На главную

Архив за месяц: Март 2014

Ця експедиція, що полягає з…

Ця експедиція, що полягає із двох судів, була споряджена й профінансована групою торговців авантюристів. Корабель «Success» («Успіх»), що перебуває під командуванням Джона Клиппертона, мав на своєму борті 36 знарядь, і на початку походу його команда нараховувала 180 людей

До цього Клиппертон брав участь у двох піратських експедиціях по Тихому океану: під час першої він служив помічником Дампье й згодом дезертирував, а в другий раз сам був капітаном піратської команди, разом з якої й був схоплений іспанцями. Кораблем «Speedwel» («Вероніка»), з 24 знаряддями й командою, що нараховує 106 людей до початку експедиції, командував лейтенант военно морських сил Джордж Шелвок. Другим капітаном або головним помічником капітана на «Speedwel» був Саймон Хатлей, або Хатели, який плавав з Дампье в 1703-1705 роках, а також брав участь в експедиції Вудса Роджерса, початої в 1708-1711 роках

Обоє – і Шелвок, і Клиппертон – мали буйний і неприборканий темперамент і не ладили ні між собою, ні скомандой.

Більшу частину часу Клиппертон проводив напиваючись у своїй каюті, а Шелвок, будучи надмірно причепливим, був не в змозі налагодити дисципліну в команді. Споконвічно передбачалося, що ця експедиція буде спільної, але через тиждень, після того як кораблі покинули Плімут у лютому 1719 року, команди розійшлися й зустрілися один з одним лише два роки через. Спогаду про ці походи залишили Шелвок і Бетаг. Останній був капітаном на «Speedwel». У березні 1720 року він був схоплений іспанцями. Він описує круїзи «Success», використовуючи журнал помічника Клиппертона Джорджа Тэйлора.

Клиппертон увійшов у води Тихого океану через Магелланов протока наприкінці серпня 1719 року, а три тижні через його судно підходило уводити, увести до ладу островам Хуан Фернандес. На той час уже 30 людей з його команди вмерли від цинги. Після місяця, проведеного на острові, протягом якого команда лагодила й кренговала «Success», приватиры направилися до материка, де в узбережжя Перу захопили кілька судів. Одне з них, 70 тонний барк, перейменований каперами в «Chichly» («Чичли»), було переустатковано під каперське судно й постачено 8 знаряддями. Його команда склала 23 людину, а очолив її капітан Митчелл.

У грудні 1719 року «Chichly» побрало курс на північ і було помічене близько півострова Никоя, а потім зникло. Зі слів Шелвока, Клиппертон наказав Митчеллу, «щоб той прямував на якийсь острів в узбережжя Мексики» і чекав його там. Згодом Клиппертон не зміг знайти цей острів. Коли він увійшов у порт Велас, те довідався, що Митчелл уже побував там до його прибуття, але більше їм не призначено було зустрітися. Можливо, цим островом був атол Клиппертона, який міг бути використаний як плацдарм для нападу на манільський галеон, що випливає в західному напрямку

Тим часом у січні 1720 року Клиппертон, щоб уникнути зустрічі з іспанським військовим флотом із трьох кораблів під командуванням дона Бартоломе де Ундензу, направився до Галапагосским островам. 1 лютого деяким північніше Галапагосских островів йому вдалося повернути корабель «Prince Eugene», той самий, який був у нього захоплений під час попереднього вояжу

Був затверджений статут нового…

Був затверджений статут нового навчального закладу, названого Корпусом чужестранных одновірців

У навчальний план були включені предмети, преподавані в Сухопутному кадетському корпусі: мови російський, французький, німецький, італійський, грецький і турецький; арифметика, алгебра, геометрія, історія, географія, малювання; танцям навчали в молодших класах. По закінченню «загального навчання» учні повинні були зробити у вищі класи. Обдарованих, що вчаться або мали схильність до морської, артилерійській або інженерній службі передбачалося відсилати в морський і артилерійський корпуси

Після відходу росіян столиця «губернії» порт Ауза, та й увесь острів Парос швидко прийшли в первісний стан. І росіяни, і греки поступово забули про, що відбувалися там подіях, і вже в 1922 р. російські моряки з бизертской ескадри, виявившись випадково на острові, не змогли виявити ніяких слідів перебування там росіян в 1770– 1775 рр. Місцевий історик краєзнавець Фанориус Алимпрандис затверджує, що на місці братнього цвинтаря росіян, знесеного «досить давно», нині побудований готель «Порто Парос». А в острівця Аналипсис у бухті Наусса, де був російський госпіталь, лежить на ґрунті росіянин корабель

З 1991 р. почалося нове вторгнення росіян, точніше «нових росіян» на острів Парос. Реклами турфирм зазивають клієнтів: «затишні бухти із золотим піском», «у численних ресторанах можна покуштувати спеціальні блюда экзотико франко американської кухні (що це таке – важко представити!). Аматорам потанцювати також нудьгувати не прийде – тут величезний вибір дискотек, що працюють до ранку». «Однак у Парос цікаво приїхати й з пізнавальною метою. Якщо вам захочеться погуляти по місту, відвідаєте Цитадель – руїни венеціанської міцності й оглянете чудовий вівтар церкви Св. Костянтина, побудованої на місці храму Деметры». Зрозуміло, про події 1770– 1775 рр. у рекламних проспектах для «нових росіян» немає ні слова. Про це все геть-чисто забулися

Глава 9.

Таємниця «крейсерських» судів

19 липня 1787 г. у Кинбурской коси турецька ескадра без оголошення війни атакувала фрегат «Швидкий» і бот «Битюг». Почалася чергова Русско турецька війна

До початку війни російський флот на Чорному морі складався з пяти кораблів, девятнадцяти фрегатів, бомбардирського корабля й декількох десятків дрібних судів. Флот був розділений на дві приблизно рівні частини – Севастопольську ескадру й Лиманскую флотилію. Крім того, кілька малих судів стояло в Таганрогові й Керчі. Севастопольська ескадра повинна була захищати Крим, а Лиманская флотилія – Херсон

Першу відчутну втрату Севастопольська ескадра понесла ще до початку війни. 24 вересня 1786 г. 66 пушеч ный корабель «Олександр», вышедший у своє перше плавання з Херсона в Севастополь, із за навігаційної помилки налетів на камені в мису Тарханкут і був розбитий хвилями. Усьому екіпажу вдалося урятуватися

Таким чином, до початку війни в складі Севастопольської ескадри виявилося всього три 66 гарматні кораблі, чотирнадцять фрегатів і бомбардирський корабель «Страшний» (озброєння: дві 5 пудові мортири, дві 3 пудові гаубиці й десять 8 фунтових гармат).

Фрегати були різнотипними

Говорили, що мадам Вонг часто…

Говорили, що мадам Вонг часто проводить літо на Французькій Ривєрі, відвідує ігорний будинок у Монте-Карло, де безтурботно віддається своєї пристрасті, залишаючись, напрочуд, невловимої

Виникає питання: чи намагається хто-небудь зупинити зростаючий морський розбій? Офіційно морський бандитизм строго порицается. Женевська конвенція від 29 квітня 1958 року визначає піратство у відкритому морі як «незаконний акт насильства й розкрадання (грабежу) з боку екіпажа або пасажирів одного корабля проти іншого, або осіб, або їх майна, що перебуває на борті…».

На ділі ж цивільні судна виявляються абсолютно беззахисними

В 1995 році генеральний секретар Міжнародної морської організації (ИМО) Вільям Онил направив усім членам ИМО офіційне попередження про ріст погрози морського піратства у світі. Він зажадав від голови Комітету з безпеки на море й Міжнародного комітету боротьби проти піратства підсилити заходи щодо попередження й придушенню актів піратства й збройних пограбувань судів

Але чи допоможуть ці паперові заклики? Поки що доходи піратської морської мафії постійно ростуть

ФРЭНСИС ДРЕЙК. МОРСЬКИЙ ПЕС КОРОЛЬОВИ

Ожила реліквія

Останнім часом увійшло в моду пожвавлювати, тобто відновлювати, кораблі, що прославилися в історії мореплавання. Інакше кажучи, давати нове життя стародавнім судам, що стали реліквіями. Усе частіше на морських дорогах можна зустріти сучасні копії доісторичних плотів «Ра» і « Кін-Тики», джонку « Тань-Ки», колумбовскую каравелу « Санта-Марія», поморський коч «Щелья», корабель «Мэйфлауэр», на якому англійські пуритани досяглися берегів Америки, судно «Резольюшен» Джеймса Кука, що зробив на ньому третя кругосвітня подорож

Не дуже давно на рейді англійського порту Плімут зявився трищогловий вітрильник з высокоподнятыми баком і напівютом. Це теж копія в натуральну величину корабля знаменитого англійського мореплавця — «королівського» пірата Фрэнсиса Дрейка, в XVI столітті, що робило кругосвітнє плавання на « Золотої лані». У наші дні її копії стояло повторити шлях, пророблений Дрейком чотири сторіччя назад.

З відновленням корабля виникли труднощі. Потрібні були три роки скрупульозної роботи в архівах, перш ніж були відтворені його креслення. Роботу цю виконав інженер Аристид Наргард. «Золота лань» виявилася по сучасних масштабах зовсім невеликим судном — довжиною 30,5 метра. При будівництві копії використовували ті ж матеріали, що й в XVI столітті: кіль вирубали з вяза, корпус зібрали з дуба, щогли із шотландських сосен. Дві каюти обладнали в стилі тієї епохи, а на верхній палубі встановили 18 кулеврин (типу пищали), відлитих по музейних зразках. Поруч розставили барила з порохом і розклали ядра

Після цього «Золота лань»-2 могла відправлятися в плавання й пройти шляхом «пірата її величності». Але в XX столітті вийти в море виявилося сутужніше, чим в XVI обійти Землю. Морська інспекція, оглянувши судно, заявила, що воно не гарантує безпеки команді. Довелося терміново доробляти. Поставили ще один движок, розмістили рятувальні пластикові плоти, радіостанцію, а на реях зміцнили антену радара… Тільки після цього був отриманий дозвіл на вихід вморе.

В1818 році, виконуючи план…

В1818 році, виконуючи план, затверджений масонством, він почав так звану Центральну Кампанію, метою якої було звільнення територій сучасних Колумбії й Еквадору, щоб завершити оточення іспанських військ і зустрітися із Сан-Мартіном. У серпні наступного року він увійшов у Боготу разом із Сукре, потім звільнив Кіто й приєднав усі ці території до Венесуели, утворивши Велику Колумбію. Він назвав величезну країну на честь великого мореплавця-масона, завдяки якому було офіційно визнане існування Нового Світла й заслуги якого так і не були відбиті в скільки-небудь значимі географічні назвах

Нарешті, у липні 1822 року два тріумфальні визволителі зустрілися в еквадорському місті Гуайакиль. Там відбулася їхня знаменита секретна зустріч, зміст якої історикам так і не вдалося зясувати, і дотепер із цього приводу ведуться палкі суперечки. Відомо лише, що після цієї зустрічі Сан-Мартін відмовився від усіх своїх постів і титулів, залишивши завершення кампанії й належні за неї почесті Болівару. Визволитель Півдня незабаром прийняв пропозицію французької ложі поселитися в Булонь-Сюр-Заходів, на протоці Ла-Манш, де провів залишок свого життя. Умер він у дуже похилому віці в 1850 році. Що ж змусило героя трьох народів залишити всі, коли він наближався до вершини своєї слави? Що зі сказаного Боліваром у Гуайакиле змусило його прийняти настільки безповоротний розвязок? Офіційна історія Аргентини припускає «героїчне зречення» через відсутність підтримки з боку уряду Буэнос Айреса. Деякі історики, схильні до перегляду офіційного трактування, затверджують, що Сан-Мартін страждав від важкої недуги, незважаючи на його довголіття, або ж що його сувора вдача повстала проти марнолюбних амбіцій Симона Болівару (це видасться тим більше правдоподібним, якщо взяти до уваги відому схильність венесуельського визволителя до хвастощів). Але представляється досить дивним, що Сан-Мартін, якщо його дійсно не влаштовував особисто Болівар, подарував йому свою армію й свої завоювання, а крім того, шанс завершити славний подвиг звільнення Південної Америки

З масонського ракурсу пояснення представляється набагато більш простим. Сан-мартін, відчувши себе месією або під тиском місцевих політичних домовленостей, припустився грубої помилки відносно плану Американської Ложі Лондона. Коли він заснував три незалежні держави на півдні материка, він почав перешкоджати кампанії Болівару, що створював Велику Колумбію, у яку він поєднував усі звільнені іспанські колонії. Масонська організація розвязала забрати риоплатца й довірити всю операцію венесуэльцу. Саме про цей розвязок Болівар повідомив Сан-Мартіну під час знаменитої зустрічі, і «героїчне зречення» Сан-Мартіна зводилося до виконання цього наказу

В1830 році, незважаючи на зусилля Болівару, Венесуела відділилася від Великої Колумбії. Мрія розсипалася в порох. Визволитель, розчарований і хворий, відмовився від свого поста й переїхав у маєток свого друга, де вмер через кілька місяців. Масонський проект так і не був реалізований, незважаючи на військовий і політичний успіх плану по звільненню південноамериканських колоній

Свежие комментарии
    Март 2014
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Фев   Апр »
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика