На главную

Проте козацьке коло…

Проте козацьке коло розвязало відправити послів до царя із проханням «побрати Азов під свою руку».

Козаче посольство очолили отаман Наум Васильєв і осавул Федір Порошин. З ними було 24 людини «кращих козаків». 28 жовтня 1641 г. козаки приїхали Вмоскву.

Донські посли доклали государеві московському про те, що козаки « від турских і кримських і багатьох людей місто Азов відсиділи», але понесли більші втрати, і гарнізон Азова перебуває тепер у вкрай жалюгідному стані. Козаки попросили царя: «Щоб велів государ у нас прийняти з рук наших свою государеву вотчину Азов місто».

Цар Михайло і його бояри довго коливалися. Зрештою Михайло зібрав 3 січня 1642 м. Земський собор, якому доручив розвязати питання про Азов. Захід ця формально була демократичної, а насправді – найдурнішої. Майже ніхто з делегатів Собору раніше не чув взагалі про Азов. Просто Михайлу не хотілося, щоб ініціатива відмови від Азова належала йому, а із Земського собору який попит – «партія ніколи не помиляється». Дяки нарахували фантастичну суму – 221 тисячу рублів, яка знадобилася б на заняття Азова. І нікому не спало на думку запитати, як це козаки втримували Азов кілька років «своїм коштом», тобто на засоби Війська Донського

30 квітня 1642 г. в Азов була відправлена царська грамота, що остаточно поставила крапку в азовському сидінні. У грамоті говорилося: «…вам, отаманам і козакам, Азова міста тримати ніким; а тільки приняти не велимо, а вам його покинути і йти по старих своїх куренях».

Робити було нема чого, козаки вивезли з Азова все пушки й припаси, міцність була зруйнована до підстави

Улітку 1642 г. турецькі війська знову підійшли до Азова й негайно приступилися до будівництва нової міцності. Міцність побудували з каменю, додавши їй форму правильного чотирикутника. Міцність мала бастіони й внутрішній замок цитадель. Стіни оточували земляний вал і глибокий рів. Вище по ріці на обох берегах турки вибудували дві вежі, так звані каланчі, між якими простягнули залізний ланцюг, щоб перекрити дорогу козачим судам. В «каланчах» були встановлені пушки й постійно перебувало 20–50 яничар. На одному з рукавів Дону, Мертвому Дінцеві, в 10 км до півночі від Азова, був побудований камяний замок форт Жовтець, він прикривав далекі підступи ккрепости.

Розрахунки московських бояр і царя на замирення із султаном не виправдалися. 22 квітня 1643 г. велике турецьке військо раптове напало на козаче містечко Маныч, розорило й спалило його. Усіх, що залишилися в живих козаків повели в полон в Азов. Через тиждень турецьке військо напало на городки Черкасск і Монастирський Яр, розорило й зруйнувало їх. У червні велике турецьке військо осадило Розбрати. Однак донцам удалося відстояти Розбрати, а у квітні 1644 г. вони повернули Черкасск. У травні 4,5 тисячі козаків приходили під Азов. Улітку турки перейшли вконтрнаступление.

У жовтні 1643 г. донські отамани скаржилися цареві, що турки «побрали й випалили містечко Кагальник і козаків багатьох порубали, а інших поимали». Але й тепер Михайло побоявся послати війська на Дон. Замість цього козачим отаманам було дозволено вербувати в Московській державі «вільних людей». ДО 1645 г.

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика