На главную

Кватирку (хвіртку. — А. Ш. )…

Кватирку (хвіртку. – А.Ш. ), яка, по показанню самих сторожових, не була замкнена в той час. Отже, відправивши всіх яничарів у Сичу з названим запорізьким сторожовим, хан наказав їм, увійшовши в неї, “лагодити належитий військовий над пьяноспящими запорожцями промисел”. Сам же тим часом, обїхавши з ордою навколо Сичь і густо обступивши її, стояв неподалік напоготове, щоб не випустити й “духу, що мають витікати” запорожців. Але цього разу над турками й татарами збулося старе прислівя: “Що чоловiк собi общуе, тое Бог ницуе”: надія хана выгубить усе запорізьке військо й розорити самий Кіш не здійснилася. Хоча хан і знав, що військо запорізьке звикло у святкові дні підливати й безтурботно спати, але не пригадав того, що безліч цього ж самого війська мала звичай збиратися у свято Різдва Христова до Сичи із усіх низових дніпровських лугів і що більшість із цього війська були тверезі, а не пяні люди. Але от настав “опівнічна година”. Усе військо, не чуючи ні про яку тривогу й не маючи вести про намір бусурман, “зашпунтовав шись” у куренях, безтурботно опочивало… Коли ж повернуло з півночі й Бог Вседержитель благословив дотримати в цілості те православне й преславне низове запорізьке військо, тоді він відігнав сон якомусь Шевчику, коза ку одного паління; цей Шевчик, уставши для своєї справи й відчинивши кватерку (по польски означає четверту частину вікна, т.е. кватирку. – А.Ш. ), почав у віконну щілину придивлятися, чи рано ще чи ні, і зненацька побачив людей, ворогів турків, усю вулицю, що заповнили собою. Шевчик жахнувся; однак той же година тихо засвітила кілька свіч у своєї курені, повідомив знаками пятьом або шістьом товаришам своїм, ще не ложившимся спати, але, що сиділи в куті куреня, що закрилися, що там і відіграли в карти. Товариші, почувши слова Шевчика й покидавши карти, зараз кинулися тихенько до всіх вікон куреня свого й, не відчиняючи їх, сталі придивлятися у віконні щілини, щоб переконатися, чи правда те, що сказав Шевчик. Коли ж і самі побачили, що Сичь їх наповнена ворогами турками, те негайно й можливо тихо спонукали всіх товаришів свого куреня, яких було до полутораста людей, і повідомили їм про лихо, що загрожувало. Товариші швидко повставали, тихо поодевались, обережно забрали в руки зброя й потім, після ради з курінним отаманом, розвязали влаштувати наступне: поставити до кожного вікна по кілька людей кращих стрільців, щоб вони безупинно стріляли, а інші щоб тільки заряджали рушниці й першим подавали. Улаштувавши все це без великого шуму й помолившись Богу, козаки відразу поотворяли всі вікна й оконницы й почали густо й безупинно стріляти в саме збіговисько яничарів, сильно вражаючи їх. Тоді інші курені, почувши постріли й побачивши ворога, той же година відкрили з усіх боків через вікна густий і невпинний мушкетний вогонь і як би блискавкою освітили темну ніч у Сичи, важко вражаючи турків, які від одного пострілу падали по двоє й по троє людей… На самому світанку дня вони покінчили з турками, і всю Сичь і всі курені з усіх боків, і всю божественну церкву й усі арматы офарбили й опоганили бусурманскою кровю, а всі сичевые вулиці й провулки ворожими трупами завалилися

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика