На главную

Архив за месяц: Июль 2014

Камоэнс, по праву, що займає…

Камоэнс, по праву, що займає гідне місце в одному ряді з такими великими гуманістами, як Рабле, Сервантес, Шекспір, зявляється перед нами на яскравому тлі суспільно-політичного життя свого часу. Загарбницькі експедиції на півночі Африки експансія, що триває, в Азії ( розширення торгівлі аж до Японії), спорудження грізних фортів і фортець, кільцем, що охопили Індійський океан, створення величезного флоту для боротьби з піратами — усе це закріплювало панування португальців, сприяло збагаченню короля і його оточення

Для епохи Камоэнса характерні також боротьба «тубільців» проти колонізаторів, бою на море з піратами — як називали тоді всіх, хто намагався вести власн торгівлю, що не залежить від португальських прибульців, — впровадження інквізиції й перші автодафе. свої особливості мали вдачі й побут колоній, головним чином Золотого Гоа — столиці Португальської Індії

Молоді роки Камоэнс провів у Коимбрском університеті — одному з найстарших і по тем часам кращому в Європі. Тоді ( до вкорінення в країні єзуїтів) це був культурний центр, де отримували освіту в дусі епохи Відродження

У Коимбре перебувала одна з найбільших у Європі бібліотек, і молодий Луиш користувався її скарбами. І сьогодні це сховище вражає своїми розмірами, виглядає як храм знань. Величезні, прикрашені різьбленням по дереву шафи, заповнені найрідшими виданнями, підносяться до стелі, покритої унікальними розписами

Юний Камоэнс ріс під строгим доглядом свого дядька дона Бенту — пріора монастиря святого Хреста й одночасно канцлера університету,

Крім університету в Коимбре перебували коледжі святого Жоана й святого Августина, а також коледж Усіх святих. Випускникам цих навчальних закладів присуджували ступінь ліценціата, магістра мистецтв, доктори літератури або бакалавра латині

Видиме, Камоэнс закінчив курс у коледжі Всіх свят, що був у той час, по суті, факультетом університету, де навчалися діти збіднілої знаті. Викладали тут граматику, риторику й діалектикові. Латинь Луиш знав з дитинства — сам дон Бенту займався із племінником. Це було тим більше важливо, що на той час мода висловлюватися на латині буквально охопила королівський двір. Деякі дами доходили до того, що використовували латинь як повсякденна розмовна мова нарівні з іспанським. На іспанському ж говорили тому, що португальська королева була родом з Кастилії й при дворі знаходилися численні іспанці, нездатні пристойно вивчити португальський. Та й португальські вельможі, наближені королеви, намагалися говорити на її мові. По тій же причині їм прекрасно володіли поети й письменники

Прагнучий знань, юний Камоэнс осягся премудрості класичної латині, іспанського й італійського мов, вивчив античну літературу, юриспруденцію, філософію, історію, географію. І от в 1542 році, закінчивши навчання, майбутній поет залишає Коимбру. Шлях його лежить у столицю тодішньої португальської імперії

У Лісабоні він попадає в придворну атмосферу інтриг, лестощів і заздрості. Йому стояло випробувати зраду друзів, пережити наклеп і людську невдячність. До того ж, собі на лихо, Луиш закохався

Ця величезна ескадра покинула…

Ця величезна ескадра покинула Голландію наприкінці квітня 1623 року. Вона витратила багато часу на західному узбережжі Африки, перш ніж перетнула Південну Атлантику, і в лютому 1624 року, пройшовши протокою, недавно відкритим Ле Мером, обігнула мис Горн і ввійшла в Тихий океан. Незмінно погана погода мимоволі розділила флот, але всі 11 судів воззєдналися у квітні в островів Хуан Фернандес.

Ворог підійшов до берегів Кальяо 8 травня, через усього лише пять днів після того, як попереджений вице король відіслав у Панаму флот, вантажений скарбами. Кораблі несли у своїх трюмах запаси срібла, накопичені за два роки. Замість того щоб переслідувати багатий видобуток, голландці впали в стан замішання й нерішучості, яке, можливо, було обумовлено втратою їх командуючого. Погано спланований напад на Кальяо іспанці легко відбили, але все-таки піратам удалося зруйнувати велика кількість торговельних судів, що коштують у порту. У цей час рада флоту формально призначила Хьюго Шапенама адміралом. Команда відносно оцінки характеру Шапенама, як видно, була далека від єдності. По опису капітана морських піхотинців, він був «людиною досить любязним і приємним в обходженні», у той час як голландський командор, полонений іспанцями, охарактеризував його як «гордовитого й дуже жорстокого парубка». Наступні події дають нам можливість дійти висновку, що Шапенама мучила нерішучість, обумовлена нездатністю управляти своїми підлеглими. Юність і недолік досвіду зробили його досить невдалою кандидатурою для командування настільки амбіційним підприємством

Нассаусский флот у берегів Перу провів більш чотирьох місяців, протягом яких він добився лише безглуздого руйнування Гуаякиля й із за невиправданої жорстокості обігу з увязненими здобув собі дурну славу. 21 іспанський бранець був повішений у Кальяо, тому що вице король відмовився обміняти їх на голландських дезертирів і виплатити викуп, а 17 іспанців, захоплених у Гуаякиле, були кинуті за борт далеко від берега. Шапенам покинула затока Гуаякиль у середині вересня 1624 року й 20 жовтня підійшов до узбережжя Нової Іспанії. У цей час його флот був усе ще в цілості, а команда нараховувала більш 1300 людей

Вісім днів через голландський флот увійшов у гавань Акапулько й кинув якір у межах видимості нового форту. Наслідуючи прикладу свого прославленого попередника Спеилбергена, Шапенам відправив кастеляну (доглядачеві форту) повідомлення із пропозицією перемиря. Він потребував поповнення запасів продовольства, які сподівався одержати в обмін на декілька іспанських бранців, що вижили. До повного розчарування голландців, кастелян запропонував тільки грошовий викуп, відмовившись постачати ворога продовольством, і заявив, що не бажає обмінювати заручників. У Шапенама було достатнє знарядь і людей, щоб зруйнувати Акапулько, але він не зважувався йти на цей крок. Кинувши оцінюючий погляд на стовбури, що наїжилися, знарядь форту, адмірал досить резонно припустив, що в місцевого населення, як видно, буде мало чому поживиться й видобуток до прибуття манільського галеона обіцяє бути досить убогої

Улюбленим місцем дії…

Улюбленим місцем дії піратів були жваві морські шляхи, по яких проходила доставка товарів у Рим і іншу Італію із заходу — з Африки й Іспанії — або зі східних провінцій Македонії, Греції, Сирії і Єгипту. Це був нескінченний потік звабних вантажів, доступних усім, хто праг прибрати їх до рук. Майже всі піратські кораблі базувалися на звивистих берегах Киликии (область у сучасній Туреччині), багатих безліччю безпечних портів і затишних стоянок, де можна кинути якір. Самим зручним пристановищем була затока Александреты, напроти сусіднього острова Кіпр, де пірати розташували свою штаб-квартиру, скориставшись падінням царства Селевкидов у Сирії й на Родосі. Ці території увійшли до складу Римської імперії на початку

II століття до н.е., але контролювалися вони слабко, що пояснювалося їхньою віддаленістю від центру

З тих пор пірати діяли в Середземному море, як їм заманеться. Доходило до того, що правителі берегових міст і провінцій містили з піратами договори, пропонуючи їм данину, провізії й укриття в обмін на власну безпеку, у звязку із чим пірати могли знайти безпечний притулок на всіх середземноморських берегах. Натхнені такий безкарністю, в 68 році до н.е. трохи капітанів, обєднавшись, висадилися в устя Тибру й дійшли по суші майже до воріт Рима, і лише виставлена в останній момент когорта звернула їх у втечу. Пірати повернулися на свої кораблі й заблокували Тірренське море, перешкоджаючи проходу кораблів, які везли необхідні продукти з колоній Врим.

У результаті ситуація ускладнилася настільки, що вмираючий від голоду Рим змушений був звернутися до авторитетного полководця Гнею Помпею, фахівцеві з добування каштанів з вогню для Республіки, який уже розгромив в Іспанії заколотного генерала Сертория й тільки що придушив масове повстання рабів, очолене Спартаком. У деякому змісті місія по знищенню піратів видалася йому дитячою грою. Сенат виділив у його розпорядження 200 бойових кораблів і довірив йому винятковий привілей особисто відібрати необхідних людей. Методичний і сумлінний вояк, Помпеї розділив Середземне море і його берега на дві зони, західну й східну, які, у свою чергу, підрозділялися на кілька секторів. Потім його флот почав суцільне зачищення одного сектору за іншим із заходу на схід і за якихось 40 днів очистив першу зону від усіх кораблів, незалежно від того, яке місце вони займали в піратській ієрархії. Тоді він пересунувся в східну частину й усього через шість тижнів увійшов у саму Киликию, яку, провівши кілька показових каральних операцій, включив до складу Римської імперії на правах провінції

Настільки блискуча кампанія ще більше побільшала славу Гнея Помпея, який залишився в Киликии, де роздавав землі раскаявшимся піратам, оскільки було вирішено перетворити їх у хліборобів. Потім йому була дарована вища влада над Малою Азією, у якій було потрібно навести порядок і дозволити безліч суперечок про границі. Можливо, він одержав таке доручення, оскільки вже там перебував, але схоже, що однієї із причин було небажання римських влади бачити його встолице.

Герцогству Тосканскому…

Герцогству Тосканскому.

Венеціанська республіка прагнула укласти союз із Росією, але вкрай боялася турків

Цікава інструкція, дана Катериною II росіянином адміралам, як поводитися із середземноморськими піратами: «Що ж стосується до африканських у Середземному море корсарів, що виходять із Тунісу, Алжиру й інших місць, те хоча й уважаються вони в турецькому підданстві, однак же тем не менше залишайте їх на шляху в спокої, і якщо тільки вони самі вам капостей робити не стануть, і якщо знову не трапиться вам застати їх у нападі на яке або християнське судно, тому що отут, не розбираючи нації, якої б воно не було, маєте ви їх бити й християн від полону звільняти, дозволяючи й в іншому всім християнським судам протекцію нашу, поколику вони нею від вас на проході користуватися можуть».

Тим часом ескадра досяглася Копенгагена. На цьому короткому відрізку шляху на ескадрі занедужало понад 300 людей, з яких 54 умерли й минулого поховані вморе.

Росіянин посланник у Копенгагені генерал Філософів писав у Петербург: «По несчастию, наші мореплавці в такому неуцтві й у такому слабкому порядку, що контр адмірал досить більші труднощі в обуреннях, ремствуваннях і в невпинних посиланнях від офіцерів на регламент знаходить, а найбільше с прикрістю бачить, що бажання більшої частини офіцерів до повернення, а не до продовження експедиції хилиться й що, що безупинно робляться йому в тому вистави про неточність судів і тому подібному єдино із цього предмета відбуваються».

Замість померлих і для усунення некомплекту команди в Копенгагені на борт кораблів було прийнято до 800 датських моряків

13 серпня в гавань Копенгагена ввійшов новий 66 пушеч ный корабель «Ростислав», побудований на Соломбальской верфі в Архангельську й шедший до нового місця служби на Балтику. Своєю владою Спиридов наказав його командирові капітанові 1 рангу Л.Ф. Лупандину випливати разом з ескадрою в Архіпелаг замість Кронштадта

10 вересня ескадра Спиридова покинула Копенгаген. А в ніч на 16 вересня налетів на Скагекский риф у протоці Каттегат пинк «Лапоминк». Командир його капітан лейтенант Е.С. Извеков гарматними пострілами попередив ескадру про катастрофу. Команда була врятована, але штормова погода не дозволила зняти пинк срифа.

Непогода, застигшая ескадру в Північному морі, нові ушкодження судів (особливо стусана «Венера» і бомбардирського корабля «Грім»), до 700 людей хворих змусили Спиридова укритися 25 вересня на рейді рибацької гавані Гримсби у входу в англійський порт Гулль. І отут не обійшлося без аварії: корабель «Три Святителі» сильним вітром був знесений з місця якірної стоянки на мілину. У результаті удару вийшло з ладу рульове керування, і корабель був поставлений разом з «Громом» і «Венерою» до гулльским причалам на ремонт

Спиридов не праг ризикувати кораблями і йти пізньої восени через Біскайську затоку. Треба сказати, що його побоювання були небезпідставні. Згадаємо, які важкі ушкодження одержав узимку 1929/1930 рр. лінкор «Севастополь» при проходженні Біскайської затоки

Фрегат

Фрегат

Первыми фрегатами были легкие и быстроходные корабли дюнкеркских корсаров. Они, при поддержке Испании, грабили и топили рыбаков и торговцев Фландрии (базировались в Дюнкерке и Остенде – отсюда и название).

Чтобы победить подобные корабли, Франция и Англия начали строить более быстроходные и мощные суда получившие общее название фрегатов. Каких-то общих стандартов в те времена не существовало, поэтому фрегатом называли лёгкий и быстрый парусник, способный к
автономному плаванию.

Фрегат

Историки сходятся в одном – соотношение длины и ширины у фрегата равнялось 3:1, он обладал удлиненным корпусом и одной (позже- двумя) закрытой орудийной палубой. Фрегаты были трехмачтовыми судами с полным парусным вооружением. Легкие фрегаты в 17 веке составляли большинство всех военных кораблей.

При постройке использовалось дерево более низкого качества. Брони у них не было (толщина обшивки 6-8 см). Пушек на фрегатах использовали от 30 (легкие) до 50 (тяжелые фрегаты).

Водоизмещение колебалось от 300 до 500 тонн. Фрегаты успешно применялись в морском бою. Новые приемы морского боя с использованием фрегатов применили голландцы против англичан. Адмирал де Ритер с большим количеством легких фрегатов и несколькими тяжелыми сумел несколько раз разгромить сильные английские эскадры. Голландцы даже безнаказанно входили в Темзу. Широко известно, как Петр 1 с Меньшиковым захватили на якорной стоянке два легких шведских фрегата.

Фрегат

Шведы не могли поднять якоря, опасаясь быть снесенными на мель, а ветра не было. Так же успешно, как в военных действиях, фрегаты применялись и против пиратов. Но, со временем, много фрегатов перешло в руки корсаров. К пиратским, очевидно, нужно относить и многие фрегаты, действовавшие с каперскими свидетельствами, которыми их снабжали (а часто и продавали) правительства Франции и Британии.

В эскадре Ансона (о которой вы можете прочесть на сайте) действовали флагманский корабль «Centurion» («Центурион») – по всем признакам тяжелый фрегат (60 орудий) под командованием самого Ансона, и фрегат «Глостершир» (50 орудий) – под командованием Мэтью Митчела.

Свежие комментарии
    Июль 2014
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Июн   Авг »
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  
    Яндекс.Метрика