На главную

дрейк

А тим часом Дрейк форсував готування до експедиції

А тим часом Дрейк форсував готування до експедиції. У неї ввійшли кораблі «Пелікан» (100 т), «Єлизавета» (80 т) і «Златоцвет» (30 т). Крім того, у їхніх трюмах у розібраному виді перебували чотири швидкохідні боти. Були ще два судна — «Лебідь» (50 т) і «Бенедикт» (15 т), вантажені запасами продовольства

Завбачливий Дрейк ретельніше, чим звичайно, заготовив сухарі й солонину, а також сушений чорнослив, мед і сир. Після того як ці їстівні припаси будуть зїдені, обоє судна випливало потопити

Екіпаж на всіх судах складався з 164 людей: офіцери, матроси, солдати, юнги, а також аптекар, швець, кравець, сурмач, барабанщик і, звичайно, священик, який докладно описав це плавання

13 грудня 1577 року флотилія Дрейка непомітно покинула Плімут. Ніхто нічого не запідозрив. Навіть членам екіпажа було сказано, що вони пливуть у Середземне морі

На містку флагманського судна «Пелікан» стояв невисокого росту, міцної будови капітан: широкі плечі, потужні груди. Каштанові волосся, гостра борідка й вуса. Блакитні очі й невеликий усмішливий рот. Так виглядав адмірал Фрэнсис Дрейк.

Заради точності слід сказати, що називали його так, можна сказати, неофіційно. Поки що він не мав цього звання, але й не зупиняв тих, хто його так іменував. Не уступав він і знатним вельможам по розкоші в одязі, посуді й оздобленню корабля. Йому хотілося виглядати важливим аристократом — це, говорив він, заради престижу

Уже через місяць на шляху до мису Бланко вдалося захопити кілька іспанських судів. Перевантаживши на свої судна все, що було на них корисного й коштовного, Дрейк відпустив іспанців. Але один корабель все-таки затримав, обмінявши його на «Бенедикта». Нове судно він назвав «Христофор».

В островів Зеленого Мису вдалося захопити ще один іспанський корабель. Самим коштовним на ньому виявився досвідчений лоцман да Сильва, що прекрасно знав узбережжя Бразилії. Сюди й направилася флотилія Дрейка.

Обоє вони — Дрейк і да Сильва — відразу сподобалися один одному. Дрейк цінував знання й майстерність лоцмана, а той перейнявся повагою до капітана за те, що він цікавився посібником з навігації, умів читати географічні карти й знав у них користь, цінував компас і астролябію — це перше, що він забирав на захоплених судах. І ще здивував тим, що ретельно вивчав книгу про плавання Магеллана.

Десять днів через після того, як кораблі перетнули «лінію роздягнула» — повторюю, що так тоді називали лінію, що розділяла на карті іспанські й португальські володіння, — здався бразильський берігся

Судновий священик Ф. Флетчер на сторінках книги «Кругосвітнє плавання сера Фрэнсиса Дрейка» напише, що він був уражений різноманіттям малих і величезних тварин у неозорому морі. Всупереч стародавнім грекам, що вважали, що в тропіках немає живому життя через нестерпну жару, тут, за його словами, дійсний рай на суші й на море. Ніщо не може бути більш приємним для життя людини, чому цей район, продовжує він. І лише нестача води затьмарювала тут життя

На підході до бразильського берега, біля устя ріки Ла-Плата, раптово вибухнула страшна бура. «Настала тьма єгипетська», — пише Ф. Флетчер.

Дрейк сподівався на сильне…

Дрейк сподівався на сильний плин, про який іспанці говорили, начебто воно саме захоплює кораблі й виносить їх у Тихий океан. Але ніякого плину він не виявив. Це була чергова вигадка іспанців, щоб заплутати конкурентів

Незважаючи на попутний вітер, прохід через Магелланов протока представляла більші труднощі. Звивистий берег змушував раз у раз міняти напрямок. Флетчер записав, що з дуже високих, покритих льодом гір дують сильні й холодні вітри. Часто вони міняють напрямок — те підганяють корабель уперед, те відкидають його назад. «Але гірше всього було тоді, коли два або три ці вітри дули одночасно з такою силою, що утворювалися смерчі, або, як говорять іспанці, торнадо, і починалася страшна злива. Крім того, море в протоці так глибоко, що неможливо стати на якір».

Але на схилах гір, продовжує Флетчер, температура повітря — як в Англії влітку, ростуть густа трава, квіти, зеленіють дерева. Не обійшлося й без зустрічі з тюленями й пінгвінами, що дозволило поповнити запаси

Наприкінці плавання по протоці шлях став ще більш звивистим і небезпечним. Як і раніше дул лютий вітер. Плисти доводилося серед безлічі острівців, відділених друг від друга протоками

Нарешті на пятнадцятий день плавання по протоці кораблі вийшли в Тихий океан. Мрія Дрейка «пройти по цьому морю на англійському кораблі» здійснилася. Дрейк був третім мореплавцем, кому це вдалося із часу плавання Магеллана в 1520 році. В 1525 році протока пройшла іспанський капітан Гарсия де Лоайса, а в 1540-м — теж іспанець — Алонзо де Камарго.

Тихий океан зустрів прибульців непривітно, немов праг довести помилку Магеллана, що привласнив йому ця назва. «На другий день, — пише Флетчер, — після виходу в Південне море (деякі називають його Тихе море, але для нас воно було скоріше божевільне море), розігралася така страшна бура, який ніхто з нас не бачив». Тривав цей жах 52 дня, не слабшаючи ні на день, а, навпаки, підсилюючись. Під час цього шторму був загублений з виду «Златоцвет» (корабель загинув на рифах), а потім зникла й «Єлизавета».

Шторм відніс «Золоту лань» далеко на південь. На картах тієї епохи до півдня від Магелланова протоки був намальований величезний континент, який називали «Таємничою південною землею». Дрейк мимоволі встановив, що ніякого материка не існує, а є невеликі острови. За ними знову простягнеться неозора водна гладь. Інакше кажучи, Дрейк досягся мису Горн. Тут він і його супутники висадилися на землю, точніше, на голі скелі. Це була, як справедливо записав Флетчер, сама південна з відомих земель вмире.

А що стало з «Єлизаветою»? Вона укрилася від шторму в протоці, а потім її капітан настояв на поверненні в Англію. Там його судили за дезертирство й присудили до шибениці. Правда, вирок відклали до повернення Дрейка.

Коли шторм стих, Дрейк знову кинувся на північ до берегів Перу. Тепер погода сприяла плаванню. У Південній півкулі настало літо, океан був тихим, як би підтверджуючи, що все-таки Магеллан не помилився, назвавши його так.

Але свій план Дрейк тримав до пори в секреті

Але свій план Дрейк тримав до пори в секреті. Більш того, удався до хитрого виверту. Він відпустив трьох іспанські моряків, яких утримував на борті. Вони повинні були, як він розраховував, розповісти іспанцям, що Дрейк має намір іти додому через Магелланов протока

Хитрість удалася, і його чекали в чилійських берегів. А він тим часом плив на північ до заповітної протоки. Погода стала мінливою, похолодало, море було непривітним, ішов дощ зі снігом, снасті за кілька днів покрилися шаром льоду. Штормило, у повітрі висів густий туман. Тривога охопила багатьох, моряки стали сумніватися, чи правильний шлях обрав капітан. Тільки Дрейк зберігав спокій і бадьорість духу, намагався підняти упалий настрій екіпажа й продовжував запевняти, що треба ще небагато потерпіти й усі їх чекає велика слава

Але, на жаль, коли підійшли до 48° північної широти, це близько сучасного канадського міста Ванкувер, ніякої протоки тут не виявили. До Дрейка ніхто з мореплавців так далеко на північ не заходив. Він зрозумів, що слід повернути назад, тим більше що «Золота лань» вимагала серйозного ремонту, тому що за два роки мандрівок судно неабиякий зносилося

Дрейк вибрала зручна затока недалеко від сучасного Сан-Франциско й розбив на березі табір. Оглянувши корабель, побачили, що його необхідно лагодити на суші. На березі спорудили щось начебто форту, поставили намету зі старих вітрил. І цілих пять тижнів чистили днище корабля, зашпаровували щілини, міняли такелаж. Словом, готувалися до далекого й небезпечного плавання через Тихий і Індійський океани. Саме цей шлях додому обрав Дрейк.

За те час, що лагодили судно, довелося спілкуватися з індіанцями, яких тут виявилося безліч. Але люди Дрейка, випливаючи його вказівці, намагалися на псувати з ними відносини. І індіанці платили добром. Вони приносили подарунки, шкіри звірів, піря птахів, доставляли воду й продукти. За словами того ж Флетчера, індіанці були впевнені, що перед ними боги

Дрейк назвав цю землю Новим Альбіоном (тепер затока має його імя) і за традицією встановив на березі стовп із мідною табличкою. На ній було написано: «Так буде відомо всім людям, що 17 червня 1579 г., по милості Добродії й від імені її величності королеви Єлизавети Англійської і її спадкоємців, я побрав у володіння це королівство, чий король і народ по своєму бажанню передали її величності їх права на всю землю, названу мною, до відома людей, Новим Альбіоном. Фрэнсис Дрейк».

Цікаво, що замість печатки, яка повинна була засвідчити дійсність і законність цьому напису, у поглиблення на стовпі вставили монету із зображенням королеви

Настав день, коли подремонтированную «Золоту лань» знову спустили на воду. Можна було вертатися додому. Дрейк розвязав іти навпростець до Молуккским островам, повз мис Доброї Надії

Більше двох місяців, а точніше, шістдесят вісім днів «Золота лань» без зупинок перетинала Тихий океан. Пройшли повз Філіппінські острови, де загинув Магеллан, і підійшли до Молуккам. Тут стало ясно, що судну знову необхідний ремонт. На це пішло чотири тижні. Після чого покинули острівець, де ремонтувалися, і вийшли в Індійський океан. Дрейк був першим з англійців, хто тут зявився

Дрейк став національним…

Дрейк став національним героєм, а «Золота лань» обєктом поклоніння. Сама королева розпорядилася поставити прославлений корабель на якір у Темзі, щоб цей символ слави нації міг бачити кожний англієць. Довго ще «Золота лань» стояла в пристані, поки зовсім не постаріла й пішла, очевидно, на зламування

Переможець « Непереможної армади»

Ворогом номер один для Англії продовжувала залишатися католицька Іспанія. «Чорна Іспанія» Пилипа II. Вона жорстоко пригноблювала протестантів, посилала їх на багаття, будь те англійці, прихильники англіканської церкви, або представники інших націй, що сповідують протестантизм: лютеран, кальвіністів і інших

Між Англією й Іспанією раз у раз виникали більші або дрібні конфлікти

В 1585 році в Іспанії був поганий урожай пшениці. На прохання самого Пилипа англійські купці направили йому кораблі із зерном. Але підступний король наказав захопити англійські судна, пришедшие в іспанські порти, вантаж конфіскувати, а команди посадити у вязницю. Тільки одному англійському судну вдалося уникнути полону. Коли воно повернулося, в Англії довідалися про того, що трапилося

А справа була так. Коли корабель «Примроз» — так називалося це судно, устав на якір у Більбао й чекав вивантаження, на борт піднявся іспанський чиновник і шестеро супровідн, назвалися торговцями. Капітан «Примроз» Фостер запросив усіх перекусити. Зненацька чиновник і ще троє іспанців, пославшись на термінові справи, покинули судно. Це здалося капітанові дивним — так раптово, не закінчивши трапезу, вийти. Про всякий випадок Фостер наказав команді, що полягає із двадцяти семи людей, бути готовими до несподіваного нападу. Незабаром іспанський чиновник повернувся на судно із сімдесятьма людьми, одягненими як купці. У шлюпці, яка супроводжувала їх, перебувало ще двадцять чотири людини

За запрошенням Фостера чиновник і ще четверо піднялися на борт «Примроз». Не встигнули ці пятеро ступити на палубу, як «купці», що перебували в шлюпці, вихопили шпаги й кинулися на палубу англійського корабля. Це були переодягнені солдати

«Ви бранець короля», — заявив Фостеру чиновник. Тоді капітан дав знак своїм матросам, і ті, будучи заздалегідь добре збройними, дали залп із мушкетів і трьох гармат. Іспанці швидко ретирувалися, а чиновник виявився в полоні. Він зробив важливе визнання, що діяв за наказом короля, і показав лист Пилипа II, у якому пропонувалося заарештовувати всі англійські судна, які зявляться в іспанських берегів або зайдуть впорты.

Уся Англія була обурена таким підступництвом і не сповільнила з відповідними заходами. Королева наклала ембарго на іспанську власність в Англії й наказала «своєму піратові» готовити кораблі до акції відплати

Дрейк енергійно узявся за діло. Треба було підібрати кораблі, команди для них, організувати поставку озброєння, такелажа й провіанту — плавання стояло тривале й важке. До того ж треба було поспішати, щоб іспанці не встигнули підготуватися й щоб застати їх зненацька. Дрейк квапився з усіх сил

Удалося зібрати двадцять один корабель. У якості «пайовиків» підприємства виступили знатні вельможі й купці, у тому числі знову сама королева

Але отут Дрейка і його людей чекало серйозне випробування

Але отут Дрейка і його людей чекало серйозне випробування. «Золота лань» села на мілину, точніше кажучи, наскочила на підводну скелю. Судно зберігало плавучість, але положення було критичним. Залишатися на судні — значило загинути від голоду й розбитися про скелі, якщо вибухне шторм. Покинути його всій команді з пятдесяти восьми людей не представлялося можливим, оскільки єдина шлюпка вміщала лише двадцять людей. Але й цим двадцяти ніхто не узявся б гарантувати, що вони доберуться до населеної землі. Усі були вотчаянии.

Не розгубився один лише Дрейк. Він наказав викинути за борт частина вантажу: тюки із тканинами, вісім гармат і бойові припаси, мішки з борошном і т.п. Залишили лише золото й коштовності. У цей момент трапилося те, на що ніхто вже не сподівався. Стала прибувати вода, вітер змінився, і «Золота лань» звільнилася від полону. Плавання тривало

Тепер у Дрейка була лише одна турбота — уникнути зустрічі з португальськими кораблями, які, як він довідався, почали полювання за ним. Він розвязав іти навпростець через Індійський океан. Дули попутні вітри, і судно успішне просувалося вперед. Ні про які піратські набіги, напад на торговельні судна Дрейк уже не помышлял. Головне було в тому, щоб зберегти багатий видобуток і доправити її на батьківщину

Минули мис Доброї Надії, Канарські острова. Нарешті 26 вересня 1580 року «Золота лань» увійшла в гавань Плімута. Два роки й майже десять місяців пройшло з початку кругосвітньої експедиції, і Дрейк став першим капітаном, який зробив це плавання (адже Магеллану особисто це зробити не вдалося — він загинув у середині шляху).

Важко уявити, з якими почестями зустрічали Дрейка на батьківщині. Сама королева вдостоїла його аудієнції й звела «свого пірата», як вона його називала, у лицарську гідність. Дрейк став одним із трьохсот людей, хто носив тоді в Англії це звання

А що стало з багатствами, які Дрейк привіз на « Золотої лані»? Ними розпорядилася королева. Вона розвязала так: після реєстрації, зважування й упакування всіх скарбів Дрейк має право побрати свою частку — десять тисяч фунтів стерлінгів. Стільки ж він повинен роздати членам свого екіпажа. Решта в найсуворішій таємниці відвезти Втауэр.

Сюди було доставлене золото, срібло й дорогоцінні камені. У таємниці зберігалася й загальна вартість видобутку. Але можна із упевненістю сказати, що сума була досить значна — близько шістсот тисяч фунтів стерлінгів на тодішні гроші. Природно, королева не забула й себе, їй дісталася левова частина. Не залишилися внакладе й пайовики «синдикату». Бариш кожного з них склав чотири тисячі сімсот відсотків їх внесків вэкспедицию.

Одним словом, усі були задоволені, за винятком іспанського короля Пилипа II. Через свого посла він зажадав повернення захоплених Дрейком цінностей, а заодно вимагав надіслати і його голову. Але відповіді посол не дочекався. Тоді іспанці розвязали помститися піратові. Купці, що постраждали від Дрейка, замислили його вбити. Їх підтримав Пилип II — він особисто обіцяв 20 тисяч дукатів тому, хто піймає Дрейка або принесе йому його голову. Але змова провалилася, і Дрейк залишився живим і непошкодженим

Свежие комментарии
    Июль 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика