На главную

Архив за день: 28.01.2015

Шебека

Шебека

Шебека – судно во флоте многих государств. В качестве движителя использовались паруса и гребные весла. Такие корабли использовались со Средних Веков до практически конца XVIII века. Они имели схожую конструкцию с галерами и каравеллами, но при этом превосходили их по мореходным качествам и скорости.

Длина такого корабля могла достигать 35 метров. Но, как правило, она была в пределах 25-30 метров. Сам корпус был с острой подводной частью, что и помогало судну развивать приличную скорость. Палуба, ширина которой достигала трети длины, часто сильно выступала за корму.

В качестве вооружения использовались артиллерийские орудия. По этому показателю шебека была грозным соперником. В арсенале корабля могло находиться до 24 орудий. В конце XVIII века шебекой называли парусно-гребные суда в Российском флоте. Их ввели в строй как замена устаревшим галерам. Шебеки использовались в основном в прибрежных зонах.

Такие суда могли иметь длину в 35 метров. На них устанавливались три мачты с косыми парусами. При отсутствии попутного ветра, корабля двигался за счет двадцати пар весел. Шебеки в Российском флоте имели более грозное вооружение. Количество пушек могло доходить до 50 (но небольшого калибра).

Самой большой популярностью шебеки служили у арабских пиратов. Так как такие корабли двигались в основном за счет парусов (весла служили дополнительным движителем), то они могли развивать большую скорость. Также меньшее количество весел (чем у галер) давало возможность установить дополнительное артиллерийское вооружение. Именно этими факторами и пользовались в средние века пира из Алжира и других мест севера Африки.

Но все же такие корабли стали устаревать. В конце XVIII века их осталось уже совсем немного. На замену шебекам пришли более совершенные тартаны.

У цей час імперія вела…

У цей час імперія вела важку війну з арабами, а в Константинополі зріла змова знаті проти самого Романа. Тому імператор розвязав скінчити справу миром і відправив до Ігоря своїх послів

Візантійські посли зустріли російське військо вже в Болгарії. Згідно з нашим літописом, вони звернулися до Ігоря: «Не ходи, але побери данину, яку брав Олег, додам і ще до неї». Імператор послав і печенігам дорогі тканини й багато золота. Ігор, дійшовши до Дунаю, скликав дружину й став з нею радитися, погоджуватися чи на пропозицію імператора. Думка дружини була таке: «Якщо так говорить цар, то чого ж нам ще більше? Не бившись, поберемо золото, срібло й паволоки5! Як знати, хто здолає, ми або вони? Адже з морем не можна заздалегідь умовитися, не по землі ходимо, а по глибині морський, одна смерть усім». Ігорю ради здалася розумним, і він відпустив печенігів воювати болгарську землю, а сам побрав у греків золото й паволоки на себе й на все військо й пішов назад Вкиев.

На підтвердження попередньої домовленості, досягнутої в Болгарії, у наступному 945 році в Константинополі імператор Роман і його сини Костянтин і Стефан, а також російські посли підписали новий договір. Пізніше візантійські посли відвідали Київ, де князь Ігор і його бояри також заприсяглися виконувати договір. Помічу, що князь із боярами клялися перед послами на пагорбі в статуї Перуна, а трохи бояр принесли клятву в церкві Святого Іллі Вкиеве.

Договір 945 року встановив право великого князя київського і його бояр відправляти у візантійські землі необмежена кількість судів з послами й купцями. На відміну від договору 911 г., по якому посли повинні були представляти в Константинополь золоті, а купці – срібні печатки, тепер установлювався порядок вистави й тими й іншими відповідного документа за підписом київського князя. Договір зобовязував російських купців не тільки продавати привозимые ними товари, але й купувати візантійські товари. Вони були також зобовязані не творити ніяких бешкетувань на землях імператора. Їхнім місцеперебуванням у візантійській столиці по колишньому залишалося подвіря в передмістя поблизу церкви Св. Мами. Послам і торговцям, що приїжджали в Константинополь, забезпечувався зміст, а також продовольство й спорядження на дорогу назад. Усі торговельні угоди, на відміну від договору 911 року, повинні були обкладатися митом. Були встановлені й обмеження на обсяги закупівель шовкових тканин і парчі. Зимувати в Константинополі російські купці права не мали

Після походу на Царьград Ігор веде кілька невеликих війн із хазарами й печенігами

« Повість минулих літ» барвисто описує смерть князя Ігоря: «У рік 6453 (945) сказала дружина Ігорю: “Отроки Свенельда6 изоделись зброєю й одягом, а ми наги. Підемо, князь, з нами за даниною, та й ти добудеш, і ми”. І послухав їхній Ігор – пішов до древлянам за даниною й додав до колишньої данини нову, і творили насильство над ними чоловіки його. Побравши данину, пішов він у своє місто. Коли ж ішов він назад, помізкувавши, сказав своїй дружині: “Ідіть із даниною додому, а я вернуся й позбираю ще”. І відпустив дружину свою додому, а сам з малою частиною дружини повернувся, бажаючи більшого багатства

Свежие комментарии
    Январь 2015
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек   Фев »
     1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031  
    Яндекс.Метрика