На главную

Зайнявши місто, русяві заявили…

Зайнявши місто, русяві заявили місцевим жителям, що готові гарантувати їхня безпека й свободу віросповідання, якщо ті будуть підкорятися новим хазяям. Але вилазки проти загарбників тривали, тому русяві винищили частина міського населення

А тим часом Марзбаны підтяг до міста велике військо, але так і не зміг вибити звідти русов, хоч і неабияк порвав їхній загін. На щастя русов, у південну частину Азербайджану вторглись війська мусульманського князя, і Марзбаны був змушено перекинути туди свої основні сили, залишивши в Берда’а лише невеликої загін

Але русяві були сильно ослаблені постійними сутичками з мусульманами, що й поширився серед них шлунковою епідемією й розвязали залишити місто. Темною ніччю вони вийшли з міцності, навантажені видобутком, добралися до свого табору на березі Кури, сіли там в их судна, що очікували, і відплили домийся

Три арабські автори IX–X століть – червоний Йа’куба, Ибн Ха укаль і червоний Мас’уди – згадують про набігах русов в Іспанію. Зокрема, «ар русявий» в 844 г. напали на місто Севілью. Причому згадується проводир русов який те Ас кольд аль Дир.

Помічу, що імя Ashold, або Asholt, у перекладі з готського позначає «честь ариев». Його давали майбутнім воїнам, доля яких була заздалегідь визначена. А Дир – це прізвисько Аскольда. У перекладі з готського Dyr, Djur означає «звір».

Через кілька років Аскольд аль Дир приходить у Київ і, зважаючи на все, займає його без боротьби. Кияни визнають його своїм князем. А пізніше російські літописці, очевидно, із за який те описки в, що не дійшли до нас манускриптах перетворили князя русов у дві князів – Аскольда й Дира. Причому літописи не можуть сказати нічого ні про особистість, ні про діяння Дира, він лише випливає всюди за Аскольдом, як тінь

И Аскольд, і його русяві не любили сидіти без справи й уже навесні 860 г. вони з Києва відправляються в похід на Візантію

18 червня 860 м. Аскольд привів російську дружину («россов», як писали византийцы) під Константинополь. З устя Дніпра близько двохсот судів приплили до Босфору. Візантійський автор описує ця навала в такий спосіб: «Була навала варварів, россов – народу, як усе знають, найвищою мірою дикого й груб, що не носить у собі ніяких слідів людинолюбства. Звірячі вдачами, нелюдські справами, виявляючи свою кровожерливість уже одним своїм видом, ні в чому іншому, що властиво людям, не знаходячи такого задоволення, як у смертовбивстві, вони – цей згубний і на ділі, і по імені народ… посекая нещадно всяка підлога й усякий вік, не жалуючи старців, не залишаючи без уваги дітей, але противу всіх однаково озброюючи смертовбивчу руку й поспішаючи скрізь пронести загибель, скільки на це в їх було сили. Храми ниспровергаются, святині опоганюються: на місці їх [нечестиві] вівтарі, беззаконні узливання й жертви, то прадавнє таврическое побиття іноземців, у них, що зберігає силу. Убивство дівиць, чоловіків і дружин; і не було нікого, що допомагає, нікого, готового протистояти…»2

Побрати Константинополь тоді россам не вдалося, але вони страшно спустошили околиці візантійської столиці, включаючи Принцевы острова в Мармуровому морі, і 25 червня відправилися восвояси.

Візантійські джерела й російські літописи

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика