На главную

Патетичним закликом…

Патетичним закликом: «Нещастные нащадки великих героїв! Помяньте дні прадавні ваших царств, славу воительности й вашої мудрості, світло, що проливала на весь всесвіт. Вільність першим була задоволенням для душ піднесених ваших предків. Прийміть від безсмертного їхнього духу чеснота розтерзати узи ганебного рабства, низринуть влада тиранів, яко хмарою похмурим вас покриваючу, яка зі століттями багатьма не могла ще винищити в серцях ваших наследных властивостей любити волю й мужність».

У приватній бесіді зі своїм секретарем А.В. Храповицким імператриця заявила: «Греки можуть скласти Монархію для Костянтина Павловича; і чого Європі побоюватися; тому що краще мати в сусідстві Християнську державу, ніж варварів; так вона й не буде страшна, разделясь на частині». Катерина мала на увазі, що з колишніх володінь у Європі передбачалося утворювати дві держави – Грецьку імперію й Дакию.

Улітку 1788 г. Заборовский прибув у Флоренцію й негайно зайнявся вербуванням найманців. 1 червня 1789 г. Заборовский пише Катерині: «По приїзду в Італію я послав обер офіцера на Мальту, а штаб офіцера в Тоскану, де [він] оглянув набраних на службу 70 корсиканців, і їх відправили в Сиракузи, а бригадирові Мещерскому наказав утриматися від їхнього подальшого набору».

Чому Заборовскому не догодили корсиканці, залишається загадкою. Про цей факт і не коштувало б згадувати, якби ворожість нашого генерал поручика не змінила історію людства. На початку 1789 г. Заборовский одержав прохання про приймання на російську службу від молодшого лейтенанта французької армії, що служив у Балансі. Кликали лейтенанта Наполино Буона Парті. Двадцятилітньому корсикансионеры розраховували одержати більші відсотки від вкладеного капіталу

Отут був той рідкий випадок, коли ініціатива йшла як зверху, від держави в особі Потьомкіна, так і знизу. Головний комісіонер граф Н.С. Мордвинів був, як говорять, на ножах з Потьомкіним, останній в 1789 г. викинув графа у відставку з поста командуючого гребною ескадрою Чорноморського флоту

Це пізніше підтвердив і сам Мордвинів. У лютому 1798 г., тобто вже при Павлові I, він писав: «Ламбро був відправлений і поставлений нами корсар, а ми були хазяї, вооружители…»

У січні 1788 г. Качиони одержав від Потьомкіна тривала відпустка й три патенти для каперських судів, що діють під російським прапором. У лютому 1788 г. через Відень Ламбро добрався до Трієста, єдиного австрійського порту на Середземному море. Австрія була спільницею Росії й дивилася скрізь пальці на діяльність російських корсарів Втриесте.

У Трієсті Качиони купує купецьке трищоглове судно з вітрильної фрегатской оснащенням, озброює його 28 пушками й називає «Мінерва Півночі». Оборотний увага на знання політесу піратом. На Чорному морі в нього було крейсерське судно «Князь Потьомкін Таврический», а на Середземному – «Мінерва Півночі», назване на честь Катерини Великої. Мінерва – римська богиня мудрості. Французькі філософи лестиво назвали Мінервою Півночі Катерину, а вона відповідала грішми й розкішними шубами. 28 лютого Качиони писав Потьомкіну, що днями в Трієсті побував австрійський імператор Йосип II.

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика