На главную

Пираты новой испании

Раджу було вирішено як випливає…

Раджу було вирішено як слід провчити: висадити десант і побрати місто Карвар штурмом. Для цього минулого послані фрегат «Ранкова зоря» і пять галер. Командував експедицією великий торговець Гамильтон.

Штурмувати місто розвязали з моря, не обертаючи уваги на сильний прибій. Командир десанту Стантон був смертельно пяний і, коли човна одна за іншою перекинулися в самого берега, ледве не втопив — його витяглися, що вже втратили свідомість. Коли моряки й солдати, отплевываясь і виливаючи воду з мушкетів, виліз чи на бере г, їх атакувала кінноти раджі. Розгром десанту був повним. Голови загиблих офіцерів були виставлені у воріт англійської факторії в повчання європейцям, що сховалися там. А заступника, що потрапив у полон, командира десанту Милий форда змусили (або спокусили) перейти на службу до раджі. Англійці запросили миру, але раджа заявив, що заспокоїться лише в той день, коли останній англієць піде з його землі. Тоді англійці викликали підкріплення й, чекаючи їх, зайнялися грабежем: блокували устя ріки й перехоплювали всі місцеві судна, шедшие й Карвар. Спочатку прибутки підкріплення з Гоа — португальські найманці. Але вже через кілька днів Гамильтон повідомив у Бомбей: «Солдати з Гоа мали сутичку із супротивником 28 вересня, у якій поводилися oтважно, але, коли ми розвязали спалити кілька сіл, вони сповістили про це супротивникові, а потім перебігли до нього зі зброєю й ручними бомбами».

Нарешті прибутки основний сили. Тепер у загоні було до двох з половиною тисяч солдат і матросів, його підтримували плавучі батареї. О четвертій годині ранку, лише стало світати, майже півтори тисячі англійців висадилися на берег і почали повільно будуватися в карі. офіцер, що командував десантом, був навчено воювати за європейськими законами, однак різношерста публіка, що становила його армію, погано підкорялася командам. На той час, коли карі все-таки рушило вперед, війська раджі відкрили такий убивчий вогонь, що перші ряди карі були знищені, загинув і командир загону, а капітан Смит, до якого перейшло командування, за словами Гамильтона, «здер із себе червоний камзол і пропав невідомо куди». Десант кинувся навтіки, і кіннотники раджі порубали майже триста людей

Кораблі англійців стояли в море, а факторія, у якій ще недавно жила Катрин, перебувала милях у чотири нагору по ріці, і повідомлення з нею було утруднено. Там почався голод. Розуміючи, що знову висаджувати десант безглуздо, а штурму факторія може не витримати, англійці були готові піти на будь-які поступки. Але, як часто бувало в історії англійського завоювання Індії, саме в момент близької перемоги індійців північні границі князівства перейшов сусідній государ і почав загрожувати місту. 29 листопада був укладений мир, по якому відновлювалося статус-кво

Експедиція англійців проти Карвара показала, що вони ще не в змозі вести війни навіть зі слабкими володарями. І як би не обвинувачували англійці раджу Карвара в піратстві для виправдання свого нападу на нього, ніхто всерйоз цьому не вірив. Захоплення раджів англійських кораблів було виправдано навіть в очах, що командував експедицією Гамильтона, який, до речі, після повернення з походу залишив військову службу й повернувся кторговле.

17 червня 1579 року здався…

17 червня 1579 року здався берег, і Дрейк кинув якір у тридцятьох милях від сучасного Сан-Франциско. Білі обриви бухти (нині бухта Дрейка) нагадали адміралові берега Дувра. Оглянувши корабель, він побачив, що прийде витягати його на сушу й лагодити як випливає. На пустельному березі Дрейк велів спорудити вал, а за валом поставити намету зі старих вітрил. Пять тижнів чистили днище корабля, латали його, міняли такелаж і заодно займалися дипломатією, оскільки виявилося, що береги ці населені індіанцями, які ще не зустрічалися з європейцями й не встигнули скласти про них негативної думки

Повага, яку індіанці виявляли Дрейку, що прибув на «орлу з білими крильми», як вони називали «Золоту лань», викликало в англійського пірата марновірні побоювання. Щоб розвіяти чари, у випадку якщо поведінка індіанців — підступ диявола, Дрейк наказав священикові Флетчеру прочитати молитву. На диво індіанців, білі люди опустилися на коліна, а потім стали хором співати. Цим вони привели індіанців у захват. Ті намагалися підспівувати їм і згодом часто вимагали, щоб Дрейк проспівав їм що-небудь. Співати для них адмірал не став, але зате переконався, що диявол тут ні при чому, і заспокоївся

Через кілька днів індіанці влаштували врочисту церемонію, під час якої піднесли Дрейку головний убір з піря й намисто з раковин. У такий спосіб вони звели його в ранг вождя племені, справедливо вважаючись, що такий могутній вождь — корисне придбання. Дрейк же порахував, що індіанці передають свою країну під заступництво англійської корони, прийняв знаки влади й обіцяв, що королева, яку він тут представляє, із вдячністю приєднає ці землі до своїх володінь. Тому що сторони залишилися в невіданні щодо дійсних взаємних намірів, те всі були вкрай задоволені. Коли ремонт був закінчений і англійці збиралися покинути гостинну країну, Дрейк дав їй назва «Новий Альбіон», а також, як пише Флетчер, «установив монумент на згадку нашого тут перебування, а саме плиту, прикріплену до великого стовпа, на якій він вигравіював імя Її Величності, день і рік нашого прибуття й слова про перехід провінції і її людей під долоню Її Величності». (У тридцятих роках нашого століття ця плита, що давно стала частиною легенди про Дрейке, була знайдена випадковим перехожим на одному з каліфорнійських пагорбів.)

Дрейк був переконаний, що йому вдасться повернутися в Новий Альбіон, і навіть говорив одному з полонених іспанців: «Якщо бог не відніме в мене життя, я повернуся сюди з Англії із шістьома або родину галеонами». Після прибуття додому Дрейк передав королеві звістка про те, що до складу її володінь входить нововідкрита земля, Єлизавета погодилася із планом Дрейка послати в Каліфорнію більшу ескадру й побудувати там міцність. Дрейк був призначений президентом нової компанії; було вирішено, « беручи до уваги його праці й жертви, принесені під час подорожі, призначити йому до кінця життя десяту частину прибутки із продажу товарів у цих краях. А коли там будуть відкриті золоті й срібні рудники, та Її Величність буде одержувати з них пяту частину золота й срібла».

Дрейк міг радіти своїй…

Дрейк міг радіти своїй передбачливості — розшиті камзоли, які він наказав своїм офіцерам тримати в скриньках і берегти від цвілі, нічим не уступали одягу португальців. Англійці платили султанові за пряності награбованим золотом і сріблом, платили щедро, і обидві сторони — рідкий випадок в історії відносин азіатів з європейцями в ті часи — були задоволені один одним і мріяли про те, щоб ці відносини продовжити в майбутньому. Обережні попередження турецьких послів, що знали дійсну ціну завіренням європейців у дружбі, не досягали вух великого султана. Єдине, що затьмарило перебування Дрейка в Тернате, була неможливість відвідати султана з візитом. Як уже говорилося на початку цього розділу, Дрейка попросту не пустила на берег команда

Відійшовши на кілька днів від гостинного Тернате, англійці витяглися «Золоту лань» на берег якогось острівця й востаннє зайнялися ремонтом. Усе дивувало їх тут: і величезні кажани, що й світяться комахи, що перетворювали нічний ліс у місто у святковому феєрверку, і смак крабів, які бігали по піскові й навіть піднімалися на пальми. Закінчивши ремонт, рушили було далі. І отут 9 січня 1580 року подорож ледве не закінчилася трагічно.

Дотепер доля зберігала «Лань», і вона минула сотні скель, не зачепивши ні однієї з них. А тут, як тільки відчалили від острівця, налетіли на риф. На щастя, днище витримало, погода була тиха й острів близько. Дрейк наказав скинути за борт вісім гармат і частина вантажу гвоздики. (Корабель був так навантажений, що Дрейк ще на Тернате змушений був висадити матросів, узятих з іспанських судів.) Восьма година моряки намагалися стягнути корабель зі скелі вітер, що й лише змінився, допоміг ім. Як записав у щоденнику Флетчер, «те було спеціальне знамення Добродії».

Приставала «Золота лань» і до Яви, де відбулася зустріч із місцевими владетелями. Звістка про прибуття ворогів португальців неслася від острова до острова, обганяючи Дрейка; надаване приймання переконувало в тому, як велика в Індійському океані й Південних морях ненависть до португальців і скільки чудових можливостей відкривається тут для їхніх конкурентів. Правда, у широкій популярності, яку знайшла в Індійському океані «Золота лань», таїлася й небезпека: рано або пізно ці слухи повинні були дійти до португальців. І вже на Яві Дрейка попередили, що прибуле недавно з Індії судно бачило в океані кілька більших каравел, що поспішають сюди.

Скоротивши стоянку на Яві, Дрейк пустився навпростець через Індійський океан, намагаючись триматися осторонь від торговельних шляхів. Тепер у нього була лише одна мета — добратися до будинку. Ні про які піратські набіги, ні про які авантюри й мови бути не могло. «Золота лань» могла стати легким і казково багатим видобутком для будь-якого португальського або іспанського військового корабля. Нарешті 26 вересня 1580 року, пробувши в плаванні два роки десять місяців і одинадцять днів, «Золота лань» благополучно прибула в Плімут. Дрейк став першим капітаном, який обійшла земна куля, зберігши при цьому життя більшості матросів, що пішли з ним на «Пеліканові». Адже Магеллан, як відомо, додому не повернувся

Незважаючи на те, що з Гоа…

Незважаючи на те, що з Гоа прийшла ескадра й португальцям удалося укласти перемиря, положення їх залишалося нелегким. Розуміючи, що у відкритому бої султана не перемогти — на суші його війська були куди сильніше португальських, португальці запропонували йому укласти договір, у якому клялися поважати незалежність островів і встановити більш вигідні умови торгівлі. Султан, що повірив у щирість ворогів, погодився в 1570 році прибути в їхній табір для підписання договору. Однак, після того як договір був підписаний, султана віроломно вбили: слово, дане «невірному», можна було порушити безкарно для честі католика

Але португальці прорахувалися. Усе населення Тернате на чолі з новим султаном Баабулой піднялося проти загарбників. Португальські фортеці були обложені, і підкріплення з Гоа й Малакки лише продовжили їх агонію

В 1574 році португальські форти впали, і султанат Тернате з його багатими запасами пряностей був загублений для Португалії. Залишалося тепер лише сподіватися на суперництво султанів Тидоре й Тернате. І дійсно, в 1578 році султан Тидоре, розраховуючи на допомогу португальців у боротьбі із сусідами, дозволив їм побудувати факторію й форт на своєму острові

На той час, коли Дрейк зявився в берегів Молукк, положення тернатанского султана Баабулы було важким. У нього на складах скопилося багато непроданих пряностей: адже мусульманська торгівля в цьому районі була практично знищена португальцями й лише одиничні кораблі з Індії й Китаю проривалися крізь португальську блокаду. В умовах, що створилися, поява на Молуккских островах європейців, які не приховували, що вони — вороги португальців, було для султана Тернате воістину даром небес. Дрейк теж відразу оцінив, які можливості відкриваються перед англійцями. Вислухавши представника султана, він негайно змінив курс, і через кілька днів «Золоту лань» уже врочисто зустрічали в берегів Тернате.

Назустріч «Лані» повільно виплила флотилія бойових човнів-прау, на носі кожної з них стояла мідна гармата. В оточенні військових прау плили човна, де під надушеними шовковими навісами сиділи вельможі

Першим на борт англійського корабля ступив брат султана, привезший дарунки від свого царственого родича. Наступного дня Дрейк відповів султанові рівною любязністю. На щастя, у нього на борті теж був брат, якого можна було відправити на берег на чолі посольства

Приймання в султана зробив на гості сильне враження. Султан сидів у прийомному залі під вишитим золотом навісом, оточений безліччю придворних і шістдесятьма мудрими радниками. Страшного виду охоронці стояли за троном, оголивши шаблі, а паж обвівав султана віялом, прикрашеним сапфірами. Урочистість приймання підкреслювалася тим, що поруч із троном султана стояли турецькі посли в червоних халатах і високих тюрбанах: перемігши португальців, султан Тернате став надією мусульманського миру, стривоженого португальськими захопленнями

Опис одягу, золотих прикрас і дорогоцінних каменів султана займає в записках Флетчера целую сторінку. Це був самий справжній, бажаний Схід —, що пахне пахощами, просочений ароматом пряностей і посипаний золотому

На барку плив Френсис Притти…

На барку плив Френсис Притти, есквайр, перу якого належить звіт про подорож, названий за звичаєм тих часів длинно й помпезно: «Чудова й Благодатна подорож богобоязливого майстра Томаса Кавендиша».

Кавендиш не пошкодував грошей і занурив на кораблі припаси на два роки шляху. Команду він набрав досвідчену: зі ста двадцяти трьох матросів і офіцерів кожний десятий побував у плаванні із Дрейком. На відміну від Дрейка, стремившегося показати своїм супутникам, що, ділячись із ними видобутком, він виявляє їм милість, Кавендиш ще до відплиття уклав угоду з командою, у якому точно вказувалася частка кожного в очікуваних прибутках. Кавендиш уважався, що в такий спосіб він позбудеться можливих спалахів невдоволення й спроб заколоту. Майбутнє, однак, не виправдало його надій

Сама королева офіційно надіслала Кавендишу побажання щастя в шляху, і 21 липня 1586 року, менш чому через шість років після повернення Дрейка, маленька ескадра відправилася впуть.

Якщо не вважати цинги, що погубила декількох матросів, так невдалої сутички з африканцями в берегів Сьєрра-Леоне, подорож до Бразилії й далі на південь пройшло без особливих пригод. У Магелланов протока ввійшли 6 січня 1587 року, і отут почалися несподіванки

По берегу бігали обірвані, виснажені люди, махали руками, кликали на допомогу. Коли їх доправили на корабель, виявилося, що нещасних у цілому двадцять чотири людини, у тому числі дві жінки. Вони були іспанцями, але, імовірно, не занадто засмутилися, довідавшись, що потрапили в полон до лютих ворогів, — настільки важким було їхнє положення. А винуватий у спіткавших їхніх лихах був не хто інший, як Френсис Дрейк.

Коли вести про діяння Дрейка досяглися Іспанії, король Пилип, як уже говорилося, розвязав вжити заходів. Був, зокрема, виданий декрет, по якому будь-яке відкриття в Америці оголошувалося державною таємницею. Іспанців уразила та легкість, з якої Дрейк пройшла протока. Адже після Магеллана нікому не вдавалося благополучно минути його звивистий фарватер. Гинули або верталися ні із чим суду, відомі кращими керманичами. Не вдалося пройти там і кораблям, посланим Кортесом. Для того щоб розвязати цю загадку, віце-королеві Перу було наказано спорядити спеціальну експедицію під керівництвом розумного капітана

Вибір припав на дона Педро Сармиенто, відкривача Соломоновых островів, флагманський корабель якого «Капітан» був не дуже давно захоплений Дрейком. Сармиенто не тільки знайшов західний вхід у протоку, але й благополучно пройшов його й привів свою ескадру в Іспанію. Пилип II був задоволений: Сармиенто був першим справжнім іспанцем (Магеллан, португалець, не береться до уваги), якому вдалося пройти через протока

И тоді в голові Сармиенто народилася ідея, що спокусила Пилипа. Він запропонував поставити в протоці міцність і закрити його, таким чином, для чужих кораблів. Через три роки ескадра Сармиенто, навантажена припасами, з більшим загоном солдатів і колоністів підійшла до Магелланову протоці. У східного входу в протоку було побудоване зміцнення, назване «Номбре де Хесус».

Свежие комментарии
    Октябрь 2018
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031  
    Яндекс.Метрика