На главную

Адмірал Эльфинстон приписував…

Адмірал Эльфинстон приписував усі заслуги собі, оскільки Орлов дійсно нічого не розумів у морській справі. Аналогічно висловлювався й адмірал Самуил Карлович Грейг.

Нарешті, князь Юрій Володимирович Долгоруков наводнив Росію мемуарами, де доводив, що саме він переконав Орлова «шукати турецького флоту і його атакувати». «Ми із Грейгом рішуче сказали», що потрібно атакувати. Це «ми із Грейгом» – улюблена формула князя Долгорукова. І ще: «Отут знову Грейг із мною порадився, як турецький флот винищити» і т.п. Долгоруков писав: « Напередодні атаки Грейг до мене підійшов і просив, щоб я побрав команду над кораблем “Ростиславом”». Справа дійшла до того, що в «Військовій енциклопедії» сказане, що Долгоруков «настояв, щоб флот наш шукав турецький і атакував його… Перед Чесменским боєм Долгоруков прийняв командування кораблем “Ростислав” і, командуючи їм, сприяв знищенню турецького флоту».

Насправді Ю.В.Долгоруков ніколи й рибацьким човном не командував, та й не міг цього робити. В 1749 г. девятнадцятирічний недоук став унтер офіцером (звичайно в нас і в Європі дворяни йшли служити з 12–15 років). До моменту вбивства Петра III він був капітаном. Далі Катерина ледве чи не щорічно робила його в чин, в 1762 г. Долгоруков став полковником, а через 3 року – генерал майором. Командував же «Ростиславом» в 1769– 1771 рр. В.Ф. Лупандин, який одержав за Чесму Георгіївський хрест

Що ж стосується «флотоводця» Ю.В. Долгорукова, те він після Чесмы порахував за краще відправитися в армію Румянцева на Дунай, де в наступному році одержав чин генерал поручика, а в 1774 г. став генерал аншефом.

У радянський час, особливо після 1945 р., усе лаври переможця дісталися адміралові Спиридову. Єкатерининські фаворити й іноземці тоді не котирувалися. І от уже в послеперестроечное час В.Д. Доценко в книзі «Міфи й легенди Російського флоту» затверджує, що головним героєм Чесмы був С.К. Грейг.

На думку ж автора, справжнім командуючим російським флотом був адмірал Спиридов. Інше питання, що він був виконавцем стратегічних завдань, поставлених Катериною II і Олексієм Орловим

На закінчення варто сказати кілька слів про долю трофейного корабля «Родос». Разом з російською ескадрою він пішов із Чесменской бухти до острова Лемнос. Замість того щоб використовувати коштовний бойовий корабель в Архіпелазі, Орлов розвязав улаштувати комедію й відіслати «Родос» у Петербург на потіху петербурзької знаті, та й показати трофей Європі

Дурна витівка скінчилася сумно. 22 жовтня 1770 г. «Родос» вийшов з Аузы в Порт Магон на Менорке. Але вже 31 жовтня в шторм у мису Матапан на кораблі відкрилася сильна теча. Його командир А.І. Круз розвязав піти кберегу.

5 листопада корабель сіл на камені в бухті Мезата. На березі зібралася юрба «збройних тубільців», які намагалися захопити «Родос». Круз відправив шлюпки до острова Цериго за допомогою. Але вона прийшла лише через 16 днів, а за цей час на кораблі « від виснаження» умерло 2 офіцера й 19 матросів. На гребних судах екіпажі переправили на острів Цериго, а «Родос» був спалений, щоб не дістався ворогу

Круз Адміралтейств колегією був визнаний невинним, але відмовився більш служити в Архіпелазі й після прибуття в

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Декабрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031
    Яндекс.Метрика