На главную

Архив за месяц: Апрель 2015

Відправилася на вільний промисел

Відправилася на вільний промисел. Корабель був перейменований в «Захист».

У ті ж дні в Мадрасе стояв компанійський корабель «Йосип». Поки його капітан завершував на березі свої справи, команда обрубала якірний канат і пішла на пошуки «Захисту». На Никобарских островах, що зажили вільного життя моряки «Йосипа» зійшли на берег, де швидко перепилися. На борті залишилися тільки дві людини: зброяр Джеймс Графф, що приєднався до команди проти своєї волі, і матрос, який став піратом тільки тому, що йому було незручно відставати від товаришів. Коли зброяр запропонував повести корабель і в такий спосіб спокутувати Компанії, матрос порахував цю пропозицію цілком розумним. Змовники знову обрубали якірний канат і, по щасливому збігові обставин, не знаючи основ навігації й навіть не розбираючись у географії, а просто пливучи в одному напрямку, добралися до Суматри

Доля «Захисту» була іншою. Правда, ватажка піратів незабаром убили (по одній версії, малайці, по іншій — свої ж товариші). Тоді командування прийняв Каллифорд, один з тих моряків, які погнали з Мадраса корабель «Йосип» і були залишені на Никобарских островах зброярем Граффом. Каллифорд ще раз перемінив назву корабля, і «Захист» стала «Розвязком». Протягом трьох років Каллифорд наганяв жах на торговців, і піймати його ніхто не міг

Сер Джон Гейер слав з Бомбея в Лондон листа, у яких повідомляв директорів Компанії, що не сміє відправити в море жодного корабля з побоювання, що він відразу переметнеться до піратів. Та й на суші, додавав Гейер, немає жодного солдата, якого він міг би із чистим серцем зробити в капрали. Поява в Малабарского узбережжя французького флоту ще більше побільшало збитки Компанії, які, по підрахунках Гейера, досяглися за кілька років мільйона фунтів стерлінгів. Втрати ж індійських купців значно перевищували цю суму

Англійський уряд у відповідь на прохання Гейера пропонувало йому справлятися з піратами самотужки: ішла війна із Францією, і флот був потрібний у берегів Європи. Але вихід, видалося, все-таки вдалося знайти: утворювався синдикат, у який під вигаданими іменами ввійшли канцлер Англії лорд Сомерс, лорд Орфорд, лорд Белламонт і інші лідери партій вігів. Вони розвязали послати в море корабель, який міг би завдати серйозної шкоди французькій торгівлі, а також знищити піратство. Зрозуміло, надії лордів на збагачення в результаті цього підприємства були не останніми з міркувань, але головні цілі були все-таки політичними: віги прагли показати, що вони опікуються про інтереси англійських торговців

На гроші синдикату була споряджена галера «Пригода», збройна тридцятьма пушками й постачена тридцятьма парами весел. Командувати нею доручили капітанові Кидду. Ця кандидатура була далеко не випадкової, тому що Кидд уже мав досвід приватирства — він командував кораблем у Вест-Індії — і був особисто відомий лордові Белламонту, якого саме в цей час призначили губернатором Нью-Йорка. Тепер король Англії наказав Кидду припинити відплиття піратів з Америки в Індійський океан, а також видав йому ліцензію на переслідування піратів в Індійському океані. За кожний знищений піратський корабель Кидд повинен був одержувати по пятдесят фунтів стерлінгів

Друга група, що полягала з…

Друга група, що полягала з міноносців «Яків Свердлов», «Карл Либкнехт» і бригади крейсерів, забезпечувала набіг, а на світанку, одержавши відомості від міноносців першої групи, повинна була завдати удару всіма силами по флоту супротивника, вышедшему з бази, і зайняти острів. Підводний човен «Макрель» займала бойову позицію в острова Кулалы біля східного узбережжя Каспію

Тим часом англійці, одержавши звістку про узяття більшовиками форту Александровский, розвязали провести повітряну розвідку. 13 травня, зануривши на борт два гідролітаки типу «Шорта» (№9080 і №9082), гідрокрейсер «Аладир Усейнов»53 відплив до острова Чечень, куди прибув до вечора того ж дня. Наступного дня на воду був спущений № 9080 з екіпажем у складі капітана Садлера й лейтенанта Кингема. Їхній розвідувальний політ уздовж північного узбережжя, що тривав 3,5 години, не приніс результатів – супротивника виявити не вдалося. Відповідно не найшлося підходящих цілей і для взятих із собою бомб (по одній в 230, 100 і 65 фунтів). Льотчики лише обстріляли з турельного кулемета «Льюис» кілька сіл на узбережжя

В 16 годин «Аладир Усейнов», піднявши на борт гідролітак, що повернувся з розвідки, відплив від острова Чечень і на світанку наступного дня побрав курс на острів Купали, щоб зустрітися з іншими кораблями англійської флотилії

15 травня при наближенні до форту Александровскому в море були помічені кораблі більшовиків, що виходять із гавані. Британська флотилія, до складу якої входили також збройні денікінські пароплави, кинулася назустріч супротивникові, який, кинувши дві баржі, поспішно зник у гавані. Ці баржі були знищені гарматним вогнем з кораблів «Президент Крюгер» і «Эмиль Нобель».54 Сильне хвилювання на море й дощ не дозволили використовувати авіацію в наступні два дні

В 5 годин ранку 17 травня англійці все таки спробували підняти в повітря свої гідролітаки. Однак при спуску на воду «Шорта» № 9080 із за сильної хитавиці були ушкоджені про борт корабля права закінцівка крила й поплавець. «Шортів» №9082 спустили вдало, але машина не змогла злетіти із за сильного хвилювання. Під час підйому вона також одержала ушкодження

«Аладир Усейнов» у супроводі корабля «Еммануїл Нобель» направився в Петровск і прибув туди ранком 18 травня. Тут ушкоджений «Шортів» № 9082 відправили на берег для серйозного ремонту, замість нього на борт був узятий № 9079. Ремонт № 9080 удалося здійснити самотужки, і до вечора 18 травня гідрокрейсер знову вийшов з Петровска під охороною «Еммануїла Нобеля». Обоє корабля приєдналися до основних силам флотилії в 20 милях від острова Чечень.

За даними червоних похід до Чеченю був запланований на 18 годин на 18 травня, але за годину до наміченого строку в районі бази зявився англійський літак. Довелося трохи затриматися, щоб не дати розвідці супротивника виявити вихід кораблів

15 травня з 12 футового рейду у форт Александровский вийшли транспорт «Алекбер» із шаландою «Усейн Абат» на буксирі й транспорт «Баку» зі шхуною «Дербент» під конвоєм есмінця «Яків Свердлов». В 17 милях від форту Александровский конвой зустрів «Президента Крюгера» і «Вентюр» (мічман Лишин55 затверджує, що це було в 40 милях від Александровского).

незнайомець, Що Найняв судно…

незнайомець, Що Найняв судно, добре заплативши, бажав, як він оголосив, лише подихати повітрям у відкритому морі. Незабаром, однак, погода зіпсувалася. Власник бота запропонував повернутися. Тоді, на диво всіх, незнайомець, а це був не хто інший, як Підлога Джонс, наставив на кермового пістолет і наказав тримати курс далі у відкрите море

Так під погрозою, після чотириденного плавання вутле суденце перетнуло Балтійське море й кинуло якір у порту Виборга. Поля Джонс вийшов на росіянин беріг. Звідси добрався до Ревеля, а далі по суші проїхав Впетербург.

Перехід його на російську службу був зроблений за згодою Т. Джефферсона, тодішнього американського посла в Парижу й старого приятеля Підлоги Джонса, і за домовленістю з російським посланником І. М. Симолиным.

Негайно після прибуття в столицю, де його йменували Паул Жонес, він був зарахований на російську службу спочатку «у чині флоту капітана рангу генерал-майорського», а через деякий час указом Катерини II, що вдостоїла його аудієнції, був визначений контр-адміралом у Чорноморський флот

Таким чином, лише в Росії Піл Джонс одержав звання, про який давно мріяв. І взагалі, у російській столиці його зустріли як не можна краще. Йому виявляли всілякі любязності. Коли сама імператриця прийняла знаменитого моряка, той підніс їй нову Американську конституцію, не замислюючись про те, яке це може зробити враження на царську особу

Самодержавна цариця не виразила свого невдоволення таким подарунком, навпаки, розігравши таку лібералку, виявила інтерес до нового ладу, остаточно зачарувавши довірливого моряка. Сам того не помітивши, Підлога Джонс почав марнувати компліменти найяснішій особі й із захисника волі й рівності на якийсь час перетворився в шанувальника деспота. Після настільки явної монархової милості до іноземця весь світський Петербург, як писала Підлога Джонс Лафайету, домагався його уваги, «підїзд осаджували карети, а стіл був завалений запрошеннями».

Перебуванню Підлоги Джонса в Росії присвячений ряд матеріалів закордонних і вітчизняних авторів. У нас про це писали не раз. Крім уривчастих відомостей, що зустрічаються в переписці тієї епохи, у мемуарах і щоденниках, у книгах по історії російського флоту, про Поле Джонсе був надрукований біографічний нарис Н. Боева в «Російському віснику» за 1878 рік, а в 1895 році в журналі «Історичні записки» зявився ще один матеріал — В. А. Тімірязєва про службу Підлоги Джонса в російському флоті. У наші дні, в 1976 році, було опубліковане дослідження Н. Н. Болховитинова «Підлога Джонс у Росії», де на основі нових архівних і інших даних знову висвітлюється цей період життя моряка. В 1980 році в книзі “Росія й США. Становлення відносин. 1765-1815” опубліковані документи про перебування Підлоги Джонса в Росії, його повідомлення й листа

Як зложилася доля Підлоги Джонса в Росії? Призначивши новоспеченого контр-адмірала в діючий флот, Катерина II писала своєму улюбленцеві, головнокомандуючому Г. А. Потьомкіну, у чиє розпорядження направлявся іноземний моряк: «Друг мій, князь Григорій Олександрович, в американській війні іменитий англійський підданий, Паул Жонес, який, служачи американським колоніям, з досить малими силами зробився самим англійцям страшним, нині бажає ввійти в мою службу

Однак існує звіт про…

Однак існує звіт про пограбування «Великого скарбу», що належить перу індійського історика, який досить докладно повідомляє про обставини цієї події, але ніякої родички падишаха у звязку із цим не згадує. Та й дивно було б, якби ні сам Аурангзеб, ні його губернатори ніяк не відгукнулися на настільки тяжку образу, нанесене сімейству Великого Могола

Корабель «Великий скарб» був, як тепер говорять, приписаний до порту Сурат. На ньому було вісімдесят гармат, не вважаючи іншого озброєння, так що корабель уважався найбільшим і добре збройним у Сурате й виходив у море без конвою. До моменту зустрічі з Эвери корабель вертався із Червоного моря, везучи виторг по закінченню торговельного сезону, що перевищувала пять мільйонів рупій у золоті й сріблі. Крім того, на борті корабля перебувало трохи знатних жінок — прочанок до святих місць

«Великий скарб» був досить збройний для того, щоб відбити напад звичайного пірата, але в Эвери був військовий корабель англійського флоту, збройний пятдесятьма знаряддями значно більшого калібру, чому ті, що були на борті «Великого скарбу». Екіпаж Эвери, збройний мушкетами, що й відмінно вмів з ними звертатися, складався з полутораста професійних моряків. Усі ці обставини компенсували перевага «Великого скарбу» у числі гармат і матросів. До того ж після першого залпу одна з гармат на «Скарб» розірвалася, загинуло багато матросів, і це внесло розгубленість у ряди захисників. Удалим пострілом з «Примхи» була збита грот-щогла «Скарбу», що ще більш побільшало сумяття на борті індійського корабля. Тоді Эвери наблизився до нього й кинув свою команду на абордаж

В інших обставинах це ще не означало поразки, тому що на борті «Скарбу» перебувало чотириста моряків, збройних шаблями й у рукопашній, що не уступали англійцям. Але капітан «Скарбу» Ибрагим-Хан виявився боягузом і, як тільки перші англійці зявилися на палубі його корабля, замкнувся у своїй каюті. Інші офіцери пішли його прикладу, поспішаючи получше сховати свої гроші й коштовності. Побачивши командирів, що біжать, матроси кидали зброю й здавалися. Через кілька хвилин корабель був захоплений і команда загнана втрюмы.

Але надії капітана й офіцерів на те, що Эвери обмежиться ВИКУПОМ И поспішить зникнути, побоюючись переслідування, не виправдалися. Эвери нікуди не поспішав. Грабіж «Скарбу» тривав целую тиждень. Корабель був обшуканий і простуканий так ретельно, що перевірили навіть кіль. Одночасно із цим збожеволілі від розмірів багатства, що звалився на них, пірати віддавалися дикої оргії. Багатьох індійців замучили до смерті, тому що жадібність піратів розпалювалася з кожним днем. Деякі зі збезчещених жінок кинулися в море або зарізалися. Нарешті на восьмий день останній дорогоцінний камінь, остання срібна монета минулого перевантажені на «Примху», і «Скарб» залишили на сваволю долі

Можна представити, що відбувалося в Сурате, коли в бухту ввійшов знівечений, без грот-щогли, розграбований корабель, коли чоловіки, пришедшие зустріти своїх дружин, довідалися, що їх немає вживых.

З 1850 г. зявляються парові…

З 1850 г. зявляються парові канонерські човни, які ділилися на морські й річкові. При необхідності в канонерські човни зверталися невеликі вантажні судна або буксири

Кирлангич – у перекладі з турецького «ластівка». Турецьке невелике (довжиною 20–25 м) парусно гребне судно, несло одну дві щогли, вітрила звичайно косі

Кліпер – швидкохідне вітрильне судно з більшим відношенням довжини до ширини ( до 7:1). Вітрильне озброєння складалося із прямих і косих вітрил. Число щогл: 3–7. У російському військовому флоті були тільки трищоглові гвинтові кліпера

Корабель – вітрильне військове судно, несло 3 щогли із прямими вітрилами. Кораблі з XVII по середину XIX століття були основною силою военно морських флотів. Вони озброювалися від 50 до 100, а в XIX в. до 130 знаряддями великого й середнього калібру, які розташовувалися на одній трьох закритих палубах (деках) і на відкритій палубі. У російському флоті до початку царювання Катерини II максимальний калібр був 36 фунтів (172 мм) для гармат і 1 пуд (196 мм) для єдинорогів. Мінімальним калібром були 8– або 6 фунтові пушки. Пушки менших калібрів і Кугорновы мортири в рахунок не йшли, їх установлювали в різних місцях корабля в міру необхідності або переставляли шлюпки й барказы корабля. Із середини XIX в. повелося кораблем називати будь-яке велике судно. А на початку XX в., після появи «Дредноута» броненосці дредноутного типу й старі броненосці були перекласифіковані в лінійні кораблі

Корвет – з кінця XVIII в. військове трищоглове вітрильне судно з повним фрегатским вітрильним озброєнням. Корвет озброювався 20–38 пушками малого й середнього калібру. Від фрегатів корвети відрізнялися меншими розмірами. Після Кримської війни в складі російського флоту зявилися гвинтові корвети, збройні 60 фунтовими гладкостовбурними або 6 дюймовими нарізними пушками

Мелекса – невелике вантажне судно

Мінний катер – в 1877–1920 рр. – паровий або моторний катер водотоннажністю від 5 до 70 т, збройний одним торпедним (мінним) апаратом

Міноносець – в 1880–1920 рр. корабель, призначений для виробництва торпедних атак. Водотоннажність від 80 до 1500 т. Число торпедних апаратів: від 1 до 12. Міноносці водотоннажністю понад 300 т у Першу світову війну часто йменувалися ескадрені міноносцями

Пакетбот – від англійського «поштове судно». Призначене для посыльной служби, перевезення пошти й пасажирів. Для самооборони пакетботи мали до 16 гармат малого калібру

Пинк – торговельне судно, яке в Середземному море часто називали барк. Пинк ніс звичайно 3 щогли з косими, рідше прямими вітрилами. Характерна відмінність – нахил крайніх щогл убік носа (фок щогла) і корми (бізань щогла).

Полакра (полака) – особливий середземноморський тип трищоглових судів, використовувалися в основному як торговельні судна, але при необхідності переобладналися в бойові. Вітрильне озброєння їх варіювало досить широко, зустрічалися й «латинські», і прямі вітрила

Репетичное судно – судно, призначене для ретрансляції флажных або світлових сигналів між судами ескадри

Фелюка (фелюга) – невелике парусно гребне судно. Звичайно торговельне, але зустрічалися й збройні фелюки.

Свежие комментарии
    Апрель 2015
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Мар   Май »
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика