На главную

Архив за месяц: Июнь 2013

Натхненником цього руху…

Натхненником цього руху був масонський економіст і інтелектуал Марьяно Морено, що очолив найбільш радикальне крило сепаратистів. Морено раптово помер через рік, втопивши під час поїздки на збори Лондонської Ложі. Можливо, ця обставина прискорила відправлення Сан-Мартіна, що одержав вказівку створити армію, щоб перетнути Анди й приєднатися до О’хиггинсу, який повинен був командувати заколотними військами в головній капитании Чилі. Цей проект повинна була координувати Ложа Лаутаро, заснована спеціально для цієї мети

Сан-Мартін прибув у Буэнос Айрес в 1812 році й надійшов у розпорядження тимчасового уряду. Першою його дією було формування регулярного полку гренадерів, з яким він за підтримки капера-масона Иполито Бушара, француза по походженню, розбив іспанців, що мародерствували на берегах Ла-Плати. Потім він очолив так звану Північну Армію, з якої почав успішну кампанію по обєднанню революційних територій. Йому вдалося провести свою армію через стрімчасті скелі Анд, де до нього приєднався Хиггинс, розгромлений іспанцями при Ранкагуа, і разом вони почали переможну кампанію по звільненню Чилі, у результаті якої Бернардо Сгхиггинс був призначений вищим керівником країни

Тим часом Миранда, скориставшись опором, зробленим Жозефу Бонапарту в Іспанії, і скликанням Кадисских кортесов, одержав підтримку англійських і північноамериканських масонських лож і відправив в Венесуелу дві революційні експедиції, які були розгромлені. Але насіння їх проповіді впало на родючий ґрунт, і в 1811 році почалася війна за незалежність Венесуели, очолена молодим масонським полковником Симоном Боліваром, до якого Миранда поспішив приєднатися. Стратегія масонів по особождению південноамериканських колоній полягала в одночасному настанні обох військово-революційних командирів, Сан-Мартіна з півдня й Болівару з півночі, що дозволило б захопити іспанські війська в «клішні», відрізавши їм шляхи до відступу. При цьому численні капери патрулювали берега Тихого океану, щоб перешкодити появі підкріплення з Мексики або Центральної Америки

Сан-Мартін занурив свою армію й боєприпаси на каперську ескадру й вийшов з порту Вальпараїсо у вересні 1820 року. Його метою був напад на віце-королівство Перу, де підняв повстання масон каталанского походження Антонио Хосе де Сукре. Спільно їм удалося розгромити іспанців, і вони вступили в Ліму в серпні наступного року. Сан-мартін проголосив незалежність Перу, як колись зробив це в Чилі. Переможний генерал приніс волю вже трьом новим державам: Зєднаним Провінціям Ла-Плати (територія яких містила в собі сучасну Аргентину й Уругвай) і республікам Чилі й Перу

Тим часом Болівар зіштовхнувся із численними політичними й військовими труднощами, серед яких відставка Миранды й завоювання іспанцями Каракаса. Але з підтримкою Анри Кристофа, негритянського «короля» Гаїті, він зібрався із силами й продовжував боротися, поки не звільнив Венесуелу, очоливши уряд нової республіки

Даниэль Монбара — главный враг испанцев

Даниэль Монбара  - главный враг испанцев

Интересные факты о человеке Даниэле Монбаре. Он был известен по кличке Монбар Истребитель и был знаменит, как самый жестокий пират, который действовал против испанцев в середине семнадцатого столетия. Его слава жестокого врага Испанской короны сравнима только с молвой о Роке Бразильце и Франсуа Олоне.
Монбар родом из богатой семьи.

В детстве воспитывался как джентльмен, был хорошо образован. По слухам жестокость к испанцам у него возникла после прочтения книг о жестокости и бесчинствах конкистадоров в Америке. Особую ярость вызывали описания злодеяний над ни в чем ни повинными индейцами. Родную землю будущий пират оставляет в 1667 году. В это время он с дядей служит во французском флоте, участвует в войне с Испанией в ходе, которой погибает его дядя. Это стало последней каплей в чаше ненависти к испанцам.

Монбар отправляется на Тортугу, главный пиратский притон, где в течение короткого времени стает капитаном корабля. Историки до сих пор ужасаются жестокости, с которой Истребитель относился к испанцам, до нашего времени дошло много письменных свидетельств этого.

Он атаковал испанские поселения вдоль берегов Кубы, Мексики и Пуэрто-Рико. Выполняя обет мести против испанцев он стал известен всему Карибскому побережью как «Монбар Истребитель». Эта кличка хорошо отражала его сущность. Он ограбил и поджег самые укрепленные крепости, такие как, Сан-Педро, Порто Кабала и многие другие.
Ходит множество легенд о методах пыток, которые он применял.
Обстоятельства смерти Монбара неизвестны последние сведения о нем теряются в 1707 году.

Як приклад можна…

Як приклад можна привести імена Монтескє, Вольтера, Руссо й, імовірно, Дідро

Лафайет: герой двох революцій

Марі Жозеф дю Монтье, маркіз де Лафайет, народився в 1757 році в родині французьких військових і моряків, адептів масонства. ДО 16 років він став капітаном кавалерії, його очікувала блискуча військова карєра. Але чотирма роками пізніше, дотримуючись вказівок своєї ложі, він купив корабель і в компанії інших французьких масонів відправився в Америку, щоб боротися проти англійців. Там він героїчно боровся в численних битвах і одержав звання генерал-майора й вступив у масонську ложу, очолювану Великим магістром Джорджем Вашингтоном. Після перемоги при Йорктауне Лафайет повернувся в Париж для співробітництва з американськими послами масонів Бенджамином Франкліним і Томасом Джеферсоном.

У наступні роки він трохи пішов у тінь, можливо, через розбіжності й суперечок усередині самої масонської організації. Лафайет устав на сторону конституційної монархії й у якості начальника Національної Гъардии жорстко пригнічував народні повстання, через що втратив авторитет у народу. Він знову заслужив його, ставши лідером революції, яка скинула Бурбонов в 1830 році, але відмовився від пропозиції очолити нову республіку й сприяв коронації Луи Пилипа. Незадовго до своєї смерті в 1834 році він знову перейшов на сторону демократичної республіки

Уважається, що саме генерал Лафайет під час північноамериканської Війни за незалежність запропонував полковникові Миранде вступити в масонську ложу. Їхня зустріч могла відбутися після битви під Пенсаколе в 1781 році. Обоє минулого іноземними волонтерами, прекрасними полководцями й переконаними демократами. Незважаючи на високе військове звання, французові було деяким більше 20 років, а венесуэльцу не було ще 30. Для обох революційне життя ще тільки почалося

Франсиско де Мирднда народився в Каракасі в 1750 році, замолоду закинув заняття філософією, щоб вести життя авантюриста, але не залишив своїх ідеалів. Після участі у Війні за незалежність і вступу в масонство він став контрабандистом і боровся проти іспанської монополії в Гавані. В1783 році він був обвинувачений Інквізицією в зберіганні заборонених книг і висланий в Оран. Він біг з Алжиру за допомогою північноамериканських посередників і почав довгі скитания по європейських масонських ложах у пошуках підтримки своїм незалежним проектам. Нарешті в 1797 році в Парижу йому вдалося організувати зустріч революційних лідерів іспанських колоній, серед яких були його співвітчизник Андрію Бельо, чилієць Бернардо О’хиггинс, экваторианец Висенте Рокафуэрте і його юний колега з Гайяны Хосе Хоакин Ольмедо. Вони домовилися вести революційну роботу через свої ложі, які повинна буде координувати Американська Ложа, створена в Лондоні через трохи лет

В 1811 році Лондонська Ложа викликала народженого на Рио-Платі іспанського полковника Хосе де Сан-Мартіна, який трьома роками раніше блищав своїм героїзмом у бої при Байлене. Молодий військовий одержав наказ повернутися в Америку, щоб примкнути до повстання, що почався Вбуэнос-Айресе.

Как тамплиеры стали пиратами?

Как тамплиеры стали пиратами?

Тамплиеры были вынуждены заняться пиратским ремеслом после того, как их объявили вне закона. Тамплиеров преследовали и убивали по всей Европе особенно в этом преуспели приспешники Папы Римского и французского короля, немного позже к ним присоединилась Инквизиция.

Из-за жестокости, с которой проводились гонения на рыцарей Храма у них, кроме давно возникшей стратегической цели по ликвидации папской власти появилась и другая – жажда мести.

Многие рыцари, у которых был доступ к кораблям, ночью покинули родину и отправились к Оркнейским островам, что у северных берегов Шотландии. Некоторые из них под влиянием рассказов о подвигах викингов решают отправится на поиски неизведанных землей на западе. По слухам они берут с собой «Великое сокровище» то, что сегодняшние историки называют «Святым Граалем».

Легенда гласит, что это сокровище было зарыто на «Дубовом острове» Оук-айленде. Современные историки часто находят останки тамплиеров на территории Соединенных Штатов. Другая часть тамплиеров ушла на Сицилию, а третьи обосновались на Крымском полуострове, а затем перешли на территорию бывшей Киевской Руси

Хочется отметить, что большинство известнейших морских разбойников золотого века пиратства были либо тамплиерами, либо были связаны с этим рыцарями Храма. Ведь именно их богатство, описание морей, точные карты стали основой для захвата и освоения новых земель.

Большинство историков утверждает, что не произойди «Великих Исход» рыцарей Храма из Европы, век Великих географических открытий начался бы гораздо позже.

Під впливом розповідей о…

Під впливом розповідей про плавання вікінгів через Атлантичний океан Синклер розвязав відправитися в експедицію на пошуки невідомих земель, що лежать по іншу сторону океану, щоб сховати там Велику Таємницю. Це скарб, можливо, було зарито на Оук-Айленде («Дубовому острові»), а в різних місцях Сполучених Штатів були виявлені сліди поселень тамплієрів. Більшість великих корсарів золотого століття піратства минулого або тамплієрами, або якось повязані з орденом. Непрямим образом, їх надзвичайні багатства й точні карти й опису морів послужили фундаментом для експансії колоніального імперіалізму, особливо британського

Яким би не було походження масонства, неможливо заперечувати, що це суспільство відкрито існувало з XVI по XVIII століття в Шотландії, Англії й Франції. Досить імовірно, що тамплієри використовували його як прикриття для своїх цілей і дій. Колумб був безпосередньо повязаний з тамплієрами, якщо сам не був членом ордена. Його загадкове походження й минуле змушують припустити, що він приховував свою дійсну особистість. Для свого плавання через Атлантику він використовував навігаційні карти, які могли бути отримані тільки від тамплієрів. В XIX столітті тамплієри, через масонство, зіграли найважливішу роль у звільненні Америки від колоніального гніту. У цьому процесі вони не змогли б обійтися без допомоги піратів, що підтримували революціонерів у морські боях

Залишається лише відзначити одне сучасне явище: величезний інтерес, що виник в останні роки до всього, що має відношення до таємних суспільств і їх дійсній природі, відбитої в численних дослідженнях, наукових виданнях і популярних бестселерах. Можливо, це не випадково: може бути, великі магістри розвязали, що настала година зірвати покриви із частини секретів і виставити їхню історію на суд громадськості — у спробі знести барєри, якими правлячі сили й Ватикан відгороджують істину від правдошукачів. Мабуть, у такий спосіб вони прагнуть наблизити день, коли папство буде управляти милосердною й людинолюбною релігією

У цей день тамплієри й інші таємні суспільства займуть належне їм місце в Історії, в одному ряді з іншими особистостями й подіями, які сформували долю людства

Свежие комментарии
    Июнь 2013
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Май   Июл »
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    xxx6569 Яндекс.Метрика