На главную

Архив за месяц: Январь 2014

А тим часом Дрейк форсував готування до експедиції

А тим часом Дрейк форсував готування до експедиції. У неї ввійшли кораблі «Пелікан» (100 т), «Єлизавета» (80 т) і «Златоцвет» (30 т). Крім того, у їхніх трюмах у розібраному виді перебували чотири швидкохідні боти. Були ще два судна — «Лебідь» (50 т) і «Бенедикт» (15 т), вантажені запасами продовольства

Завбачливий Дрейк ретельніше, чим звичайно, заготовив сухарі й солонину, а також сушений чорнослив, мед і сир. Після того як ці їстівні припаси будуть зїдені, обоє судна випливало потопити

Екіпаж на всіх судах складався з 164 людей: офіцери, матроси, солдати, юнги, а також аптекар, швець, кравець, сурмач, барабанщик і, звичайно, священик, який докладно описав це плавання

13 грудня 1577 року флотилія Дрейка непомітно покинула Плімут. Ніхто нічого не запідозрив. Навіть членам екіпажа було сказано, що вони пливуть у Середземне морі

На містку флагманського судна «Пелікан» стояв невисокого росту, міцної будови капітан: широкі плечі, потужні груди. Каштанові волосся, гостра борідка й вуса. Блакитні очі й невеликий усмішливий рот. Так виглядав адмірал Фрэнсис Дрейк.

Заради точності слід сказати, що називали його так, можна сказати, неофіційно. Поки що він не мав цього звання, але й не зупиняв тих, хто його так іменував. Не уступав він і знатним вельможам по розкоші в одязі, посуді й оздобленню корабля. Йому хотілося виглядати важливим аристократом — це, говорив він, заради престижу

Уже через місяць на шляху до мису Бланко вдалося захопити кілька іспанських судів. Перевантаживши на свої судна все, що було на них корисного й коштовного, Дрейк відпустив іспанців. Але один корабель все-таки затримав, обмінявши його на «Бенедикта». Нове судно він назвав «Христофор».

В островів Зеленого Мису вдалося захопити ще один іспанський корабель. Самим коштовним на ньому виявився досвідчений лоцман да Сильва, що прекрасно знав узбережжя Бразилії. Сюди й направилася флотилія Дрейка.

Обоє вони — Дрейк і да Сильва — відразу сподобалися один одному. Дрейк цінував знання й майстерність лоцмана, а той перейнявся повагою до капітана за те, що він цікавився посібником з навігації, умів читати географічні карти й знав у них користь, цінував компас і астролябію — це перше, що він забирав на захоплених судах. І ще здивував тим, що ретельно вивчав книгу про плавання Магеллана.

Десять днів через після того, як кораблі перетнули «лінію роздягнула» — повторюю, що так тоді називали лінію, що розділяла на карті іспанські й португальські володіння, — здався бразильський берігся

Судновий священик Ф. Флетчер на сторінках книги «Кругосвітнє плавання сера Фрэнсиса Дрейка» напише, що він був уражений різноманіттям малих і величезних тварин у неозорому морі. Всупереч стародавнім грекам, що вважали, що в тропіках немає живому життя через нестерпну жару, тут, за його словами, дійсний рай на суші й на море. Ніщо не може бути більш приємним для життя людини, чому цей район, продовжує він. І лише нестача води затьмарювала тут життя

На підході до бразильського берега, біля устя ріки Ла-Плата, раптово вибухнула страшна бура. «Настала тьма єгипетська», — пише Ф. Флетчер.

Сухопутним маршрутом з Карибського моря

Сухопутним маршрутом з Карибського моря. Із двадцяти пяти експедицій девять минулого каперськими або військовими, девять – чисто піратськими, а сім носили вооруженно контрабандний характер

Досить складно давати порівняльні оцінки награбованому добру або збитку, заподіяному іспанським колоніям, але наведена нижче таблиця дасть читачеві можливість самому судити про відносні успіхи тієї або інший експедиції

Піратство в тихоокеанській частині Америки ніколи не здобувало таких розмахів, яких воно досягло в Карибському басейні. Труднощі, повязані із тривалістю шляхи туди й назад, а також проблеми із забезпеченням команд достатньою кількістю продовольства для настільки тривалого походу найчастіше були вирішальними, щоб відмовитися від подібної витівки. Крім того, західне узбережжя Центральної Америки й Мексики було недостатньо притягальним місцем для піратського й каперського промислу, якщо, звичайно, вони не були досить щасливі й сильні для того, щоб захопити манільські галеоны або кораблі, що йдуть із вантажем срібла з Перу. Тихоокеанське узбережжя Південної Америки, з більшою кількістю досить багатих прибережних міст і розвиненим судноплавством, було більш доступним і ласим місцем для піратів

Хоча круїзи уздовж західного узбережжя Нової Іспанії для піратів часто ставали підприємствами досить нерентабельними, їх набіги доставляли іспанцям багато незручностей і фінансових втрат. Награбовані цінності становили лише невелику частину збитку, заподіюваного піратами іспанським колоніям. Потоплені судна, спалені міста, руйнування сільського господарства піратами й стримування його розвитку самими владою, руйнування торгівлі й заборони на неї, а також інші прямі й непрямі результати цих набігів обчислювалися багатьма мільйонами песо. Як ми вже раніше відзначали, у той час іспанцями порівняно мало було зроблено для зміцнення тихоокеанських портів і захисту судноплавства, але погроза нової агресії змушувала їх іти на значні витрати. Щораз, коли приходили вести про появу ворога в Тихоокеанському регіоні (хоча тривога часто виявлялася неправильною), спокійне життя вице королівства закінчувалася й наступала пора хаосу й метушні. Солдат озброювали, постачали продовольством і підтягували до берегової лінії, а суду споряджали й відправляли в ризиковані й дорогі рейси уздовж узбережжя. Тільки первісне будівництво замка в Акапулько обійшлося владі в 142 тисячі песо, а обслуговування постійне розквартированих гарнізонів, як у ньому, так і в інших місцях уздовж узбережжя, було постійним проломом у державній скарбниці. Фортифікаційні спорудження в Панамі й обслуговування армади для ескортування «срібних» судів, що йдуть із Перу, обернулися ще однієї статтею витрати для королівської скарбниці. Постійно існуюча потенційна небезпека нападу піратів на манільські галеоны обумовлювала непомірно високі ціни на китайський товар і, відповідно, приводила до подорожчання життя в Новій Іспанії й Перу

Побічним результатом діяльності піратів на західному узбережжі Мексики зявилося те, що влади довгий час забороняли або не заохочували колонізацію прибережних територій

Одного разу серед таких піратів…

Одного разу серед таких піратів мимоволі виявився витончений молодий моряк по імені Марко Рид, який розбудив інтерес Энн. Скоро виявилося, що гарний хлопчик був насправді дівчиною, сьогодення імя якої було Мэри Рид. Вона повідала здивованим піратам свою історію, гідну роману

Неймовірні пригоди Мэри Рид

Мэри була позашлюбною дитиною, плодом помилки однієї знатної англійки. У тієї була вже законна дитина, яка раптово вмерла, і тоді вона розвязала видати Мэри за її померлого брата Марка, для чого одягала її як хлопчика. «Марко» повинен був успадкувати сімейний стан. Невідомо, чи провалився план, або спадщина виявилася не настільки більшим, але Мэри, під іменем Марка Рида, зробила юнгою в Королівський флот і потім служила в піхоті. Пізніше, коли Мэри служила в драгунському полицю під час війни за іспанську спадщину, вона закохалася у свого товариша по службі, з якою бігла в Голландію, де вони одружилися й відкрили таверну й готель. Уперше в житті Мэри носила жіночі плаття й зачіски й вела звичайне життя молодої замужньої жінки, але її чоловік раптово вмер від лихоманки. Безутішна вдова приєдналася до голландського торговельного судна, яке відправлялося в Нове Світло. Коли під час шляху Ситцевий Джек і Энн Бонни напали на корабель, Мэри швидко переодяглася в одяг одного зі своїх супутників і стала перед ними у вигляді «моряка Рида».

Джек Рэкем запропонував Мэри приєднатися до піратів, і вона із захватом прийняла цю пропозицію. Незабаром вона стала близькою подругою Энн Бонни, і обидві вони брали участь в абордажах і сутичках, а на кораблі були свого роду заступниками Ситцевого Джека

Згідно з деякими джерелами, саме вони насправді командували кораблем і керували операціями, борючись пліч-о-пліч на чолі піратів. Протягом двох наступних років Рэкем і його жінки захопили кілька кораблів, що принесло їм славу й пошана в портах Карибського моря й англійських колоніях на узбережжя Атлантики. У жовтні 1720 року вони зявилися на рейді Ямайки, щоб дати команді відпочинок. Для піратів «отдыхнуть» означало влаштувати дебош у будинках терпимості й тавернах, програти в карти свою частку видобутку й пити ром до посиніння. Ситцевий Джек і його супутники не змінили цієї традиції. Одного разу вночі, коли все спали пяні, на них напали англійці. Їм змогли дати відсіч тільки Энн Бонни й Мэри байдужих товаришів, що призивали своїх, побрати в руки зброя й боротися, як личить чоловікам

Звичайно, усі вони стали перед судом, який присудив їх до смерті через повішення. Обидві жінки були вагітні, імовірно, від Рэкема й просили, щоб їм відстрочили виконання вироку, поки вони не народять. Ситцевий Джек не уник страти й був привселюдно повішено на Ямайці 28 листопада. Энн умерла від лихоманки у віці 37 років, не доживши до пологів декількох тижнів. Невідома доля Мэри Рид, оскільки факт її страти не відзначений у документах. Існує припущення, що її викупив батько, що розбагатів на торгівлі цукром і що вона поселилася зі своєю дитиною у Вірджинії, де вдало вийшла заміж.

Тінь тамплієрів

Що було робити? Видалося, положення безвихідне

Що було робити? Видалося, положення безвихідне. Але Дрейк не розгубився. За його наказом спорудили пліт, на якому він мав намір непомітно проскочити у відкрите море, де, можливо, перебували його кораблі, що покинули бухту

Коли пліт був готовий, кілька людей викликалися брати участь в операції. З ними відправився й Дрейк. Як він і задумав, вони зуміли непомітно пройти під носом в іспанців. Через кілька годин плавання на плоті вдалося виявити дві пиннасы з кораблів Дрейка. Це була більша удача

Тієї ж уночі пиннасы потай підійшли до берега, де чекали матроси, залишені Дрейком. Коштовності занурили на пиннасы, і Дрейк наказав розділити видобуток нарівно. Кількох людей він відправив на пошуки Тету. Ті незабаром повернулися й повідомили, що французький капітан убитий, а від матроса, що відстав від загону Дрейка, іспанці довідалися, де були зариті скарби, і викопали їх. Тепер можна було вертатися на батьківщину. Удача сама йшла в руки — після короткої сутички Дрейк захопив іспанське судно, вантажене маїсом, курми й свинями. Цього провіанту було достатньо на зворотну дорогу

Прощаючись із маронами, Дрейк запитав Педро, їх проводиря, що б той праг одержати від нього на память. І почув у відповідь: ту саму шпагу Генріха II, яку французький капітан подарував Дрейку. Як ні жалко було розставатися з подарунком, довелося його віддати

И от через рік і три місяці з початку плавання Дрейк повернувся в Англію. З ним вернулися лише 40 людей, 34 загинули під час експедиції

Навколо світу

Відтепер за Дрейком зміцнилася слава відважного капітана й багатія. Правда, залишилися невідомими розміри його стану. Сам же він помовчував, воліючи загадково посміхатися на запитання про його багатство. Проте він купив будинок у Плімуті, зафрахтував три судна й, видалося, став вести життя добропорядного буржуа. Але це тільки видалося. Насправді він уже задумав нове плавання

Його план підтримали сильні миру цього. За те, щоб відправити військову експедицію для боротьби з іспанцями на море, висловилися видні політики. Членами «синдикату», що побажали субсидіювати експедицію, стали шестеро членів уряду. Навіть сама королева побажала, правда потай, брати участь у цій авантюрі. Вніс солідну суму й сам Дрейк — целую тисячу фунтів стерлінгів, що склало третину всіх витрат

У чому ж полягав план Дрейка?

Під час аудієнції в королеви Дрейк виклав свій задум. Обігнути Американський континент на півдні, тобто пройти шляхом Магеллана, вийти в Тихий океан і напасти на іспанські володіння як би з тилу, де його ніхто не чекав. Заодно почати пошуки «Терра Аустралис» — таємничого Південного континенту, про існування якого тоді тільки догадувалися. По тем часам це був дійсно зухвалий план. Нікому ще після Магеллана не вдавалося пройти цим путем.

Почалися готування до плавання. Проходили вони в глибокому секреті, щоб іспанські шпигуни нічого не запідозрили. Тільки так можна було забезпечити успіх раптового нападу на іспанців. Був навіть пущений слух, що Дрейк збирається плисти в Шотландію. Іспанці повірили, і їхній резидент доносив у Мадрид, що пірат Дрейк готується до плавання на північ

При загальній чисельності команд…

При загальній чисельності команд, що становить близько 120 людей, Клиппертону й Шелвоку було б логічно, навіть необхідно, обєднати свої сили. На борті «Jesus Maria», при великій кількості награбованого майна, дуже гостро відчувалася нестача продовольства, у той час як на борті «Success» спостерігалася прямо протилежна картина. Манільський галеон «Santo Christo de Burgos» з декількома мільйонами песо сріблом на своєму борті саме в цей час готувався до далекої подорожі й повинен був від дня на день покинути Акапулько. Іспанці знали, що приватиры перебували поблизу, і почали свої звичайні запобіжний заходи, але блискавична й смілива атака двох судів у той час, коли галеон залишав порт, могла завершитися успішно. Але саме в цей критичний момент Клиппертон і Шелвок знову посварилися й команди розійшлися, незважаючи на те що обидві побрали той самий курс на північ. Розділившись в острова Кано, вони в межах видимості один одного пройшли повз Акахутлы, Гуатулько й Пуэрто Анхеля.

23 березня обидві команди підійшли до берегів Акапулько, а їх капітани нарешті те домовилися спробувати разом захопити галеон. Однак одмінний своєю мінливістю Клиппертон незабаром розвязав залишити цю витівку й захопити галеон самотужки у Філіппінських островів. У ніч на 28 березня, приблизно за тиждень до того, як манільський галеон вийшов з порту Акапулько, «Success» покинув команду Шелвока й, почавши свій довгий шлях через Тихий океан, два місяці через досягся острова Гуам. У Китаї команда покинула Клиппертона, і його судно було приречено. В 1722 році він добрався до Європи на голландському судні й кілька днів через умер

Тим часом Шелвок, випробовуючи гостру нестачу продовольства й запасів питної води, вернувся на південь. І квітня в берегів Акахутлы він захопив 300 тонне судно «La Sacra Familia» («Святе Сімейство»). На борті цього судна було шість знарядь, і, тому що воно було в набагато кращому стані, ніж «Jesus Maria», Шелвок разом зі своєю командою, залишивши останнє напризволяще, пересів на трофейний корабель

Ще перебуваючи в берегів Акахутлы, англійці були проінформовані, що війна між Іспанією й Англією завершилася, і відтепер іспанські влади будуть ставитися до них не як до приватирам, а як до звичайних піратів розбійникам. Алькальд мер провінції Сонсонат умовляв каперів здатися владі, але умови, висунуті їм, здалися Шелвоку малопривабливими, і команда побрала курс убік Панами. Запаси питної води на судні виснажувалися, і в затоці Амапала команда витратила два дні на її пошуки. Але старання їх виявилися пошук. Літописець, що описує ці події, запевняє, що команда протягом декількох днів, будучи на грані розпачу, пила навіть власну сечу. Нарешті 6 травня удача посміхнулася їм, і на острові Кано вони знайшли воду. А шість днів через пірати вже були в острова Коиба, де знову поповнили запаси води й деревини

Тепер пірати приватиры, украй стомлені нескінченними круїзами, уже всерйоз подумували про капітуляцію. Але 26 травня вони захопили барк із продовольством, що йде із Чирики, капітан якого погодився бути лоцманом по шляху Кпанаме.

Свежие комментарии
    Январь 2014
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек   Фев »
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    2728293031  
    Яндекс.Метрика