На главную

Султан Мустафа III повелів…

Султан Мустафа III повелів укласти російського посла Олексія Обрескова в Семибашенный замок і оголосити Росії війну. Причому війну не звичайну, а священну! Султан уважав себе «тінню Аллаха на землі» і духовним главою всіх мусульман. Тому зі Стамбула в Середню Азію й навіть у Казань полетіли грамоти із закликами підніматися на священну війну проти нечестивців

Катерина II, зайнята по горло Польщею, а головне, перетвореннями у своїй імперії, усіляко відтягала війну, і в 1765– 1768 рр. пішла на ряд поступків султанові. Однак довідавшись про оголошення війни, імператриця розлютувалася. З листа Катерини до посла в Англії графові І. М. Чернишову: «Туркам із французами заманулося розбудити кота, який спав; я цей кіт, який їм обіцяє датися взнаки, щоб память нескоро зникла. Я знаходжу, що ми звільнилися від великої ваги, що давить уява, коли розвязалися з мирним договором; потрібне було тисячі задобрювань, угод і порожніх глупостей, щоб не давати туркам кричати. Тепер я розвязана, можу робити все, що мені дозволяють засобу, а в Росії, ви знаєте, засобу немаленький».

Повідомляючи війну Росії, султан і його оточення сподівалися на її швидке закінчення. Турецьке командування розвязало зосередити на границі з Польщею армію в 400 тисяч людей, до якої очікувалося приєднання армії польських конфедератів. Головний удар передбачалося нанести з району Хотина на Варшаву, а потім діяти двома групами на Київ і Смоленськ. Головної армії повинні були сприяти 80 тисячна армія із Криму, що одержала завдання скувати російські війська, розташовані на Україні, і, нарешті удар, що відволікає, передбачалося нанести силами 50 тисячної армії через Північний Кавказ на Астрахань. У цих цілях турецьке командування намітило висадити десант у районі Азова, який повинен був діяти разом із закубанськими татарами й горцями

Турецький план війни був досить обґрунтований. Турки могли поставити під рушницю більш солдатів, чому будь-яка держава Європи. Формально у випадку війни кожний правовірний, здатний носити зброя, повинен був устати під прапори султана. Турецький воїн був хоробрий, витривалий, невибагливий впоходе.

Туреччина мала великий військовий і транспортний флот і могла легко висадити десант у будь-якій крапці узбережжя Чорного й Азовського морів. Турецька армія й флот опиралися на систему потужних фортець на Дністру й Днепро Бугском лимані. У Криму турки мали фортеці Керч і Кафу (з 1783 м. Феодосія).

Традиційним театром воєнних дій між турками й росіянами було Причорноморя, включаючи Дикий степ і територію сучасної Румунії, а другим фронтом був Кавказ. І цього разу основна ударна сила росіянки 80 тисячної 1 й армії князя А.М. Голіцина готувалася до походу на Дунай; 40 тисячна 2 я армія, дислокована в районі Елизаветграда (з 1954 р. Кіровоград), повинна була діяти в Причорноморя; Окремий корпус генерала Медема передбачалося направити на Кавказ

Однак Катерина розвязала нанести Туреччини ще один удар – послати ескадру в Середземне море. В 1768 г. цей план виглядав цілковитою авантюрою. Покійна Єлизавета Петрівна ніяк не могла узяти до тями, чому в Англію не можна проїхати вколяске.

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Август 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  
    Яндекс.Метрика