На главную

Архив за день: 29.08.2015

В 1574 році він пройшов з Перу…

В 1574 році він пройшов з Перу у Вальпараїсо за місяць, трохи змінивши звичайний маршрут і побравши ледве південніше. По дорозі йому зустрівся невеликий архіпелаг із трьох островів. На честь капітана цей архіпелаг і одержав назву Хуан-Фернандес.

Селькирк волів висадитися на один з пустельних островів цього архіпелагу, чим залишатися на старому кораблі під початком ворожого йому командира. У душі боцман сподівався, що довго пробути на острові в положенні добровільного вязня йому не прийде. Адже кораблі досить часто заходять сюди за прісною водою. А поки, щоб не вмерти з голоду, треба було опікуватися про їжу — їстівних припасів йому залишили лише на один день. На щастя, на острові виявилося безліч диких кіз. Це означало, що поки є порох і кулі — харчування йому забезпечене

Час ішов, а швидке рятування, на яке він так сподівався, не приходило. Волею-Неволею довелося опікуватися не тільки про сьогодення, але думати й про майбутнє життя на клаптику землі, загубленому вокеане.

Обстеживши свої «володіння», Селькирк установив, що острів покритий густою рослинністю й має близько двадцяти кілометрів у довжину й пять завширшки. На березі можна було полювати на черепах і збирати в піску їх яйця. У безлічі на острові водилися птахи, у берегів зустрічалися лангусти й тюлені

У перші місяці було особливе важко. І не стільки тому, що доводилося щогодини вести боротьбу за існування, скільки через повну самітність. Усе менше залишалося надії на швидке рятування, і все частіше охоплював Селькирка страх при думці про те, що йому призначене багато років пробути в цім добровільному посиланні. Землю, яка його дала притулок, він проклинав, як і той година, коли зважився на свій необдуманий учинок. Знай він тоді, що корабель «Сім врат» незабаром після того, як він його покинув, зазнав катастрофи й майже вся команда загинула, дякував би своїй долі

Як він сам потім розповідав, вісімнадцять місяців треба було для того, щоб звикнути до самітності й примиритися зі своєю долею. Але надія не залишала його. Щодня Селькирк піднімався на найвищу гору й годинником удивлявся в обрій…

День рятування

Чимало праці, вигадки й винахідливості треба було для того, щоб налагодити «нормальну» життя на незаселеному острові. Селькирк побудував дві хатини з колод і листів, обладнав їх. Одна служила йому «кабінетом» і «спальнею», в іншій він готовив їжу. Коли плаття його постаріло, він зшив за допомогою простого цвяха, що служив йому голкою, одяг з козячих шкір

Закінчивши трудовий день, Селькирк відпочивав, теслював, змайстрував, наприклад, скринька й прикрасила його митецьким різьбленням, кокосовий горіх перетворив у чашу для питва. Подібно первісним людям, він навчився добувати вогонь тертям, а коли в нього скінчився порох — став ловити диких кіз руками. Швидкість і спритність, необхідні для цього, далися йому нелегко. Одного разу під час такого полювання «вручну», намагаючись піймати козу, він зірвався разом з нею в прірву й троє доби пролежав там без свідомості. Після цього на той випадок, якщо занедужає або ще чому-або не зможе більше переслідувати тварин, Селькирк підрізав у молодих цапенят сухожилля Ніг, тому ті втрачали жвавість

Однак боротьба ще не була кінчена

Однак боротьба ще не була кінчена. Бабуся звернулася в сенат міста із проханням про захист проти Антониу, який-де має намір викрасти й відвезти на фрегаті її онученяті. Сенат був у розгубленості. Довідавшись про його засідання, капітан фрегата висадив на берег десант, що оточив будинок сенату й будинок бабусі. А коли сенат все-таки насмілився задовольнити прохання бабусі про захист, сам єпископ зажадав перегляду справи

Моряки із фрегата обшарювали місто в пошуках лейтенанта Энрике, і тому довелося сховатися в домініканському монастирі. Місто було розколото на дві фракції. Ченці ворогуючих орденів писали в Гоа й Лісабон кляузи, але послати їх не могли, тому що капітан фрегата про всякий випадок блокував порт і не дозволяв кораблям залишати Макао.

Губернатор міста наказав побрати штурмом домініканський монастир, але доминиканцы встигнули переправити Энрике в будинок папського легата

Боротьба тривала доти, поки в серпні 1710 року Антониу не обвінчався з дівчинкою. Весілля ледве не зірвалося: за минулий рік в Альбукерки зявився новий і досить небезпечний суперник — Франсишку Лейите, який розвязав убити Антониу перед самим вінчанням. Змова не вдалася, тому що Франсишку помилково влаштував засідку не перед тою церквою, у якій проходило вінчання; коли ж він кинувся по правильній адресі, виявилося, що Альбукерки вже встигнув оточити церква загоном моряків і солдат. Поки в храмі йшла врочиста церемонія, у його дверей стояли з оголеними шпагами й зарядженими мушкетами два ворожі загони. До того моменту, коли вінчання закінчилося, моряки відігнали найманців Франсишку, і Антониу зміг спокійно проїхати до себе додому. Так скінчилася війна за багату сироту

Сімейне життя капітана де Альбукерки тривала чотири роки. В 1712 році в Марії народилася дочка, яка через тиждень умерла, а ще через два роки — хлопчик. Після пологів умерла сама Марія. Вона вмирала під звуки барабанів, сопілок і китайських гонгів: Антониу із приводу народження спадкоємця влаштував великий бенкет, і у дверей його будинку йшла вистава китайської опери. Гриміли пушки із цитаделі Сан Паулу де Монте, блискали вогні феєрверків. У розпал свята до губернатора прибув посланець від Антониу із проханням припинити салют: чотирнадцятилітня дружина пана Антониу де Альбукерки ее приданого, що став за допомогою, одним з найбагатших людей у Макао, померла

Вороги Антониу тим часом слали віце-королеві в Гоа скарги й доноси. Нарешті, в 1715 році пішов наказ заарештувати вдівця й надіслати його для суду в Гоа. Очевидно, у минулі роки Антониу займався піратством, тому що віце-король Гоа після наслідку видав постанову, що Антониу винний «у тиранічній поведінці не тільки стосовно жителів Макао, але також до іноземних підданих, які бажають торгувати із цим портом». На щастя для Антониу, віце-короля незабаром перемінили. Новий віце-король, повязаний з єзуїтами, не тільки повністю виправдав Альбукерки, але й призначив його губернатором Макао.

Так Антониу де Альбукерки став губернатором Макао й був не гіршим з губернаторів цієї колонії

Свежие комментарии
    Август 2015
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Июл   Сен »
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика