На главную

Архив за день: 07.12.2015

Записи Дампьера, які він…

Записи Дампьера, які він вів ледве чи не щодня, поповнювалися всі новими подробицями. Крім життя на кораблі, він скрупульозно описував, як виглядали міста, звичаї місцевих жителів, рослинний і тваринний мир. І звичайно ж, докладно писав про плавання уздовж узбережжя Південної Америки, зокрема про те, що відбулося неподалік від берегів Перу в острова Лобос. От частина цього запису:

«Тут ми чистили наші кораблі, а коли були готові до плавання, допитали полонених, щоб довідатися, чи зможе хто-небудь із них указати на міста, на які ми могли б з успіхом напасти, оскільки до цього вони повідомили нас, що іспанці про нас знають і поки ми тут перебуваємо, не будуть відправляти по морю скарбу

Говорилося про багатьох міста, таких, як Гуа-Якиль, Трухильо й ін. Нарешті, Трухильо був зазначений як найбільш важливий, тому, схоже, треба було йти туди й захопити місто. Це не викликало дискусій: усі ми знали, що це дуже населене місто. Але найбільші труднощі полягали у висадженні, оскільки Гуанчако, найближчий до нього порт, перебував на відстані шести миль і був поганим місцем для висадження. Навіть рибалки, що живуть там, не могли пристати до берега протягом трьох або чотирьох днів

Однак 17 травня пополудні наші люди, зібравшись у кают-компаніях обох кораблів, висловилися за напад на Трухильо. Нас було всього 108 людей, крім хворих. Наступного дня ми мали намір почати плавання й побрати захоплені раніше кораблі із собою. Але наступного дня один з наших людей, будучи на острові, помітив три кораблі, що йдуть на північ, два з яких ішли із західної сторони острова, а один — між островом і материком. Ми швидко підняли якорі й кинулися впогоню.

Капітан Итон, який у той час брав останню пробу води, погнався за двома судами, шедшими уздовж західного узбережжя острова. Ми на кораблі капітана Кука пішли за третім, незабаром його захопили й повернулися з ним до острова, оскільки бачили, що капітан Итон не потребував нашої допомоги, захопивши обоє судна, за якими гнався. Він повернувся з одним з них, інше так далеко віднесло вітром у відкрите море, що він не зміг забрати його, але сподівався пригнати наступного дня. Але, будучи важко навантаженим, судно ледь пересувалося. За весь день 19 травня воно майже не наблизилося кострову.

Наші індіанці з Москито-Кост, полюючи по своїх звичаях, піймали шість черепах. Їхнім тут безліч. Кораблі, які ми захопили за день до цього, ішли з Гуанчако. Усі три минулі навантажені борошном, що призначав для Панами. Два минулі дуже важко навантажені, так що ледь ішли, а третє встигнули завантажити лише наполовину, але віце-король Ліми наказав йому плисти разом із двома іншими, а якщо ні, то воно повинне було залишитися в порту, поки ми не підемо із цих місць. Віце-король сподівався, що кораблі зможуть уникнути зустрічі з нами, якщо підуть раніше.

На найбільшому судні був лист правителеві Панами від віце-короля Ліми, що попереджав його, що в море перебувають вороги, і із цієї причини він послав ці три кораблі з борошном, яке той, може бути, не чекає, і просить дбайливо її витрачати, тому що не знає, коли зможе послати ще (Панама забезпечувалася з Перу)…

Нарешті Кавендиш спустив…

Нарешті Кавендиш спустив шлюпку й відправив на ній полоненого іспанця зі знущальним листом до губернатора Філіппін, у якого, як на зло, не було під рукою жодного сильного корабля. У листі Кавендиш наказував губернаторові підготувати все золото, тому що він може ненадовго заглянути в Манілу, а часу самому обшукувати будинку й склади в нього не буде. Єдине, що його втримує від висадження, це те, що корабель його невеликий і перевантажений іспанськими скарбами

Дозволивши собі розважитися подібним чином, Кавендиш покинув Філіппіни й відправився до Індійського океану. По дорозі він кинув якір у протоці між Явою й Суматрою, знаючи від супутників Дрейка, що місцеві государі добре ставляться до ворогів португальців. Отут його очікувала непередбачена зустріч, яка має пряме відношення до подальшої розповіді

Коли Кавендиш повідомив місцевого султана, що він праг би купити припасів на дорогу й згодний заплатити за них сріблом і золотом, султан відразу вислав до нього назустріч трохи прау, вантажених товарами. Командували прау два португальці. Ці португальці, піднявшись на борт, поводилися дуже дружелюбно, і було видне, що вони раді появі Кавендиша. І не тільки тому, що португальці недолюблювали іспанців. Головне полягало в тому, що вони в даний момент не були слугами португальського короля, а були найманцями султана. Не пройшло й ста років від дня відкриття Індії, а португальські фидалго, почуваючи, як швидко хилиться до занепаду Португальська імперія, розбрелися по всій Південно-Східній Азії, наймаючись в армії й до дворів місцевих володарів. Це був дуже характерний і показовий факт, хоча невідомо, чи зміг тоді Кавендиш усвідомити його значення

Притти записав у цей день у своєму журналі: «Ці португалы приїхали не до малої радості нашого генерала й усіх інших на кораблі, тому що ми не бачили жодного християнина, який би назвався нашим другом, уже цілий рік з половиною. Наш генерал відніс до них також добре, зустрівши їх банкетами й музикою. І вони сказали, що не менш раді бачити нас, чому ми їх. Вони запитували, як справи в них у країні, і що стало з будинком Антонио, їхнім королем, чи живий він ще чи ні, — вони так довго не мали звісток з Португалії, а іспанці сказали, що їх король мертвий».

На це Кавендиш відповів, що їх король благополучно здраствує й користується розташуванням англійської королеви й що він, Кавендиш, прибув сюди за домовленістю з португальським королем для того, щоб топити іспанські кораблі, що й робить. А пустив він до дна кораблів вісімнадцять або двадцять, точно й не пригадає

Португальці були цим задоволені

На прощання Кавендиш передав через португальців їх султанові три пушки. На англійських кораблях ці пушки були баластом, а подарунок виявився царським — у майбутньому на цього султана можна було розраховувати

Що стосується розповідей про короля Антонио і його дружбі з королевою Єлизаветою, те це була найчистішої води неправда. Португалії як самостійної держави в ті роки не існувало, і відомості, якими розташовували португальські найманці, були майже десятилітньої давнини. Ще в 1578 році португальський король Себастьян загинув під час військової експедиції в Північну Африку

Свежие комментарии
    Декабрь 2015
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Ноя   Янв »
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  
    Яндекс.Метрика