На главную

Архив за месяц: Апрель 2015

Корабельний склад…

Корабельний склад підрозділявся на три загони: Північний річковий загін, Південний річковий загін і Морський загін. Північний загін діяв вище Царицина разом із частинами 10 й армії. Південний річковий загін разом із частинами 11 й армії обороняв Волгу на ділянці Царицин – Астрахань. Морський загін вів бойові дії проти англійської й білогвардійської флотилій Каспійського морячи

24 квітня 1919 р. Ленін телеграфував на імя Реввійськрада Окремої 11 й армії:

«Обговорите неодмінно:

перше – чи нельзя прискорити узяття Петровска для вивозу нафти із Грозного;

друге – чи нельзя завоювати устя Уралу й Гурєва для узяття звідти нафти, нестаток у нафті розпачлива. Усі прагнення направте до найшвидшого одержання нафти».49

25 квітня червоні довідалися, що супротивник морем підвозить до Гурєва снаряди й продовольство для уральських військ. Реввоенсовет республіки зажадав від командування енергійних заходів для припинення звязку супротивника Сгурьевом.

Ленін, одержавши відомості про вільне повідомлення інтервентів з уральськими білими військами, телеграфував Реввійськраду 11 й армії: «“Ардаган” і “Карс” з Баку пройшли в Гурєв безкарно… Це обурливо й змушує навіть підозрювати або зраду, або злісний саботаж. Вимагаємо від Вас найсуворішого контролю…».50

Звідки Ілліч побрав, що, що мирно стояли в Баку «Карc» і «Ардаган» ходили в Гурєв, – можна тільки ворожити. Але малі судна дійсно ходили по цьому маршруту. Так, пароплави «Эдисон» (1802 брт) і «Самед Ага» (1474 брт) з екіпажами прибутки з першим ешелоном денікінців і перекинули з Петровска в Гурєв військові вантажі, у тому числі броньовики. Старшим командиром у рейс пішов капітан 2 рангу Пышнов. По дорозі назад, ідучи поза видимістю берегів і виявивши на обрії дими, він не змінив курсу, чим увів в оману червоні міноносці, що порахували у свою чергу, що бачать англійські військові судна. Це стало відомо білим від захоплених згодом у полон червоних матросів

20 квітня кораблі червоної флотилії вийшли на Астраханський (12 футовий) рейд. Незважаючи на посилену підготовку до кампанії, відразу ж виявилася безліч технічних і організаційних недоліків. Радіозвязок і повітряний розвідка із за застарілої матеріальної частини й слабкої підготовки льотчиків працювали погано. Позначався некомплект фахівців, мала практика в плаванні й веденні навчальних стрілянин

Помічу, що англійці не догадалися або не захотіли замінувати 12 футовий рейд, щоб позбавити червоних можливості виходити в Каспійське море. Вони лише влаштували з початку квітня 1919 р. чергування своїх судів в острова Чечень. 19 квітня крейсер «Азія» вступив у перестрілку із червоним пароплавом, а 23 квітня аналогічна сутичка відбулася в крейсера «Вентюр». В обох випадках пароплави Астрахано Каспійської флотилії швидко йшли із зони вогню, а англійці їх не переслідувалися

У ніч на 29 квітня Астрахано Каспійська флотилія початку бойові дії. Річковий загін флотилії в складі збройних пароплавів «Каспій» (прапор командира загону), «Комуніст», «Спартаківець» і «Адлер» вийшов у море з метою захопити форт Александровский.

Ми звикли вважати, що піратство сугубо чоловіче заняття

Ми звикли вважати, що піратство сугубо чоловіче заняття. У жодній пригодницькій книзі не згадується про те, що ремеслу цьому були не далекі й жінки. У дійсності ж вони часто навіть перевершували чоловіків по зухвалості й жорстокості

Першої з жінок випливає назвати Жанну де Бельвиль із Бретані. Вона була аристократкою, дружиною лицаря де Клиссона. Але не спрага наживи й не пристрасть до пригод привели її під чорний прапор флібустьєрів, а почуття местися

Під час Столітньої війни між Англією й Францією де Клиссона обвинуватили в зрадництві — зносинах з англійцями, а саме з Едуардом III. И в 1343 році за наказом французького короля Пилипа VI його стратили

Його вдова, прекрасна Жанна де Бельвиль, що славився також розумом і хлібосольством, заприсяглася помститися за чоловіка. Вона продала свої маєтки й на виручені гроші побудувала три кораблі. Одним стала командувати сама, два інших довірила синам

Її флотилія стала «бичем Божьим» для королівських моряків. У прибережних водах Жанна де Бельвиль безжалісно знищувала кораблі свого кревного ворога — французького короля, наводячи страх і жах на все узбережжя Бретані. Її так боялися, що капітан будь-якого французького корабля, який намірявся пройти через Ла-Манш, становив заповіт

Не один рік удова мстила за свого чоловіка, розбійничаючи в узбережжя Франції. Але одного чудового дня її кораблі зненацька знялися з якоря й зникли в невідомому напрямку. Відомо лише, що старший син Олівє став коннетаблем Франції й залишив величезний стан, основу якого заклав його батько й відважна матуся

через Двісті років у водах Ла-Маншу зявилася інша знаменита розбійниця — леді Киллигрю. Ніхто із сучасників і подумати не міг, що ця жінка жила подвійним життям. Дружина шановного губернатора портового міста Фалмута лорда Джона Киллигрю — і в той же час ватажок флотилії, що грабувала в море торговельні судна. Ця леді ніколи не залишала в живих свідків своїх «подвигів». Але одного разу про її жорстокості все-таки стало відомо. А трапилося це так.

У затоку Фалмута ввійшов іспанський галион. Перш ніж капітан і екіпаж встигнули отямитися, судно побрали на абордаж і примусили всі здатися. Почалася різанина, але капітанові іспанців дивом удалося сховатися. Зі свого вкриття він з жахом спостерігав криваву вакханалію, яку очолювала молода гарна жінка. Уночі капітан залишив свій притулок і вплав добрався до берега. Він розвязав негайно повідомити губернатора про те, що відбулося. Яке ж було його подив, коли в дружині губернатора він довідався ту саму жінку… Капітан розсудливо промовчав про те, що трапилося, і негайно відправився Влондон.

За наказом короля почали розслідування. Те, що воно розкрило, було разюче. Виявилося, що леді Киллигрю — дочка знаменитого пірата Пилипа Волверстона й що з молодих років вона брала участь у розбійних набігах. Ставши дружиною губернатора, вона з відома й згоди свого чоловіка продовжувала займатися незаконним дохідним промислом

Лорда Киллигрю присудили до смертної кари, його розбійницю дружину — до довічного висновку

Стояло в північного берега…

Стояло в північного берега Мадагаскару, улаштувавши перепочинок або очікуючи торговців, щоб збути товари. Тому піратський флот увесь час міг розраховувати на підкріплення — лише менша частина кораблів перебувала на полюванні. Це ж ускладнювало й боротьбу з піратами. Індійські кораблі боротися з ними не могли: у відкритому морі європейський піратський корабель був маневренней, та й збройний він був краще, чим індійський або арабський. Знищення ж піратського корабля європейськими військовими фрегатами лише звільняло місце для іншого пірата. Доти поки піратство було вигідним заняттям, а супротивники піратів не могли організувати регулярне патрулювання морських шляхів, розбійники продовжували своє полювання. Вона полегшувала тим, що їх вороги були розєднані й часом схильні підтримувати піратів або навіть видавати їм корсарські ліцензії в надії підірвати цим позиції своїх конкурентів

Імена більшості піратів до нас не дійшли. Карєра їх досить швидкоплинна. Вона тривала рік-два, потім корабель тонув під час шторму, налітав на рифи або гинув у бої з військовим фрегатом. Часом один удалий сезон завершував карєру пірата, який кидав небезпечне ремесло й ставав торговцем або землевласником. «Безымянность» їх досягалася й тим, що при невдачах пірати були схильні міняти капітанів, а якщо їм попадався кращий корабель, чому їхній власний, вони переходили на нього. Часом пірати ворогували й між собою, що теж приводило до змін кораблів і капітанів. Так що найчастіше простежити за яким-небудь кораблем або капітаном взагалі неможливо. Якщо згадати про похід через Панамський перешийок, у якому брав участь Дампир, виявиться, що командування в піратів мінялося кілька раз, а загін раз у раз розколювався, поєднувався й знову ділився

Лише найвидатніші капітани, приобретшие репутацію щасливчиків і найбільш рішучі й сміливі, залишили свої імена в історії. Але якщо поруч із ними не було письменника або самі вони не залишили записок, відомості про них можна почерпнути лише з переписки торговців і звітів капітанів військових фрегатів. Були, звичайно, серед піратів кінця XVII — початку XVIII століття й такі, імена яких ставлять поруч із іменами Моргана або Дрейка. Серед тих, хто діяв в основному в Індійському океані, найбільш відомі Щасливчик Эвери, Кидд і Миссон.

Біографію Щасливчика Эвери написав Даніель Дефо. Пєса про нього «Щасливий пірат» мала більший успіх в Англії на початку XVIII століття. Про нього було написано кілька книг, і в усі говорилося, що він казково розбагатів, захопив у полон і змусив вийти за себе заміж індійську принцесу, внучку Великого Могола

Дійсна біографія Эвери разюче відрізняється від пєс і книг

Перші правдиві відомості про Эвери були повідомлені голландцем ван Брооком, який кілька місяців був у полоні на борті піратського корабля. пірат, що зблизився із бранцем, зізнався йому, що справжнє його прізвище Бриджмен, а псевдонім він прийняв, щоб не кинути тінь на своїх рідних. Ван Броок пише, що Эвери був людиною веселим, навіть добродушним, але часто скаржився на те, що в дитинстві його кривдили родичку. Народився він у Плімуті й був сином капітана торговельного судна

Негайно шаланда «Усейн…

Негайно шаланда «Усейн Абат» і шхуна «Дербент» були кинуті, а транспорти «Алекбер» і «Баку» з есмінцем «Яків Свердлов» укрилися в Тюб Караганском затоці. Кинуті судна, вантажені 35 тис. пудів вугілля й 250 сажнями дров, англійці потопили артилерійським вогнем, попередньо знявши з них команди й документи. Риторичне питання – невже радянський есмінець не міг зняти людей із судів, щоб не залишати їх на розправу білим? Щоб виправдати своє боягузтво, военморы донесли про шість англійські кораблі. А може, в очах троилось? Цікаво, що Лишин, що перебував на «Крюгере», навіть не згадує про есмінець, очевидно, червоні драпнули, лише побачивши дими на обрії

А тепер перейдемо до найбільшого бою на Каспії в ході Цивільної війни – до бою в Тюб Караганском затоці

ДО 18 травня в Тюб Караганском затоці були зосереджені наступні сили Астрахано Каспійської флотилії: бригада крейсерів – «III Інтернаціонал», «Червоний Прапор», «Ілліч», «Пролетар»; загін мінних судів – есмінці «Карл Либкнехт», «Москвитянин», «Яків Свердлов», «Діловий», «Діяльний», «Розторопний»; річковий загін – «Каспій», загороджувач «Демосфен»; дивізіон підводних човнів – «Макрель», «Мінога», їхня база пароплав «Ревель»; дивізіон катерів винищувачів – «Сміливий», «Щасливий», «Палкий», «Неспокійний», «Моторошний», «Зухвалий», «Пронизливий», плавуча батарея № 2, збройна 152 мм знаряддями; загін транспортів – «Баку» (вугляр, на ньому прапор начальника загону), «Мехти» (майстерня), «Алекбер» (снаряди), «Туман» (снаряди), «Мартин» (мінний); гідрографічні судна – «Червоно водск», «Микола Зубов», «Терек»; допоміжні судна – «Бакінець», «Ряжск», «Крейсер», «Лейла», «Гельма»; водяна баржа «Рюрик»; продовольчі бази – «Зороастр», Баржа № 2, вугільна шаланда «Рыбачка». У форту перебував десант в 400 червоноармійців

На 12 футовому рейді стояли плавбатарея № 1, збройна 152 мм знаряддями, допоміжне судно «Ігнатій», дозорне судно «Воля».

18 травня бригада крейсерів під прапором командуючого флотом на «III Інтернаціоналі», загін мінних судів, за винятком есмінця «Москвитянин», залишеного із за ушкодження механізмів, і шість катерів винищувачів вийшли з Тюб Караганского затоки для операції під островом Чечень. Як уже говорилося, операція провалилася

На світанку 20 травня з гідрокрейсера «Аладир Усейнов», що перебував в 20 милях від форту Александровского, на воду був спущений «Шортів 184» № 9080 з екіпажем з пілота 2 го лейтенанта Томпсона й спостерігача лейтенанта Бикнелла. Льотчики виконали розвідувальний політ над фортом і скинули на плавбатарею № 2 і есмінець «Москвитянин» по одній 230 , 100– і 60 фунтовій бомбі з висоти 2500 футів (914 м), однак прямих влучень замічене не було. Незважаючи на сильний зенітний вогонь, літак повернувся без ушкоджень. Дані розвідки підтвердили наявність у гавані кораблів червоних

Наступними стартували 2 й лейтенант Моррисон і лейтенант Пратт на «Шорте» № 9079. Однак під час зльоту на висоті 200 футів при виконанні віражу раптово «обрізав» мотор. Літак упав у воду. Льотчикам удалося вибратися з кабіни й стриматися на напівзатонулому «Шорте» до підходу катера, команда якого доправила їх на «Усейнов».

Під стать їй була й інша леді удачі — Грейс О’мейл

Під стать їй була й інша леді удачі — Грейс О’мейл. Її пригоди — цілий пригодницький роман. Вона виросла в родині одного із проводирів ірландських кланів Оуэна О’мейла, відомого пірата, що славився своєї відвагою й хитрістю. З юних років Грейс брала участь в авантюрах батька й інших членів клану. Звичайно вони займалися тим, що нападали на купецькі кораблі, що проходили в берегів Ірландії

Але от неспокійному життя Оуэна прийшов кінець, він умер, щоправда, не в море, а в родовому замку. За традицією, главою клану проголосили Адульфа — його пятнадцятирічного сина. Але отут у зал, де засідала рада старійшин, рішучими кроками ввійшла девятнадцятирічна дочка Оуэна — Грейс. Вона заявила, що в неї, як у старшої в родині, більше прав очолити клан

Розвязати суперечка повинен був двобій — так сказали старійшини. І от на березі моря зійшлися брат і сестра. Зброя — ножі. Перемогла Грейс. Її й визнали главою клану, і вона довела, що заслуговує цієї ушановуйся

Початку з того, що перешикувала родовий замок, перетворивши його в міцність, неприступну й із суши, і з моря. А незабаром продовжила справу батька. Помітивши в прибережних водах торговельний корабель, виходила наперехват на легенях, маневрених баркасах

Дарма екіпаж судна намагався отстреливаться з гармат і мушкетів — потрапити в невелик баркаси, що стрибають на хвилях, було майже неможливо. А потім — абордаж і рукопашна сутичка. Грейс завжди була спереду. Її грізний, розлютований вид — з розпущеними волоссями й шаблею в руці — приводив у трепет супротивника. Захопивши корабель, Грейс перевантажувала вміст його трюмів на баркаси, а судно й команду пускала на дно

Ризикований спосіб життя не перешкодив Грейс вийти заміж за вождя знаменитого й багатого клану, теж пірата, але вона незабаром швидко овдовіла. На руках залишилося троє дітей. Другий її чоловік Річард Берк теж був відомий береговий пірат, прозваний Залізним за те, що постійно носив під одягом залізну кольчугу

Незважаючи на те що Грейс чекала четвертої дитини, вона не кинула небезпечне ремесло й продовжувала пиратствовать.

З новим чоловіком життя в неї не заладилася. Дуже скоро вона розсталася з ним, встигнувши обібрати його й захопити його замок. Розрив відбувся нібито через те, що Річард одного разу посмів ослухатися її наказу. Після цього, як говорить легенда, вона закохалася в один зі своїх бранців, іспанця, і він став учасником її пригод

Однак англійським і ірландським владі набридли скарги судновласників на бешкетування Грейс, і вони розвязали обробити з нею. Зробити це доручили її колишньому чоловікові Берку. Він і очолив каральну експедицію проти неї

Уже хто-хто, а він-те знав і звички своєї колишньої подружжя, і систему зміцнень навколо її замка. Грейс потрапила за ґрати, і її присудили до смертної кари

Але їй повезло: в останній годинник перед стратою її молодці напали на вязницю й звільнили свою проводирку. Справа була скандальне, поголоска про втечу дійшла до Лондона, і отут відбулося те, чого ніхто не очікував. Сама Єлизавета I запросила Грейс вгости.

Грейс було тоді вже шістдесят три роки, але вона відправилася в неблизьку подорож. Королева милостиво прийняла її й запропонувала продовжити те, чому та займалася, але тільки не забувати ділитися видобутком, тобто стати капером

Свежие комментарии
    Апрель 2015
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Мар   Май »
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика