На главную

Командир його й офіцери…

Командир його й офіцери вважалися кращими й опытнейшими у флоті, команда вибиралася із усіх екіпажів – хоча в нашому флоті, право, грішно вибирати».

Беломор приводить короткий опис крейсера. Це було недавно побудоване сталеве судно довжиною 300 футів (91,4 м) і шириною 45 футів (13,7 м). Його фор– і ахтерштевні були викувані із заліза. Прямий форштевень був пристосований для тарана неброньованих судів. Крейсер мав подвійне дно й безліч поперечних непроникних перебирань. Сталева броньова палуба товщиною від двох до трьох дюймів захищала від затоплення й розривних снарядів підводну частину крейсера й усі, що перебували там механізми, казани й інші важливі відділення. Ця ж палуба служила й кріпленням тарана

Машина крейсера складалася із двох незалежних друг від друга механізмів змішаної системи, що приводили в рух два гвинти. Потужність машини досягала 6500 індикаторних л.з, що дозволяло розбудовувати швидкість до 16,5 миль у годину. Запас вугілля становив 1000 тонн. Дальність плавання 10 вузловим ходом – 8000 миль, 8 вузловим ходом – 10 000 миль

Артилерія «Росіянці Надії» складалася із двох 8 дюймових знарядь, восьми 6 дюймових і чотирьох 25 мм гармат Норденфельда. Мінне озброєння містило в собі два підводні й чотири надводні апарати для стрілянини по кілю й траверзам мінами Уайтхеда, а також два катери, збройні шестовыми мінами й мінами Уайтхеда.

Рангоут і парусність були достатніми, і крейсер міг при сприятливих обставинах іти під вітрилами

Таким чином, вигаданий Беломором крейсер «Російська Надія» був дуже близький по своїх характеристиках до броненосних фрегатів «Володимир Мономах» і «Дмитро Донськой», що вступили в лад в 1883– 1885 рр.

Крейсер «Російська Надія» перетнув океан і наблизився до берегів Бразилії. Командир розвязав зайти в порт Пернамбуко. Стоянка повинна була бути короткочасної, щоб крейсер не був захоплений британською ескадрою, що базувався на островах Вест Індії. Там командир довідався, що 5 травня почалася війна Санглией.

Беломор рішуче засуджував Паризьку декларацію від 4 (16) квітня 1856 г., яка «сильно паралізувала діяльність крейсерів і відняла в них половину видобутку, визнавши недоторканність нейтральних вантажів під ворожим прапором. З відкриттям воєнних дій ворог легко міг укласти безліч незаконних і підроблених угод у цьому змісті, важко вловимих для призового судна й рятівних для самих призів. Подібний приз із нейтральним вантажем, або навіть із частиною його не міг бути знищений, а отже значно послаблялася та паніка, яку повинні робити крейсери. При відпустці призу за викуп затягалися вигоди шкода, що побрала його й, що попався. Усі умови зі шкіперами й викупні зобовязання були б розглянуті тільки після війни, – і Господь відає, до якого ступеня вони мали б тоді силу й значення

Така пільга для нейтральних вантажів, звичайно, ні для кого не була так невигідна, як для Росії, що майже не має свого торговельного флоту, що й одержує чи не всі заморські вантажі винятково на іноземні судах

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика