На главную

Волосся на голові від…

Волосся на голові від темно русявих до чорних; на вусах і бороді світліше, хвилясті. Козаки цього типу йдуть у гвардію й артилерію

Говір сучасних новгородцев, особливо корінних прадавніх поселень, багато в чому подібний з донським, жителів 1 го й 2 го Донських округів. Як ті, так і інші звук «щ» не вимовляють, а заміняють його подвійним «ш», наприклад, ишшо, ишшо б, пешшаный, пешшинка, што (що), пишша й пишта (їжа) та ін. Замість «жд» завжди майже вживають: Рожество, одежа, надїжака (надія), дож та ін. Замість « до» завжди «х», у словах: хрешшенье, дохтур і ін. Також: скусно, сувій і твиток (квітка), сумлеваться, сусел, укунуться, анагдась, глыбоко, быдто, кружовник, ослобонить, некрутий, антиллерия, дака (дай ка), юшки, польга (користь), слухать, верьх і верьхи (верхи), молонья (блискавка), женьшина, болесть, ужасть, жисть, скупердяй, панафида (панахида), трухмал, лясы точити, нуті до ляду, сиверка, сивер, исть ( є) і ін. Новгородцы краще, чим москвичі, знали прадавні сказання про початок Русі і її славних витязях богатирях. Мова їх ділових паперів, як і старих донських козаків, чистіше московського й відрізняється від останнього як чистотою, так і образністю виражень

Новгородцы також занесли на Дон назви: отаман, стан, ватага, ільмень (загальна назва великого чистого озера) і ін.».

В XIV–XV століттях московські літописці намагалися всіляко очорнити ушкуйників і новгородцев взагалі, називали їхніми розбійниками, крамольниками і т.д. А от потім про діяння ушкуйників було велено просто забути. Згадувань про них немає ні в шкільних, ні в університетських підручниках XIX–XX століть. Той же С.М. Соловйов у своїй величезній праці «Історія Росії з найдавніших часів» відводить ушкуйникам лише кілька абзаців, і без усяких коментарів. Автори безлічі романів про часи Дмитра Донського, як наприклад Ю. Лощиц, М. Каратаев, зло й образливо озиваються про ушкуйники, мол, заважали генеральній і прогресивній лінії товариша Івана Калиты і його героїчного онука

Але от в 1924 р. про ушкуйники згадали організатори російського емігрантського руху. В Англії й США частина скаутів стали називати себе роверами. В англійській традиції цим словом позначали піратів, корсарів, що відрізнялися своєї хвацькістю й заповзятливістю. Тоді наші емігранти розвязали називати російських скаутів ушкуйниками. Цей термін використовувався кілька років в 1920 х роках, а потім зник

Отже, на Русі ушкуйники були забуті остаточно. Але їх ніколи не забували татари. Інше питання, що при царі й більшовиках писати про це було не можна. Але з 1991 р. практично жоден праця татарських істориків не обходиться без проклять на адресу ушкуйників. Татарські художники малюють полотна, де зображують сутички їх предків з лиходіями ушкуйниками. От, наприклад, монографія Альфреда Хасановича Халикова («Монголи, татари, Золота Орда й Булгария», Академія наук Татарстану, Казань, 1994). Не подобаються авторові «розбійні походи новгородських ушкуйників, наприклад, в 1360, 1366, 1369, 1370, 1371 рр.», «1391– 1392 рр. – масований похід новгородцев і устюжан на Вятку, Каму й Волгу, узяття ними Жукотина й Казані».

«Грабіжницькі походи російських ушкуйників, починаючи з 1359 року, що постійно споряджаються проти

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика