На главную

Метою же війни було підписання…

Метою же війни було підписання миру, сполученого з територіальними придбаннями, пільгами в торгівлі й т.п. Засобом досягнення миру було знищення збройних сил ворога. За декількома роками війни між Швецією й Росією випливало років 50 миру, а то й 100–200 років. Те ж саме було й в інших європейських держав, наприклад, у Франції й Іспанії

Кримські ж татари робили набіги на сусідів практично щорічно. Вони ніколи не осаджували фортець і взагалі не прагнули до генеральних боїв з основними силами супротивника. Стратегічною й тактичною метою нападів було награбувати й благополучно відвезти награбоване. Регулярних військ кримські хани практично не мали. Військо в похід збиралося з добровольців. Як писав історик Д.І. Яворницкий, «недоліків у таких мисливцях між татарами ніколи не було, що залежало головним чином від трьох причин: бідності татар, відрази їх до важкої фізичної праці й фанатичної ненависті до християнам, на яких вони дивилися, як на собак, гідних усілякого презирства й нещадного винищування».

Історик Скальковский підрахував, що загальне число татар в XVIII столітті в Криму й ногайских степах становило 560 тисяч людей з них 280 тисяч чоловіків. Історик Всеволод Коховский уважався, що кримський хан для більших походів у християнські землі піднімав майже третину всього чоловічого населення своєї країни

А в середині XVI століття Девлет Гирею вів із собою на Русь і по 120 тисяч людей. Таким чином, у розбоях брали участь не кримські феодали, а властиво все без винятку чоловіче населення Криму. Це підтверджують запорізькі й донські козаки, що нападали на Крим під час походів хана на Росію. У Криму вони бачили дуже мало чоловіків, крім, зрозуміло, десятків тисяч рабів, викрадених з Росії, України, Польщі й інших країн

Для Кримського ханства Стамбул був фактично єдиним вікном у мир. Туреччина була єдиним скупником захоплених татарами полонених і награбованого майна (якщо не вважати викупу за бранців). І нарешті, Туреччина була «дахом» розбійницької контори «Гирею й ДО°». Не будь Оттоманської імперії, Росія й Річ Посполита, поодинці або обєднавшись, зуміли б покінчити із цією «конторою» ще в XVI столітті або, принаймні, в XVII столітті

Збереглося кілька послань турецьких султанів до кримських ханів з наказом тимчасово (на рік або два) утриматися від походів на Московську державу або на Річ Посполиту. Звязане це було, звичайно, не з людинолюбством султанів. Просто на той момент Туреччина вела важку війну на Дунаї або на перській границі, і султани були зацікавлені в нейтралітеті Росії й Польщі. У всіх випадках Гиреи давали султанам простодушна відповідь: «А чим я буду годувати своїх підданих?»

В 1616 г. після чергового набігу на Подолию хан Дженибек Гирею писав польському королеві Владиславу, похваляючись, що його орда знищила цього разу двісті сіл і містечок і що «кожний татарин захопив по семи й більше невільників, а про число худоби викраденого ніхто не знає… Воювати держави – це наша доля, успадкований нами від батьків, а вам де узятися за війну? Це не ваша справа».

Наші історики затверджують, що Русь із 1480 г.

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика