На главную

Архив за день: 04.01.2015

Фелюка

Фелюка

Это компактное палубное судно часто называли еще «фелюга» или «фелука» (итал. происхождение названия). Его легко узнать по характерным косым парусам, которые имеют форму трапеции или отдаленно напоминают по форме наклоненный треугольник.

Ареал распространения судна – Средиземное море. Большим почетом пользовалось у греческих пиратов — морские разбойники уважали судно за маневренность и скорость. Стоит отметить, что судно также эксплуатировали в военных и торговых целях.

На вооружении и боевой фелуки имелось от шести до восьми небольших пушек, расположенных на верхней палубе. Судно могло вести огонь во все стороны, так как пушки были небольших размеров и два человека вполне справлялись с перестановкой пушек на другую сторону. Выпущенные ядра наносили серьезные повреждения даже галерам.

Для точности и дальности стрельбы у фелуки имелась завышенная палуба, где располагалось парусное вооружение. Полностью загруженное судно вооружением и экипажем имело осадку в 1 метр, поэтому судно без проблем проходила отмель.

Это судно часто использовали как разведывательное — их брали с собой на другие, более крупные корабли. В стратегических целях фелуку спускали на воду, оснащали пушками и пускали вперед разведывать местность. Одна фелука за раз могла взять к себе на бор до десяти членов экипажа. Для полноценного управления судном необходимо не больше двух-трех человек. Судна могли развивать хорошую скорость за счет десяти весел, за которые усаживался экипаж в случае необходимости.

Стоит отметить, что торговые судна использовали фелуки в качестве охранных суден, ведь несколько таких боевых единиц без особых проблем справлялись с большими и неповоротливыми галерами. Фелука исключала возможность абордажа из-за своих миниатюрных размеров, поэтому бой велся только на расстоянии. Очень хрупкое судно, для его уничтожения достаточно нескольких попаданий. Движение могло продолжать без мачты.

Билинний герой Василь Буслаєв…

Билинний герой Василь Буслаєв був популярний не менше богатиря Іллі Муромця

Як писав академік Б.А.Рибаков: «Билинний жанр на новгородській Півночі став жити новим життям. Із власних новгородських справ, гідних билинного оспівування, народ відібрав знамениті походи новгородських ушкуйників. По історичних документах найбільш відомі ушкуйные походи 1360– 1370 рр., коли новгородські молодці з боями проходили по всій Волзі й доходили до самого Сараю, столиці Золотої Орди. Ці походи й відбилися в билинах про Васька Буслаєві, бешкетному проводирі новгородської вольниці, що не вірив “ні в сон, ні в чох”, що й зневажав як реальною небезпекою, так і марновірними пророкуваннями…

…Друга билина про поїздку отамана Василя Буслаєва “на богомілля” відбиває волзькі походи ушкуйників: новгородцы пливуть до Каспійському морю й висаджуються на острові у високої гори “Сарочинской” (Сары Тинской – “Цирицынской”), розполохуючи “заставу корабельну”. В одній з поїздок Василь Буслаєв гине на “Сарочинской” горі. Можливо, тут відбилися відомі нам події 1375 г., коли новгородцы, пройшовши на своїх ушкуях по всій Волзі й по Нижній Камі, побувавши й у Сараю, “избиени быша без милості” біля Каспійського моря на островах волзької дельти».9

В 1453 г. московський князь Іван Васильович подорожував на ушкуях по Волзі від Вязовых гір до Нижнього Новгорода. Останнє згадування про ушкуї втримується в Псковському літописі під 1473 г. У літописах ушкуї вважалися більшими судами, чому тури

Звичайно ушкуї будувалися із сосни. Кіль ушкуя витісувався з одного стовбура і являв собою брус, поверх якого накладалася широка дошка, яка служила підставою для поясів зовнішньої обшивки

Ушкуї використовувалися як військові й торговельні судна. Але в історію вони ввійшли як військові кораблі новгородської вольниці – ушкуйників

Походи ушкуйників почалися наприкінці XIII століття. Перший же їхній великий похід датується 1320 роком під час війни Пана Великого Новгорода зі шведами. Дружина Луки Варфоломійовича на морських ушкуях пройшла Північною Двіною, вийшла в Біле море, а потім у Північний Льодовитий океан і розорила область Финмарнен, розташовану від південного берега Варангер Фіорду до району г. Тромсе.

В 1323 г. ушкуйники, пройшовши той же шлях, напали на сусідню з Финмарненом северонорвежскую область Халогаланд. Походи ушкуйників внесли свою лепту у війну, і в 1323 г. шведи уклали з Новгородом компромісний Ореховецкий мир

В 1348 г. шведи знову напали на Новгородську республіку. У відповідь в 1349 г. пішов морський похід ушкуйників на провінцію Халогаланд, у ході якого був узятий сильно укріплений замок Бьаркей.

Похід короля Магнуса став останнім з «хрестових походів» шведських лицарів на землі Великого Новгорода. Потім понад 100 років на півночі Русі не було серйозних воєнних дій. Ушкуйники ж звернули свої погляди на юго схід, на Золоту Орду

чи Можна представити, що добрі молодці ушкуйники повезли б свій видобуток у вигляді данини в Орду, наперегони поповзли б до ханського трону з доносами один на одного, як це робили нижегородські, московські, рязанські й інші князі?

У жилах новгородцев текла кров росіян і варягів,

Свежие комментарии
    Январь 2015
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек   Фев »
     1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031  
    Яндекс.Метрика