На главную

Архив за день: 18.03.2014

Наступного дня помітили…

Наступного дня помітили чотири мелексы27, послали до них барказы, удалося захопити два судна. Вантаж виявився копійчаним – пенька так сушені фрукти. Мелексы разом з вантажем спалили. 22 вересня загін на підході до Бонні спалив ще одну мелексу, у цей час із берега відкрила вогонь турецька гармата. Її швидко збили вогнем суднових гармат, висадилися на берег і знищили магазин (склад). При цьому «багато турок побите картечами», але військових транспортів у порту не виявилося. Це був перший випадок російського десанту в глибині турецької території після козачих походів XVII століття

Загін рушив уздовж берега на схід. На шляху лежав порт Геренсида (нинішній Гиресун), його прикривав з берега невеликий острівець, а за ним на якорях стояли чотири турецькі вітрильники. Корсари ввійшли в гавань і кинули якорі. З настанням темряви, в 11 годин вечора, корсари спустили барказы й підійшли до берега. Але турки їх помітили й відкрили сильний рушничний і артилерійський вогонь (у порту виявилася трехорудийная батарея). Висадити десант не вдалося, і барказы змушені були повернутися до кораблів. Ранком кораблі підняли вітрила й рушили до батареї. Стали на якорі, завели шпринты28 і відкрили вогонь. Батарею незабаром знищили. Тоді знову спустили барказы й відправилися до турецьких судів, що стояли на мілководдя. Одне судно було вдало абордоване, на три інших абордаж не вдався, екіпажам удалося відбитися. Тоді корсари обстріляли ці судна з гармат і потопили. Корсари перевантажили із захопленого судна провіант і 300 пудів пороху ( близько 5 тонн) на свої кораблі, турецьке ж судно спалили. Корсари в цьому бої понесли втрати – 9 людей убитими й 13 людей пораненими. Генеральс адютант Сенявин поздоровив командирів, що вирізнилися в цьому бої, чотирьох судів його загону – капітана (армійського) Ганале, мічмана Аркулова й прапорщиків Марингопуло й Миколи Вальяно.

Увесь цей день і ніч загін провів у ворожого узбережжя, а 26 вересня вийшов у море й побрав курс на Севастополь. 29 вересня на світанку загін побрав велике турецьке судно з коштовним вантажем – зіллю. Судно розвязали доправити в Севастополь, для чого послали на борт призову партію в 12 людей. Але 3 жовтня під час сильного шторму турецький корабель був сильно ушкоджений, і його довелося затопити. Загін Сенявина «привіз досить узятого багатства й шостого числа прибув у Севастопольську гавань благополучно».

Потьомкін був дуже радий поверненню Сенявина, а ще більше – видобутку. 17 жовтня 1788 г. він писав Катерині: «Мій Сенявин багато навів страху на анатолийских берегах. Дозвольте дати йому хрест Георгіївський 4 й ступені. У мене є зайві».

Відношення офіційних влади до корсарів, а також їх вдачі добре ілюструє лист таврического губернатора до графа М.І. Войновичу від 30 січня 1789 г. Губернатор повідомляє Войновичу, призначеному 12 грудня 1788 г. командуючим Чорноморським флотом, про прохання секретаря таврической казенної палати Якова Белухи, який був разом з мічманом Лазарем Мариенгопуло власником двощоглового корсарського судна «Св. Микола», яке «у славу Росії від ушкодження штормом на море розбилося». Виявляється, що в цьому випадку «скарбниця» відшкодовувала власникам вартість загиблого корабля

Свежие комментарии
    Март 2014
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Фев   Апр »
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика