На главную

Архив за месяц: Январь 2016

Тому імператриця указом від 23 травня 1788 г

Тому імператриця указом від 23 травня 1788 г. направила в Ливорно капітана флоту в ранзі генерал майора С.С. Гибса « для припинення утисків, надаваних підданим нейтральних держав арматорами, що плавають під росіянином військовим прапором». З Гибсом Катерина відправила видані у великій кількості для «Партикулярних корсарів» спеціальні правила із власною резолюцією імператриці « Хай буде так» і з додатком перекладів цих правил на французький, італійський і грецький мови

27 травня того ж року імператриця підписала Указ « Про стягнення, яким можуть бути піддані корсари», що порушили высочайше затверджені правила. Зокрема, від корсарів було потрібно, щоб вони, «быв помірні від утисків нейтральних підданих, діяли проти ворога».

Всупереч поширеній думці, Катерина була в необхідних випадках украй жорстокої й віроломної, але при цьому вона завжди намагалася дистанціюватися від вчиненого. Згадаємо хоча б «гемороїдальні кольки» у Ропше. Формально це можна назвати лицемірством і нещирістю, але до оцінки її поведінки в питаннях зовнішньої політики більш підходить термін грамотного ведення психологічної війни

На жаль, політикові Катерини не могли зрозуміти наші генерали й адмірали й ухвалювали всі її слова за чисту монету. Додам ще невигубну тягу нашого начальства від царів до губернаторів і мерів лізти командувати в тих питаннях, у яких вони нічого не розуміють. І от усякі там заборовские й мещерские, ніжачись під теплим італійським сонечком, загордилися себе великими стратегами й почали віддавати Качиони ідіотські, а найчастіше й взаємовиключні накази

Піратство й корсарство квітнуло на Середземному море ще дощенту Рима, і вже тоді стало очевидно, що командувати піратами повинен або командир судна при індивідуальному плаванні, або командир зєднання кораблів. А справа сухопутних начальників – постачання корсарів продовольством, озброєнням, судновим і особовим складом

И якби Заборовский займався тільки цим і не ліз командувати корсарами, то хід бойових дій на Середземному море, та й результат війни були б зовсім іншими. Адже до появи далекого радіозвязку навіть геніальний адмірал фізично не міг, сидячи в Сиракузах або Трієсті, керувати діями крейсерів в Егейському морі, не знаючи оперативної обстановки на місці й не маючи можливості звязатися із крейсерами раніше, чим через 3–5 днів

Нарешті, для твердої блокади Стамбула, яка була б рівносильна його загибелі, було потрібно повністю припинити постачання його продовольством на будь-яких судах, включаючи нейтральні. Імператриця в Петербургові могла видавати будь-які грізні укази в захист нейтрального флоту. А до корсарів ці укази могли й не дійти, та й взагалі корсари по русски розуміли погано, і для них, по російському прислівю «…указ не писаний, а якщо писаний, те не так». При необхідності Петербург міг відхреститися від корсарів, мол, безграмотні розбійники і т.д. Головне, щоб справа була зроблена

Повна блокада Дарданелл (і, зрозуміло, найближчих до Дарданелл портів) і Босфору за тиждень привела б до тотального голоду в Стамбулі, порівнянному з голодом у Ленінграді в 1941-1942 рр., а це, у свою чергу, спровокувало б загальне

Сили іспанців набагато…

Сили іспанців набагато перевищували сили Моргана: адже на найважчому його кораблі було всього чотирнадцять гармат. Ніхто не знав, що почати, навіть Морган. Вибратися з жерла лагуни було не можна: там стояли іспанські кораблі, і ніякого шансу не було пройти сушею

Що було робити? Прагнучи показати, що пірати зовсім не впали духом, Морган зажадав від іспанців викупу за Маракайбо, загрожуючи у випадку відмови спалити місто. Через два дні він одержав листа від іспанського генерала дона Алонсо дель Кампо-І-Эспиносы, що стояв з кораблями у виходу з лагуни

«Лист іспанського генерала дона Алонсо дель Кампо-І-Эспиносы Моргану, адміралові піратів

Від своїх друзів і сусідів я одержав повідомлення, що ви насмілилися почати ворожі дії проти країни й міста, що перебувають під владою Його Католицького Величності короля Іспанії, мого пана. Тому моїм боргом було прийти сюди й зайняти міцність, яку ви захопили в жмені боягузів, установити в ній пушки й тим самим зміцнити вихід з гавані — словом, зробити всі, як велить борг

Проте, якщо ви смиренно повернете все, що вами награбоване, і звільните рабів і бранців, я через мягкосердия й жалості до вас відпущу вас, щоб ви змогли добратися до вашої батьківщини. Але якщо, незважаючи на мої добросерді пропозиції, ви станете впиратися, я приведу з Каракаса більш легкі судна й накажу моїм військам у Маракайбо знищити вас без усякої пощади

От моє останнє слово: віддавшись у мої руки, ви будете нагороджені, в іншому випадку я накажу моїм хоробрим помститися вам за всі ті образи, які ви нанесли іспанському народу Вамерике.

Дане на кораблі Його Католицької Величності «Магдалена», яким я командую, що коштує у входу в лагуну Маракайбо, 24 квітня 1669 року

Підписав:

дон Алонсо дель Кампо-І-Эспиноса».

Морган прочитав цей лист і наказав зібрати всіх піратів. Він оголосив його спершу по-англійському, потім по-французькому, а потім запитав: чи прагнуть вони віддати видобуток в обмін на право вільного виходу або готові боротися? Усе відповіли, що краще боротися до останньої краплі крові, чим віддати видобуток: заради неї вони одного разу вже ризикували життям і готові знову зробити точно так же.

З юрби вийшов один пірат і оголосив Моргану, що готовий із дванадцятьма товаришами підірвати найбільший іспанський корабель. Він запропонував перетворити судно, яке пірати захопили в лагуні, у брандер. Але для маскування спорядити його як звичайний бойовий корабель, піднявши прапори й установивши на борті цурки із шапками, щоб видалося, начебто це справжня команда, а замість гармат висунути з портів деревяні цурки, які називають негритянськими барабанами, тобто відрізки порожніх деревних стовбурів

Борту брандера зробили тонше, щоб підсилити дія пороху, пробили кілька вікон-портів, у які виставили замість гармат оздоблені опецьки, а на головній щоглі підняли англійський прапор. Таким чином, брандер став схожий на добре збройний військовий корабель

Іспанці, як не дивно, клюнули на наживку. Вони прийняли брандера за головний ворожий корабель. Командир іспанців, доладно не розібравшись, розвязав, що англійці йдуть на абордаж, і приготувався відбити атаку

Подорож тривала. У…

Подорож тривала. У маленьких іспанських поселень «Золота лань» висаджувала десанти й грабувала їх дочиста. Погода була гарна, провина ще залишалося досить. У вільний час Дрейк і його паж багато малювали. Відіграв оркестр. Часом відбувалися забавні випадки. У порту Тарапача Дрейк відправив на берег партію моряків, і вони побачили під деревом сплячого іспанця, поруч із яким лежав мішок. Англійці підкралися до сплячого й віднесли мішок, у якому виявилося тринадцять злитків срібла. Потім кілька днів матроси реготали, представляючи собі, як іспанець прокинеться й буде запитувати свого католицького бога: куди могло подіятися срібло?

Їм везло. Те помітили на березі невеликий караван вючних лам, які несли вісімсот фунтів срібла, то в бухті Арика ограбували три невеликі судна й на одному з них знайшли двісті барил з вином. Вино саме кінчалося — моряки « Золотої лані» мали завидну здатність поглинати його. Разів зо два довелося зіштовхнутися з іспанськими загонами, але в таких випадках Дрейк волів не випробовувати долю

Довідавшись, що неподалік іде галеон, вантажений золотом, Дрейк кинувся в погоню, але спізнився. До іспанців дійшли слухи про англійського пірата, що ввірвався до них у тил. Золото з галеона встигнули зняти на берег, де його опікував значний загін солдатів. Солдати кликали Дрейка зійти до них, обіцяючи навчити його боротися. Дрейк не зважився на бій і пішов у море. Щоб помститися іспанцям, він віддав буксир, на якому тяг за собою «Капітана» і ще один іспанський корабель, і пустив кораблі з волі вітру й хвиль назустріч неминучої загибелі

Наступного дня він увірвався в інший іспанський порт, де стояли на якорях дванадцять кораблів. Уже опустилася ніч, і команди кораблів зійшли на берег, відзначаючи якесь свято. Дрейк довідався, що в цей порт повинен прийти галеон, вантажений сріблом, і тому його матроси обшукували корабель за кораблем, зрубуючи щогли, щоб, коли іспанці спохватяться, вони не змогли кинутися в погоню. Срібла ніде не було

Зійшов місяць. При її світлі Дрейк побачив, як у бухту спокійно входить ще один корабель і стає на якір поруч із «Золотою ланню». Це був корабель із Панами. Дрейк відразу направив до нього шлюпку. Іспанці пострибали за борт, але один з них потрапив у полон і, коли його привели до Дрейку, повідомив, що два дні назад вони зустріли важко навантажений галеон. Дрейк відразу підняв вітрила й, побравши панамський корабель на буксир, кинувся навздогін. Моряки не спали вже доба, але Дрейк, зібравши їх, сказав: «Хто першим побачить галеон, одержить у нагороду золотий ланцюг».

Незадовго до цього про появу Дрейка в Тихоокеанського узбережжя довідався віце-король Перу в Лімі. Він довго не міг повірити, що це не вигадка переляканих торговців. Але всі нові звістки про напади англійського пірата, що доходили до віце-короля, змусили його зібрати двохтисячний загін для захисту власної персони й послати два більші військових корабля в погоню за Дрейком. Ці-Те кораблі й побачили англійці на світанку замість очікуваного «срібного» галеона. В « Золотої лані» хід був слабкий: вона тягла на буксирі панамський корабель, на якому перебувало трохи англійських матросів, що обшукували трюми й каюти

Вантаж його з Рио де Жанейро –…

Вантаж його з Рио де Жанейро – кава, какао й цукровий пісок – належав англійському торговому дому в Лондоні. Забравши частину вантажу й знявши екіпаж, «Рахо» був затоплений з вантажем, що залишився

Направляючись до півдня малим ходом, близько 5 годин того ж дня із крейсера помітили, що швидко наближається дим з півночі. «Російська Надія» підняла російський торговельний прапор і продовжувала йти колишнім румбом, зменшивши хід ще більш. Із грот салінга посилено розглядали судно, що наближається, а офіцери, коштуючи на півдні із трубами й біноклями, робили різні припущення в міру того, як виростали з води рангоут і корпус невідомого корабля. Це міг бути й приз, міг бути й ворожий крейсер – «Ірис» або «Меркурій».

Наш крейсер став переслідувати невідоме судно, а з дистанції 3 милі відкрив вогонь із носовий 8 дюймової гармати. Після двох влучень судно застопорило машини

Сонце вже сідало, необхідно було квапитися, і тому крейсер сам пристав до борту пароплава. Допит і огляд паперів показали, що це був англійський пароплав «Moor» («Мур»), що належав суспільству «Union Stream Ship Company» і зафрахтований британським урядом для військових цілей. Побудований він був недавно на заводі Ярроу. Довжина пароплава становила 365 футів (111 м), а водотоннажність 3500 тонн, швидкість близько 15 вузлів. Пароплав віз вугілля на Фолклендські острови й артилерійські запаси для флоту на мис Доброї Надії, де повинен був і сам озброїтися й переобладнатися в допоміжний крейсер. Його 6 дюймові знаряддя поки ще лежали в трюмі зі своїми верстатами. На пароплаві також відправлялися й дві міноноски для Саймунстаунского порту з більшим запасом хв і мінних приналежностей

Цей приз шкода було топити, і капітан вирішився виконати пропозиція лордів Адміралтейства, для чого негайно ж приступилися до роботи, користуючись темрявою ночі й спокійним морем

Два 6 дюймові знаряддя й 4 гармати Норденфельда дістали із трюму з верстатами і встановили на місцях. Обидві міноноски з усіма приналежностями помістили на крейсері. Димар і фальшборт були виправлені. Лейтенант Копыткин був призначений командиром призового судна, а в допомогу йому дано два мічмани й 30 людей команди

До ранку всі вже було готове. «Мур» був перехрещений, і в 8 годин ранку під іменем «Синок» підняв військовий прапор

Приз був дуже гарний сам по собі, але ставав незрівнянно цінніше, звертаючись у страшну зброю проти самих же своїх хазяїв, збиваючи їх розрахунки й лишаю англійський флот на Фолклендской станції в самий гарячий час дорогоцінного матеріалу – вугілля. Він призначав для крейсерів, які повинні були опікувати шлях судів, що йдуть Магелланова протокою. Копыткин відділився від крейсера й при загальних побажаннях успіху й благополучного плавання пішов на юго схід

Пізнім вечором того ж дня крейсер підійшов знову до Пернамбуко, але вже не так близько, як у перший раз, спустив на воду взятий з «Мура» барказ і, посадивши на нього всіх полонених із трьох призів, надав їхній власній долі, постачивши компасом, веслами й провізіями. Втім, їм стояло тільки трохи стомлююче нічне веслування, але ні найменшої небезпеки не загрожували їм

Частина жителів урятувалася в…

Частина жителів урятувалася в околишніх лісах, попередньо добре сховавши своє майно й коштовності

Чого було удосталь, так це провина. Морган побоювався, що зголоднілі й упоєні перемогою пірати перепються й стануть легким видобутком іспанців, які, не рівна година, могли наскочити. Тому він заборонив пити вино, а вдобавок розпустив слух, що воно отруєне. Це подіяло. Пірати були тверезими, як скельце

Але чого Морган не міг заборонити, так це грабежу. Властиво, заради цього вони й терпіли нестатки, боліли, голодували, нарешті, деякі віддали свої життя. Позбавити їх, як тоді говорили, призу він не міг. І все-таки побоювався, що розгул бешкетувань деморалізує піратів. Але як зупинити грабіж? Як припинити вакханалію? І Морган пішов на надзвичайний захід. Звичайно, не зі шляхетних спонукань, а винятково зі збереження боєздатності своїх шибеників. Він віддав таємний наказ підпалити місто. У кілька годин чудові будинки, біржа, церкви, монастирі, крамниці, ратуша перетворилися в попіл. Вогонь, якщо можна так сказати, остудив гарячі голови грабіжників. Вони знову готові були коритися своєму проводиреві

Захопивши чималий видобуток, неабияке число полонених, Морган наказав рушати в дорогу назад. Усе коштовне занурили на мулів і відправили під охороною. Слідом рушив основний загін

Прибувши в Чагер, де залишив гарнізон, Морган відіслав назад усіх полонених і приступився до поділу видобутку. Загальна її вартість рівнялася 443 000 фунтів срібла по 10 піастрів за фунт. Причому, віроломний у всьому, Морган і тут надув своїх дружків. Він сховав багато чого з награбованого. Загалом, на кожного пірата, учасника походу, довелося не більш двохсот піастрів

Піднялося ремство — усе зачули негарне, потягнулися до ножів. Не бажаючи випробовувати долю, Морган тайкома на чотирьох кораблях з найбільш вірними йому людьми й левовою частиною видобутку зник, як говориться, у невідомому напрямку. Можна тільки представити лють кинутих їм на березі соратників

А через якийсь час Морган зявився в Порт-Ройяле й став перед губернатором, який йому благоволив ( зрозуміло, не за гарні очі). Не сховав губернатор і наказу, який одержав з Лондона, — негайно заарештувати Моргана й переправити в англійську столицю. Справа в тому, що на той час війна між Англією й Іспанією припинилася. І обидві держави розвязали покінчити з піратством у Карибському морі. До того ж іспанці зажадали від англійців покарати Моргана за розгарбування Панами, а ще краще видати його їм

На диво губернатора, Морган розвязав сам відправитися в Англію. Він прекрасно усвідомлював, що тільки за дуже велике підношення Карлу II і іншим вельможам може знайти волю. І він зважився на це, благо було чому її оплатитися

Як і припускав, у Лондоні до нього віднесли поблажливо. А багато уважали його видатним мореплавцем, таким, як Дрейк. Словом, судовий процес не відбувся. Більше того, король присвятив пірата в лицарі, тобто зробив дворянином, і запропонував йому пост віце-губернатора на Ямайці. Це означало, що Морган сам повинен був відтепер вести боротьбу спиратством.

Свежие комментарии
    Январь 2016
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек   Фев »
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031
    Яндекс.Метрика