На главную

Архив за день: 06.03.2014

Берегах морів і в проїздах…

Берегах морів і в проїздах, або каналах, оные моря зєднуюч, перебувають».

Росіяни купці Англії й Франції, « у найбільшій дружбі з нею, що перебувають»: «привозити й відвозити всякі товари й приставати до всіх пристаней і гаваням, як на Чорному, так і на інших морях лежачим, включно й константинопольські».

У договорі не було ні слова про право Росії тримати військовий флот на Чорному морі. Але не було й заборони будувати військові кораблі. Разом з тим текст договору давав певні підстави будувати й тримати їх, хоча б для конвоювання купецьких судів. Договір поширював на Росію права Франції й Англії, «і капітуляції (угоди) цих двох націй і інших, нібито слово до слова тут внесені були, повинні служити у всьому й для всього правилом, так само як для комерції, так і для купців Російських…»

Тим часом ці «капітуляції» передбачали легке артилерійське озброєння самих купецьких кораблів (4–6 гармат) і конвой військових судів середнього класу

Цей пункт договору юридично надавав право росіянином військовим судам вільно плавати по всьому Середземному морю, плавати куди завгодно, хоч до Константинополя, тому що суду Англії й Франції мали таке право. Однак росіяни військові суду не могли пройти південним, Дарданелльским протокою й пристати в Константинополя

Ряд вітчизняних істориків, у тому числі В. Шеремет, трактують Кайнарджийский договір як «самий великий і деталізований із усіх русско турецьких договорів» і т.п.

Автор же схильний уважати цей договір наспіх зготованим перемирям. Договір не вирішувало жоден питання. Стан відносин між Туреччиною й Росією залишалося нестабільним, тобто будь-який дрібязок міг викликати лавину взаємних претензій і, відповідно, війну

Виконання багатьох артикулів договору було нереальним. Росії не заборонялося мати флот, але йому ніде було базуватися ( із за мілководдя більші судна не могли базуватися в Азові й Таганрогові).

Строге й точне виконання обома сторонами артикула 3 по Кримі неминуче викликало б повернення Криму під вплив Порти, тобто до довоєнної ситуації

Висновок Кючук Кайнарджийского миру принесло не полегшення, а тривогу й занепокоєння російському флоту в Архіпелазі – усім, від вице адмірала Елманова до простих матросів

фельдмаршал, Що Підписав договір, Румянцев хоча й уважався великим полководцем, нічого не розумів у морських справах і погодився з турецькою вимогою, щоб російський флот пішов з Архіпелагу протягом трьох місяців, що було абсолютне нереально.

Почнемо з того, що не менш 40% російських судів потребували ремонту. Адже турки не дозволили російському флоту йти на батьківщину самим коротким шляхом – через Протоки в чорноморські порти. За умовами мирного договору всі військові судна повинні були йти назад на Балтику навколо Європи. А таке плавання не зрівняти із крейсерством в Егейському морі в 200-300 км від головної бази. Більшість судів підлягала ремонту, а багато взагалі не могли йти

Але це півбіди. Головне – треба було евакуювати целую «губернію» з адміністрацією, Адміралтейством, госпіталями й іншими казенними установами, сухопутні війська і т. д.

Два щасливі товариші…

Два щасливі товариші продовжували плавати разом до 1662 року, коли коммодор був покликаний Адміралтейством, щоб очолити королівський флот, що боровся в Голландії. Морган прийняв командування, успадкував або підробив корсарський патент, виданий Мингу, і в 1663 році прийняв хрещення вогнем. Він одержав повідомлення про багате й незахищене мексиканське містечко АН-ДЕ-ВИЛЬЯЭРМОСА, яке ніколи не зазнало нападу піратів, оскільки перебувало досить далеко від берега. Морган висадився на берег зі своїми людьми, підійшов по суші до Вильяэрмосе й розграбував її, не зустрівши опору. Повернувшись із видобутком, пірати виявили, що якась іспанська флотилія знайшла й спалила їхні кораблі, убивши вартових. Обуреному настільки безчесним учинком піратові вдалося украсти чотири кораблі в сусідньому порту, з якими він серед біла дня напав на Гран-Гранаду, поповнивши свою й без того багатий видобуток

В 1667 році Генрі Морган був вибраний адміралом Берегових братів, стародавнього братерства буканьеров з острова Тортуга. Через якийсь час англійський уряд доручив йому перехопити іспанський флот, який приблизно направлявся відвойовувати острів Ямайка. Морган побрав кораблі королівського флоту, але не підкорився наказу, а відправився до Эспаньоле, щоб напасти на Пу-Эрто-Принсипе. Там йому не вдалося захопити більший видобуток, оскільки жителі були попереджені й бігли зі своїм майном у глиб острова. Наміряючись відшкодувати свої витрати, Морган зібрав на Ямайці флот з 25 різних кораблів, з якими в 1668 році побрав приступом панамське місто Портобелло. Там він був оточений іспанськими військами, витримував облогу протягом місяця, і, зрештою, йому вдалося вислизнути з вантажем золота й дорогоцінних каменів і викупом в 250 000 песо (близько восьми мільйонів доларів по нинішніх грошах), сплачених губернатором в обмін на обіцянку не руйнувати місто

Слава Генрі Моргана досяглася вже обох берегів Атлантики, викликаючи замилування в британців і ненависть в іспанців. Тоді знаменитий пірат розвязав побрати перепочинок, скориставшись перемирям між Іспанією й Англією. Він придбав на Ямайці садибу площею 850 акрів, неподалік від міста Чеплтон, де поселився зі своєю родиною. Це місце дотепер зветься «долини Моргана». Але його заслужений відпочинок протривав не занадто довго. Незважаючи на офіційне припинення війни, іспанські корсари продовжували мародерствувати на Антильських островах. Стурбовані питання безпеки, влади Ямайки в 1670 році звернулися до Моргану із проханням побрати під своє командування всі кораблі, що перебували на рейді. Прославлений пірат одержав у своє розпорядження величезний піратський флот, рівного якому не бачило Карибське море, що нараховує 38 кораблів і корветів, загальна команда яких становила більш 2000 людей. Однієї його появи вистачило, щоб кораблі мародерів випарувалися. Морган розвязав їх провчити на майбутнє й без роздумів напав на місто Панаму. Іспанський намісник Хуан Перес де Гусман, підготував маневр, який уважав дуже хитрим і надійним. Він тримав під замком дві череди волів, збираючись випустити їх проти, що не очікують цього, що нападали. Але в потрібний момент ця військова хитрість не дала результату

Свежие комментарии
    Март 2014
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Фев   Апр »
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика