На главную

Катерина традиційно схитрувала…

Катерина традиційно схитрувала – привласнила Спиридову звання повного адмірала й назвала його першим флагманом флоту. У рескрипті, підписаному Катериною й врученому Спиридову, говорилося: «…Провезти сухопутні війська з парком артилерії й іншими військовими снарядами для сприяння графові Орлову, утворювати цілий корпус із християн до учинению Туреччини диверсії в чувствительнейшем місці; сприяти повсталим проти Туреччини грекам і словянам, а також сприяти припиненню провозу в Туреччину морем контрабанди». Ні слова про підпорядкування ескадри Орлову не було в цьому багатозначному документі. Спиридов повірив і погодився

17 липня 1769 м. Катерина відвідала кораблі, що стояли на Кронштадтському рейді, вручила адміралові орден, наказала видати всім призначеним в експедицію чотиримісячна платня «не в залік» і зажадала негайного виходу ескадри вплавание.

Робити було нема чого дня, що ввечері випливає, ескадра поставила вітрила, вийшла із Кронштадта й… стала в Червоної Горки, звідки її можна було побачити із Кронштадта, але не можна було побачити з Петергофа в найдужчу підзорну трубу. І лише 26 липня ескадра Спиридова по сьогоденню пішла вплавание.

Тим часом у Парижу й Мадриді почали загрожувати не пустити російську ескадру в Середземне морі

Франція мала великий і сильний флот. Вона не тільки могла не пропустити російської ескадри на Середземне море, але й направити свої кораблі на Балтику й Чорне море, що привело б до непередбачених для Росії наслідків

Однак у Петербургові памятали прислівя: «Ворог мого ворога – мій друг». Настільки ж добре памятала її й Англія, яка вже багато сторіч була непримиренним ворогом Франції. Тільки в XVIII столітті між цими країнами пройшли три важкі війни: 1702– 1714 рр., 1744– 1748 рр. і 1756– 1763 рр. Проте ці війни не тільки не дозволили кардинальні протиріччя між супротивниками, але й збільшили їх. Назрівала нова війна, почалася вона вже після закінчення Русско турецької війни в 1778 г. і тривала до 1783 г.

У ході першої Русско турецької війни 1768– 1774 рр. Англія була досить надійним союзником Росії. Англійські посли в Парижу й Мадриді офіційно заявили, що «відмова в дозволі росіянином увійти в Середземне море буде розглядатися як ворожий акт, спрямований проти Англії».

Під час проходження російських ескадр в 1769– 1774 рр. повз береги Франції й Іспанії поблизу зосереджували значні сили британського флоту. Англія надала свої порти для базування й ремонту російських кораблів. Причому не тільки в метрополії, але й у порту Мак Магон на острові Менорка, отошедшем до Англії по Паризькому миру, укладеному 10 лютого 1763 г.

У Середземному море керівництво Мальтійського ордена, що смертельно ненавиділо турків, ставилося доброзичливо до Росії. Катерина II відправила туди послом маркіза Кавалькабо. Мова йшла навіть про спільну участь російського й мальтійського флотів у війні з турками. Однак пізніше із за безтактної поведінки маркіза на Мальті орден так і не вступив у війну з османами, але росіянин флот міг вільно базуватися на острові

Російська ескадра могла не менш вільно базуватися на «вільному порту» Ливорно, що формально належав

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика