На главную

Архив за день: 05.02.2016

Катування тривали три тижні

Катування тривали три тижні

Одночасно пірати робили щоденні набіги в околиці міста й завжди приносили більший видобуток, і не було випадку, щоб вони повернулися голіруч. Але проте це була крапля в море проти того, на що розраховували пірати. Тоді вони розвязали захопити сусідній порт Гибралтар, тим більше що Морган довідався, що там укрилися всі багатії Маракайбо.

Про полоненого старого португальця слуга-негр сказав, що він дуже багатий. Цього було достатньо, щоб його почали катувати. Коли на бідоласі не залишилося живого місця (навіть після цього він ні в чому не зізнався), його підвісили за більші пальці рук і ніг до чотирьом стовпам, так що він завис у повітрі приблизно в півтора футах над землею. Але й цього було мале: пірати поклали йому на сідниці камені вагою двісті фунтів, а потім підпалили пальмові листи й ними обпалили особу й волосся нещасного. Але, незважаючи на тяжкі катування, він так і не зізнався, що в нього є гроші

Але старому, можна сказати, ще «повезло». Інших підвішували за полові органі й багаторазово шпигували іспанськими шаблями, а потім знівечена жертва вмирала в борошнах на очах мучителів, причому часом нещасні ще жили чотири-пять днів. Інших привязували до деревяного хреста й всували між пальцями рук і ніг палаючі ґноти. Деяких звязували, розлучали вогонь і сунули у вогонь ноги, попередньо намазавши їх салом, так що люди ці негайно ж спалахували; обпалених бранців потім кидали

Перерізавши хазяїв, прийнялися за рабів. Нарешті найшовся один раб, який погодився провести піратів до виходу з лагуни, де стояли корабель і чотири барки, вантажені коштовними товарами з Маракайбо. Одночасно піратам удалося відшукати раба, який знав, де ховалися губернатор і більша частина жінок Гибралтару. Спочатку, коли цього раба схопили, він відмовився їм відповідати; коли ж його звязали й повели на шибеницю, він погодився привести піратів у потрібне місце

Пірати відрядили людей сто на двох маленьких судах до виходу з лагуни, де стояли кораблі. Полонених доправили на судна, і наступного дня вийшли в шлях. Сам Морган із загоном триста людей відправився на пошуки губернатора, який сплив нагору по ріці в глиб країни й там ґрунтовно зміцнився. Але, довідавшись від гінця про наближення піратів, зібрав своїх людей і пішов у гори по такій вузькій дорозі, що пройти повній можна було тільки гуськом. Крім того, іспанці зробили на ній засідку, звідки можна було перестріляти всіх піратів, якби ті наважилися погнатися за ними. Тому пірати порахували за краще не переслідувати втікачів

Зробивши ще кілька набігів і провівши в цілому в Гибралтарі пять тижнів, пірати покинули місто. Але перед цим послали тим, хто зник з міста, повідомлення, що чекають викупу. А якщо ні, то місто спалять. Іспанці погодилися на викуп. Одержавши його, Морган покинув місто. Але коли він повернувся в Маракайбо й увійшов у лагуну, його чекав тут сюрприз: три іспанські кораблі й наведений у бойовий стан форт Ла-Барра.

Найбільший корабель був збройно сорока пушками, поменше — тридцятьма, а самий маленький — двадцятьма чотирма

Дрейк крикнув, щоб вони…

Дрейк крикнув, щоб вони негайно сідали в шлюпку й верталися на «Лань». Але матроси були охоплені азартом грабежу. Тільки коли сам Дрейк, стрибнувши в ялик, підплив до трофея й піднявся на нього з погрозами й лайкою, матроси припинили обшук, віддали буксир і повернулися на «Лань». І вчасно: іспанці були вже зовсім близько. Дрейка цього разу врятувало те, що іспанці йшли без баласту й не змели підняти всі вітрила, а «Золота лань» була навантажена й стійка. Переслідування тривало до світанку, але потім іспанцям довелося повернути назад, тому що вони в поспіху не побрали із собою ні води, ні їжі. До того ж, як писали іспанці в доповіді віце-королеві, « багато з наших сеньйорів страждали морською хворобою й не могли триматися на ногах, не говорячи вже про те, щоб боротися». Остання деталь особливо обурила віце-короля, який не тільки наклав важкі штрафи на старших офіцерів, але й кілька днів не дозволяв змученим морською хворобою сеньйорам зійти на сушу

Вслід Дрейку були послані ще два кораблі, цього разу з достатнім запасом провізій і води, але на той час «Золота лань» була вже далеко. Іспанці довго не могли розвязати, куди направився Дрейк. Нарешті взяла гору точка зору, що він прагне до Панами. Туди й пішли переслідувачі. А Дрейк у пошуках «срібного» галеона просувався прямо на північ, продовжуючи по шляху грабувати торговельні судна. Йому вдалося також захопити допоміжне судно, вантажене канатами й тросами. Цей видобуток був важливіше, чим усе вино Іспанії: «Золота лань» перебувала в море вже більше року, і її снасті були в жалюгідному стані. На цім же судні знайшли важке золоте розпяття, прикрашене смарагдами. Після повернення до Англії Дрейк наказав вставити ці смарагди в золоту корону, яку він підніс королеві

1 березня 1579 року паж Джон Дрейк увірвався в каюту адмірала з лементом: «На обрії галеон!». Знявши із шиї масивний золотий ланцюг, адмірал надяг її на підлітка. Ланцюг дістав йому до колін. Вибігши на палубу, Дрейк наказав скинути за борт на тросах порожні бочки від вина, щоб зменшити хід: він не праг залучати уваги галеона доти, поки тому не буде пізно підготуватися до бою. «Золота лань» ледве плелася; бачачи це, іспанці самі направилися до неї, розвязавши, що це каботажне іспанське судно, і сподіваючись довідатися новини. Коли ж між кораблями залишалося кілька десятків метрів, Дрейк зажадав від іспанців здатися. Вахтовий офіцер відмовився це зробити. Дрейк дав сигнал, відкинулися кришки гарматних портів, і пролунав залп. Була звалена грот-щогла галеона, а один з лучників Дрейка — він натренував у стрілянині з лука декількох моряків, не довіряючи точності мушкетних пострілів, — уразив стрілою капітана, що вибіг на палубу, корабля. Через кілька хвилин усе було кінчено. Щоб не втрачати часу (адже Дрейк не знав, наскільки близькі переслідувачі), англійці загнали всіх полонених іспанців у трюм, закрили люки й, побравши трофей на буксир, пішли у відкрите море. Двоє доби вони йшли прямо в океан, поки не відчули себе в безпеці. Це були важкі два дні — мало хто спав на « Золотої лані». Під усякими приводами моряки тяглися до корми, щоб переконатися, що трофей слухняно іде за «Ланню».

Свежие комментарии
    Февраль 2016
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Янв   Мар »
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    29  
    Яндекс.Метрика