На главную

Древляни ж, почувши, що йде…

Древляни ж, почувши, що йде знову, радилися із князем своїм Малому: “Якщо занадився вовк до овець, то винесе вся череда, поки не вбють його. Так і цей: якщо не вбємо його, те всіх нас погубить”. І послали до нього, говорячи: “Навіщо йдеш знову? Забрал уже всю данину”. І не послухав їхній Ігор. І древляни, вийшовши з міста Искоростеня проти Ігоря, убили Ігоря й дружину його, тому що було її мало».

Древляни привязали Ігоря за ноги до двом зігнутим деревам, а потім відпустили їхнім

Після смерті князя Ігоря влада в Києву перейшла до його вдови Ользі, що стала регентшею при малолітньому князі Святославі. Більшу роль на початку її правління відіграли воєвода Свенельд і вихователь Святослава Асмуд. Ще один приклад обрусіння варягів – князь, етнічний норманн, носить чисто словянське імя, хоча по колишньому оточений людьми зі скандинавськими іменами

Після вбивства Ігоря древляни прагли помиритися з Ольгою й навіть запропонували їй вийти за свого князя Мала. Однак Ольга шляхом обману веліла перебити древлянских послів, а через рік зібрала велике військо й відправилася в землю древлян. Обоє війська зійшлися недалеко від древлянской столиці Искоростень.

На Русі, як і в Скандинавії, існував стародавній звичай – битву повинен був починати князь (конунг). Щоб надихнути своїх дружинників, Ольга наказала посадити трирічного ( за іншою версією – пятирічного) Святослава на коня й дати йому легкий метальний спис. Хлопчик метнув спис, воно пролетіло між вух коня й ударило йому в ногу. Відразу Свенельд і Асмуд закричали: «Князь уже почав! Потягните, дружина, за князем!» Древляни були розбиті й бігли Вискоростень.

Ольгина дружина осадила місто. Коростенцы запекло захищали стіни, знаючи жорстокість київської княгині. Усе літо простояла Ольгина дружина під Искоростенью, але не змогла її побрати

Тоді Ольга пішла на хитрість. Вона послала сказати в Искоростень: «И чого ви сидите? Усі ваші міста здалися мені, узялися платити данину й спокійно тепер обробляють свої поля, а ви одні прагнете краще померти голодом, чим погодитися на данину». Древляни відповідали: «Ми раді були б платити данина, але ж ти прагнеш мстити за чоловіка?» Ольга веліла їм сказати: «Я вже помстилася за чоловіка не раз: у Києву й тут, на тризні, а тепер уже не прагну більше мстити, а прагну данину брати потроху й, помирившись із вами, піду ладь». Древляни запитали: «Чого ж ти прагнеш із нас? Раді давати медом і хутрами». Ольга відповідала: «Тепер у вас немає ні меду, ні хутр, і тому вимагаю від вас небагато: дайте мені від двору по три голуби так по три горобці. Я не прагну накладати на вас тяжкої данини, як робив мій чоловік, а прошу з вас мало, тому що ви знемогли в облозі».

Древляни обрадувалися, зібрали знадвору по три голуби й по три горобці й послали їх з уклоном Ользі. Княгиня веліла сказати їм: «Ви вже скорилися мені й моєму дитяті, так ступайте у своє місто, а я завтра відступлю від нього й піду назад до себе додому».

Древляни охоче пішли в місто, і всі жителі Искорос теня дуже обрадувалися, довідавшись Ольгино намір

А княгиня роздала кожному зі своїх дружинників по голубі або горобці й веліла, загорнувши в маленькі ганчірочки сірку з вогнем, привязати до кожного птаха й, як стемніє, пустити їх

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Август 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  
    Яндекс.Метрика