На главную

Англійські офіцери вистрибували…

Англійські офіцери вистрибували з вікон буквально в нижній білизні. Освічені мореплавці просто напросто проспали радянську флотилію. Час у Волжско Каспійської флотилії й в англійців різнилося на 2 години, і перші постріли «Карла Либкнехта» для червоних пролунали в 7 ч. 19 хв. ранку, а для англійців в 5 ч. 19 хв. ( по другому поясному часу). Хто ж воює в 5 годин ранку? Чималі джентльмени повинні ще спати

А тепер звернемося до спогадів іншої сторони. А. Ваксмут писав: «В один прекрасний ранок ми прокинулися від гарматних пострілів і падіння снарядів серед порту й серед наших кораблів. Піднявшись на щогли, ми побачили в море масу кораблів, що стріляли по Энзели. В англійському штабі – повна розгубленість, жодна з батарей червоним не відповідала. Виявляється, від цих батарей англійці бігли ледве не в одному білизні. Через якийсь час ми побачили, як лейтенант Крислей сіл на один з наших швидкохідних катерів, підняв білий прапор і вийшов у море до червоних. Ми зрозуміли, що англійці поганий захист, і розвязали діяти самі, тобто нам треба було йти. Чим далі ми підемо, тем у більшій будемо безпеки

Энзели зєднаний з Рештом єдиною дорогою, що йде по перешийкові між озером і морем, а також пароходиками, що ходять між Энзели й Пирбазаром на іншому кінці озера

Ми занурили на численні шлюпки хворих і не здатних іти і яке яке майно. Шлюпки пішли прямо через озеро на Пирбазар, а інші, людей пятдесят – шістдесят, забравши із собою кожний що міг, на чолі з Бушеном відправилися посуху по дорозі в Решт. Офіцери (майже всі, людей двісті) мали револьвери; патронів же було всього штук дванадцять – двадцять на людину

Обстріл незабаром припинився – видиме, парламентер досягся своєї мети. Пройшовши з полверсты, ми зустріли ланцюги англійських військ – говорять, що спереду червоні. Бушен вислав уперед англійських ланцюгів 12 людей із гвинтівками шукати, чи немає проходу; повернулися й доклали, що дійсно дорога зайнята червоними й увесь перешийок ними перерізаний. Залишається єдиний шлях – через озеро, але засобів ніяких. На щастя, бачимо: які те два пароходика направляються з Энзели через озеро; на декількох рибницях ми виходимо їм назустріч і силою зупиняємо. Виявляється, що англійці відправляють яких те вірменів, що перебувають на їхнім утриманні; майже всі наші сідають на ці пароплави, і ми до вечора добираємося до Пирбазара. З пароплавів ясно видний червоний корабель, що коштує по іншу сторону перешийка. Чому він у нас не стріляв – невідомо.

Усю ніч ми йшли з Пирбазара пішки й ранком прийшли в Решт, де й отаборилися в саду й будинку російського консульства. Наступного дня в Решт увійшли й усі англійські війська, і частина наш, що запізнилися й минулих повз більшовиків разом з англійцями, переодягшись в англійську форму. Англійці все кинули, усі їхні склади були розграбовані персами, повага до них було загублено, і вся ситуація в Персії повернулася так, що ми стали пишатися своїми росіянами, хоч і нашими ворогами».

Коментарі отут, я думаю, зовсім излишни!

Однак, якщо чесно сказати, наші военморы при висадженні десанту діяли не найкращим способом

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика