На главную

Найбільш правдоподібне…

Найбільш правдоподібне пояснення полягає в тому, що два кораблі призначали для піратських нападів на іспанських торговців, а ще один корабель загинув під час бури. Досвідчений моряк, Веррадзано бував у Португалії і її колоніях у Мозамбіку й полягав у добрих стосунках з португальським адміралтейством, що дозволило йому одержати дозвіл на проміжну зупинку на Мадейрі. Як уже говорилося, цей острів для португальського королівства завоював свекр Колумба, а сам генуэзский мореплавець знайшов там надзвичайно коштовну для своїх експедицій інформацію

Колумб був родом з Генуї й тому був добре прийнятий генуэзской громадою Мадейри. Але в ту епоху ще не існувало єдиної Італії, і генуэзцы, хоча й розуміли мова, на якій говорив Веррадзано, уважали його іноземцем, який до того ж плавав під французьким прапором. Тому малоймовірно, щоб флорентиец був радо зустрінутий багатої генуэзской буржуазіями острова, але цілком можливо, що він був повязаний з Лицарями Христа, тобто з місцевими тамплієрами, нащадками Синклера. У кожному разі, у своїй доповіді Франциску I Веррадзано повідомляє, що він затримався на «ненаселеному острівці», яким міг бути маленький і практично безлюдний острів Порто-Санто, що полягав під керуванням повязаної з тамплієрами родини Фелипы де Полестрельо, португальської дружини Колумба.

Джованни да Веррадзано покинув Мадейру 17 січня 1524 року на борті свого єдиного корабля, що носив назву «Дофін», на честь французького спадкоємця престолу. Його супроводжував його брат Джироламо, що виконував обовязки картографа, а команда складалася з 50 людей, із запасом провізій на вісім місяців плавання. «Дофін» побрав курс на захід, і через 40 днів плавання Веррадзано помітив береги сучасної Північної Кароліни, поруч із мисом Гаттерас, але змушений був відхилитися на північ, оскільки йому перепинила шлях іспанська ескадра. Мандрівник давав флорентійські назви « Аннун-Циата», «Франческа» і навіть «Веррадзания» деталям ландшафту, які наносив на карту його брат. Потім він переводив їх на французький у шляховому щоденнику, який вів для французького короля. Жоден із цих топонімів не зберігся дотепер, але передбачається, що всі позначувані ними місцевості перебували між затокою Памлико й бухтою Делавар.

«Дофін» продовжував рухатися на північ, поки не ввійшов у бухту сучасного Нью-Йорка, і тим же самим курсом добрався до острова Манхэттен, розташованого в протоці, яка сьогодні має імя Веррадзано. Розвідник назвав бухту Святою Маргаритою, на честь сестри Франциска I, графині Алансонской. Він продовжив свій шлях уздовж берега до Лонг-Айленда й досліджував ще один великий острів, який назвав Родос на честь місцевості, де розвертається дія його улюбленої поеми Саннадзаро. Сьогодні вся ця територія ставиться до штату Род-Айленд, назва якого й обозначет дослівно «острів Родос». Там він вступив у контакт із вампаноагами, одним з алгонкинских племен. Якщо вірити його щоденнику, тубільці не здивувалися, побачивши їх, і деякі з них, видалося, у покрої своїх убрань зі шкір і піря намагалися наслідувати європейців

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика