На главную

Архив за месяц: Ноябрь 2014

Пірати стали кидати на палубу…

Пірати стали кидати на палубу шлюпа недавно винайдені ручні гранати, начинені порохом, шматочками свинцю й заліза, а також наповнені горючою речовиною пляшки із прикріпленим до них палаючим шнуром

У димі останньої пляшки, що вибухнув, Тич і чотирнадцять його людей увірвалися на борт корабля супротивника. Розгорілася запекла сутичка. Майнард і Тич вистрілили друг у друга з пістолетів, Тич був поранений. Потім вони стали битися на шаблях. Коли в Майнарда зламалася шабля й Тич приготувався нанести йому смертельний удар, один з моряків Майнарда важко ранив пірата в шию. Однак Чорна Борода продовжував битися. Він звалився лише після влучного пістолетного пострілу Майнарда, що вбив його на смерть. На тілі пірата нарахували двадцять пять ран, пять із яких були вогнепальними. Майнард наказав відрубати Тичу голову й повісити на реї».

Після того як загинув ватажок піратів, інші відразу здалися. З пятнадцяти полонених тринадцять минулого повішені. Одного помилували, тому що він був насильно зарахований у піратську команду напередодні бою. Другим, хто зі злочинної зграї уник мотузки, був штурман Хэндс. Уночі перед боєм його відправили на берег, тому що він ушкодив собі ногу. І хоча його теж присудили до смерті, страта довелося скасувати: поки з ним розбиралися й утримували під вартою, приспіла амністія

Страта спільника

А що стало з піратом Бонні, який якийсь час був спільником Тича?

Колишній майор, безумовно, одна з незвичайних фігур у піратському світі… Звідки він, яке його походження, залишилося невідомим. Знають тільки, що брав участь у війні між Францією й Англією, коли й дослужився до чину майора: залишивши армію, відправився в пошуках щастя у Вест-Індію. Мав намір улаштуватися на острові Барбадос і стати плантатором. Саме дивне, що він, багатий, утворен, що мав репутацію цілком добропорядного джентльмена, залишив свої плантації й подався впираты.

Трапилося це, очевидно, року этак в 1717-м. Причина такої метаморфози так і залишилася загадкою. Одні сучасники вважали, що зміна ця відбулася через його вільнодумство; інші взагалі заявили, що він був душевнохворим; а треті затверджували, що він став піратом, щоб позбутися своєї дружини, що володіла скандальним характером

Ясно одне: Бонні не мав ні найменшого поняття ні про море, ні про піратський промисел. Шлюп, що мав десять гармат на борті й команду сімдесят людей, він спорядив на власні гроші. Назвав свій корабель «Помста». Однак кому збирався мстити Бонні і якими доводами керувався при виборі цієї назви — також залишається загадкою

Але як б то ні було, в узбережжя Віргінії в північноамериканських водах зявився ще один корабель. Що називається, з ходу він захопив сім судів. Але на відміну від звичайних піратів не грабував усіх підряд, а забирав тільки те, у чому бідував, не знищував команду захопленого судна, чим відрізнялися інші пірати, і не торкав пасажирів. Звичайно відпускав свої жертви разом скораблем.

Така «філантропія» скоро довелася не за смаком команді, і відносини між ним і піратами зіпсувалися. Його обвинуватили в тому, що капітан не дотримує піратських звичаїв і традицій. На це він відповів жорсткістю дисципліни

Враховуючи невтішні підсумки…

Враховуючи невтішні підсумки місії Литтлтона, уряд Англії розвязав удатися до більш рішучих заходів. Була видана постанова, по якому пійманих піратів тепер не треба було відвозити в Лондон або інше місто, де перебував королівський суд: щоб винести вирок, досить було семи англійців, з яких один повинен бути губернатором, або членом ради колонії, або хоча б командиром королівського судна. Додалося число патрульних кораблів Великобританії; полюванням на піратів займалися також голландці й французи

У ці роки удар піратам Мадагаскару був нанесений із зовсім несподіваної сторони. В 1704 році на Мадагаскар прибув корабель шотландського купця Миллара З вантажем елю й дешевого рому. Щоб не платити за настільки приємний товар, пірати конфіскували вантаж корабля, а його команда розвязала залишитися на березі й не вертатися в Англію. Але в розпал грандіозного бенкету пірати почали вмирати в страшних мученнях. Гамильтон пише, що загинуло більш пятисот людей. Очевидно, шотландець під видом рому торгував метиловим спиртом. Повідомляючи про цей епізод, Гамильтон не без підстав пише, що «шотландський корабель під командуванням якогось Миллара зробив більше в знищенні піратів, чому всі військові ескадри, послані для боротьби з ними, разом узяті».

Хоча в результаті прийнятих європейськими державами заходів положення в Індійському океані трохи покращилося, піратські поселення на Мадагаскарі продовжували існувати. Самим незвичайним з них була колонія в затоці Диего-Суарес, заснована піратом Миссоном. На жаль, у нас про Миссоне відомо мало, причому в найбільш доступній книзі — «Історії морського піратства» Я. Маховского — про нього і його супутнику Караччиоли говориться з поблажливою іронією, якої ці люди, мабуть, не заслужили

У починанні Миссона цікавим образом сполучалися утопічні теорії Відродження й революційно-зрівняльні ідеї наступаючого XVIII століття. Бажання перетворити ці концепції в життя привело Миссона до думки використовувати демократичні традиції піратських співтовариств, що не визнають відмінностей, викликаних походженням або багатством. У той час, про який мова йде, піратські співтовариства, як і родинні їм розбійницькі й козачі вольниці, були безсумнівними генераторами зрівняльних ідей. І якщо більш рівне по складу козацтво XVII століття породило селянську війну в Росії, то мобільне, різношерсте, багатонаціональне, загартоване в морських бурах і битвах суспільство піратів змогло дати життя Либерталии — недовговічному, але шляхетному сплеску вільного розуму

Відомості про Миссоне можна почерпнути в основному з його записок, включених Джонсоном в «Загальну історію грабежів і смертовбивств». Інші згадування про Миссоне нечисленні й отрывочны: те його імя промайне в судовому звіті в справі Кидда, коли виявиться, що в Либерталию втекло кілька людей з «Пригоди», те спливе у звязку з діяльністю Тью. Загалом, треба визнати, що про Миссоне ми знаємо мало.

Народився він у Провансі в забезпеченій родині й одержав гарне по тем часам утвір. У шістнадцять років Миссон зробив на флот, де незабаром дослужився до офіцерського звання

Нефы

Нефы

Неф — это старинное парусное судно, применявшееся в мореплавании с X по XVI века. Они появились в Италии. В XII-XIII веках главным производителем и поставщиком нефов в Европе был итальянский купеческий город Венеция. На их борту могло находиться до полторы тысячи человек. Изначально это были двухмачтовые торговые судна. Они отличались от наиболее распространенных в те времена галер и галеасов своими формами. Их борта были высокими, они были широкими и короткими.
Благодаря своей форме они были намного более быстроходными, чем громоздкие галеасы. Изначально такие корабли вооружались для того, чтобы давать отпор морским бандитам, захватывавшим и грабившим корабли – пиратам. На верхушке мачты таких кораблей всегда находился наблюдательный пункт, так называемый «марс». А на носу и на корме строились специальные возвышения, откуда стрелкам было удобно целиться в случае нападения на корабль.
Хотя нефы сначала использовались исключительно как торговые судна, со временем они превратились в боевые корабли, имеющие специальные надстройки на борту в несколько этажей. Их стали делать более узкими и длинными, чтобы увеличить быстроходность судов, но при этом сохранили высокие надстройки, располагавшиеся на носу и корме.
Уже к XVI столетию такие судна могли достигать 25-30 метров в длину и максимум 8 метров в ширину, были оборудованы четырьмя мачтами и имели до семи крупных якорей на борту для того, чтобы полностью останавливать судно, когда это было необходимо. Такие нефы стали называться галионами. Но, в отличие от своих предшественников, он были чересчур громоздкими, а к плаванию в открыто океане были не очень хорошо приспособлены.

Приставши до берега, вони…

Приставши до берега, вони залишають близько кожного човна на стражі двох козаків і двох помічників («джур»), а самі нападають на міста, завойовують їх, грабують, палять, віддаляючись від берега на целую милю, і з видобутком вертаються домийся

Якщо трапиться їм зустріти галери або інші кораблі, вони надходять так. Чайки їх піднімаються над водою тільки на 2,5 фута (0,75 м), тому вони завжди раніше зауважують корабель супротивників, чому ті помітять їх. Побачивши, вони опускають щоглу, заходять із заходу й коштують так до півночі, намагаючись тільки не випустити з уваги корабля. Опівночі гребуть із усієї сили до кораблів, і половина їх готується до бою, щоб, причаливши до корабля, кинутися на абордаж

Вороги бачать, як їх раптово оточують 80–100 човнів, козаки швидко наповнюють і захоплюють корабель. Заволодівши їм, вони забирають гроші, що й удобоперевозимые речі, також пушки й усе, що не боїться води, а самі кораблі разом з людьми топлять».

Глава 2.

«Бунташный» XVII століття

Мені б не хотілося, щоб хоч частина читачів уявляла собі запорожців як лицарів без страху й докору, життя яких становили винятково війни з басурманами. Козаки були людьми свого часу й досить часто міняли фронт і союзників. Як козаки ставилися до ляхів – загальновідомо. Не було ні одного повстання в Малоросії, у якому б не брали участь запорожці. Але треба чесно сказати, що козаки періодично хаживали грабувати й Московська держава. Той же Євстафій Дашкевич разом із кримськими татарами в 1521 г. зробив великий набіг на Русь і дійшов до Оки. Запорожці й донцы громили не тільки мечеті й костьоли, але й православні храми, зате потім, на схилі віку, часто жертвували весь свій стан на будівництво церков і робили більші внески в монастирі, а інший раз і стриглися самі

Активно діяли запорожці й донцы на стороні самозванців під час великої Смути початку XVII століття. Після капітуляції польських гарнізонів у Москві в жовтні 1612 г. загони запорожців пішли на північ і розграбували Вологду, Тотьму, Сольвычегорск, Архангельськ, Холмогоры й Олонец. Згідно із припущенням історика А.Л. Станіславського, саме загін з 400 запорожців і був тем міфічним польським військом, жертвою якого став Іван Сусанін. Як виявляється з документів, ніяких польських військ у районі Костроми в першій половині 1613 г. не було. Польські історики, що простежили долю практично всіх панів, що воювали в Росії, не відзначають зникнення кого або з них у засніжених костромські лісах

Але всі діяння козаків, як у Річі Посполитої, так і в Московии, виходять за рамки нашого оповідання, і ми знову вертаємося на Чорне море

У травні 1602 г. запорожці на 30 чайках і галерах, захоплених у турків, вийшли в море й захопили під Килией трохи купецьких кораблів

В 1605- 1606 рр. козаки захопили міста Акерман і Килию, а також побрали штурмом найдужчу турецьку міцність на західному узбережжі Чорного моря Варну. У Варні запорожці побрали видобутку більше чому на 180 тисяч золотих рублів.13 Про це в Малоросії була навіть складена пісня:

Була Варна здавна славна

Славнiшi? козаченьки,

Що то? Варни дiтали

I у нiй туркiв забрали

В 1613 г.

Він був непитущим, не пив…

Він був непитущим, не пив рому й уже тим більше —, що збиває з ніг напій з пороху й морської води; споживав тільки чай, не курив. Заборонив на борті азартні ігри — тобто карти й кістки, а головне — приводити на корабель жінок. До того ж слыл глибоко релігійною людиною. Не розставався з Біблією. І одного разу навіть спробував умовити одного священика приєднатися до піратів. Переконуючи його, він говорив, що перебування служителя Бога серед піратів послужить їм у благо: урятує заблудшие душі грішників від вічних борошн. Священик відмовився рятувати душі вбивць і попросив висадити його на берігся

До характеристики Бартоломью Робертса треба ще додати кілька слів: він любив музику, для чого тримав на кораблі цілий оркестр, і був страшним педантом — строжайше вимагав дотримання встановленого розпорядку, змушував своїх молодців, як малих дітей, лягати спати о восьмій годині вечора. Порушників загрожував повісити на реї

И ще любив Бартоломью пустити пил в очі. Це виражалося в його поведінці, розкішному одязі, любязності й вишуканих манерах. Перед боєм надягав розшитий золотом камзол, на голову — капелюх з пером, на груди висів великий хрест із алмазами на масивній золотого ланцюга. Коли траплялося захопити яке-небудь портове місто, Робертс урочисто вступав у нього під звуки труб і бій барабанів, з піратським прапором, що розвівається чорним. І, як личить справжньому полководцеві, очікував вручення ключів від завойованого міста

Такий був цей лютий пірат і аматор театральних ефектів

Що стосується інших відомостей про нього — де народився, як пройшли його дитинство і юність, точно нічого не відомо. Припускають, що родом він із провінції Уельс на заході Англії. В 1719 році, коли йому було тридцять сім років (а це значить, що він був 1682 року народження), він плавав як капітан на шхуні «Принцеса» у берегів Західної Африки. Неважко догадатися, чому він тут займався: полював за « живим товаром», інакше кажучи, був работоргівцем, перевозив у трюмі скованих ланцюгами негрів

Але як у тваринному світі хижаки суперничають із собі подібними, так і серед морських розбійників сильні захоплювали слабких. Це й відбулося з Робертсом. У берегів Гвінеї його шхуну захопили пірати на чолі з Хоуэллом Дэвисом. чи Треба пояснювати, що мисливець за неграми, тобто работоргівець, і пірат — мисливець за чужим добром те саме що один одному по роду занятті. І не дивно, що Робертс, втративши шхуну й зрозумівши, що в такий спосіб розорений, розвязав примкнути кпиратам.

А через два місяці Дэвис був убитий у сутичці з тубільцями на африканському березі. Піратам стояло обрати нового ватажка. На це місце претендувало кілька колишніх розбійників. Але вибрали Робертса. Один із претендентів на роль проводиря віддав перевагу поступитися йому своє місце. Мотивував він це наступними аргументами: ватажок повинен бути сміливим. А сміливості Робертсу було не займати

Усе переконалися в цьому, коли після загибелі колишнього капітана він замінив його й довів загін, оказавшийся в глибині Африканського материка, до узбережжя, де залишили корабель. Треба було також бути впевненим, здатним тримати у вузді всю команду, інакше на судні почнеться анархія, наслідки якої можуть стати жалюгідними

Свежие комментарии
    Ноябрь 2014
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Окт   Дек »
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    Яндекс.Метрика