На главную

Архив за месяц: Август 2014

Каравелла.

Каравелла.
Каравелла (с португальского — небольшое парусное судно)– парусное судно, особенно известное в XV веке. По многим характеристикам, этот корабль опережал другие судна, существовавшие в то время. По многим свидетельствам того времени, каравелла отлично лавировала во время сильных штормов, что обеспечивало высокую безопасность экипажа.

Известный первооткрыватель Христофор Колумб не раз проплыл океан на каравелле, ввиду её исключительных качеств. Также, каравелла использовалась в парусном вооружении. Она играла большую роль в эскадрах, сопровождавших мореплавания великих путешественников.

Особую роль играла маневренность и легкость, которые положительно сказывались в тяжелых условиях долгих плаваний. Первые каравеллы достигали длины в 30 метров, ширины 4-10 метров, имели 3-4 паруса, а также обладали водоизмещением в 55-75 тонн и латинскими парусами. Скорость её могла достигать 15-16 узлов. Также, судно было оснащено высокими мачтами и бушпритом.

Это способствовало увеличению площади парусов, что в свою очередь позволило увеличить скорость. Поставленные на грот-мачту и бизань-мачту латинские паруса позволяли кораблю лучше бороться с ветром. Удачная конструкция корпуса позволяла каравелле быть очень остойчивым судном, что являлось очень важным в долгих мореплаваниях. Обшивка, использованная при строительстве каравеллы, называлась «карвель», что и дало название самому судну. Поддерживающие латинские паруса грот-мачта и бизань-мачта позволяло кораблям лучше бороться с ветром.

В конце XV – начале XVI вв. конструкция каравелл потерпела большие изменения. Новые каравеллы имели прямой парус, который стоял на фок-мачте и грот-мачте. Латинский парус остался на бизань-мачте.

В дальнейшем, были внесены изменения в поперечные связи корпуса, которые ставились поверх обшивки борта. Это тормозило ход судна. Несмотря на многие положительные качества каравеллы, её конструкция была недостаточно прочной. Поэтому экипаж должен был постоянно следить за состоянием обшивки и заниматься ремонтом судна.

Усі « національні меншин»…

Усі « національні меншин» були приблизно рівномірно розподілені між моряками й солдатами

Флагман Спеилбергена «Groote Sonne» («Грооте Сонне») і друге по величині судно ескадри «Groote Maane» («Грооте Маане») мали приблизну вантажопідйомність по 600 тонн кожне. Першим заступником командира й другою людиною в командній ієрархії ескадри був Клаес Мартенс Товелинг. Кожне із цих судів було збройно 28 знаряддями, більшість із яких були чавунними й лише невелика частина мідними, звичайними перьерами й мало на борті безліч боєприпасів і стрілецької зброї. Останнє містило в собі нові мушкети, запальні ядра, гранати, довгі й короткі піки й палаші. Інші два судна – «Morgensterre» («Моргенстерре») і «Aeolus» («Эолус») – мали вантажопідйомність в 400 тонн кожне й мали на борті по 24 знаряддя. Пинасы «Jager» («Ягер») і «Meeuwe» («Меве») мали вантажопідйомність по 100 тонн і несли на борті від 8 до 12 знарядь кожний

На кожному з більших судів був свій штурман, чотири лоцмани, капітан солдатів, картограф і один або більш торговельних представника. На палубах були зачохлені й прибрані по десять баркасів, кожний з яких був здатний перевозити по 50-60 людей і які у випадку потреби використовувалися як галери. У носовій частині кораблів на лафетах і вертлюгах було встановлено по два три маленькі знаряддя. Зі слів Суитера, більші судна по своїх розмірах були порівнянні з іспанськими галеонами, але уступали їм у висоті корми й відсутністю носових кубриків. Подвійна обшивка корпусів захищала судна від корабельних хробаків

Те, що експедиція Спеилбергена дійсно почасти була торговельним підприємством, свідчать завантажувальні накладні його судів, у які, крім звичайних продовольчих запасів, була внесена велика кількість різноманітного товару й срібних монет. Однак цей вантаж не був призначений для торгівлі в іспанській Америці, а призначав для обміну на східні товари в Ост Індії, де Голландія починала розбудовувати торговельні відносини. Основна ж ціль цієї експедиції полягала в тому, щоб за допомогою сили флоту Спеилбергена поповнити міць голландської присутності на Молуккских островах для відбиття удару іспанської ескадри, який у той час готувався на Філіппінських островах, для того щоб витиснути голландців з Індонезії

Задовго до того, як Спеилберген досягся території іспанських колоніальних вод, у його судновому журналі був зроблений запис про підготовку до ведення воєнних дій проти іспанських «ворогів». Імовірно, у його секретні наміри, у міру можливості, входили як захоплення манільських галеонов або будь-яких інших іспанських судів, так і здійснення набігів і розгарбування портів Нової Іспанії. Спеилберген був наділений усіма повноваженнями своєї держави, даними йому особисто принцом Мауритиусом. Наказ останнього, одночасно із призначенням адмірала на вищий командний пост експедиції, передбачав створення «широкої ради», у який входили вищі офіцерські чини ескадри і який повинен був часто збиратися й діяти як консультативний орган. При необхідності він також повинен був побрати на себе функції адміральського суду

Та й Мустафа III і його…

Та й Мустафа III і його міністри довго сміялися, коли французький посол припустив, що росіяни кораблі можуть виявитися в Середземному море. Навіть із погляду сучасної військової морської стратегії дії ескадри без операційних баз – цілковите марення. Війну 1768– 1774 рр. Росія вела без союзників. Де будуть базуватися й ремонтуватися російські кораблі? Хто буде постачати ескадру продовольством? Де будуть лікуватися поранені й хворі?

Катерина не боялася ризику, але ніколи не пускалася в авантюри. На що ж вона сподівалася цього разу? На піратів!

Так, так! На піратів і сухопутних розбійників. А кого жолоблять ці слова, нехай називають їхніми повстанцями, борцями за волю й т.п.

У липні 1762 г. у Росії відбувся не черговий двірський переворот, а революція розумів. До влади прийшли люди з більш високим рівнем мислення

Вступивши на престол, Катерина ні на секунду не сумнівалася, що рано або пізно їй прийде воювати з турками. Як ми вже знаємо, вона всіма силами намагалася відтягнути війну, але з перших днів свого царювання стала готуватися до війни сосманами.

В історичній літературі давно йде суперечка про те, хто був автором плану нанесення удару по Туреччині з боку Середземного моря. Більшість авторів схильні приписувати цю ідею Григорію Орлову. Я ж уважаю, що автором цього проекту була сама Катерина, хоча й допускаю, що на це її наштовхнули англійці

До Катерини російські судна – як військові, так і торговельні – не запливали в Середземне море. І от в 1763 г. тульський купець Владимиров ні з того ні із сього організує акціонерну компанію з капіталом в 90 тис. рублів (!) для торгівлі із країнами Середземноморя. А нова цариця, тільки-но ледь сидяча на троні, вступає в число акціонерів компанії й дає їй 10 тис. рублів. Мало того, 23 жовтня 1763 г. у Петербургові спеціально для походу на Середземне морі закладається фрегат «Надія Благополуччя». Уже 4 червня 1764 г. фрегат був спущений на воду, а в серпні вийшов із Кронштадта під торговельним (купецьким) прапором16 з вантажем заліза, полотна, канатів і т.д. Проте екіпаж складався з військових чинів, фрегат ніс повне артилерійське озброєння – 34 гармати

У грудні 1764 г. «Надія Благополуччя» прибула в Ливорно. Товари були вивантажені, а замість прийнятий вантаж сандалового дерева, свинцю й макаронів. 12 вересня 1765 г. фрегат благополучно повернувся Вкронштадт.

Більше «компаньйони» судів у Средиземку не відправляли. Офіційні джерела умовчують, які збитки понесла компанія в ході цього походу. Зрозуміло, що це була чисто розвідувальна акція, а торговельна компанія служила «дахом». Та й стояв фрегат у Ливорно близько напівроку, що просто разорительно для звичайного купця. По приходу «Надії Благополуччя» у Кронштадт зясувалося, що підводна частина зовнішньої обшивки фрегата з дощок дюймової товщини була сточена хробаками, і її цілком довелося перемінити. Випливало врахувати це на майбутнє, що й негайно зробили, коли почалася підготовка Архіпелазької експедиції («Архипелажной», як її тоді називали).

Розвідка на Середземному море велася неспроста. Ще в 1736 г.

Незабаром Сюркуф здійснив своє бажання й повернувся у Францію

Незабаром Сюркуф здійснив своє бажання й повернувся у Францію. Правда, перед відїздом у нього в який раз відбувся інцидент із губернатором Порт-Луи. Той навязав Сюркуфу побрати на борт судна, на якому він збирався плисти у Францію, целую ватагу полонених португальців. Сюркуф резонно заявив, що з такими пасажирами корабель швидше за все потрапить у Лісабон, а не у Францію. А сам Сюркуф і його офіцери виявляться за бортом

Але губернатор і слухати нічого не захотів. Він заявив, що це наказ. І пригрозив у випадку непокори накласти арешт на майно Сюркуфа на острові Маврикій. Сюркуф, видалося, підкорився. А коли вийшов з бухти в супроводі лоцманського судна, навів на нього знаряддя свого корабля й, загрожуючи, наказав прийняти на борт цих самих португальців. Подальша подорож обійшлася без пригоді. І через рік Сюркуф благополучно доплив до Сен-Мало.

Але про дії губернатора він розвязав все-таки докласти самому військово-морському міністрові. Адмірал Декрес прийняв прославленого корсара, однак заявив, що не в його компетенції вирішувати питання, що ставиться скоріше до податкового відомства. І запропонував улаштувати аудієнцію в імператора. Наполеон сердечно зустрів старого знайомого, поздоровив з перемогами й вислухав його скаргу. Однак відмовився від яких-небудь санкцій проти губернатора. Щоб якось підсолодити пігулку, імператор наприкінці розмови знову виразив Сюркуфу своя повагу й заявив, що присвячує його в кавалери ордена Почесного легіону. Цієї нагороди, недавно лише заснованої, були до того моменту визнані гідними деякі. Сюркуф став одним з перших. До того ж нагородження цим орденом передбачало ще й грошову премію

Пізніше Сюркуф став бароном, він жив у Сен-Мало й більше ніколи не залишав берег. Втім, це не виходить, що він не мав відносини до корсарського промислу. Напроти, за свої рахунок створив целую флотилію з девятнадцяти кораблів, які робили піратські рейди. Інакше кажучи, він став багатим арматором, що заробляють чимало грошей як судновласник

Умер Сюркуф у своєму замку недалеко від рідного Сен-Мало, міста, яке тоді ніхто вже не називав «Осиним гніздом». У нього було пятеро дітей і величезний стан. Про його карєр корсара й джерелі його багатства на той час воліли не згадувати

ПЬЕР ЛЕГРАН,

або ТАЄМНИЦЯ СТАРОЇ МУЛАТКИ

Куди тільки не затягала мінлива доля інших піратів! Вони колесили, а точніше — плавали по морях на півдні й півночі, заході й сході. Сліди їх можна виявити в книгах, написаних сучасниками, або в їхніх власних творах-звітах про зухвалі набіги й розбоях. До таких книг ставляться, як ми знаємо, щоденники Дампьера, Роджерса й ін. Деяких з них, зокрема Леграна вдостоїли своєю увагою художники

Портрет його був виявлений не в лондонській галереї й не в паризькому Лувре, а в Уляновському художньому музеї. По опису він значився як «Портрет молодого вельможі». Але от при реставрації в правому верхньому куті картини виявили напис: «Pierre le Grand».

Автором портрета був художник Никола Ларжильер, що жив в 1656-1746 роках. У те ж приблизно час розбійничав на море й корсар Пьер Легран.

Пірати й тамплієри Орден…

Пірати й тамплієри

Орден тамплієрів і морський розбій

Твердження про існування тісного звязку між тамплієрами й піратами може здатися абсурдним або навіженим. Однак останні дослідження й відкриття підтвердили точку зору, якої вже якийсь час дотримувалися неупереджено настроєні історики й дослідники, що займаються вивченням так званих «таємних суспільств». Лицарі-Тамплієри й пірати полягали в настільки тісному контакті, що відокремити одних від інших часто було непросте. І ті й інші володіли самими могутніми з відомих в історії приватних флотів і нерідко плавали на одному кораблі або, точніше, сполучали в одному особі обидві іпостасі. На початку XIV століття багато тамплієрів стали піратами, а згодом багато знаменитих піратів і корсари дотримували статуту тамплієрів або створювали власні ложі за зразком цього ордена ( найвідомішими з них були Берегові брати Карибського моря й Секта Анархістів Мадагаскару).

Коли в 1312 році Ватикан скасував Орден Храму, конфіскувавши всі його володіння, замки й майно, тамплієри, що були здебільшого чудовими моряками, звернулися до піратського ремесла. Їхньою головною метою було помститися папству й католицьким монархіям, що служили

Церкви. Їхні кораблі, що становили величезний флот і пришвартовані у французькому порту Ла-Рошель, випарувалися як по помахові чарівної палички. Пізніше, після деяких подій, про яких ми поговоримо нижче, «зниклий флот» тамплієрів зявився знову, уперше піднявши застрашливий чорний прапор із черепом і двома схрещеними костями. Кораблі тамплієрів в основному нападали на судна, що належали Ватикану й католицьким монархіям, що підтримували Тата, переслідуючи мету послабити земну владу Церкви. Оскільки влада Рима і його союзників виражалася в тому числі у величезних багатствах, то не було недоліку й у стихійних піратах, які на свій страх і ризик починали полювання за звабними трофеями. Не можна не брати до уваги, що на підставі історій цих незалежних розбійників, які так чи інакше служили інтересам тамплієрів, сформувався образ пірата, що закріпився в офіційній історії. Засновниками й призвідниками «сучасного» піратства, поза всяким сумнівом, були тамплієри, що промишляли морським розбоєм спочатку у водах Середземного моря, а потім у західній частині Атлантичного океану й тим самим, що поклали початок золотому століттю корсарів, буканьеров і флібустьєрів

Усім з дитинства відомо, що морські вітри віють незалежністю й волею, що морські води зберігають тисячолітні таємниці, а хвилі шепотять слова прадавньої мудрості. У величезному океані, над яким не владний перебіг часу й земний правителі, під впливом піратів і тамплієрів формувалася ідеологія й створювалася мрія, під знаком якої пройшла значна частина історії Заходу й від якої, можливо, залежить його майбутнє. Піратське життя додало ордену крім суворої дисципліни, що вже був у нього, нові якості: життєву силу й волю волі. Лицарі-Тамплієри, у свою чергу, нападали на католицькі кораблі лише для того, щоб помститися Татові, і захоплювали коштовні трофеї не з банальної спраги наживи

Свежие комментарии
    Август 2014
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Июл   Сен »
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031
    Яндекс.Метрика