На главную

Архив за день: 01.05.2014

Він був уродженцем острова Псаро…

Він був уродженцем острова Псаро й ще до війни промишляв піратством, за що греки називали його капітаном. В 1770 г. Варвакис разом зі своєї 20 гарматної полакрой приєднався до ескадри Олексія Орлова. Катерина привласнила йому звання поручика, але все по колишньому кликали Варвакиса капітаном. Після закінчення війни Варвакис продовжував пиратствовать в Егейському морі. Туркам яким те образом удалося його схопити й укласти в Семибашенный замок. Капітана чекала страта, але його виручив російський посол у Стамбулі. Судно ж Варвакиса пройшло Протоки й прибуло в Еникале разом із греками, що бажали переселитися Вроссию.

Після прибуття в Росію Варвакис був прийнятий імператрицею, від якої він одержав тисячу червінців і право безмитної торгівлі на 10 лет

Але все це буде пізніше. А поки 13 червня 1774 г. лейтенант Алексиано Панаиоти на фрегаті «Св. Павло» разом із двома напівгалерами «Зижига» і «Лев» відправився на крейсерство до Дарданелл. 26 червня Алексиано висадив 160 корсарів на невеликий острів Карыбада (Мекасти), що перебуває в затоці Декария в румелийского берега. Назустріч корсарам вибігла юрба турків з однієї гарматою. Але греки їх розсіяли й захопили гармату

Потім корсари осадили невелику камяну міцність із пятьма вежами. Після невеликої перестрілки її гарнізон капітулював з умовою, що туркам дозволять без зброї на човнах переправитися на руме лийский беріг. Корсари виконали свої обіцянки, і начальник міцності Сардар Мустафа ага Каксарли з пятдесятьма турками відправився до європейського берега. Греки перевантажили на «Св. Павло» узяті в міцності 15 гармат калібру від 3 до 14 фунтів, 4200 ядер, 40 бочок з порохом і інші припаси. На березі корсари спалили 4 фелюки, а в міцності – усі будинку обивателів і на тому відбули восвояси.

На тлі невдач російського флоту на Станчо й в інших місцях це був як ніяк успіх, і адмірал Елманов усім 257 корсарам, що становили команди «Св. Павла» і напівгалер, наказав видати по одному червінцю

У червні 1774 г. загін Марка Войновича підійшов до острова Эмброу, де одержав «контрибуцію» худобою, а поверх того хліба на 4000 піастрів. Потім Войнович побрав на острові Самобійки (Самотраки) 50 биків і 200 баранів

Одночасно загін капітан лейтенантів Псасора на островах Шкат Скапель і Полидром зібрали «контрибуцію» хлібом і лісом для флоту

6 липня до острова Тассо за корабельним лісом прибутки корабель «Саратов», фрегат «Улисс», стусани «Венера» і «Сатурн», полака «Св. Катерина» і ландра «Донець». Зрозуміло, що настільки значна ескадра потрібна була не для боротьби із супротивником, благо на острові не було турків, і вихід турецького флоту з Дарданелл не очікувався. Просто заготовка лісу йшла «господарським способом», і потрібні були матроси для використання як робочої сили

25 липня до російської ескадри Елманова, що стояла в острова Тассо, підійшла турецька напівгалера з білим прапором. На ній прибутки майор Белич (серб на російській службі) з листом від фельдмаршала Румянцева, у якому говорилося, що 10 липня був укладений мир з турками. Кампанія в Архіпелазі закінчилася

Глава 8.

Іншим, хто надав допомогу…

Іншим, хто надав допомогу авторові, був не менш відомий хроніст Диогу де Коуту.

Взагалі, треба сказати, Камоэнс був знаком з багатьма відомими людьми своєї епохи. Особлива дружба під час перебування в Гоа звязувала його з видатним ботаніком і медиком Гарсиа да Ортой, якому Камоэнс допоміг видати його книгу про лікарські рослини Індії

Справа це, як не дивно, було нелегке. У Гоа панували нетерпимість і релігійний фанатизм. Обстановка особливо загострилася, коли в 1561 році був заснований трибунал інквізиції, і незабаром церква послала на вогонь свою першу жертву, бакалавра медицини Жеронимуша Диаша. Із цього часу автодафе в Гоа (, що відрізнялися особливою пишнотою й безприкладною жорстокістю) стали постійними. Інквізиція переслідувала й душила кожне живе слово, тим більше наукові праці, засновані на матеріалістичні поглядах

Книги, визнані єретичними, кидали у вогонь нерідко разом з їхніми авторами. У приватних бібліотеках і в книжкових крамницях улаштовували обшуки, щоб «виловити» заборонені видання ( на той час уже існував «Індекс заборонених книг», складений інквізиторами з доручення тата Павла IV).

Не сподівався побачити свою працю опублікованим і Гарсиа да Орту. Тоді Камоэнс звернувся до віце-короля, якого добре знав, із проханням надати вченому привілей і видати його опус, на що той і дав дозвіл

Приблизно в це ж час прийшла звістка, що в Малакці вбитий видатний хроніст Гаспар Коррейа. Він упав від руки найманого вбивці, підісланого, як уважали, губернатором доном Эстеваном да Гамой, правнуком знаменитого мореплавця. У Гоа загинули, умерли від захворювань багато інші друзі Камоэнса. Він почував себе самотнім, життя в Золотом Гоа йому обридлася

Зайнявши двісті крузадо, Камоэнс відплив в Африку, звідки було легше добратися до Лісабона. Однак у суворому Мозамбіку, як називає його Камоэнс, він виявився в новому вигнанні й убогості. Якщо тут він і снідав, то не обідав, а якщо вдавалося повечеряти, то сніданку чекати було пошук. Він харчувався вбогою милостинею, яка з жалю, як милостиню, подавали йому

Невідомо, скільки часу провів би Камоэнс у Богом забутому Мозамбіку, якби не випадок. Одного разу в гавань увійшов корабель, на якому вертався в Лісабон дон Антан де Норонья віце-король, що був, і добрий знайомий поета. Друзі, а їх виявилося чимало на прибулому судні, організували підписку й зібрали необхідні двісті крузадо, щоб Камоэнс розплатився скредиторами.

У листопаді 1569 року він покинув Мозамбік

Дозвіл короля

И от збулася мрія поета — він побачив гори Синтры, з якими розстався сімнадцять років тому. Це трапилося на початку квітня 1570 року

Столиця зустріла мореплавців тривожним дзвоном. Так сповіщали про смерть. У місті лютувала чуму. Щоб зійти на берег, необхідно був дозвіл короля. Через пару днів воно було отримано, і Камоэнс ступив на рідну землю

, Що Збезлюдів Лісабон мало походив на веселе й гучне місто тих часів, коли його покинув Камоэнс. Місто немов вимер: страшна епідемія віднесла майже всіх його жителів, особливо, звичайно, бідняків, які не могли укритися в заміських маєтках. «Чорна смерть» несла в день по пятсот людей

Свежие комментарии
    Май 2014
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Апр   Июн »
     1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031  
    Яндекс.Метрика