На главную

Архив за день: 21.05.2014

«Ця грізна крайність, –…

«Ця грізна крайність, – писали далі консули, – спонукала нас уповноважити й послати до вашого сіятельства депутатів з поясненням такого найнебезпечнішого нашого стану й із просьбою не обертати переможна зброя її імператорської величності на це торговельне місто, на яке повинне дивитися не як на вороже місце, а скоріше як на колонію, засновану різними нейтральними державами; руйнувати їхню торгівлю й приносити їхніх підданих у жертву велика російська імператриця, звичайно, не побажає. Городовое керування очікує звільнення й тих полонених, які ваш сіятельство ще удержали в себе».

Граф відповів негайно: « Як скоро я почув про збурювання, що приключився в Смірні, відклав намір іти на оный місто для цей однієї причини, щоб наближення нашого флоту не поширило більш ще розпусти й безладь. Для цього я негайно звільнив яничарів агу з багатьма іншими турками й доручив йому оголосити уряду міста вашого, щоб як можливо скоріше припинити тамо свавільне вбивство й особливо щоб у безпеку привести ваші особи. Я також досить радий був би погодитися на все те, що ви від мене вимагаєте, якщо б не перешкоджали тому різні причини: чи можу я без усякого з іншої сторони договірної із мною згоди ответствовать за те, на що невідомі обставини надалі мене спонукають? Що ж ви прагнете мене запевнити проти прийнятих усіма понять, що місто Смірну повинне почитати більше селищем, заснованим різними європейськими народами, ніж місцем ворожим, це мені видасться незрозуміло. Сему вашому правилу последуя, повинне б мені й самий Царьград почитати таким же, а по ньому й усі інші приморські міста, під володінням турецьким, що перебувають, у яких є трохи жительств народів європейських. Що стосується торгівлі, будьте зовсім певен: доколе прапор її імператорської величності буде в цих морях володарювати, ви повинні зовсім сподіватися на защищение її, чому ви вже ясно бачили доказу, аби тільки тільки в торгівлі цей нічого противного не було законам війни».

Катерина була в захваті від Чесменской перемоги. Вона писала графу П.А. Румянцеву: «Нічого знаменитее, здається, у тій стороні бути не може. Чудовий Бог у чудесах своїх!» Граф Олексій Орлов одержав орден Св. Георгія 1 й ступені й титул Чесменского; адмірал Г.А. Спиридов – орден Св. Андрія Первозванного; капітан бригадир С.К. Трейг – орден Св. Георгія 2 й ступені й чин контр адмірала

Катерина написала про перемогу Вольтеру, у листі говорилося: «Що стосується до узяття Константинополя, то я не вважаю його настільки близьким, однак у цьому світі, говорять, не потрібно зневірятися ні в чому. Я починаю вірити, що це залежить більш від Мустафи, чому від усякого іншого… якщо він буде по колишньому упорствовать, те неодмінно доведе свою імперію до більших лих. Він забув свою роль, він призвідник».

Як звичайно буває: поразка стає сиротою, а перемога має безліч батьків. Лаври перемоги при Чесме наші історики не можуть поділити дотепер. Катерина спробувала всьому світлу довести, що головний герой Чесмы – брат її фаворита й, скоріше всього, теж фаворит Олексій Орлов

Цей невеликий екскурс…

Цей невеликий екскурс показує, якою зухвалою відвагою треба було мати, щоб вирішитися вийти в море й пуститися в погано звідані морські простори. Плавання Колумба, Васко да Гамори, Магеллана були однаково що в наше століття польоти в космос. Це завжди був подвиг, тому що ризик був занадто великий, а надії на благополучне повернення майже ніякої. Моряків підстерігали багато небезпек — шторми й бури, голод і хвороби, люті пірати й стріли тубільців

« Сан-Бенту» минув мис Доброї Надії — надії на те, що звідси легко досягтися бажаної Індії. Камоэнс побачив цей мис у променях ранкового сонця. Шторм, що вибухнув уночі, скінчився. Корабель благополучно обігнув південну крапку Африканського материка й увійшов у Левантское море, тобто в Індійський океан

Просуваючись далі уздовж східного узбережжя Африки на північ, моряки « Сан-Бенту», як колись супутники Васко да Гамори, побачили на стрімчастому березі білий стовп. Це була віха — «падран», поставлена Бартоломеу Диашом, «межа відкриттів іншого португальського загону, що випередив нас у цих віддалених країнах», — як сказав Васко так Гамору

Звідси починалися нові шляхи, не відомі європейцям. І моряки «плили наудачу, те, що розбиваються бурами, те, що зупиняються штилем і постійно оточені страшними небезпеками».

Тубільці, яких доводилося їм зустрічати, робили саме сприятливе враження. Камоэнс із симпатією описує їхню гостинність, танці, привітність і доброту. На жаль, вони «не розуміли їхньої мови й не мали можливості одержати від них які-небудь пояснення про країни, які шукали».

Незабаром добралися до безпечної гавані. Це було досить до речі, тому що почалися хвороби й найстрашніша з них — стробут, тобто цинга

Багато упали духом. Камоэнс, якому також довелось усе це випробувати, пише: «Марне шукали ми Індію, переїжджаючи від гавані до гавані; Індія точно тікала від нас… Стомившись сподіватися, безстрашно страждаючи від голоду й спраги, отруєні припасами, що зіпсувалися, блукаючи під новим небом, температура якого пригнічувала нас, позбавлені всякого розради, ми чекали лише жалюгідної кончини вдалині від нашої батьківщини».

Однак розрада все-таки прийшла. Нарешті португальці досяглися острови з арабським поселенням Мозамбік. А ще через кілька днів, відвідавши по шляху Момбасу, кинули якір у порту мавританського містечка Малинди.

Тутешній шейх зустрів « Сан-Бенту» не дуже дружелюбно, хоча був союзником португальців з тих пор, як тут побував піввіку назад зі своєю армадою Васко так Гамору

Було відоме, що в Малинди Васко да Гамору роздобув знаменитого керманича, корифея морської науки того часу, Ахмада ибн-маджида. Правда, сьогодення імя його було тоді невідомо- його називали просто «мавром з Гузерата», або Малемо Кана, що мовою суахілі означає: «малемо» — «знавець морської справи», а «кана» — «звіздар», інакше кажучи — «знавець морської справи й астроном». Цей керманич зіграв чи не головну роль у відкритті морського шляху Виндию.

Користуючись тим, що в цю пору року дул попутний південно-західний мусон — необхідна умова для благополучного перетинання океану, — керманич привів каравели Васко да Гамори до заповітної мети. 18 травня 1498 року моряки побачили берег. Це була Індію

Свежие комментарии
    Май 2014
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Апр   Июн »
     1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031  
    Яндекс.Метрика