На главную

Приставши до берега, вони…

Приставши до берега, вони залишають близько кожного човна на стражі двох козаків і двох помічників («джур»), а самі нападають на міста, завойовують їх, грабують, палять, віддаляючись від берега на целую милю, і з видобутком вертаються домийся

Якщо трапиться їм зустріти галери або інші кораблі, вони надходять так. Чайки їх піднімаються над водою тільки на 2,5 фута (0,75 м), тому вони завжди раніше зауважують корабель супротивників, чому ті помітять їх. Побачивши, вони опускають щоглу, заходять із заходу й коштують так до півночі, намагаючись тільки не випустити з уваги корабля. Опівночі гребуть із усієї сили до кораблів, і половина їх готується до бою, щоб, причаливши до корабля, кинутися на абордаж

Вороги бачать, як їх раптово оточують 80–100 човнів, козаки швидко наповнюють і захоплюють корабель. Заволодівши їм, вони забирають гроші, що й удобоперевозимые речі, також пушки й усе, що не боїться води, а самі кораблі разом з людьми топлять».

Глава 2.

«Бунташный» XVII століття

Мені б не хотілося, щоб хоч частина читачів уявляла собі запорожців як лицарів без страху й докору, життя яких становили винятково війни з басурманами. Козаки були людьми свого часу й досить часто міняли фронт і союзників. Як козаки ставилися до ляхів – загальновідомо. Не було ні одного повстання в Малоросії, у якому б не брали участь запорожці. Але треба чесно сказати, що козаки періодично хаживали грабувати й Московська держава. Той же Євстафій Дашкевич разом із кримськими татарами в 1521 г. зробив великий набіг на Русь і дійшов до Оки. Запорожці й донцы громили не тільки мечеті й костьоли, але й православні храми, зате потім, на схилі віку, часто жертвували весь свій стан на будівництво церков і робили більші внески в монастирі, а інший раз і стриглися самі

Активно діяли запорожці й донцы на стороні самозванців під час великої Смути початку XVII століття. Після капітуляції польських гарнізонів у Москві в жовтні 1612 г. загони запорожців пішли на північ і розграбували Вологду, Тотьму, Сольвычегорск, Архангельськ, Холмогоры й Олонец. Згідно із припущенням історика А.Л. Станіславського, саме загін з 400 запорожців і був тем міфічним польським військом, жертвою якого став Іван Сусанін. Як виявляється з документів, ніяких польських військ у районі Костроми в першій половині 1613 г. не було. Польські історики, що простежили долю практично всіх панів, що воювали в Росії, не відзначають зникнення кого або з них у засніжених костромські лісах

Але всі діяння козаків, як у Річі Посполитої, так і в Московии, виходять за рамки нашого оповідання, і ми знову вертаємося на Чорне море

У травні 1602 г. запорожці на 30 чайках і галерах, захоплених у турків, вийшли в море й захопили під Килией трохи купецьких кораблів

В 1605- 1606 рр. козаки захопили міста Акерман і Килию, а також побрали штурмом найдужчу турецьку міцність на західному узбережжі Чорного моря Варну. У Варні запорожці побрали видобутку більше чому на 180 тисяч золотих рублів.13 Про це в Малоросії була навіть складена пісня:

Була Варна здавна славна

Славнiшi? козаченьки,

Що то? Варни дiтали

I у нiй туркiв забрали

В 1613 г.

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Август 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  
    Яндекс.Метрика