На главную

Архив за месяц: Февраль 2016

У місті й в околишні…

У місті й в околишніх селищах він набрала людей вісімсот, залишив на кожній засідці невеликий загін, а інших привів на досить відкрите місце біля містам, звідки можна було примітити ворога ще видали

Пірати наткнулися на іспанців, коли ті ще тільки зміцнювалися. Усі зваживши, вони згорнули в ліс і обійшли кілька іспанських зміцнень. Нарешті пірати вийшли на відкрите місце, яке іспанці називали саваною. Губернатор негайно ж вислав їм назустріч кіннотників, наказавши переловити всі до одного. Він уважався, що пірати, бачачи, яка на них насувається сила, мерзнуть і втратяться мужності

Однак усе відбулося не так, як йому думалося: пірати, що наступали з барабанним боєм прапорами, що й розвіваються, перешикувалися й утворювали півмісяць. У цьому ладі вони стрімко атакували іспанців. Ті виставили досить сильну загороджувальну лінію, але бій тривав недовго: під безперервною стріляниною іспанці почали відходити, причому першим дав бю їхній губернатор, який кинувся до лісу, намагаючись швидше зникнути. Деякі добігли до лісу — більшість упала на бойовище. Правда, невеликій купці іспанців все-таки вдалося сховатися взарослях.

Пірати негайно рушили на місто; вони були натхнені безперечною перемогою: дійсно, у цьому бої — а тривав він години чотири — убитих і поранених у них майже не було. Але в місті їм знову вчинили опір, цього разу в бій вступив гарнізон, причому пліч-о-пліч із солдатами боролися жінки. До цих захисників міста приєдналися й залишки іспанців, розбитих у Савані. Городяни усе ще сподівалися вберегти місто від розгарбування. Деякі закрилися в будинках і стріляли з вікон; однак пірати пригрозили спалить усе місто й винищити всіх жінок і дітей. Іспанці добре знали, що вони виконають свої погрози, і здалися

Пірати зігнали всіх іспанців разом з жінками, дітьми й рабами в церкву, а потім прийнялися грабувати, вистачали все, що попадало під руку. Нещасним бранцям доводилося дуже туго. Пірати їм заподіювали всілякі мучення, вивідуючи де заховане їхнє добро й гроші. Але в більшості бідолах, як не катуй, не було ні того, ні іншого

Коли припаси скінчилися й грабувати вже було більше нікого, пірати розвязали піти. Вони наказали бранцям внести викуп і пригрозили, що у випадку відмови всіх відвезуть на Ямайку; крім того, пообіцяли, що підпалять місто. Морган сказав, що почекає чотирнадцять днів і за цей час гроші повинні бути доставлені в що б те не стало

Поки іспанці торгувалися з Морганом, вісім піратів відправилися на полювання й піймали негра, який вертався в місто з листом до одному із бранців. Коли лист розкрили, виявилося, що воно послане губернатором міста Сантьяго. У ньому він писав, що незабаром прийде численне підкріплення й що городянам не слід поспішати з викупом, вони повинні добитися нової відстрочки днів на чотирнадцять

Морган зрозумів, що іспанці, прикидаючись бідняками, його обманюють. Він велів перенести весь видобуток на берег до того місця, де стояли кораблі, і оголосив іспанцям, що, якщо завтра ж вони не внесуть викупу за місто, він негайно ж зрадить його вогню. Про лист, який потрапив у його руки, він, звичайно, не згадував

Історики сперечаються, у чому ж була…

Історики сперечаються, у чому ж була провина Доути, згадують зворушливі деталі суду й страти, коли Дрейк і Доути, схиливши коліна, одержали відпущення гріхів, обнялися й Доути віддав себе в руки ката. Дрейк сподівався, що тепер ніхто з капітанів не посміє поводитися самостійно. Майбутнє показало, що він помилявся

20 серпня здався вхід у Магелланов протока, і кораблі обережно поповзли меж похмурих, звивистих берегів. Дрейк шукав могутній плин, що захоплює кораблі з Атлантичного океану в Тихий. Плину не було: воно було придумано іспанцями, щоб віджахнути конкурентів

«Ми бачили вогні, що виходять із землі, і птахів, які не вміють літати», — записував у своєму щоденнику, що прижився на « Золотої лані» да Силва. Цей щоденник, як і спогаду іншого учасника подорожі, Флетчера, служить основним джерелом відомостей про експедицію Дрейка. Сам Дрейк на відміну від багатьох знаменитих піратів і мандрівників нічого про свої пригоди не написав

Посередині Магелланова протоки Дрейк наказав пристати до берега, зрубати дерево й покласти його в трюм, щоб привезти королеві Англії як доказ того, що він пройшла протока. Потім Дрейк висадився на один з островів у протоці й оголосив його власністю королеви

7 вересня 1578 року перші англійські кораблі пройшли Магелланов протока, і зараз же для Дрейка і його супутників почалися суворі випробування. Через два дні після того, як кораблі вийшли в Тихий океан, налетіла бура. Три тижні кораблі несло на південь. Крізь туман і струменя зливи Дрейк побачив скелі — можливо, мис Горн, але так до кінця днів і не довідався, що був біля південного краю материка

Нарешті шторм небагато затих. Здалися якісь острови, на яких найшлася прісна вода. Кораблі, що усе ще трималися разом, знову побрали курс на північ. Однак, як тільки вони порівняли з Магелланова протокою, почався новий шторм. 30 вересня більші кораблі випустили з уваги крихітку «Мэриголд», яку занесло в Магелланов протока. Вона загинула на рифах, і ніхто з неї не урятувався. У ту ніч пропала й «Єлизавета». Прождавши її кілька днів, Дрейк наказав іти на північ. Так «Золота лань» залишилася одна

Долю «Єлизавети» ми знаємо в подробицях, тому що на її борті також виявився «письменник» — матрос Эдвард Клифф.

«Єлизавета» укрилася в Магелланова протоці й два дні стояла на якорі. Капітан Уинтер наказав запалити на березі більші багаття, щоб дати знак « Золотої лані». Потім, тому що погода усе ще була нестійкої, Уинтер наказав перевести «Єлизавету» поглубже в протоку, де вона простояла ще тиждень. Матроси розбрелися по берегу в пошуках їжі, збирали раковини й намагалися ловити рибу в холодній воді. На Вогненній Землі саме наступала весна, але моряки не чекали її. Вони думали, що в жовтні буде холодніше, чим у вересні, — закони Південної півкулі були їм ще не знайомі

Видалося б, ніщо не заважало Уинтеру відправитися до місця зустрічі в берегів Чилі, однак він продовжував стояти на якорі. По вечорах Уинтер збирав матросів і читав їм уголос опис подорожі Магеллана, особливо ті глави, у яких розповідалося, як цинга косила матросів і як довгий був шлях через Тихий океан. Матроси зрозуміли, що капітан прагне домийся

Патетичним закликом…

Патетичним закликом: «Нещастные нащадки великих героїв! Помяньте дні прадавні ваших царств, славу воительности й вашої мудрості, світло, що проливала на весь всесвіт. Вільність першим була задоволенням для душ піднесених ваших предків. Прийміть від безсмертного їхнього духу чеснота розтерзати узи ганебного рабства, низринуть влада тиранів, яко хмарою похмурим вас покриваючу, яка зі століттями багатьма не могла ще винищити в серцях ваших наследных властивостей любити волю й мужність».

У приватній бесіді зі своїм секретарем А.В. Храповицким імператриця заявила: «Греки можуть скласти Монархію для Костянтина Павловича; і чого Європі побоюватися; тому що краще мати в сусідстві Християнську державу, ніж варварів; так вона й не буде страшна, разделясь на частині». Катерина мала на увазі, що з колишніх володінь у Європі передбачалося утворювати дві держави – Грецьку імперію й Дакию.

Улітку 1788 г. Заборовский прибув у Флоренцію й негайно зайнявся вербуванням найманців. 1 червня 1789 г. Заборовский пише Катерині: «По приїзду в Італію я послав обер офіцера на Мальту, а штаб офіцера в Тоскану, де [він] оглянув набраних на службу 70 корсиканців, і їх відправили в Сиракузи, а бригадирові Мещерскому наказав утриматися від їхнього подальшого набору».

Чому Заборовскому не догодили корсиканці, залишається загадкою. Про цей факт і не коштувало б згадувати, якби ворожість нашого генерал поручика не змінила історію людства. На початку 1789 г. Заборовский одержав прохання про приймання на російську службу від молодшого лейтенанта французької армії, що служив у Балансі. Кликали лейтенанта Наполино Буона Парті. Двадцятилітньому корсикансионеры розраховували одержати більші відсотки від вкладеного капіталу

Отут був той рідкий випадок, коли ініціатива йшла як зверху, від держави в особі Потьомкіна, так і знизу. Головний комісіонер граф Н.С. Мордвинів був, як говорять, на ножах з Потьомкіним, останній в 1789 г. викинув графа у відставку з поста командуючого гребною ескадрою Чорноморського флоту

Це пізніше підтвердив і сам Мордвинів. У лютому 1798 г., тобто вже при Павлові I, він писав: «Ламбро був відправлений і поставлений нами корсар, а ми були хазяї, вооружители…»

У січні 1788 г. Качиони одержав від Потьомкіна тривала відпустка й три патенти для каперських судів, що діють під російським прапором. У лютому 1788 г. через Відень Ламбро добрався до Трієста, єдиного австрійського порту на Середземному море. Австрія була спільницею Росії й дивилася скрізь пальці на діяльність російських корсарів Втриесте.

У Трієсті Качиони купує купецьке трищоглове судно з вітрильної фрегатской оснащенням, озброює його 28 пушками й називає «Мінерва Півночі». Оборотний увага на знання політесу піратом. На Чорному морі в нього було крейсерське судно «Князь Потьомкін Таврический», а на Середземному – «Мінерва Півночі», назване на честь Катерини Великої. Мінерва – римська богиня мудрості. Французькі філософи лестиво назвали Мінервою Півночі Катерину, а вона відповідала грішми й розкішними шубами. 28 лютого Качиони писав Потьомкіну, що днями в Трієсті побував австрійський імператор Йосип II.

Але голод, як відомо, не…

Але голод, як відомо, не тітка, і, щоб утамувати його, пірати розрізали мішки на дрібні частини, розмякшили їх за допомогою каменів, замочили у воді, а потім зажарили. Їли, рясно запиваючи водою, благо її було визбытке.

Нарешті їм повезло. У покинутій міцності випадково знайшли два мішки з борошном, кілька плодів і дві більші посудини з вином. Але ця знахідка була краплею в море, якщо мати на увазі кількість стражденних. Припаси, за розпорядженням Моргана, розділили між самими слабкими, тими, хто вже не міг сам пересуватися. Іншим разом, коли вже видалося, що от-от усе зваляться від голоду, вони набрели на поле й у сараї виявили запаси маїсу. Пірати накинулися на нього й почали поїдати прямо сирим. Отямившись, залишок зварили. Це на час підтримало фізичні й моральні сили. І те, і інше було на результаті

И от настала година, коли серед частини піратів піднявся ремство. Моргана засуджували за нерозсудливість, за те, що обдурив їх і втягнув у смертельну авантюру. Багато виявили бажання повернутися. Але більшість виявилася більш стійким і розвязало продовжувати шлях

Нарешті, на девятий день походу загін Моргана вийшов на рівнину й, продовжуючи шлях, до полудня піднявся на пагорб. Звідси вперше побачили води Південного, тобто Тихого, океану. Можливо, саме із цього місця відкрилося разюче й довгоочікуване видовище й попередникам Моргана — Бальбоа й Дрейку.

Радість близького закінчення болісної подорожі підсилилася побачивши корів і коней, які паслися в долині. Пастухи розбіглися, і вся череда дісталася зголоднілим піратам. Перебивши його, з жадібністю поглинали ледве чи не сире мясо, так що кров текла з рота й по грудям. Підкріпившись таким чином, загін продовжив шлях, і незабаром усе побачили міські вежі Панами. Лементами захвату зустріли пірати цю картину. Справа залишалася за малим — опанувати містом. Штурм Морган призначив на ранок

Але побрати місто в чоло не представлялося можливим. Мало того, що він був добре укріплений, іспанці звели на дорозі до нього зміцнення й поставили батареї. Пірати, як часто бувало, розвязали піти на хитрість. Вони відправилися в обхід через зарості й вийшли в тил зміцненням. Однак зіткнення уникнути не вдалося

Іспанці виставили на поле перед містом величезне військо. Ледве чи не три тисячі піхоти, чотириста кавалеристів і дві тисячі биків, які могли зімяти будь-якого супротивника. Не врахували вони одного — характер місцевості

Кінноти й быки виявилися пошуками на болотистому ґрунті. А влучний вогонь піратів зробив свою справу — лише пятдесят кіннотників урятувалися втечею. Быки так і залишалися незатребуваними. Коли ж іспанці, отямившись, пустили їх у настання, пірати пострілами, лементами й прапорами змусили биків повернути назад тварини, що й збожеволіли, зімяли ряди іспанців

Хоча спочатку сили були нерівні, зрештою бій закінчився повною перемогою піратів. Шість сотень іспанських солдатів полягло, не вважаючи поранених і полонених

Розбудовуючи успіх, пірати на плечах супротивника після тригодинного завзятого бою ввірвалися в місто. Усі, хто міг, на той час уже покинули його. Пішли в море на кораблях, прихопивши все саме коштовне

Дрейк спорядив «Пелікана», к…

Дрейк спорядив «Пелікана», до того ж йому були додані маленька «Мэриголд» і два невеликі допоміжні судна, які випливало потопити після того, як припаси, занурені на них, будуть використані експедицією. Нарешті, завбачливий Дрейк наказав покласти в трюми кораблів у розібраному виді чотири швидкі боти. Пушки теж до пори до часу спочивали в трюмах. Харчування й одяг моряків були заготовлений Дрейком ретельніше, чим звичайно. Крім сухарів і солонини — основи морського раціону — були взяті такі продукти, як чорнослив, мед і сир

Навесні 1577 року, коли готування до подорожі були в розпалі, адмірал (у дійсності Дрейк ще не був адміралом, просто так звичайно йменували старшого з капітанів ескадри) раптом зник з Англії. Мало хто знав, що ці кілька тижнів він провів у Португалії, де зустрівся з найбільшими картографами й штурманами того часу. Йому треба було роздобути відомості із секретних лоцманських карт португальців і іспанців і перевірити, чи правда, що в Магелланова протоці існує сильний плин, який дозволяє кораблям проходити з Атлантичного океану в Тихий, але повернутися тим же протокою не дає

Таємних лоцманських карт, повязаних зі шляхами через Тихий океан, Дрейку в Португалії дістати не вдалося, зате він зміг зустрітися зі знаменитим картографом Дураде й придбати в нього новітню й докладну карту. Дістав він і загальне керівництво для португальських лоцманів, однак про Магелланова протоці відомості в керівництві були короткими й ненадійними — адже вже кілька десятиліть ніхто цією протокою не проходив

Коли Дрейк повернувся з Португалії, підготовка до плавання закінчувалася. Його пайовики були діловими людьми й не вперше споряджали морську експедицію. Засмаглий під португальським сонцем, жвавий адмірал знову занурився у світське життя, проводив веселий час, запевняв усіх, що відпочивав десь на півдні. Але за веселощами ховалася справа: він підбирав собі супутників. З матросами було порівняно просто, але от кандидатів на командні посади було так багато, що вибрати потрібної людину й не скривдити впливового було сутужніше, чим перетнути Атлантичний океан. Дрейк уважав, що може повністю покластися на свого брата й на старого друга Тома Доути. Інші були взяті, тому що їх не можна було не побрати; наприклад, як відмовиш у місці Вільяму Хоукинсу, племінникові самого Джона Хоукинса, що був начальника й одного з пайовиків?

Нарешті, Дрейк, уважаючись, що зовнішній блиск сприяє росту авторитету, наказав ретельно обладнати й прикрасити свою каюту, замовив у кращих кравців кілька камзолів для врочистих зустрічей і крім пажа (свого двоюрідного брата Джона), раба-негра й лакея на додаток до звичайних у таких експедиціях сурмача й барабанщикові найняв ще трьох музикантів, які повинні були тішити слух адмірала й піднімати настрій команди

Усього на борті пяти маленьких суденець було сто шістдесят чотири людини, включаючи ряд знатних офіцерів

На островах Зеленого Мису, ховаючись від португальців у тихій бухті, набрали свіжої води

Свежие комментарии
    Февраль 2016
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Янв   Мар »
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    29  
    Яндекс.Метрика