На главную

Архив за месяц: Декабрь 2013

Проповідники й духівництво…

Проповідники й духівництво представляли масонів диявольськими агентами зла доти, поки всі антимасонські булли не були скасовані Павлом VI в 1974 році. Можливо, папство пішло на поступки, беручи до уваги пересічні інтереси Церкви й масонства

Однак за минулі роки антимасонське почуття глибоке вкоренилося у свідомості самих набожних і неосвічених парафіян і чи навряд могло миттєво зникнути за вказівкою булли понтифика. Ця фанатична ворожість простого народу до масонів використовувалася багатьма політиками-популістами й диктаторами, серед яких Муссоліні, Франко або Пгглер.

Сьогодні масонські ложі являють собою легальні й зареєстровані обєднання, які вийшли з підпілля, і хоча не можна сказати, що вони функціонують цілком відкрите, їхня діяльність не вважається злочинної в жодній країні Заходу. Її захищають права людини, певні в більшості національних конституцій, у Декларації Європейського Союзу й у статуті Організації Обєднаних Націй

Найдавніші морські шляхи

Сьогодні майже немає серйозних істориків, які усе ще затверджували б, що Америка була відкрита Христофором Колумбом, та ще помилково. Поза тим що прославлений мореплавець прекрасно знав, куди він направлявся, безглуздо думати, що представники самих різних цивілізацій, протягом тисячоріч, що борознили моря в багатоденних плаваннях, ніколи не досягали американських берегів. Перші судна необхідного для тривалих переходів водотоннажності зявилися в VIII тисячоріччі до н.е. і ще до нашої ери обзавелися значними технічними поліпшеннями, особливо в єгипетській, фінікійській, критської й римської культурах. Ці народи мореплавців борознили Середземне й Червоне моря, плавали уздовж берегів Африки й по Індійському океану, торгуючи, будуючи порти й засновуючи колонії. Існують доказу того, що полинезийские моряки глибшалися в Тихий океан принаймні до острова Великодня, і невідомо, яких широт досягали китайські й арабські мореплавці, що також розсікали води цього океану

Як відомо, перші люди зявилися на Африканському континенті, і процес їх розселення по планеті тривав сотні тисяч років. Згідно із загальноприйнятою версією, людина досяглася віддаленого Американського континенту, коли група первісних людей, що нараховувала 80 людей, перетнула по суші Берингов протока (або тому, що в той час ще зберігалася смуга, яка зєднувала обоє континенту, або тому, що их води, що розділяли, були сковані льодовиком). Останні 75 років офіційна антропологія затверджувала, що від цих піонерів відбулися всі американські етноси, які розбудовувалися в повній ізоляції від іншого миру аж до пришестя Христофора Колумба.

Легенда про «відкриття Америки» наприкінці XV століття активно пропагувалася західними істориками в наступні століття й добре співвідноситься з евроцентризмом імперських держав і їх колоніальними забобонами. Вони не могли прийняти точку зору, згідно з якою «Нове Світло», чиї багатства дозволили їм спорудити їхні імперії, не був відкритий, колонізований і цивілізований могутньою й всевідаючою Європою, але що протягом століть про його існування знали маргінальні й неосвічений ные цивілізації

Не їздить вона й у португальський…

Не їздить вона й у португальський форт, мешканці якого не дружні з Харви. Увесь світ Катрин замкнуть забором, на якому подовгу, немов заснувши, сидять обскубані грифи, що прилітають зі цвинтаря, іноді поводячи важкими дзьобами, що убік марширують на пригріві обтріпаних і хворих лихоманкою солдатів. Часом вірменський купець, пришедший до чоловіка по справах, принесе їй який-небудь подарунок, вартість якого перебуває в прямої залежності від важливої справи. Подарунки Харви ховає в скриню. Він часто говорить про те, що от-от завершить усі дела й виїде в Бомбей, а потім в Англію. І Бомбей уже видасться Катрин центром миру, казковим і веселим містом. Про Англію же вона не змела й мріяти

Рідко, дуже рідко у факторії починається метушня — приходить корабель із Сурата або з Бенгалії. За два роки, що Катрин прожила в Карваре, корабель із Бенгалії приходив лише один раз. Галантний офіцер передав їй лист від батька, у якому той між рядків висловлював співчуття, що продешевив. Дівчата — кращий товар у колонії, і другу дочку капітан Кук прибудував вигідніше й вдаліше. Напевно, Катрин плакала, читаючи цей лист. Там, де зараз батько, справжні будинки, не падають уночі на ліжко ящірки й змії не заповзають у кімнату. Тут же завжди так пекуче, і в будь-який день раджа, про який Харви говорить понизивши голос, може привести своїх диких солдатів, щоб вони вбили й Харви й Катрин.

У квітні 1711 року вони все-таки прибутки в Бомбей. До жовтня, раніше чому скінчиться мусон, розраховувати на відїзд в Англію не доводилося. За цей час Харви сподівався відзвітувати перед Компанією. Однак зі звітом виникли ускладнення. Шахраєм Харви, як виявилося, був не дуже вмілим і не дуже щасливим. Наприклад, зясувалося, що він двічі продав Компанії свій власний бот «Саламандра». Бухгалтерські страждання збільшувалися тим, що в Індії були в обігу десятки різних валют і переклад з фунтів у пагоди, з пагод у рупії, з рупій у фанамы, з фанам у португальські серафими, із серафимів у матты, рейси, будгерооки, пайсы і так далі вимагав великих знань і чималої спритності. Старий проводив дні в канцеляріях, намагаючись виправдатися й перетворити свої товари у тверду валюту. Однак ці пропахлі теплим пилом і мишачим калом канцелярії, як би перенесені в недоторканності з Лондона й населені вицвілими в працях, що пожовкли від лихоманки й дизентерії заздрими й злими клерками, мали властивості липкого паперу від мух: раз потрапивши туди, вирватися живим було важке. У Харви не було в Бомбею ні впливових друзів, ні захисників. Він був дрібною компанійською сошкою, що намагався відкусити від великого пирога, що й втратила на цьому зуби

А тим часом Катрин занурилася в розкішну ( у порівнянні з Карваром) і повну захоплюючих знайомств бомбейскую життя. Їй ще не здійснилося сімнадцяти років, але по індійських мірках вона була вже дорослою жінкою, так до того ж ще гарненької, і шанувальників у неї виявилася безліч. Серед них виділялися двоє — обоє молоді, небагаті й повні надій на краще майбутнє

Але свій план Дрейк тримав до пори в секреті

Але свій план Дрейк тримав до пори в секреті. Більш того, удався до хитрого виверту. Він відпустив трьох іспанські моряків, яких утримував на борті. Вони повинні були, як він розраховував, розповісти іспанцям, що Дрейк має намір іти додому через Магелланов протока

Хитрість удалася, і його чекали в чилійських берегів. А він тим часом плив на північ до заповітної протоки. Погода стала мінливою, похолодало, море було непривітним, ішов дощ зі снігом, снасті за кілька днів покрилися шаром льоду. Штормило, у повітрі висів густий туман. Тривога охопила багатьох, моряки стали сумніватися, чи правильний шлях обрав капітан. Тільки Дрейк зберігав спокій і бадьорість духу, намагався підняти упалий настрій екіпажа й продовжував запевняти, що треба ще небагато потерпіти й усі їх чекає велика слава

Але, на жаль, коли підійшли до 48° північної широти, це близько сучасного канадського міста Ванкувер, ніякої протоки тут не виявили. До Дрейка ніхто з мореплавців так далеко на північ не заходив. Він зрозумів, що слід повернути назад, тим більше що «Золота лань» вимагала серйозного ремонту, тому що за два роки мандрівок судно неабиякий зносилося

Дрейк вибрала зручна затока недалеко від сучасного Сан-Франциско й розбив на березі табір. Оглянувши корабель, побачили, що його необхідно лагодити на суші. На березі спорудили щось начебто форту, поставили намету зі старих вітрил. І цілих пять тижнів чистили днище корабля, зашпаровували щілини, міняли такелаж. Словом, готувалися до далекого й небезпечного плавання через Тихий і Індійський океани. Саме цей шлях додому обрав Дрейк.

За те час, що лагодили судно, довелося спілкуватися з індіанцями, яких тут виявилося безліч. Але люди Дрейка, випливаючи його вказівці, намагалися на псувати з ними відносини. І індіанці платили добром. Вони приносили подарунки, шкіри звірів, піря птахів, доставляли воду й продукти. За словами того ж Флетчера, індіанці були впевнені, що перед ними боги

Дрейк назвав цю землю Новим Альбіоном (тепер затока має його імя) і за традицією встановив на березі стовп із мідною табличкою. На ній було написано: «Так буде відомо всім людям, що 17 червня 1579 г., по милості Добродії й від імені її величності королеви Єлизавети Англійської і її спадкоємців, я побрав у володіння це королівство, чий король і народ по своєму бажанню передали її величності їх права на всю землю, названу мною, до відома людей, Новим Альбіоном. Фрэнсис Дрейк».

Цікаво, що замість печатки, яка повинна була засвідчити дійсність і законність цьому напису, у поглиблення на стовпі вставили монету із зображенням королеви

Настав день, коли подремонтированную «Золоту лань» знову спустили на воду. Можна було вертатися додому. Дрейк розвязав іти навпростець до Молуккским островам, повз мис Доброї Надії

Більше двох місяців, а точніше, шістдесят вісім днів «Золота лань» без зупинок перетинала Тихий океан. Пройшли повз Філіппінські острови, де загинув Магеллан, і підійшли до Молуккам. Тут стало ясно, що судну знову необхідний ремонт. На це пішло чотири тижні. Після чого покинули острівець, де ремонтувалися, і вийшли в Індійський океан. Дрейк був першим з англійців, хто тут зявився

Крім того, при такій…

Крім того, при такому трактуванні походження масонства закономірно виникає питання про те, з якої причини узкопрофессиональное братерство звичайних ремісників незмінно дотримувало найсуворіші морально-етичні норми, більш підходящі для чернечого ордена? Можливо, відповідь полягає в їхньому звязку стамплиерами.

Болыпинсто істориків визнає той факт, що будівництво готичних соборів у Франції в XII столітті було почато при живейшем участі Ордена тамплієрів, завдяки якому при їхнім зведенні використовувалися незвичайні технічні приймання й архітектурні знахідки, такі як стрілчасті арки й восьмикутні форми. Очевидно, щоб керувати, навіть неофіційно, створенням цих разючих і зроблених архітектурних добутків, вони повинні були постійно мати справа із цехами мулярів. Будівля одного собору займала десятиліття, а іноді століття, протягом яких масони й тамплієри повинні були підтримувати майже щоденний звязок. Не дивно, що обоє братерства виявляли один на одного взаємний вплив, обмінювалися якимись рисами й у якімсь змісті перепліталися, утворюючи в певній мері єдину організацію. Керівники Ордена Храму були змушено передати старшим майстрам секрети тих будівельних технік, які повинні були використовуватися в будівництві, вимагаючи замість, щоб правилами масонських лож стали чесність, солідарність і вірність даному слову. Масони у свою чергу вимагали, щоб тамплієри наймали на роботу тільки визнаних ними мулярів, відповідно до встановлених умов і за застережену винагороду. Найбільше імовірно, у ту епоху їх відносини не виходили за позначені межі, і обидві сторони обмежувалися ввічливими професійними відносинами аж до кінця XIII століття, але, як уже неодноразово говорилося, в 1307 році тамплієри були змушені раптово бігти від переслідування Інквізиції й прихильників Пилипа Гарного. Досить логічно, що ті з них, яким не вдалося покинути Францію, шукали вкриття у своїх друзів мулярів, почуваючи себе в безпеці під захистом професійної таємниці масонів

Згідно із многим авторами, у це саме час народжується тісний звязок між масонами й тамплієрами, що поступово приводить до повного поглинання братерства мулярів Орденом Храму, якому було необхідно зберегти основи своєї таємної організації й підтримувати строгу ієрархію й дисципліну, щоб продовжити виконання своєї місії в настільки складні часи. Структура масонства підходила під ці вимоги як не можна краще.

Дотепер ми ухвалювали канонічне пояснення походження масонства й виникнення його звязки з тамплієрами, яке більш-менш добре погоджується з історичними подіями й існуючими документальними свідченнями. Але існують і інші версії, що набагато далі заходять у своєму эзотеризме.

Міфічне коріння масонства

Доісторична мегалітична культура відзначена будівництвом перших в історії людства камяних памятників, і тому вона була колискою перших мулярів. Теорія, яка дотепер не спростована, затверджує, що ці примітивні співтовариства мали знання, що належать різним галузям науки, можливо, отриманими від міфічних допотопних

Різним оцінкам тих же…

Різним оцінкам тих же англійців, становила від 140 до 200 вершників). Однак вони відразу ж бігли, як тільки англійці відкрили по них стрілянину зі своїх човнів. Тим часом команда завершила очищення днищ судів, просушила на березі весь свій порох, поповнила запаси питної води, наловила риби й відстріляла велику кількість фазанів і ігуан. Не маючи достатньої чисельності матросів, Ансон розвязав знищувати трофейні судна, які стали б тягарем у тривалому плаванні через Тихий океан. Для цього він відбуксирував їх на берег, підпалив і слідом за тем покинув гавань

8 або 9 травня «Centurion» і «Gloucester» вийшли із затоки Зихуатенейо й направилися на пошуки судна, раніше залишеного в берегів Акапулько. Після декількох днів пошуків пошуків Ансон припустив, що лейтенант Хьюс і його команда потрапили в руки ворога, і направив лист кастеляну міцності із пропозицією обміняти англійських бранців на 50 іспанців, що перебували на борті його судів. Однак 16 травня, у той час поки Ансон усе ще чекав відповіді на свій лист, погляду англійців стало залишене ними судно. Його команда, що перебував на грані, все-таки була скоріше жива, чим мертва; сильний прибій не дозволив їй причалити до берега, а вітру й плину віднесли її приблизно на 80 ліг до сходу. За шість тижнів, які вони провели у відкритому морі, лише морські черепахи й дощова вода становили їх убогий раціон

Англійські джерела є підтвердженням багатьох деталей опису пригод лейтенанта Хьюса, що втримуються в листі вице короля від 6 жовтня 1742 року (Центральний архів індійської культури). Однак питання відносно команди Хьюса залишається спірним, оскільки вице король затверджує, що ця команда була захоплена й згодом виміняна на 58 іспанські бранців

Для Ансона більш не мало змісту залишатися в берегів Мексики, і команда почала готуватися до тривалого плавання через Тихий океан у Китай. Бранцям були дано два трофейні човни, щоб вони могли добратися до берега, і 17 або 18 травня 1742 року ескадра покинула акваторію Акапулько й початку свій шлях через Тихий океан

Ансон, потерпілий невдачу в Новій Іспанії, був з лишком нагороджений долею в берегів Філіппін. Втративши «Gloucester» і більшу частину своєї команди, 1 липня 1743 року англійці в мису Эспириту Санто захопили галеон «Nuestra Senora de Covadonga» («Нуэстра Сеньйора де Ковадонга»), що пливе в західному напрямку. Втрата галеона, на борті якого перебувало приблизно 1, 5 мільйони песо сріблом, зявилася страшним ударом як для влади Нової Іспанії, так і для торговців, чиї плани були повязані із цим судном

«Centurion», трюми якого тепер були забиті величезною кількістю іспанських скарбів і грошей, досягся берегів Старого Світла в червні 1744 року, через майже чотири роки після того, як Ансон покинув рідні берега. Пізніше Ансон став першим лордом адміралтейства, провів багато реформ у Королівському флоті й умер в 1762 році

Галеон «Nuestra Senora del Pilar», який стояв в Акапулько під час блокади Ансона, покинуло місто 7 грудня 1742 року з 1, 3 мільйони песо й благополучно добрався до Маніли в березні 1743 року. Галеон «Covadonga» покинув Акапулько 15 квітня 1743 року з 1, 2 мільйони песо на своєму борті

Свежие комментарии
    Декабрь 2013
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Ноя   Янв »
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    fresh cvv;canada cialis Яндекс.Метрика