На главную

Архив за день: 27.11.2013

Але якщо із сухопутною армією…

Але якщо із сухопутною армією справа обстояло порівняно непогано й спочатку війська колоністів брали одну перемогу за іншою, то війна на море складалася далеко не на користь американців. Позначалася відсутність регулярного флоту. А без сильних і добре оснащених військових кораблів важко було перемогти «володарку морів». Тим часом англійські судна почували себе досить вільно в прибережних водах, активно допомагали своїм військам на суші, загрожували блокадою гаваней. От чому терміново було потрібно забезпечити захист Американського узбережжя

Восени 1775 року Конгрес виділив сто тисяч доларів на спорядження судів. А незабаром ще пятсот тисяч на будівництво тринадцяти кораблів. Тоді ж, природно, виник і питання про добір здатних моряків, які могли б успішно служити на флоті й командувати кораблями. Чи не негайно запропонував свої послуги й Піл Джонс. Його призначають першим лейтенантом на «Алфред» — у минулому торговельне судно «Чорний принц», пристосоване до ведення воєнних дій, для чого на ньому встановили тридцять знарядь

Завдання, поставлене перед капітаном і командою, полягала в тому, щоб нападати на транспорт англійців у відкритому морі, сприяти сухопутній армії, перекидати війська, добувати боєприпаси. Але перш ніж вийти в море, треба було підняти на «Алфреде» прапор вільних колоній. Цієї честі й був визнаний гідним Підлога Джонс.

Уже в перших боях доброволець Підлога Джонс показав себе безстрашним і митецьким моряком. Підвищення по службі не змусило себе чекати. Йому довірили невеликий шлюп «Провидіння» з 12 знаряддями на борті. Так збулася мрія сина садівника — піднятися на капітанський місток. Тепер усе залежало від нього самого. І Підлога Джонс, учинки якого значною мірою визначалися його честолюбством, виголошує як клятву: «великому кораблю — велике плавання» — слова, вичитані їм у популярному тоді «Альманасі бідного Річарда», видаваному одним з вождів американської революції Б. Франкліним

Випадок вирізнитися, як і слід було сподіватися, скоро представився. Підлога Джонс одержав наказ направитися до Бермудських островів. Легкий, маневрений шлюп почував себе серед хвиль, як риба в, воді. Раптово зявлявся перед ворогом, що найчастіше значно перевершують його по вогневій моці, ішов на абордаж, а коли було потрібно, кидався навтьоки й легко йшов від погоні

Рівне через місяць із борту «Провидіння» зробило перше повідомлення. У реляції про плавання Піл Джонс повідомив про захоплені й знищених їм кораблях супротивника — усього більш тридцяти

Повернулася Підлога Джонс у жовтні, і його відразу ж кинули на саму важку ділянку бойових дій. Йому належало доправити боєприпаси й провіант повстанським загонам Вашингтона, блокованим у Нью-Йорку. Місце це в устя ріки Гудзон уважалося зручним для оборони — містечко, розташований на острові, був як би природною міцністю. Англійці сподівалися задушити за допомогою щільного кільця блокади захисників міста

Прорватися крізь заслони англійських фрегатів видалося неймовірним дивом. І це чудо зробила Підлога Джонс. Йому вдалося в тумані й темряві під самим носом англійських кораблів провести своє судно в нью-йоркську гавань

У середні століття великого…

У середні століття великої могутності досяглися пірати західного узбережжя Франції. Справа доходила до справжніх морських боїв між піратами й нечисленними військовими флотами Англії й Франції. У Середземноморя в цей час піднімаються як піратські центри так звані варварийские (берберські) держави в Північній Африці. Варварийские пірати вели у величезних масштабах торгівлю невільниками (у полоні в них провів кілька років Сервантес), причому в пошуках видобутку вони добиралися навіть до англійських берегів. Наприклад, в 1640 році в Ла-Маншеві крейсував варварийский піратський флот із шістдесяти кораблів. Війни, які вели з піратами італійські держави, Іспанія й Португалія, ішли зі змінним успіхом, і лише наприкінці XVIII століття середземноморське піратство сходить на ні.

Морський розбій не був привілеєм прибережних вод Європи. Споконвіку піратство існувало в китайських берегів і в Малаккском протоці, в Аравійському морі й у Перській затоці — скрізь, де проходили торговельні шляхи. Про піратів писали китайські пілігрими-буддисти ще дві тисячі років тому, пізніше з ними зустрічався Марко Поло

У своїй класичній формі піратство розцвіло в XVI — XVII століттях у Карибському морі. Відкриття Нового Світла створило нові, найбагатші торговельні шляхи, і монополію іспанців на цих шляхах незабаром почали заперечувати їхні численні вороги, серед яких не останнє місце займали морські розбійники

Першими зявилися в Карибському морі французькі пірати, найбільш відомий з яких, Франсуа Ле-Клерк, не тільки нападав на кораблі, але й не щадив міст і в 1555 році побрав штурмом Гавану

Із другої половини XVI століття провідну роль у карибському піратстві починають відіграти англійці, потім голландці. Самим бажаним видобутком піратів були галеоны, що доставляли в Іспанію золото й срібло. Одному з піратів, голландцеві Питу Хейну, удалося в 1628 році захопити «срібну флотилію», що вивозила з Америки річний видобуток

В XVII столітті стосовно піратів починають застосовуватися терміни «буканьер» і «флібустьєр». Буканьерами називали вільних мисливців Антильських островів, які коптили мясо по індійському способу «букана» і продавали його; коли ж іспанці пригноблювали й переслідували буканьеров, ті нерідко поповнювали піратську вольницю. Французьке слово «флібустьєр» походить від голландського «vrijbuiter», що означає буквально «вільний добувач». Так називали піратів і контрабандистів, що підривають іспанську монополію в Карибському морі. Однак у вживанні цих слів строгих правил не дотримувалися. У літературі наступних століть піратів часто називають буканьерами, вільних мисливців — флібустьєрами

В XVII столітті центром піратів, їх Запорізькою Січчю стає острів Тортуга, влада над яким кілька раз переходила від англійців до французів і іспанцям. Другим великим піратським центром став Порт-Ройял на Ямайці

Вершиною могутності піратів у Карибському морі був кінець XVII століття, коли, зокрема, відбувся похід Генрі Моргана, що зумів обєднати десятки кораблів і в 1671 році побрати місто Панаму. В 1683 році пірати захопили Віра-Крус, в 1697 році розграбували Картахену.

Свежие комментарии
    Ноябрь 2013
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Окт   Дек »
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930  
    Яндекс.Метрика