На главную

Архив за месяц: Август 2015

Тому те й велика була…

Тому те й велика була радість капітана, коли він становил, нарешті, нейтральне судно – німецький барк, шкіпер якого погодився побрати до себе всіх полонених у Капштадт, куди він сам направлявся

Протримавшись ще тиждень між островами Маврикій і Диего, крейсер перехопив і утопив чотири більші пароплави, шедших з різними вантажами з Австралії, і відпустив під зобовязаннями три вітрильні кораблі, везших нейтральних вантаж у Європу з Індії й Китаю. Відчуваючи недолік вугілля, «Російська Надія» направилася в Мозамбіцьку протоку до Радамскому архіпелагу, де за розрахунками капітана повинен був уже стояти «Синок».

«Синок» дійсно чекаючи крейсера вже стояв другий день за більшим Радамом, майже пригорнувшись до берега цього острова. На пустельному березі острова було кілька хатин бідних рибалок, що не мали ніякого поняття про нейтральність їх території й внаслідок цього, імовірно, з готовністю, що пропонували «Синкові» купити в них рибу й раковини

По повідомленню лейтенанта Копыткина він зробив дуже вдалий перехід, утопив три парові й пять вітрильних судів і благополучно вислизнув від англійського крейсера, з яким зійшовся на висоті Голкового мису. Густий туман сховав його від ворога

По закінченню перевантаження вугілля капітан крейсера дав час відпочити екіпажу. Після дводенного відпочинку крейсер одночасно з «Синком» залишив острів Радаму з її рибалками. Обігнувши мис Амбер, обоє судна розійшлися в різні сторони: «Синок» знову на юго схід, а «Російська Надія» у Бенгальську затока

На шляху туди почалося нове винищування ворожих судів – попадалися пароплави, шедшие з Європи в Австралію й Нову Зеландію або назад. Особливо часто стали попадатися призи, коли, не доходячи миль 50 до Цейлону, лягли на северо східний край острова Суматри. На цьому самому жвавому шляху крейсер тримався малим ходом, між 5° і 6° широти

Пройшовши в нічний час на овний хід між Никобарскими й Андаманськими островами, крейсер наблизився до півострова Малакка. Перший приз, що попався тут, був великий вітрильний кліпер з баластом, що направлявся з Пенанга в Рангун за рисом. На це судно висадили всіх полонених, яких на крейсері понабралося вже порядно. Лейтенант Михайлов був призначений командиром кліпера й одержав наказ спуститися до острова Саланга, зникнути за ним, поставити кліпер на мілину й, зрубавши щогли, замаскувати своя присутність. Для охорони полонених і в допомогу Михайлову було дано 20 людей матросів

Крейсер продовжував свою руйнівну діяльність із більшим успіхом. Від шкіперів нейтральних пароплавів він довідувався про положення англійських військових судів у цьому районі. У Сінгапурі в цей час стояли на рейді корвет «Бритон», канонерки «Пінгвін» і «Филомел», а в Новій гавані виправлявся недавно пришедший броненосець «Агамемнон». Ці відомості капітан перевірив на декількох пароплавах і вирішився нанести англійцям удар так, де вони його не очікують, – у самому величезному центрі торговельного руху, в одній із кращих колоній – Всингапуре.

На третій день свого перебування в Мартабанском затоці невелика парова яхта лорда Давенпорта зробилася призом крейсера. На ній ішли сини лорда з Пенанга Вкалькутту.

Час якого весь екіпаж корабля, крім нього, вигин»

Час якого весь екіпаж корабля, крім нього, вигин».

У цьому заголовку, надзвичайно довгому, як було тоді прийняте, обертає на себе увага наступна. По-перше, те, що герой Дефо виявився на острові біля устя ріки Оріноко. Що ж стосується років, проведених героєм книги на острові, те Дефо просто побільшав їхнє число, бажаючи, очевидно, поставити свого Робинзона в більш тяжкі умови

Інакше обстоит справа із причинами, що спонукали автора перенести місце дії роману

Письменник перемістив свого героя з Тихого океану з острова Мас-А-Тьерра в Атлантичний, в устя ріки Оріноко. Невідомо, який саме острів мав на увазі автор книги, адже в ній жодного разу не згадується його назва. Проте Дефо мав на увазі цілком реальну землю

Помніть початок роману: Робинзон Крузо відпливає із Бразилії. Ледь корабель перетнув екватор — вибухнула бура, вітер відносить його усе далі на північ. Екіпаж намагається тримати курс на острів Барбадос у Карибському морі. Але ураган кидає судно на мілину близько незаселеного острова. Що ж це за земля? Її географічні координати, які повідомляє Дефо, майже збігаються з координатами острова Тобаго

Дефо обрав цей район тому, що він був досить докладно описаний у тодішній літературі. Сам письменник ніколи тут не бував. Він задовольняв фактами, узятими в таких книгах, написаних королівськими піратами, як «Відкриття Гвіани» Уолтера Рэли, «Нова подорожі навколо світу» і «Щоденник» Вільяма Дампьера, у книзі корсара Джона Пойнца й інших. Відомості, почерпнуті в цих піратів-мореплавців, допомогли Дефо створити достовірну книгу

Сьогодні три крапки на земній кулі повязані з іменем Робинзона Крузо. Для того щоб відвідати їх, треба зробити довгу подорож, обїхавши майже полсвета.

У шотландському містечку Ларго в ніші стародавнього будинку, у якому жив Селькирк, ви побачите памятник, споруджений в 1885 році одним з нащадків моряка, що послужив прототипом знаменитого літературного героя

На Мас-А-Тьерра — «Острові Робинзона Крузо» вам запропонують піднятися на вершину Ель-Юнке, де перебував спостережливий пост Селькирка, і вкажуть на бронзову меморіальну дошку, установлену англійськими моряками в 1868 році — « На згадку про Олександра Селькирке, що прожив на цьому острові в повній самітності чотири роки й чотири місяці».

На Тобаго покажуть готель «Робинзон Крузо», «Печеру Робинзона» і інші визначний памятки. Втім, за право називатися «Островом Робинзона Крузо» обоє ці острови — Мас-А-Тьерра й Тобаго — з рівним успіхом боролися довго й завзято. Дискусія ця не настільки отвлеченна, як це може здатися спочатку. У причинах, що породили її, неважко розглянути цілком матеріальну основу. Мова йде про туризм і принесених їм доходах. Яку, скажемо, роль він відіграє на острові Тобаго, можна собі представити, якщо врахувати, що на 36 тисяч жителів цього острова в рік доводиться 30 тисяч туристів

У наші дні спор між островами одержав юридичне завершення. Чилійський уряд на початку шістдесятих років нашого століття офіційно перейменувало острів Мас-А-Тьерра в острів Робинзона Крузо, а сусідній з ним названий на честь шотландського моряка островом Олександра Сель-Кирка

ВІЛЬЯМ КИДД,

або ЗАГАДКА ОСТРОВА ДУБА

Обстановка в Індійському океані…

Обстановка в Індійському океані в середині XVII століття найкраще розкривається в записках мандрівників тієї пори, для яких португальська могутність уже забута, панування голландців природно, а англо-французьке суперництво ще невідоме. Прикладом можуть служити кілька епізодів із записок Яна Стрейса, того самого голландського вітрильного майстра, у книзі якого вперше зявилася легенда про Стеньке Разіні й перській князівні. Він зробив три більші подорожі, побував у Росії, потрапив у полон до Разіна, був у рабстві в Персії, бачив Мадагаскар і Яву. Стрейс — людей те саме що Мендешу Пінту. Для нього важливі дві сторони подорожі — нажива й опис своїх пригод, причому невідомо, що важливіше. В XVIII — XIX століттях Кук і Крузенштерн будуть задовольняти платнею, покладеним їм урядом, однак в XVI столітті платня, як таке, нікого не влаштовує. Кожний європеєць прагне витягти з подорожі на Схід вигоду, він мріє про багатство. І не зайво відзначити, що ті з мандрівників, які відрізнялися розвиненою уявою, літературними талантами й спостережливістю, рідше інших знаходили багатство

Причину, що змусила Стрейса відправитися в подорожі, він викладає у своїй книзі в такий спосіб: «Подібно тому як з розпачу людей нерідко стає ченцем або солдатом, так дитяча впертість і розбещеність часто штовхають на безчесні справи або створюють жагучих мандрівників; до числа останніх належу і я. Батько навчив мене ремеслу — вітрильній справі — і охоче залишив би мене при собі; але тому що він покарав мене одного разу за якесь бешкетництво, то я втік і без довгих розмов відправився подорожувати… Я найнявся молодшим вітрильним майстром на «Св. Іоанна Хрестителя», тоді мені було 17 років, і я багато не думав про те, куди поїду й надовго чи».

У лютому 1647 року корабель, на якому служив Стрейс, увійшов у гавань Генуї, розвантажився, і моряки одержали розрахунки. Корабель був відразу куплений генуэзцами, які спорядили його й ще одне придбане ними голландське судно в далеке плавання — одну з деяких спроб італійців згадати про колишню торговельну могутність. Кораблі були постачені порохом, припасами й військовим спорядженням з розрахунку на трирічне плавання. На обох кораблях залишилися їхні голландські команди й капітани; крім цього, як пише Стрейс, на кораблях «були італійці, у тому числі кілька бандитів».

Експедиція збиралася потай. Не знали, куди вони попливуть, ні матроси, ні вітрильний майстер ЯНСТРЕЙС.

Подорож тривала довго. Вийшовши із Середземного моря в Атлантику, пішли уздовж Африки до півдня, іноді підходячи до берега й спускаючи шлюпки, щоб набрати води. У бухті Сьєрра-Леоне командир експедиції Ян Маас розвязав, що місцевий вождь вимагає занадто високу плату за фрукти, дрова й воду. «Така безсоромність спонукала нашого командира Яна Маасу шукати засобу захопити короля у свої руки. Він послав за ним човен і велів сказати йому, щоб він зявився на судно, де він буде обдарований за його бажанням. Необережний дикун, коли йому зробили подібна пропозиція, не гаючись, негайно ж сіл зі своєю свитою в човен… Король, зійшовши на корабель, відразу побіг у каюту в надії одержати більші дарунки, але йому піднесли залізні прути,

Побравши цей приз на буксир…

Побравши цей приз на буксир, «Російська Надія» пішла на овний хід до свого блокшиву в острова Саланги. Капітан тепер визнав можливим здійснити свій намір нападу на Сінгапур

Для входу в Сінгапур з півдня або сходу довелося б обійти Суматру й минути Зондский протока, причому ворог міг довідатися про наближення крейсера. З іншого боку, вхід із заходу вузьким Малакским протокою залучив би увагу на крейсер стаціонерів Пенанга й Малакки. Тому для нападу капітан розвязав скористатися своїм останнім призом – яхтою лорда Давенпорта, не піддаючи, таким чином, явної небезпеки своє судно і його майбутню діяльність. Капітан добре знав, що гора Фабер і форти Каннинг і Фуллертон укріплені, а обрій їх, відкритий на 16 миль, дає можливість звичному оку безпомилково розглянути й визначити характер судна, що наближається до міста

По приходу до місця стоянки за островом Саланги блокшива з полоненими капітан «Росіянці Надії» енергійно прийнявся за готування до задуманої експедиції. На яхті знесли геть рубання й замість поставили дві міноноски, узяті з пароплава «Мур» в Атлантичному океані. Для швидкого спуска їх на воду зробили дві переносні стріли й розкріпили шкафутный фальшборт яхти

Міноносний катер із крейсера був поставлений на малайську пірогу, куплену в той же день у протоці в обмін на розкішні прикраси полоненої яхти. Пирога мала близько 60 тонн водотоннажності, і на неї довелося витягти міноноску на ковзанках позаду, вирубавши для цього отвір у кормовій частині на зразок лац порту

На яхту й пирогу капітан призначив 20 людей екіпажа, трьох офіцерів і одного лоцмана. Приведення у виконання плану атаки було доручено старшому офіцерові крейсера лейтенантові Кононову, який по закінченню справи повинен був бігти з міноносками на південь і зустрітися із крейсером у северо східному краю острова Енгано. На експедицію давалося сім або вісім днів

Раннім ранком при загальних побажаннях успіху яхта з малайською пірогою на буксирі залишила острів Саланга й направилася до Суматри, а потім уздовж його берега – на південь

Наступний день був присвячений спуску міноносних катерів, перевантаженню вугілля й остаточному складанню плану атаки. Вирішено було, що Кононов і Михайлов із двома катерами нападуть на фрегат «Агамемнон», увійшовши в Нову гавань зі сходу, а Злобін атакує «Бритон», але не раніше того часу, як почує вибух у Новій гавані. Припускаючи побрати із собою й запалити в зручному місці захоплену пірогу, її наповнили сухим ломом і суками дерев, облитими гасом і складеними в трюмі. Як тільки сонце сіло й почало темніти, усе підняли пари. В 10 годин вечора яхта з пірогою на буксирі й у супроводі катерів тихо перейшла в протоку між островами Св. Іоанна й там стала на якір, а атакуючі розділилися й пішли далі – Михайлов і Кононов із джонкою в Нову гавань, а Злобін – на рейд

Ніч була безмісячна й дуже темна, але Михайлов і Кононов поставили на своїх катерах фальшиве озброєння з більшими вітрилами, що прикривали їхні казани й труби

Небагато спереду «Агамемнона» і не доходячи кабельтова до пароплавів «Кама й ДО°» з опіумом, оточених величезними китайськими джонками, пірога тихо кинула свій якір

Вимисел прийняли за цілком достовірне свідчення

Вимисел прийняли за цілком достовірне свідчення. Знаходили також, що шифр нагадує той, що описаний у новелі «Золотий жук» Эдгаром По, який, до речі кажучи, використовував чуті їм у молодості легенди про шифр, за допомогою якого можна відшукати скарб пірата Чорний Птах

Однак що б не говорили прихильники версії скарбу Кидда на острові Дуба, які б доводи не приводили, тільки розкопки « Грошової шахти» можуть поставити крапку у всій цій таємничій історії

Крім легенди про золото Кидда, існують і інші загадки про нерозшукані піратські скарби, зариті на островах Карибського моря, Тихого океану, у берегів Африки й Австралії, де на одному з острівців за назвою Григан заритий піратський скарб, який марне розшукують уже багато років. Бажаючі можуть переконатися в цьому, розкривши «Атлас скарбів», двічі виданий, в 1952 і 1957 роках, Внью-Йорке.

У цьому своєрідному посібнику для невгамовних шукачів скарбів до їхніх послуг опис більш трьох тисяч скарбів, що спочивають у безодні морської й на суші. Є на сторінках цього «путівника» для одержимих мрією розбагатіти й карта острова Кокос

Цей клаптик суши в узбережжя Коста-Рики користується особливою популярністю в шукачів скарбів. Тут побувало пятсот експедицій, на які були витрачені мільйони. Але вважалося, що Кокос — «острів скарбів» — з лишком компенсує ці витрати. Ще б, адже в землі його зарили свої багатства кілька знаменитих піратів, перетворивши острів у своєрідний «піратський сейф».

Першим облюбував це містечко й перетворив у свою базу знаменитий Вільям Дампьер. Тут же спочивають і захоплені їм під час піратських рейдів багатства

У надрах острова Кокос заховав награбоване золото й колишній англійський капітан Олександр Грехем, що став морським розбійником і відомий під кличкою Пірат Бенито. Цей джентльмен удачі, що відрізнявся особливою жорстокістю, за що його прозвали Кривавий Меч, захопив одного разу іспанський галион із золотом на суму тридцять мільйонів доларів. Бочки з монетами й скриня з коштовностями він сховав у підземній печері на березі бухти Уэйфер. Незабаром, однак, удача відвернулася від Бенито, його повісили на реї. Таємницю скарбу він так і відніс із собою вмогилу.

Третій скарб, заритий на острові Кокос, — самий, мабуть, великий з усіх — повязаний з іменем Худоби Томпсона. Іспанці, захопивши в полон цього пірата, марне намагалися вирвати в нього таємницю скарбу. Навіть під катуваннями він зберігав мовчання. Зумівши вирватися на волю, Худобу Томпсон перебрався в Канаду, де жив, збираючи гроші для експедиції на Кокос. Але здійснити її так і не встигнув

Умираючи, він передав карту острова з оцінкою про скарб одному капітанові. Тому вдалося добратися до заповітного острова, але скористатися скарбом він не зміг: команда, довідавшись про мету експедиції, зажадала розділити золото, скаредний капітан віддав перевагу втечі. Знову відвідати острів він так і не зумів — смерть наздогнала і його.

З тієї пори багато кладоискатели бували на Кокосі, ваблені примарною надією розбагатіти. Так, в 1962 році сюди почали експедицію три французи — журналіст Жан Портель, письменник Клод Шарлье й спелеолог Робер Берн. Але і їх осяглася жорстока невдача — двоє з них загинули

Свежие комментарии
    Август 2015
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Июл   Сен »
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика