На главную

Оркестр помістився на містку…

Оркестр помістився на містку, загін розцвітився прапорами й у такому виді, при стіканні всіх жителів Лагани, до вечора ввійшов у канал і встав у села близько плавучої пристані

Незабаром загін Шуберта захопив у червоних ще два невеликі пароплави, парусно моторну шхуну й три моторні катери

Більшовики, природно, довідалися про «білий вітрильний флот». Астраханські газети замайоріли статтями про «деревяний флот». Одні газети хвалилися й вивергали звичайні глузування й лайки, інші, навпаки, ставили білий загін у приклад червоним військам і писали, що «деревяним флотом управляють залізні люди».

Лихі «бригантини» Шуберта ввижалися военморам у всіх протоках. У Москву полетіло повідомлення: «У ніч на 28 травня подлодка “Макрель” була атакована лайбою, що випустила безрезультатно міну Уайтхеда (торпеду. – А.Ш. )». чи Треба говорити, що ніяких торпед у Шуберта, а тим більше в Склянина, отродясь не бувало

Від численних перебіжчиків біле командування відмінне знало про ситуацію в Астрахані. Командуючий Астрахано Каспійською флотилією С.Е. Сакс був зміщений, а замість нього командуючим призначений, що недавно повернувся з англійського полону Ф.Ф. Розкольників. Разом з ним прибула ціла група офіцерів царського флоту – капітан 2 рангу В.М. Альтфатер, капітан 2 рангу В.А. Унковский, георгіївський кавалер і викладач артилерійського класу в Кронштадті флагманський артилерист, що був, Чорноморської мінної бригади старший лейтенант В.Б. Ловенецкий і гвардійського екіпажа старший лейтенант Г.П. фон Рейер і т.д. Шуберт розлютувався, довідавшись, що разом з ними прибув і його двоюрідний брат мічман А.А. Сиденснер, син повного адмірала Сиденснера. Мічман командував у червоних загоном катерів винищувачів

11 червня 1919 р. Розкольників послав телеграму в Москву в Реввоенсовет Е.А. Беренсу: «Прийняв флотилію в розстроєному стані».

А поки Розкольників буде приводити флотилію в порядок, ми повернемося до вітрильного загону Шуберта. Він придумав досить оригінальний план: «Помірятися з більшовиками силами у відкритому бої я поки не змів і думати. Розташовуючи декількома міноносцями 2 го й 3 го рангу, переправленими до Астрахані з Балтики, ворог був настільки сильніше мене, з моїми жалюгідними шхунами й декількома захопленими пароплавами, що при першій же сутичці від нас полетіли б піря. Мене тільки дивувало, чому червоні дотепер не виходять у море для активних операцій, і я приписував це недолікам їх особового складу. Мій загін рятувало мілководдя, на якому не могло бути місця більш глибоко сидячим Міноносцям. Я розвязав тому не входити в досить глибокий волзький фарватер, а продовжувати діяти на мілководдя й, якщо можливо, незліченними побічними дрібними рукавами здійснити обхід ворога з півночі. Знаючи, що червоні судна коштують у ріці, у різних місцях ошвартувавшись до берега, я вважався можливим захопити їх із сухого шляху за допомогою висадженого десанту й при сприянні жителів місцевих сел. Я праг таким шляхом одержати у свої руки хоча б один міноносець, щоб наші сили трошки зрівнялися. У цьому випадку я не сумнівався в подальші успіхах

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Декабрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031
    Яндекс.Метрика