес, дона Херонимо де Місяць, очолити другу армію, що просувався до узбережжя, для відбиття можливого вторгнення ворога. Також був виданий наказ, згідно з яким уся рогата худоба випливало вивести з узбережжя в глиб країни на відстань 20 ліг від берега

Вице король був настільки зацікавлений в одержанні інформації про цих «піратів», що пообіцяв нагороду тому, хто першим побере в полон одного з ворогів: якщо людей, що піймала ворога, виявиться рабом, то він одержить волю; якщо ж їм виявиться вільна людина, то його чекала нагорода в 300 песо. 4 жовтня ворожа флотилія, тепер у складі семи судів, увійшла в гавань Тиакапан, що до півдня від Масатлана, і викрала трохи голів рогатої худоби

Генрі Морган, що народився…

Генрі Морган, що народився приблизно в 1635 році в добропорядній уэльсской родині, можливо, був самою неприємною особистістю із усіх піратів, коли або, що промишляли у водах і в берегів Тихого океану. Замолоду він потрапив у руки іспанців, і в майбутньому їхній погане ставлення до нього послужило приводом для жорстокої помсти з його боку. В 1670 році в нього зародилася ідея перетнути перешийок і розграбувати місто Панаму. Для здійснення цього амбіційного плану, замаскованого під патріотичне підприємство (нібито для запобігання можливого нападу Іспанії на Ямайку), Морган кинув клич про набір добровольців, на який, зі слів Мансфельда, відгукнулися «усі шибеники й негідники Індії».

Спочатку для забезпечення своєї безпеки й прикриття «тилів» пірати напали на міцність Сан Лоренсо в устя ріки Чагрес, і після жорстокої й кривавої битви команда приблизною чисельністю в 1400 піратів у середині січня 1671 року початку свій важкий перехід уздовж перешийка. Будучи цілком обізнаними про плани ворога, іспанці влаштували численні засідки й знищили всі їстівні припаси по шляху його проходження, тому буканьеры підійшли до міста Панамі в особливо дурному розташуванні духу

Панама в той час була одним із самих багатих торгових центрів Америки й нараховувала 15-20 тисяч жителів, включаючи рабів і мулатів. Як ми вже згадували, стара Панама мала невелике фортифікаційне спорудження, що опікувало місто з боку моря, але з боку суши вона усе ще залишалася практично беззахисна. Чекаючи ворога населення поспішне зводило бруствери, а для захисту головного входу в місто туди було переміщено кілька знарядь. Але Морган, увійшовши в місто з іншої його сторони, звів усі старання городян на немає. 29 січня пірати були зустрінуті більшими силами іспанців під командуванням дона Хуана Переса де Гузмана, президента аудієнції Панами, за рисою міста. Увесь особовий склад іспанських сил нараховував близько 2 тисяч, включаючи кінноти з 200 людей, і полягав в основному з негритянської міліції. У жорстокому двогодинному бої люди Моргана розбили супротивника, убивши приблизно 400 людей. Втрати ж піратів склали близько 200 людей убитими. І кілька годин через, після запеклих вуличних боїв, пірати побрали місто

Морган і його банда залишалися в місті більш місяця, грабуючи й застосовуючи самі жорстокі катування до бранців заради того, щоб захопити якнайбільше золота. Більшість деревяних будинків була спалена. Капітан Серльз на судні, захопленому піратами, був посланий у води затоки до острова Табога й незабаром повернувся із ще чотирма трофейними судами. Інші піратські команди вже на захоплених судах побрали курс на Перлові острови й, ретельно дослідивши їх, розграбували всі прибережні поселення. Яке хто з буканьеров виявив бажання залишитися й пуститися в піратський рейд по Тихому океану, але, коли Морган почув про це, він спалив деякі із трофейних судів, а на інші демонтував і привів у непридатність усі їх знаряддя

6 березня 1671 року пірати, побравши із собою 600 невикуплених бранців і награбоване майно, приблизна вартість якого становила по, різним оцінкам, від 150 тисяч до 750 тисяч песо, залишили Панаму

Якийсь час через Морган повернувся на Ямайку

Якийсь час через Морган повернувся на Ямайку. Почавши здійснювати план по викорінюванню своїх недавніх соратників, він насамперед запропонував амністію всім, хто добровільно перестане розбійничати на море. А якщо ні, то загрожував жорстоко розправитися снепослушными.

Не всі й не відразу почули його закликам. Довелося застосовувати жорстокі заходи, що він, як ми знаємо, умів робити, недарма одержав прізвисько Жорстокий. Усе більше колишніх піратів кидало своє колишнє злочинне ремесло, стало займатися приватною торгівлею й судноплавством, інші сталі мирними плантаторами. А Порт-Ройял, цей ще недавно «піратський Вавилон», перетворився у важливий центр морської торгівлі

Сам же Морган, один з найбільших піратів усіх часів, умер почтеннейшим джентльменом у своїй постелі в цьому самому Порт-Ройяле 25 серпня 1688 року. Його стан на той час становило на нинішні гроші один мільйон фунтів стерлінгів. Жив він у багатому маєтку й так озивався про своє колишнє ремесло пірата: «Я випробовую відразу до кровопролиття, і мене дуже засмучує, що мені так часто доводилося вбивати».

Незадовго до смерті Морган писав у Лондон, попереджаючи влади, що вирвати з коренем піратство буде не легше, чим ліквідувати грабіжників на дорогах Англії. Цікаво, що нинішнє сімейство американських мільярдерів Морганов не приховує, що їх династія почалася саме з того самого пірата Генрі Моргана, що нажив первісний капітал ремеслом розбійника

ВІЛЬЯМ ДАМПЬЕР.

УЧЕНИЙ ПО ПОКЛИКАННЮ, РОЗБІЙНИК ЗА ПРОФЕСІЄЮ

Побачити мир — його пристрасть

У лондонській Національній галереї висить портрет людини з розкішною книгою в руці. Під портретом підпис: «Вільям Дампьер — пірат і гідрограф». На книзі можна прочитати заголовок «Нова подорож навколо світу». Коштує відразу ж уточнити, що герой нашого оповідання не тільки був гідрографом, але й мав відношення до природничих наук, був також великим мореплавцем — на його рахунку багато важливих відкриттів в океані, що ввічнили його імя на карті. І разом з тим Дампьер відомий як самий справжній пірат

Книга, яку тримає зображений на портреті художником Томасом Мурреем Дампьер, стала бестселером в XVIII столітті. Вона була переведена на багато мов, не раз перевидавалася. Після її виходу у світло автора обрали в Королівське суспільство, тобто в академію; з ним зналися багато видатних учених. І сьогодні цією книгою цікавляться ботаніки, зоологи, метеорологи, етнографи, історики

При житті Дампьера одні називали його «знаменитим капітаном», інші — «страшним піратом». Його імя наводило страх на іспанців у Південній Америці, для них він був морським розбійником. Але як не дивно, багато чого в житті цієї людини дотепер залишається під покривом таємниці, про нього мало що відомо. Спробуємо, однак, підняти цю завісу й, зіставляючи різні джерела й документи, заглянемо внеизведанное.

Пристрасть побачити мир опанувала ним ще замолоду. Ледь закінчивши навчання в школі, він, як говориться, сломя голову ринувся в авантюри. Зробив плавання у Францію, потім зайнявся рибальським промислом в океані. Ходив на Яву. Якийсь час служив на військовому кораблі. Словом, набирався досвіду моряка, пізнавав тяготи морської служби

З іменем Моргана звязане й початок заходу вільного піратства

З іменем Моргана звязане й початок заходу вільного піратства. Перейшовши на англійську службу, він ревно переслідував своїх колишніх товаришів. Однак піратство в американських водах виявилося досить живучим. У його подальшій історії були припливи й відливи, повязані з політичною обстановкою в цьому районі. Воно підсилювалося під час війн Англії або Франції з Іспанією (ухвалюючи найчастіше форму каперства) і скорочувалося в мирні роки, коли колишні вороги поєднувалися проти морських розбійників. У такі періоди піратські кораблі залишали Карибське море й шукали видобуток в інших місцях

У цій книзі розповідь про історію морського розбою обмежений у просторі й часу. Географічно книга охоплює Індійський океан і Південні моря (південно-західну частину Тихого океану, покриту численними островами). Тут здавна пролягали жваві морські дороги, схрещувалися торговельні шляхи. Сюди, до Островів пряностей, прагнули європейці. Сюди шукав шляхів Колумб, до кінця своїх днів, що перебував у впевненості, що земля, відкрита їм, належить до цього басейну. Історію цього великого району можна багато в чому розглядати як єдину, незважаючи на різноманіття цивілізацій, що розбудовувалися в його межах. Океан поєднував їх так само надійно, як розєднували на суші гори й лісу. Долі більшості країн цього району мають багато загального й через, тісно повязаної з темою, якої присвячена ця книга. Звідси виникає й обмеження в часі оповідання

Коли перші європейці, а саме португальці, знайшли шляхи в Індійський океан, вони в лічені роки освоїли його, а потім проникнули й у Південні моря. Їхні кораблі добралися до самих східних островів Малайського архіпелагу, де росли кориця й гвоздика. Прихід європейців зруйнував звязку азіатських і африканських держав, поламав налагоджену систему торгівлі. З однаковою запопадливістю європейці нападали на своїх торговельних конкурентів у берегів Мадагаскару, у Каликуте, у Тимора й Тернате.

Португальці почали свою «діяльність» в Індійському океані з винищування торговельних судів мусульман і індусів. Потім сюди прийшли голландці й англійці, що почали знищувати не тільки місцеві судна, але й кораблі португальців, а також грабувати один одного. Потім до цієї сутички приєдналися французи. І лише після цього в Індійський океан увірвалися «класичні» пірати з Карибського морячи

Коли сфери інтересів європейських країн в Індійському океані й Південних морях визначилися, на перше місце виступила їхня боротьба з державами Азії й Океанії. Прийшов час розділити цей район на колоніальні володіння. І морський розбій тут ще раз міняє маску. Тепер під видом боротьби з місцевим піратством голландці захоплюють султанати Малайського архіпелагу, англійці — півострів Малакку й Північний Калимантан. Піратство переплітається з колоніальними війнами. Нарешті, коли Азія й Океанія поділені й незалежних територій тут майже не залишається, на кілька десятиліть піратство майже припиняється — колоніальні держави зацікавлені в тому, щоб на морі панували мир і порядок. Але коштувало європейським державам вступити в першу світову війну, як Індійський океан знову стає небезпечним для торговельних судів. Цього разу на них нападають рейдери

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика