На главную

вица

Вице король, що має…

Вице король, що має королівський двір у Мехіко, був ответствен у військовому змісті за величезний регіон, що простягнеться від Вест Індії до Філіппінських островів. Він також був президентом аудієнції Мексики, під юрисдикцію якої попадав і півострів Юкатан. А у Гвадалахарі існувала окрема, незалежна аудієнція зі своєю судової й навіть політичною владою. Під її контролем, у свою чергу, перебували королівства Нуэва Галисия, Нуэва Визкайя, а також землі до півночі від узбережжя затоки Навидад. Обидві частини Каліфорнії підкорялися безпосередньо вице королеві Нової Іспанії. Органі місцевого самоврядування нечисленних іспанських поселень, розташованих уздовж узбережжя, були довірені алькальд мерам. Насправді алькальд мери були наділені великими повноваженнями й мали владу більшої, ніж звичайні мери, фактично це були губернатори найчастіше досить великих територій. Прибережними територіальними одиницями й розподілами в Новій Іспанії, що перебували в підпорядкуванні алькальд мерів, були Теуантепек, Гуатулько, Акапулько, Закатула, Колима й Аутлан. А в числі подібних розподілів аудієнції Гвадалахари були Ла Пурификасьен, Компостела, Сан Себастьян і Кульякан.

Морські порти й прибережні міста

Перші іспанські поселення на тихоокеанському узбережжі виникли на Панамському перешийку. Село Ната була заснована в 1517 році. Місто Панаму заснували два роки через у шести милях до северо сходу від його кінцевого місцезнаходження. Місцевість, де заснували місто, була вкрай болотиста, але мала важливе стратегічне значення. Панама була кінцевим пунктом для судів, що перевозили срібло й золото з Перу, яке надалі переправляли через перешийок і морським шляхом доставляли в Іспанію. Це місто також було складом іспанських товарів, призначених для Південної Америки. Аудієнція зі своєї сторони була відповідальна за одержання перуанських злитків і транспортування їх через перешийок. Із за частих припливів И відливів суду були змушено кидати якір приблизно в трьох лігах (близько семи миль) до юго заходу від старого міста, у пункті Перико. Споконвічно Панама була забудована переважно деревяними будинками, і під час відвідування її Томасом Гейджем в 1637 році вже мала укріплений форт із декількома знаряддями, спрямованими убік моря, але місто було абсолютно не захищене з боку суши. Скориставшись цим, в 1671 році Генрі Морган захопив місто, розграбувавши й зрадивши його Вогню, після чого нова Панама була відбудована на місці її нинішнього розташування. У новому місті Пили споруджений потужні фортифікаційні зміцнення, включаючи повністю навколишню місто камяну стіну з кількістю знарядь, достатнім для того, щоб дати гідна відсіч у випадку нападу. Але більшість будинків знову були побудована з дерева й згоріли під час пожежі в 1737 році, після чого для будівництва будинків стали використовувати переважно камінь і цегла

Уздовж узбережжя на захід від Панами існувала безліч маленьких іспанських поселень (Ната, Вілла де лос Сантос, Пуэбло Нуэво, Сантьяго Аланье або Чирики), але більша частина країни залишалася незаселеної. Населення жило за рахунок тваринництва, рубання й переробки лісу, натурального сільського господарства й видобутку золота

Довідавшись про набіги, вице король…

Довідавшись про набіги, вице король на піймання піратів направив три судна, на борті яких перебувало 207 солдат і офіцерів. Ця ескадра покинула Акапулько 15 листопада 1687 року й, не добившись наміченої мети, вернулася на початку січня наступного року. Через той що владі не було відомо про те, що вояж манільського галеона, який повинен був плисти на схід, був знову відкладений, два із цих судів вийшли в море, щоб опікувати його. Вони дійшли лише до мису Корриентес і вернулися в Акапулько 13 лютого

У червні 1688 року буканьеры, увійшовши в Каліфорнійську затоку, проїхали в Нижню Каліфорнію, у затоку Ла Пас, де й провели три місяці, кренгуя свої судна. 14 листопада того ж року вони напали на місто Акапонета. Згідно з іспанськими джерелами, у нападі брало участь близько 80-90 піратів, що висадилися з одного судна середнього розміру, одного маленького судна з однієї палубою й однієї щоглою й баркаса. Потім вони пройшли в глиб материка й напали на місто. Вони вбили кілька людей і покинули місто з видобутком в 20 каргас, що відповідає еквіваленту ваги вантажу, що піднімається одним осликом, срібла, а також повели із собою бранців. Серед них було 40 жінок і два священики. Потім буканьеры сховалися на прилеглому острові Палмито й запросили викуп за заручників у розмірі 100 тисяч песо

Вице король знову розвязав удатися до сили. Цього разу для піймання піратів він вислав один корабель, на борті якого перебувала команда з 143 солдатів і офіцерів під командуванням генерала Антонио де Мендосы. Покинувши Акапулько 17 грудня, іспанці зустріли один з манільських галеонов за назвою «Nuestra Senora del Pilar» («Нуэстра Сеньйора дель Пилар») і довідалися, що слідом за ним ішов ще один галеон, який значно перевершував останній своїми розмірами. 23 січня 1689 року корабель Мендосы підійшов до піратського судна. бій, що завязався, тривав з 9 ранку до 2 годин дня, після чого протягом двох днів іспанці переслідували піратів, поки ті не зникли з виду. Потім Мендоса ввійшов спочатку в Матанчел, а потім у Навидад, де зустрів тільки що прибулий з Маніли другий галеон за назвою «Santo Christo de Burgos» («Санто Кристо де Бургос»). Незважаючи на те що Мендоса знав, що пірати ховалися на островах Лас Трес Мариас, він розвязав супроводжувати галеон на його шляху в Акапулько, куди вони й прибутки 15 лютого. Піратське джерело говорить, що 22 гарматний іспанський військовий корабель зник після бою, у якому французи втратили 2 людей убитою й 18 пораненими

Тим часом пірати підійшли до міста Росарио й залишили там повідомлення про те, що, якщо влади без зволікань не виплатять їм викуп, вони стратять усіх заручників. На початку травня 1689 року до Гвадалахари дійшов несамовитий лист від падре Агуилара, який був одним із заручників. Буканьеры відрізали йому вуха й ніс, і нещасний священик просив, щоб його пленителям видали те, що вони просять: гроші й тютюн. Інші ж іспанці, яких пірати тримали в заручниках на островах, зуміли бігти в ліс, де вони побудували човен і добралися до Чамелы. Один з них перебував у полоні в піратів протягом року й восьми місяців

Генри Морган — пират и вице-губернатор.

Генри Морган  -  пират и вице-губернатор.

Известный пират 17 века Генри Морган с детства мечтал о море. Убежав из дома, он нанялся юнгой на корабль, следующий на Барбадос. Здесь его продали в рабство. Свой срок он отслужил и, получив свободу, перебрался на Ямайку. Здесь он нашёл себе дело по душе – примкнул к шайке пиратов.

Пиратствуя в чине «вице-адмирала», Морган накопил за 3 года капитал, достаточный, что бы на паях с товарищами, купить корабль. Он был единогласно избран капитаном, о чём его товарищи никогда не жалели. Первые же походы были так удачны, что вскоре под его командованием было уже 12 кораблей с экипажами численностью до 700 человек. Морган получил возможность расширить круг деятельности: он стал нападать и на прибрежные города.

Команда Моргана состояла из французов и англичан, поэтому свой первый крупный набег он совершил на испанский город Эль-Пуэрто-дель-Принсипе на о. Куба. Город был разграблен, и кроме того, население выплатило выкуп, состоящий из 500 единиц скота. Следующая жертва пиратов — крупный город Маракайбо. Но население его было предупреждено, и все успели уйти в леса и унести с собой свои богатства. Вот здесь-то и получил Морган своё прозвище – «Жестокий».

Пираты захватили в плен горожан и, применяя жестокие пытки, добивались сведений о спрятанных богатствах. Не на долго хватило пиратам награбленного, и Морган решил совершить следующий набег – на Панаму. Теперь он командовал уже 36 кораблями и 32 каноэ, экипажи которых насчитывали 1200 человек. С большими потерями пираты овладели городом и, разграбив, сожгли дотла. Через три недели пребывания в городе, разграбив всё, что можно на море и на суше, Морган покинул пепелище.

В Европе, перед нападением Моргана на Панаму, был подписан мирный договор между Англией и Испанией, поэтому по возвращении на Ямайку Моргана арестовали и отправлен в Англию. Все ожидали, что знаменитого пирата повесят, но двор не забыл оказанных Англии услуг. Бал инсценирован судебный процесс, вынесший вердикт «Виновность не доказана», и Морган с триумфом вернулся на Ямайку в качестве вице губернатора и военного главнокомандующего.

Морган умер в 1688 году и был похоронен в церкви Святой Екатерины. Но через три года, в результате сильного землетрясения, могила Моргана скрылась в морской пучине.

Свежие комментарии
    Июнь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    2627282930  
    Яндекс.Метрика