На главную

Архив за день: 26.06.2014

Русская боевая ладья

Русская боевая ладья

Первые упоминания о морских походах восточных славян относятся к VI веку. В девятом веке киевские князья Аскольд и Дир совершили первый в русской истории поход на Царьград, в этом походе, согласно летописи, использовались ладьи — небольшие боевые корабли для перевозки дружины и ведения морского боя. В дальнейшем походы на Царьград — главного морского противника Руси происходили неоднократно, а устройство ладьи все больше усовершенствовалось. В десятом веке, дружина князя Игоря Рюриковича плавала по Черному, Азовскому и Каспийскому морям, количество судов исчислялось тысячами.

Что представлял из себя древнерусский боевой корабль? Рассчитанный человек на 40, он был гораздо меньше в размерах самых совершенных кораблей того времени — византийских триер. Корпус был долбленый из цельного дерева, на него наращивались дощатые борта для увеличения вместимости. Судно, обшитое вгладь досками, насаженными на шипы называлось «насада».

Позднее научились строить еще более вместительные «набойные лодьи»: к бортам крепились стойки, на них набивались доски внахлест. Благодаря такому простому усовершенствованию увеличивалась грузоподъемность, и двадцатиметровое гребное судно брало на борт до 15 тонн груза. Якорь, руль, простой такелаж – и легкая, но устойчивая и вместительная ладья способна была бороздить моря. Парус украшался орнаментом или княжеским гербом, на каждом весле по два гребца. На носу и корме располагались стрелки.

Тактику ведения боя на таких ладьях описал византийский придворный историк. Ладьи выстраивались цепью напротив византийских кораблей, потом, пользуясь численным преимуществом, окружали каждый. Прикрываясь щитами от копий, камней и горшков с горючей смесью, летящих на них из – за высоких бортов триер, дружинники ручными таранами пробивали борта и днища вражеских кораблей. Получив пробоины, корабль противника тонул.

Начиная с двенадцатого века русичи научились строить еще более крупные, палубные ладьи, дощатая палуба прикрывала сверху гребцов. Такие ладьи вместе с «насадами» и «набойнами» просуществовали аж до пятнадцатого века. Благодаря эти судам русская история обогатилась немалым количеством морских побед. Впоследствии ладьи были окончательно вытеснены полностью наборными судами.

Місту Леонтари. Тут, к…

Місту Леонтари. Тут, до великої радості Баркова, його чекав загін російських солдатів, посланий до нього в підкріплення графом Федором Орловим. Загін складався з одного поручика, сержанта й двадцяти рядових із двома легкими знаряддями, при одному сержантові, капралові й двадцятьох матросах. Греки з усіх боків стікалися під російські прапори, так що за кілька днів легіон капітана Баркова зріс до восьми тисяч людей

Барків зі своїм військом рушив до міста Трополица, де було близько шести тисяч збройних турків. Після прибуття до міста він негайно зажадав, щоб губернатор Селимо паша здався. Греки, осліплені колишніми удачами й збільшенням своїх сил, не розраховували зустріти опір і думали, що паша негайно погодиться на запропоновані умови. Але паша не давав відповіді

Турки, довідавшись про страшну долю, спіткавший гарнізон Миситры, коли він склав зброю, розвязали вмерти зі зброєю в руках і скоріше захищатися до останнього, чим бачити катування своїх дружин і дітей. Місто не могло витримати блокади, і тому гарнізон, кінний і піший, вийшов з міських воріт. З появою турків греки розвязали, що вони виходять із наміром скласти зброю, і в нетерпінні точили ятагани для поновлення різанини. З повідомлення капітана Баркова видне, що він був того ж думки й тому більше намагався запобігти повторенню жахливої різанини в Миситре, чим готувався відбити напад ворога. Але дії турків скоро вивели його із цієї омани. Турки почали обхід по рівнині, щоб уникнути зустрічі з невеликим загоном росіян, що перебували спереду із двома легкими знаряддями, з яких Барків наказав стріляти при настанні ворога. З усією люттю розпачу турки кинулися у фланг грекам. Греки, перелякані таким несподіваним нападом, покидали зброя й пустилися бігти, не намагаючись навіть пручатися. Розлютовані турки різали їх без пощади, і всі, хто міг підняти ятаган або кинджал, кинулися з міських воріт, щоб взяти участь вбою.

Капітан Барків, поручик Псаро й жменя російських солдатів стояли посередині рівнини, залишені греками. Незабаром їх з усіх боків оточили турки. Турки, хоча й натхнені перемогою, минулого, однак, утримані твердістю й митецькими діями цього невеликого загону й не насмілювалися до нього наблизитися. Оточивши росіян, вони відкрили по них з усіх боків із за чагарнику й більших каменів сильний рушничний вогонь. Росіяни трималися на місці, поки не втратили одного сержанта й десять рядових убитими й трохи – пораненими. Помітивши, що куди б вони не рушили, турки негайно відступали, вони вирішилися пробитися до тісного дефіле між гір, на тій самій дорозі, по якої вони прийшли. Росіяни змушені були кинути два польові знаряддя. Із усього загону тільки капітан Барків (, що одержав дві важкі рани), поручик Псаро, один сержант і двоє рядових досяглися тісного дефіле, до якого відступали й за яким турки вже їх не переслідували. Поручик Псаро був посланий у Миситру, щоб удержати це місто, а капітана Баркова на коні привезли в Каламату, а звідти – на флот. Баркову вдалося навіть урятувати прапор, він наказав зняти прапор з ратища й оперезався їм

Так скінчилася ця експедиція Східного легіону

Свежие комментарии
    Июнь 2014
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Май   Июл »
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    30  
    Яндекс.Метрика