На главную

король

У відповідь на це віце-король Гоа…

У відповідь на це віце-король Гоа заборонив місцевим католикам визнавати італійських зрадників і взагалі рішуче перервав з Бомбеєм усе відносини

Відкрита війна з португальцями не входила в плани Буна, який зазнавав поразки за поразкою в боротьбі з Ангрией і якому саме в цей час на несли чутливі удари пірати з Мадагаскару. Кількість піратів в Індійському океані різко увеличи лось після того, як Еудс Роджерс був призначений губернатором Багамських островів і прибув туди на чолі ескадри із шести військових кораблів, убраний пра вом амністувати піратів, які побажають прекра тить свій промисел, і жорстоко карати всіх, хто на цей заклик не відгукнеться. Пятеро піратських капітанів зі своїми командами здалися Роджерсу, але найбільше отча я інші, у тому числі Инглэнд, Ле Бушу й інші, пішли в Індійський океан, де сили англійців і голландців би чи не так великі, як у Карибському морі

Таким чином, через два десятиліття після того, як у цих водах наганяв жах на торговців Эвери й плавали Миссон з Тью, Індійський океан знову став центром піратської активності. Коштувало в 1717 і 1718 роках зявитися біля Мадагаскару новим піратським кораблям з Америки, як селища ожили, у них будувалися нові будинки й зміцнення, а видобуток, який звозили сюди пірати, залучала торговців із Занзибара, Перської затоки й з Маскаренских островів. Піратський Мадагаскар переживав друге народження

Перше велике зіткнення англійців з піратами відбулося в 1718 році. Компанійські кораблі «Грін віл» і «Кассандра», шедшие із Сурата в Бомбей, узна чи, що десь по сусідству знаменитий французький пірат Олівє Ле Бушу налетів на риф, втратив свій корабель і будує новий

Капітани англійських судів Макрэ й Кирби розвязали відшукати пірата й побрати його в полон. Однак не встигнули вони відправитися на пошуки Ле Бушу, як здалися па русява «Перемоги», корабля Инглэнда, і «Примхи», якої командував Тейлор. Довідавшись піратів, англійці звернулися до неподалік голландського корабля, що перебував, і той обіцяв надати допомогу в бої. Капітани вже підраховували премію, яку вони одержать за по имку піратів

Пірати підняли свої прапори — чорний на грот-щоглі, червоний на фок-щоглі й прапор із хрестом святого Георга на бізані. І отут нерви Кирби й голландського капітана не витримали. Скориставшись легеням бризом, вони вийшли, і «Кассандра» залишилася одна проти двох піратських кораблів

На початку бою кілька ядер з «Кассандры» потрапили в «Перемогу» нижче ватерлінії, тому піратському кораблю довелося тимчасово вийти з бою. «Примха» спробувала побрати «Кассандру» на абордаж, але матроси Макрэ відбили цю атаку. Через три години бою втрати на «Кассандре» зросли настільки, що Макрэ розвязав викинутися на берег. «Примха» погналася за «Кассандрой», і обоє корабля сіли на мілину. Англійські матроси отстреливались із останніх сил, і, якби інші кораблі прийшли до них на допомогу, бій міг би закінчитися їхньою перемогою — у якийсь момент, не витримавши вогню з «Кассандры», пірати на «Примсі» очистили верхню палубу й зникли внизу. Однак Кирби й голландець, що спостерігали за боєм з безпечної відстані, обрали саме цей момент для того, щоб підняти всі вітрила й кинутися Кбомбею.

Віце-король Гоа Конде так…

Віце-король Гоа Конде да Эришейра після закінчення трирічного терміну служби відправився додому на семидесятипушечном лінійному кораблі. Він віз у Португалію багато дорогоцінних каменів для здачі в скарбницю, а також власні цінності. Уже підходили уводити, увести до ладу мису Доброї Надії, коли почався страшний шторм. Корабель втратив дві щогли, і довелося викинути за борт більшість знарядь. Португальці стали шукати гавань, щоб привести корабель у порядок. До голландських поселень у мису віце-король іти не вирішився, а побрав курс назад, до острова Бурбон із групи Маскаренских островів, що належав французам. Там у гавані, біля французького форту, почався ремонт

Тейлор і Ле Бушу довідалися про той( у якому жалюгідному стані перебуває португальський корабель, і розвязали скористатися цим. Операція була зухвалою: кораблі піратів увійшли в гавань Бурбона, піднявши англійські прапори, і спокійно наблизилися до португальців, які вітали їхнім салютом, уважаючись, що це військові судна Ост-Индской компанії. У відповідь на салют зашедшие з обох бортів пірати дали залп по португальцях, а потім, скориставшись метушнею, побрали корабель на абордаж

Видобуток був тем цінніше, що полягала в основному в золоті й коштовностях місця, що займали небагато, що й не вимагали додаткових операцій по перепродажу

Ле Бушу розвязав відзначити торжество як справжній дворянин. Він зустрівся із французьким губернатором острова, який не змів ні в чому відмовити піратам, і, давши йому грошей, умовив його влаштувати врочистий обід. На обіді Ле Бушу сидів між губернатором і віце-королем і виголошував тости за дружбу. Тейлор на обід не зявився: він ділив свою частину видобутку з матросами. В «Загальній історії» Джонсона говориться, що матроси Тейлора хвасталися тем, начебто на частку кожного з них довелося по тисячі фунтів стерлінгів сріблом і золотом, не вважаючи дорогоцінних каменів. Джонсон згадує про тому, що при поділі видобутку одному з піратів дістався великий алмаз, тоді як його товариші одержали по нескольку менших каменів. Щоб не відставати від товаришів, пірат розбив свій алмаз молотком і став щасливим власником пригорщі коштовностей

Тейлор, якому не по душі були світські похилості Ле Бушу, любив нагадувати, що ті ж недоліки в характері Инглэнда дорого йому обійшлися. Французький мандрівник Бернарден де Сан-Пьер острів, що відвідав, Бурбон через пять-десять років після цих подій, повідомляє, що пророкування Тейлора збулися. Після захоплення скарбів віце-короля Ле Бушу розвязав залишити піратський промисел і жити, як покладено шляхетній людині. Він купив маєток у Бурбоне й поселився там, будучи певен у вічному розташуванні до нього і його багатству з боку влади. Але через кілька років, коли друга хвиля піратства піла на спад і французькі губернатори перестали тріпотіти перед розбійниками, Ле Бушу був арештований, його майно конфісковане, а сам він повішений

Доля Тейлора зложилася вдаліше. Він продовжував свої плавання на «Кассандре» і через кілька місяців після битви в Бурбона, розставшись із Ле Бушу, напав на великий голландський корабель, захопив його й привів Ксент-Мари.

Вице король, що має…

Вице король, що має королівський двір у Мехіко, був ответствен у військовому змісті за величезний регіон, що простягнеться від Вест Індії до Філіппінських островів. Він також був президентом аудієнції Мексики, під юрисдикцію якої попадав і півострів Юкатан. А у Гвадалахарі існувала окрема, незалежна аудієнція зі своєю судової й навіть політичною владою. Під її контролем, у свою чергу, перебували королівства Нуэва Галисия, Нуэва Визкайя, а також землі до півночі від узбережжя затоки Навидад. Обидві частини Каліфорнії підкорялися безпосередньо вице королеві Нової Іспанії. Органі місцевого самоврядування нечисленних іспанських поселень, розташованих уздовж узбережжя, були довірені алькальд мерам. Насправді алькальд мери були наділені великими повноваженнями й мали владу більшої, ніж звичайні мери, фактично це були губернатори найчастіше досить великих територій. Прибережними територіальними одиницями й розподілами в Новій Іспанії, що перебували в підпорядкуванні алькальд мерів, були Теуантепек, Гуатулько, Акапулько, Закатула, Колима й Аутлан. А в числі подібних розподілів аудієнції Гвадалахари були Ла Пурификасьен, Компостела, Сан Себастьян і Кульякан.

Морські порти й прибережні міста

Перші іспанські поселення на тихоокеанському узбережжі виникли на Панамському перешийку. Село Ната була заснована в 1517 році. Місто Панаму заснували два роки через у шести милях до северо сходу від його кінцевого місцезнаходження. Місцевість, де заснували місто, була вкрай болотиста, але мала важливе стратегічне значення. Панама була кінцевим пунктом для судів, що перевозили срібло й золото з Перу, яке надалі переправляли через перешийок і морським шляхом доставляли в Іспанію. Це місто також було складом іспанських товарів, призначених для Південної Америки. Аудієнція зі своєї сторони була відповідальна за одержання перуанських злитків і транспортування їх через перешийок. Із за частих припливів И відливів суду були змушено кидати якір приблизно в трьох лігах (близько семи миль) до юго заходу від старого міста, у пункті Перико. Споконвічно Панама була забудована переважно деревяними будинками, і під час відвідування її Томасом Гейджем в 1637 році вже мала укріплений форт із декількома знаряддями, спрямованими убік моря, але місто було абсолютно не захищене з боку суши. Скориставшись цим, в 1671 році Генрі Морган захопив місто, розграбувавши й зрадивши його Вогню, після чого нова Панама була відбудована на місці її нинішнього розташування. У новому місті Пили споруджений потужні фортифікаційні зміцнення, включаючи повністю навколишню місто камяну стіну з кількістю знарядь, достатнім для того, щоб дати гідна відсіч у випадку нападу. Але більшість будинків знову були побудована з дерева й згоріли під час пожежі в 1737 році, після чого для будівництва будинків стали використовувати переважно камінь і цегла

Уздовж узбережжя на захід від Панами існувала безліч маленьких іспанських поселень (Ната, Вілла де лос Сантос, Пуэбло Нуэво, Сантьяго Аланье або Чирики), але більша частина країни залишалася незаселеної. Населення жило за рахунок тваринництва, рубання й переробки лісу, натурального сільського господарства й видобутку золота

Король погодився на…

Король погодився на будівництво форту ( на той час воно було майже вже завершене), але ідея оснащення й змісту флоту не знайшла його підтримки із за більших витрат. Він віддав перевагу скоротити обсяг морських перевезень між Перу й Мексикою. Указом від 1620 року король обмежив торгівлю між цими вице королівствами до одного судна в рік, а також нагадав про свою заборону на продаж китайських товарів у Перу. Однак торгівля контрабандним товаром тривала, причому у великі масштабах

У лютому 1616 року в Мехіко відбулася зустріч із усіма капітанами манільських галеонов, де обговорювалася зміна в маршруті руху судів, для того щоб убезпечити галеоны, зробивши їх захоплення як можна більш важким. Було вирішено, що по дорозі назад свого торговельного вояжу вони будуть триматися на відстані ста ліг від Каліфорнії й берегів Нової Іспанії й входити в порт Акапулько з боку відкритого моря, а не з боку узбережжя. Але наказ цей найчастіше ігнорувався, а мис Сан Лукас став навіть якірною стоянкою манільських гігантів на кілька наступних літ

Незважаючи на деякий затишок у діях піратів небезпеку, що загрожувала, не можна було недооцінювати. В 1616 році голландець Джекоб ле Мер виявив новий прохід у води Тихого океану південніше Вогненної Землі, по протоці, яка й донині має його імя. В 1620 році надійшло повідомлення про просування дванадцяти ворожих судів уздовж берегів Перу, які нібито направлялися убік Панами. Про цю фантомну ескадру невідомо нічого, крім того, що вона ніде більш не була помічена. Потім в 1621 році настав кінець так званому перемирю між Голландією й Іспанією, і голландці спорядили самий потужний військовий флот, який коли або зявлявся на західному узбережжі Мексики

Цього разу в наміри принца Голландії Мауритиуса Нассаусского, коли він посилав у води Тихого океану потужний військовий флот, відомий як нассаусский флот, більш, ніж контрабандна торгівля, входило розгарбування іспанських портів і захоплення судів. Уперше було ухвалене рішення кинути виклик іспанському пануванню на Южно Американському материку. В інструкції, передані флоту спеціальним параграфом, було включене положення, що дає йому право на установу голландської військової й торговельної колонії в Перу або Чилі. Цього передбачалося добитися шляхом консолідації сил з аборигенними індійськими племенами, які, як уважалося, легко було спонукати до виступу проти їхніх іспанських хазяїв. Сама ідея не була позбавлена здорового глузду, оскільки жорстокі арауканы не без успіху боролися з іспанцями вже протягом багатьох літ

Відповідальним за настільки амбіційне підприємство адмірал призначав Джекоба л’еремита. Але до глибокого жалю голландців, л’еремит умер на узбережжя Перу, і командування перейшло до молодого вице адміралові Хьюго Шапенаму. У цілому флот складався з десяти судів і одного пинаса, із загальною кількістю знарядь в 292 стовбура й особовим складом в 1637 людей, 600 з яких були солдати. У команді, що майже повністю полягає з голландців, було всього трохи англійців і французів. Відповідні дані й назви судів наведена в нижченаведеній таблиці

Довідавшись про набіги, вице король…

Довідавшись про набіги, вице король на піймання піратів направив три судна, на борті яких перебувало 207 солдат і офіцерів. Ця ескадра покинула Акапулько 15 листопада 1687 року й, не добившись наміченої мети, вернулася на початку січня наступного року. Через той що владі не було відомо про те, що вояж манільського галеона, який повинен був плисти на схід, був знову відкладений, два із цих судів вийшли в море, щоб опікувати його. Вони дійшли лише до мису Корриентес і вернулися в Акапулько 13 лютого

У червні 1688 року буканьеры, увійшовши в Каліфорнійську затоку, проїхали в Нижню Каліфорнію, у затоку Ла Пас, де й провели три місяці, кренгуя свої судна. 14 листопада того ж року вони напали на місто Акапонета. Згідно з іспанськими джерелами, у нападі брало участь близько 80-90 піратів, що висадилися з одного судна середнього розміру, одного маленького судна з однієї палубою й однієї щоглою й баркаса. Потім вони пройшли в глиб материка й напали на місто. Вони вбили кілька людей і покинули місто з видобутком в 20 каргас, що відповідає еквіваленту ваги вантажу, що піднімається одним осликом, срібла, а також повели із собою бранців. Серед них було 40 жінок і два священики. Потім буканьеры сховалися на прилеглому острові Палмито й запросили викуп за заручників у розмірі 100 тисяч песо

Вице король знову розвязав удатися до сили. Цього разу для піймання піратів він вислав один корабель, на борті якого перебувала команда з 143 солдатів і офіцерів під командуванням генерала Антонио де Мендосы. Покинувши Акапулько 17 грудня, іспанці зустріли один з манільських галеонов за назвою «Nuestra Senora del Pilar» («Нуэстра Сеньйора дель Пилар») і довідалися, що слідом за ним ішов ще один галеон, який значно перевершував останній своїми розмірами. 23 січня 1689 року корабель Мендосы підійшов до піратського судна. бій, що завязався, тривав з 9 ранку до 2 годин дня, після чого протягом двох днів іспанці переслідували піратів, поки ті не зникли з виду. Потім Мендоса ввійшов спочатку в Матанчел, а потім у Навидад, де зустрів тільки що прибулий з Маніли другий галеон за назвою «Santo Christo de Burgos» («Санто Кристо де Бургос»). Незважаючи на те що Мендоса знав, що пірати ховалися на островах Лас Трес Мариас, він розвязав супроводжувати галеон на його шляху в Акапулько, куди вони й прибутки 15 лютого. Піратське джерело говорить, що 22 гарматний іспанський військовий корабель зник після бою, у якому французи втратили 2 людей убитою й 18 пораненими

Тим часом пірати підійшли до міста Росарио й залишили там повідомлення про те, що, якщо влади без зволікань не виплатять їм викуп, вони стратять усіх заручників. На початку травня 1689 року до Гвадалахари дійшов несамовитий лист від падре Агуилара, який був одним із заручників. Буканьеры відрізали йому вуха й ніс, і нещасний священик просив, щоб його пленителям видали те, що вони просять: гроші й тютюн. Інші ж іспанці, яких пірати тримали в заручниках на островах, зуміли бігти в ліс, де вони побудували човен і добралися до Чамелы. Один з них перебував у полоні в піратів протягом року й восьми місяців

Свежие комментарии
    Июнь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    2627282930  
    Яндекс.Метрика