На главную

Та й волзькі козаки Єрмака Тимофійовича були росіянами

Та й волзькі козаки Єрмака Тимофійовича були росіянами

Ми мало що знаємо про те, що відбувалося на Середній і Нижній Волзі між 1489 і 1552 роками. Відомі тільки переміщення більших орд. Так що ми ніколи не довідаємося подробиць появи хлыновских ушкуйників на Середній Волзі в 1489– 1491 рр. Але можу із упевненістю сказати, вони зявлялися там. Неважко догадатися, що, бідуючи в поповненні своїх рядів, хлыновцы звільняли православних рабів в Орді й разом з ними склали кістяк волзького козацтва. А з Переволоки на Волзі 70 кілометрів і до Дону!

Цікаву деталь я виявив у книзі саратовских краєзнавців В.М. Цыбина й Е.А. Ашанина. На 24 й сторінці вони затверджують, що в 80 х роках XVI століття царське стрільці поселилися на місці, де в 1590 г. буде заснований Саратов, і розгромили «татарське селенье Увек». Але ординське місто Увек, що перебуває зараз у межах міста Саратова, за даними археологів, припинив своє існування наприкінці XV століття, і більше там ніхто не селився. Автори про це не знали – зате вони добре вивчили перекази волзьких козаків. Виникає питання: а може, це зміщений у хронології розповідь про розгром ушкуйниками Увека в XV столітті? У нашому епосі подібне бувало не раз. Згадаємо, як у билинах про Іллю Муромці князь Володимир Ясне Сонечко бореться зі злими татарами. Отут зсув на два з половиною століття, а у випадку з Увеком – усього на століття – півтора

Помічу, що я не перший пишу про звязок ушкуйників з волзькими й донськими козаками. Так, ще в 1915 р. відомий історик козацтва Е.П.Савельєв писав: «От у цих те місцях, згідно з памяттю народної, вираженої в пісні волжско донської вольниці – “ Як нижче те, братики, було міста Саратова, а вище те було міста Очеретина, протікала Камышинка ріка…” і потрібно шукати перші становища хлыновцев, що бігли від поневолення московських князів. Торговельні каравани давали випадок цій вольниці здобувати “зипуны”, а прикордонні городки ворожих Москві рязанцев служили місцем збуту видобутку, в обмін на яку новгородцы могли одержувати хліб і порох

Іван III, знаючи заповзятливий характер цієї відважної вольниці, що поселився за межами його володінь, поблизу окраїн ворожого йому князівства Рязанського, зірко стежив за рухами цієї жмені людей, що не побажали йому підкоритися. Щоб попередити зносини рязанцев із цією вольницею, Іван III нагадував своїй сестрі, вдовствующей рязанській княгині Агрипині, не пускати ратних людей далі Рясской переволоки, “а ослухається хто й піде самодурницею на Дон у молодецтво, їх би ти, Агрипина, веліла казнити”…

При русі на Дон із Дніпра черкасов, белогородских і старих азовських козаків новгородцы спустилися вниз по цій ріці до самого Азова, змішалися з іншими козацькими громадами й у такий спосіб заснували Всевелике військо Донському, з нього прадавнім вічовим керуванням

Козаки новгородцы на Доні – самий заповзятливий, стійкий у своїх переконаннях, навіть до впертості, хоробрий і домовитий народ. Козаки цього типу високі на ногах, рослы, із широкими могутніми грудьми, білою особою, більшим, прямим хрящуватим носом, із круглим і малим підборіддям, із круглою головою й високим чолом

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика