На главную

Архив за месяц: Июнь 2014

Датский боевой корабль

Датский боевой корабль

Датские боевые судна изготовлялись по технологии викингов: каждый корабль имел обшивку из качественных пород деревьев, а также отличался хорошо отшлифованным и промазанным нефтью днищем. Судно легко опознавалось по характерному навесному рулю.

Касательно мачты, то она располагалась точно по центру судна, такая технология предусматривала возможность установки больших парусов прямоугольной формы. В среднюю силу ветра судна могли развивать скорость без участи гребцов в 4 узла, с учетом работы весел скорость судна достигала 6 узлов.

Стоит отметить особую конструкцию паруса – его площадь можно было уменьшать или увеличивать (если требовалось увеличить маневренность, площадь паруса уменьшалась, если скорость – увеличивалась).

Палуба судна условно делилась на два части: боевую и рабочую зоны. Боевая часть возвышалась над основным корпусом, что увеличивало точность стрельбы лучников по врагам. Стоит отметить, что боевая зона занимала добрую половину судна, на которой располагалось от 20 до 40 стрелков.

Внешний корпус судна украшался различными декорациями: это могли быть стилизованные рисунки природных мотивов или мифические существа. Довольно часто датчане украшали свои корабли рисунками животных. С особым уважением древние датчане относились к морским драконам – их голова на корме или передовой части часто украшали датские боевые корабли, символизируя силу духа и мощь дракона.

На мачте располагался наблюдательный пункт, который назывался «воронье гнездо», в нем находилось несколько человек или лучников.

Датские военные корабли не имели таранов, поэтому вражеские судна уничтожали при помощи абордажа (датские воины славились своей силой в рукопашных стычках). За счет маневренности и быстроходности считались грозным оружием в руках датских королей.

Стивенсона юний Джим Хокинс, в…

Стивенсона юний Джим Хокинс, у якому Біллі Бонс ховав карту острова із вказівкою, де заритий скарб? Виявляється, нічого подібного. У такому випадку, що ж означають ці два слова?

Скриня мерця — невеликий острівець на шляху до Пуерто-Ріко, розміром у кілька квадратних кілометрів. На ньому немає питної води, лише ящірки, змії й птаха. Колись лютий пірат Эдвард Тич на прізвисько Чорна Борода висадив на цей клаптик землі пятнадцять матросів, що збунтувалися. Кожному милостиво залишив по шаблі й пляшці рому в розрахунках, що баламути перебють один одного або помруть від голоду й спраги. До його подиву, коли він через місяць знову зайшов на острів, усі пятнадцять минулого живі й здорові. Назва цього острова Стивенсон зустрів у книзі «Нарешті», що належала Ч. Кингсли — письменникові, що також виявив на нього, як він сам відзначив, деякий вплив. А подальше було справою письменницької фантазії. Стивенсон сам склав цю «стару піратську пісню» про пятнадцять людей на острові «Скриня мерця. ( Мені здалося, що ці два слова як би увібрали в себе всю піратську романтику. От чому я й назвав так книгу, яку ви тримаєте в руках.)

Але тоді, під час гри в піратів, жоден з її учасників, ні Ллойд, ні сер Томас, нічого не знали про походження пісні, яку розспівували. Вони були впевнені, що її горланили шибеники Флінта. Стивенсон, лукаво посміхаючись, підтягував ім. Навіщо руйнувати ілюзію, нехай хоч пісня буде справжньої

Ніхто не сперечався, коли розподіляли ролі. Ллойд із повною підставою виконував обовязки юнги, сер Томас, начепивши капелюх і перевязавши око чорною стрічкою, став схожий на Довготелесого Джона, на частку ж Льюиса випало по черзі зображувати інших персонажів своєї книги

И все-таки без дебатів не обійшлося. Захоплені грою в подорож «Эспаньолы» і пригодами її екіпажа, вони люто сперечалися про вдачі й звичаї піратів, їх жаргоні й озброєнні. Неважко було помітити, що всі вони, у тому числі й Стивенсон, перебували в стані ледве чи не захопленого відношення до морських розбійників. З тою лише різницею, що якщо Ллойд віддавав перевагу «благочестивому» Робертсу, уважаючи його неабияким мореплавцем, те старому Стивенсону був більше по душі Генрі Морган, хоча й безжалісний шибеник, проте, що відважно боровся з іспанцями, сміливець із породи справжніх «морських левів», завдяки яким Англія й стала «володаркою морів».

Двоє дорослих і хлопчик всерйоз обговорювали переваги абордажного багра перед сокирою й списом. Або, скажемо, який повинен бути запас пороху для двенадцатифунтовой пушки, де краще зберігати мушкетні заряди, ґноти й ручні гранати. Сперечалися й із приводу зображень на піратському прапорі. Один уважав, що найчастіше на ньому красувалися застрашливі череп і кістки («Веселий Роджер»). Іншої доводив, що настільки ж часто на чорних прапорах зустрічалися людей із шаблею в руці (морський розбійник), тризубець або дракон, пісковий годинник, що нагадував про швидкоплинність життя (а простіше говорячи: лови момент). Іноді, не мудруючи лукаво, просто писали слово «фортуна».

Наступного дня пірати з 50…

Наступного дня пірати з 50 індіанцями на 68 каное піднялися по ріці до Санта Марії. Передова група на чолі із Сокинсом прорвала зміцнення й у бої перемогла іспанців, які втратили 26 людей убитою. Втрати ж піратів склали тільки 2 людину пораненими. Але на превеликий жаль піратів, іспанці вже були попереджені про їхні плани, і алькальд мер цього населеного пункту, відвозячи із собою 150 кілограмів золота, уже був на шляху в місто Панаму. Пятдесят увязнених індіанці вбили з особливою жорстокістю, а іспанців, що вижили, катували доти, поки вони не віддали та невелика кількість золота й срібла, яке залишилося після відїзду алькальд мера

27 квітня, після того як командування експедицією перейшло від Сокинса до Коксону, пірати зрадили поселення вогню й поплили вниз за течією ріки до Тихого океану. На ріці вони знайшли невеликий барк і протягом декількох днів змогли захопити трохи пиріг, що звичайно приводяться в рух вітрилами. Маючи плавальні засоби різної быстроходности, пірати домовилися зустрітися близько Панами й розділилися: у той час як одна частина побрала курс на Перлові острови, інша продовжувала шлях уздовж узбережжя. Раннім ранком 3 травня команда з 68 людей на декілька каное під командуванням Сокинса, Коксона й Харриса першої підійшла до Панами. Неподалік від порту в острова Перико в їхнє поле зору потрапило пять більших судів і три барки, якими командував дон Хасинто де Барахона, призначений іспанцями відповідальним за обороноздатність міста Панами

Іспанська флотилія, що нараховувала 228 людей, що й переважно полягала з негрів і мулатів, повністю перебувала на барках, у той час як більший судна були порожніми. Зі слів Айрэса, у цьому бої брало участь 200 буканьеров і 280 іспанців. Після кривавого пятичасового бою один з барків встигнув ретируватися, інші ж змушені були здатися піратам. Втрати англійців у бої в острова Перико склали 20 людей убитою, у числі яких виявився й капітан Харрис. Іспанські ж втрати були більш численні – 100 або більш людей убитою, серед яких був їхній командуючий дон Хасинто де Барахона. Після бою три більші судна також були захоплені піратами без особливих труднощів. Найбільше з них – «Trinidad» («Тринідад») вантажопідйомністю в 400 тонн – було переустатковано у флагманське судно піратів. Крім продовольчого вантажу й декількох знарядь, на його борті більше не було нічого, але пірати перетягнули знаряддя з інших судів і змонтували їх на борті свого нового флагмана

Зарагоза, цитуючи президента аудієнції, говорить, що пірати захопили на борті судна «Trinidad» 50 тисяч песо, але, мабуть, він мав на увазі інше судно, захоплене 20 травня. Рингроуз говорить, що «Trinidad» був захоплений небагато пізніше в Пуэбло Нуэво.

Тепер англійці стали власниками всіх судів і встановили свою владу над усіма морськими шляхами Панами, що було цілком достатньо для того, щоб безперешкодно плисти куди їм заманеться. Їх відговорили штурмувати місто у звязку з нечисленністю команди й наявністю міцних міських фортифікаційних споруджень, хоча такий напад цілком міг бути успішним, тому що сили іспанської оборони були підірвані внутрішньою боротьбою з

Тамплієрів (починаючи від…

Тамплієрів (починаючи від братерства фінікійських мореплавців до допотопного або навіть неземного походження), що й приписують їм таємничий хилиастическии проект, який рівно може виявитися як перемогою диявольської імперії зла, так і встановленням самого мудрого й слушного світового порядку. В обох випадках для його здійснення потрібне скинення влади Ватикану й руйнування Римської церкви. Щоб правильно оцінити факт створення й перші дії Ордена тамплієрів, необхідно обрисувати історичну обстановку, у якій розверталися ці події, тобто європейські навали на Близький Схід в XII столітті, відомі під іменем хрестових походів. На соборі, що відбувся в Клермон-Ферране в 1095 році, Тато Урбан И виголосив полумяну промову, призвавши європейських монархів і знати до свого роду святій війні, метою якої було звільнити християнських бранців, поневолених мусульманами, і повернути християнам Свята Труна Господень. У дійсності настільки шляхетні цілі приховували експансіоністські й економічні інтереси Ватикану, а також європейських королів і сеньйорів

Перший хрестовий похід, очолений союзом феодалів, був єдиним удалим. В 1099 році глава хрестоносців Готфрид Бульонский увійшов у Єрусалим, завоювавши великі території, які були розділені на

чотири частини, названі «Латинськими державами»: королівство Ієрусалимське, із центром у Єрусалимі, князівство Антиохийское й графства Тріполі (Ліван) і Эдесса (сучасна Туреччина). Тут, на ворожій території, був створений військово-релігійний орден, самий могутній із усіх і самий загадковий. Справа в тому, що слабкі й оточені ворогами християнські королівства не могли захистити тисячі пілігримів, шедших у Святу Землю по дорогах, затоплених розбійниками й бандитами. Це послужило причиною або, щонайменше, приводом для створення ордена, здатного виявити мандрівникам військовий захист і духовну підтримку

Орден тамплієрів: історичні факти

Залишимо тимчасово герметичні й эзотерические коннотации, які оточують Орден тамплієрів, і розглянемо конкретні факти, належним чином задокументовані й перевірені вченими, що заслуговують довіри, і дослідниками

Офіційна історія повідомляє, що в 1118 році девять бідних французьких лицарів під початком Гуго де Пейна стали перед Балдуином II, сувереном Ієрусалимського латинського королівства, і запропонували йому свої послуги. Їхньою метою була підстава військово-релігійного ордена для охорони Святої Землі й захисту, що зазнають небезпеки пілігримів. Король, імовірно торкнутий шляхетністю намірів хрестоносців-ветеранів, запропонував їм розмістити казарму в прадавній будівлі, що прилягає до мечеті аль-акса, спорудженої на місці зруйнованого Храму Соломона. Місцеві жителі за суворий спосіб життя й убогість групи обшарпанців, які називали себе лицарським орденом, охрестили їх «жебручими лицарями із Храму» (що по-французькому вимовляється як «Тампль», звідси назва «тамплієри»). Мотиви, які підштовхнули девять лицарів до створення ордена, залишаються таємницею, і деяким більш відомо про самих засновниках

Цікаво, що вода, придатна…

Цікаво, що вода, придатна для питва, була виявлена росіянами саме в цих двох бухт. В інших місцях острова вода «нечиста й нездорова». В Аузе росіяни зробили водоймище й провели водопровід

На Кикладских островах, і в тому числі на Паросе, постійні поселення були вже в третьому тисячоріччі до нашої ери. В історії є навіть термін «Кикладские ідоли», тобто статуетки XXIV–XV століть до н.е. Саме на Паросе критський цар Минос приносив жертви харитам. В античні часи Парос був відомий як батьківщина Архілоха (VII в. до н.е.), основоположника ямбічної поезії

В XIV–XVII століттях Парос кілька раз переходив від византийцев до венецианцам і туркам. На півдні острова дотепер існують залишки венеціанської міцності Сунгон, зруйнованої турками в XVII столітті

Подібно ряду інших островів Архіпелагу, в XVII столітті й на початку XVIII століття Парос був пристановищем піратів. Уже згаданий Робертс писав, що тільки пірати знали секрет входу в бухту, перепиненого більшим підводним рифом і старим затопленим насипом. Між двома сусідніми островами – Парос і Антипарос – пірати умудрилися побудувати підводну стіну з декількома вузькими проходами, що також трималися ними в найсуворішій таємниці

До моменту захоплення росіянами на Паросе проживало 5 тисяч людей, у переважній більшості православних греків. Вони займалися хліборобством, виноградарством і вівчарством. Населення острова тягнуло злидарське існування

Турецьких влади на острові не було, і греки радісно вітали наші кораблі. Російські моряки використовували обидві бухти острова – Аузу й Тріо, де були обладнані стоянки кораблів. Але столицею «губернії» стало місто Ауза, побудований росіянами на левом бережу однойменної бухти

Першою справою бухта була укріплена, на її левом бережу побудували два редути з камяними брустверами на девять і вісім 30– і 24 фунтових гармат. На острівці у входу в бухту розташували 10 гарматну батарею. Була укріплена й бухта Тріо

На левом бережу бухти Ауза звели будинок Адміралтейства. Так! Російського Адміралтейства! Балтійський флот мав Адміралтейство в Петербургові, на Чорному морі Адміралтейства взагалі не було, як не було й флоту, а от на Середземному море виникло Адміралтейство для нашого Архіпелазького флоту. В Аузу з Петербурга були виписані десятки корабельних майстрів, включаючи знаменитого А.С. Касатонова, який пізніше став головним інспектором кораблебудування. 3 липня 1772 г. адмірал Спиридов видав Касатонову премію 50 червінців з оголошенням вприказе.

В Аузе не будували – так у цьому й потреби не було, – але ремонтували кораблі всіх рангів. Зате будували у великому числі малі вітрильні й різноманітні гребні судна

Адміралтейство було видне в море здалеку завдяки високій сигнальній щоглі. Поруч із Адміралтейством вибудувалися численні флотські магазини (склади), а подалі розташовувалися порохові склади. Ну, і як у нас у Росії, першими будувалися особняки з мармуру для місцевого начальства – контр адмірала Борисова, бригадира Ганнибала й інших

Аузу заповнили різні адміністративні будинки, пекарні, прядильні, казарми матросів

Свежие комментарии
    Июнь 2014
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Май   Июл »
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    30  
    Яндекс.Метрика