На главную

Часто вони проривалися повз…

Часто вони проривалися повз фортеці, часто перетаскували чайки (малі гребні судна) по суші в обхід. Крім того, запорожці піднімалися нагору по лівому припливу Дніпра – ріці Самарі, потім ішли по одному з її припливів, від якого починався волок. Звідси чайки попадали в одну з рік, що впадають в Азовське море. Швидше за все, це була ріка Кальмиус, що впадає в Азовське море в сучасного Маріуполя. А донські козаки використовували ріку Миус. Вони піднімалися нагору по Доні, перетаскували струги в Миус і виходили в море, минаючи Азів

Початок 50 х років XVI століття відзначене щорічними походами кримських орд на Литву й на Московську державу. Татари доходили до Тули й Рязані. У березні 1556 г. цар Іван Грозний, не чекаючи чергового вторгнення татар, посилає дяка Ржевского провести розвідку боєм у тилу супротивника. Ржевский на чайках спустився по ріці Псел (правий приплив Дніпра) і вийшов у Дніпро. Черкаський і канівський староста Дмитро Вишневецкий12 посилає на допомогу Ржевскому 300 козаків під начальством отаманів черкаських Млынского й Есковича. Дяк Ржевский доплив до турецької міцності Очаків в устя Дніпра й штурмом опанував нею. По дорозі назад у порогів Дніпра татарський царевич нагнав військо Ржевского, але після шестиденного бою дякові вдалося обдурити татар і благополучно повернутися Вмоскву.

Улітку 1556 г. Вишневецкий побудував потужну міцність на острові Хортиця, там, де згодом була знаменита Запорізька Січ. Міцність на острові перебувала поза територією польско литовської держави й була гарною базою для боротьби з татарами. Загони Вишневецкого, переслідуючи татар, доходили до Перекопу й Очакова

У вересні 1556 м. Дмитро Вишневецкий відправляє в Москву отамана Михайла Есковича із грамотою, де він бє чолом і просить, щоб «його Государ подарував і велів собі служити».

Пропозиція Вишневецкого відкривало широкі перспективи перед Іваном IV. Адже в підданство Вишневецкий просився не один, він володів усіма землями від Києва до Дикого степу. У похід на татар Вишневецкий міг підняти тисячі козаків, у його розпорядженні перебувало кілька десятків гармат. Зрозуміло, польський король не залишився б байдужий до втрати Південного Придніпровя. Але немає худа без добра. Походи польських військ традиційно супроводжувалися насильствами й грабежами, що неминуче викликало б повстання й на іншій території Малої Росії

В 1556 м. Малоросія могла сама, як спіле яблуко, упасти в руки пануючи Івана. Але, на жаль, у нього були інші плани. Через два роки почнеться Ливонская війна, і цар думає тільки про неї. Росії було життєве необхідно прорубати вікно в Європу. Але для цього потрібна була могутніша армія, більш сильна економіка, двадцять років важкої Північної війни, будівля Петербурга, заселення нових земель, створення потужного флоту й, нарешті, геній Петра Великого

Іван IV, починаючи Ливонскую війну, явно переоцінив свої сили. Пропозиція Вишневецкого було відкинуто царем. Російська дипломатія почала діяти в діаметрально протилежному напрямку, вступивши в переговори про світ з Польщею й Кримським ханством

У підсумку Іван Грозний упустив чудовий історичний шанс воззєднати Малу й Велику Росію

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Июль 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика